Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 263/68/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2017. Зареєстровано: 29.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2017.
Дата набрання законної сили: 12.07.2017
Результат оскарження 18.03.2019 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                                                                               Справа № 263/68/17
		Провадження № 2/263/672/2017
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		26 травня 2017 року                                             місто Маріуполь
		Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі: 
		головуючого судді Музики О.М.,
		при секретарі Єрмоленкові Р.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про скасування рішення Маріупольської міської ради щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки,
		В С Т А Н О В И В:
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила скасувати рішення Маріупольської міської ради від 01 грудня 2016 року № 7/13-990 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 громадянці ОСОБА_1.». 
		На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 01 грудня 2016 року Маріупольською міською радою прийнято рішення «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 громадянці ОСОБА_1.», яким їй відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0019 га для обслуговування нежитлової прибудови до квартири АДРЕСА_1. Підставою для відмови у видачі указаного дозволу стало те, що на запитуваній позивачем ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова, на яку правовстановлюючі документи відсутні. Позивач вважає таке рішення безпідставним та незаконним, оскільки на нежитлову прибудову АДРЕСА_2 вона має правовстановлюючий документ, а саме: свідоцтво про право власності від 29 липня 2015 року № НОМЕР_1, яке є чинним і яке нею було додано до матеріалів для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0019 га для обслуговування нежитлової прибудови до указаної квартири. У зв'язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити. 
		Позивач ОСОБА_1 до судового засідання на з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. 
		Представник відповідача - ОСОБА_2 - до судового засідання не з'явився, однак попередньо подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. 
		Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку із розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
		Виконуючи вимоги, передбачені ст. ст. 10, 212-214 ЦПК України, суд виходить з такого. 
		Судом установлено, що згідно з фотокопією Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 липня 2015 року та фотокопії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 липня 2015 року ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить квартира АДРЕСА_3, загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м. 
		Відповідно до фотокопії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральне БТІ» від 29 липня 2015 року, указана квартира розташована на 1 поверсі V поверхового будинку, житловою площею 29,8 кв. м, у тому числі 1-а кімната - 17,5 кв. м, 2-а кімната - 12,3 кв.м, кухня площею 6,1 кв. м, вбиральня (сполученої) - 2,9 кв. м, коридор - 4,6 кв. м, вбудована шафа - 1,5 кв. м. Квартира обладнана балконом площею 16,5 кв. м.
		Рішенням Маріупольської міської ради від 01 грудня 2016 року № 7/13-990 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0019 га для іншої житлової забудови (обслуговування нежитлової прибудови до квартири АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1. 
		Підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що на запитуваній земельній ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова, правовстановлюючі документи відсутні. 
		Відповідно до відповіді Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради від 03 березня 2017 року № 24.3-5241-24.1 на запит суду, відповідно до бази даних реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України станом на 03 березня 2017 року запитувана інформація про надання дозволу на будівництво прибудови, розташованої по АДРЕСА_1, та введення її в експлуатацію відсутня. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на який розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. 
		Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 цього Закону власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
		Частиною 2 статті 5 цього Закону передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
		Згідно з частинами 1-3 статтею 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
		Виходячи з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, та норм ст. 42 ЗК України слід дійти висновку, що у разі приватизації громадянами квартир у такому будинку або набуття права власності на квартиру у передбачений законом спосіб, земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» або через порядок створення управління багатоквартирним будинком, передбаченим Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» . 
		У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
		Нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.
		Разом з тим, до матеріалів справи не подано доказів, які б указували на те, що земельна ділянка передавалася у користування власників квартир будинку АДРЕСА_1, а також не подано доказів, які б указували на створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, що дає суду підстави дійти висновку, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю Маріупольської міської ради. 
		Таким чином, системний аналіз наведеного вище дозволяє дійти висновку про те, що у встановленому законом порядку спірна земельна ділянка не передавалась у власність чи користування співвласникам квартир, в тому числі позивачу.
		З огляду на наведене, слід дійти висновку, що належною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу було б саме те, що нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.
		У справі, де предметом розгляду є рішення органу місцевого самоврядування, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу стало те, що на запитуваній нею земельній ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова, правовстановлюючі документи відсутні. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Отже, указана норма визначає, що об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників. 
		Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.
		Оскільки позивач, як є власником квартири у багатоквартирному будинку та відповідно є співвласником на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, то саме у цьому випадку спір виник про право цивільне та підлягає розгляду у порядку, передбаченому ЦПК України. 
		Разом із цим, право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		     Отже, за відсутності права на земельну ділянку, будівництво на такій відноситься до самочинного. 
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Таким чином, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
		Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина чотирнадцята статті 123 ЗК).
		Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. 
		Хоча, у справі, де предметом перегляду є оскаржуване рішення, орган місцевого самоврядування ухвалюючи таке про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, неправильно застосував норми статей 12, 134 Земельного кодексу України, однак установивши факт самочинного будівництва, правильно по суті відмовив у наданні такого дозволу.
		Враховуючи вищезазначене, приймаючи, що орган місцевого самоврядування статті 12, 134 Земельного кодексу України застосував неправильно, однак правильно вирішив питання по суті та з урахуванням того, що внаслідок ухвалення рішення результат по суті спору не зміниться, тому підстави для задоволення позову відсутні.
		Разом з тим, посилання позивача на те, що їй на праві власності належить указана квартира разом із прибудованим на прибудинковій території багатоквартирного будинку балконом, у зв'язку з чим до неї перейшло право користування спірною земельною ділянкою і вона має право на розробку проектної документації на відведення земельної ділянки, судом не приймаються, оскільки за змістом ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на квартиру у багатоквартирному будинку, право користування на земельну ділянку не переходить. 
		Керуючись ст. ст. 376, 377, 382 ЦК України, ст. ст. 42, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. ст. 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,
		В И Р І Ш И В :
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про скасування рішення Маріупольської міської ради щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки - відмовити. 
		На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		Суддя                                             О.М. Музика

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...