Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/3147/17 : не визначено.
Надіслано судом: 09.06.2017. Зареєстровано: 11.06.2017. Оприлюднено: 13.06.2017.
Дата набрання законної сили: 19.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		  
		06.06.2017 Справа № 904/3147/17
		За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро 
		до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область 
		про стягнення боргу у розмірі 13 947,39 грн. за договором оренди приміщення    
		Суддя  Назаренко Н.Г.
		Секретар судового засідання Гриценко І.О.
		 
		Представники:
		Від позивача: ОСОБА_2 представник  дов. № 5303-К-О від 15.03.2017
		Від відповідача: не з'явився 
		СУТЬ СПОРУ:
		Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 борг за оренду приміщення у розмірі 11  088,72 грн.,  пеню   1  619,76 грн., 3% річних - 193,00 грн. інфляційні втрати  1  045,91 грн. за договором оренди приміщення від 03.03.2016.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди приміщення від 03.06.2016, в частині повної та своєчасної сплати за користування орендованим нежитловим  приміщенням.
		Позивач надав заяву про  зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача борг за оренду приміщення у розмірі 8 538,72 грн.,  пеню   1 361,97 грн., 3% річних - 150,00 грн. інфляційні втрати  805,37 грн. за договором оренди приміщення від 03.03.2016.
		Згідно ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_303/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#303" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 22 ГПК України</a>, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466900/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#466900" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статтею 5 цього Кодексу</a>, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. 
		Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_303/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#303" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 22 ГПК України</a>  права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. 
		Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_541/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#541" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 55 ГПК</a>, ціну позову вказує позивач. 
		Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.
		Позивач  підтримав позовні  вимоги в повному обсязі та надав пояснення в яких зазначив, що позивачем додано до матеріалів справи додаткову угоду від 05.08.2016 до Договору суборенди приміщення № б/н від 03.03.2016. Позивач зазначає, що назву  цієї додаткової угоди слід читати "Додаткова угода  до договору оренди приміщення  № б/н від 03.03.2016". У назві додаткової угоди допущена технічна помилка. 
		Відповідач в  судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.
		Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_620/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#620" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">64</a> та статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_856/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#856" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">87 ГПК</a>. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011).
		Так, ухвалу про порушення провадження у справі № 904/3147/17 від 22.03.2017   відповідач отримав 30.03.2017, про що свідчить поштове повідомлення № 5008501203334   (а.с. 45).
		Відповідно до приписів <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_303/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#303" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 22 Господарського процесуального кодексу України</a> сторони зобовязані  добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.
		При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_333/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#333" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 28 ГПК</a>, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. 
		Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_385/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#385" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 32 - 34 ГПК</a>).
		Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі зясувати як в телефонному режимі, так і на сайті  Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.
		Також в ухвалі про порушення провадження у справі від 22.03.2017, яка була отримана відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.
		Всупереч цьому, відповідач не скористався  належними йому процесуальними правами та не вжив заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.
		Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_714/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#714" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 75 ГПК України</a>, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 продовжено строк розгляду справи до 06.06.2017.
		24.04.2017  у судовому засіданні розгляд справи відкладався до 22.05.2017, 22.05.2017 розгляд справи відкладався до 06.06.2017. 
		Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не заявлялось. 
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_644987/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#644987" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 85 Господарського процесуального кодексу України</a>, в судовому засіданні 06.06.2017 оголошено   вступну та резолютивну частини рішення.                                                      
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, - 
		ВСТАНОВИВ:
		03.03.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар, відповідач) укладено договір оренди приміщення, за п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.    
		Відповідно до п. 1.2. договору, приміщення, яке передається в оренду за договором (далі - приміщення), знаходиться за адресою: 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Костенка, 21, має загальну площу 35,0 кв.м. належить орендодавцю на підставі права власності.
		Приміщення надається орендареві для використання його у діяльності орендаря для розміщення туристичного агенства (п. 1.4 договору).
		Відповідно до п. 2.1. договору, приміщення передається орендодавцем і приймається рендарем в оренду на умовах сплати останнім плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.
		Пунктом 2.2 договору встановлено, що орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця, за наступний місяць оренди (розрахунковий), із розрахунку 100,00 грн. за 1 кв.м. в т.ч. ПДВ 16,67 грн., а за всю орендовану площу 3500,00 грн., в т.ч. ПДВ  583,33 грн., за перший місяць оренди та починає нараховуватись з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).
		Відповідно до п. 5.1 договору, передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення в оренду, за умови виконання орендарем своїх зобовязань по сплаті за перший місяць оренди, та авансового платежу, визначеного п. 2.3. договору, у розмірі, передбачено п. 2.2. договору. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складанню акту здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Орендодавець/орендар зобовязаний здійснити огляд приміщення під час підписання акту приймання-передачі.
		Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцю/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендодавець/орендар передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення (п. 5.2. договору).
		Згідно п. 7.1 договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису усіма його сторонами і діє з 03.03.2016 по 02.03.2017.
		05.08.2016 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди приміщення від 03.03.2016, згідно якої домовились викласти п. 7.1. договору в наступній редакції: „Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису усіма його сторонами і діє з 03.03.2016 по 05.08.2016.
		Крім того, даною додатковою угодою сторони вирішили доповнити договір п. 2.6.: „на момент розірвання договору оренди сума заборгованості по суборендній платі складає -                     11  088,72 грн., яку суборендар зобовязується погасити до 15.08.2016.
		На виконання умов договору 03.03.2016 позивач передав, а відповідач прийняв у користування, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 03.03.2016. 
		Зауважень щодо переданого у оренду приміщення у відповідача не було.
		Як вбачається з додаткової угоди до договору оренди приміщення від 05.08.2016, відповідач визнав наявність заборгованості за користування нежитловим приміщенням у розмірі 11  088,72 грн. станом на 05.08.2016.
		Відповідач частково розрахувався за надані  послуги, в наслідок чого у нього виникла  заборгованість у сумі 8 538,72 грн., що і стало причиною спору. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши  представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову на підставі наступного. .
		Частиною 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1318/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1318" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 193 Господарського кодексу України</a> передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Цивільного кодексу України</a> з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843578/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843578" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 509 Цивільного кодексу України</a> передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1217/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1217" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 175 Господарського кодексу України</a>, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Цивільним кодексом України</a> з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1799/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1799" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 283 Господарського кодексу України</a>, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення   господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Цивільного кодексу України</a> з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843838/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843838" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 759 Цивільного кодексу України</a>, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Слід зазначити, що всі документи були підписані сторонами за допомогою електронного цифрового підпису (ЕЦП).
		Згідно ч.ч. 2,3 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах. 
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_33/ed_2016_10_06/pravo1/T030852.html?pravo=1#33" title="Про електронний цифровий підпис; нормативно-правовий акт № 852-IV від 22.05.2003" target="_blank">Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"</a> визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
		Згідно ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1819/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1819" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 286 Господарського кодексу України</a>, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
		Згідно ч. 1, 5 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843841/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843841" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 762 Цивільного кодексу України</a> за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. 
		Частиною 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843684/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843684" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 612 Цивільного кодексу України</a> зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1210/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1210" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">стаття 174 Господарського кодексу України</a>).
		Статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843594/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843594" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">525</a> та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843595" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">526 Цивільного кодексу України</a> передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Кодексу</a>, iнших актiв цивiльного законодавства. 
		Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843599/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843599" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">стаття 530 Цивільного кодексу України</a>). 
		Відповідно до пункту 2.2 договору, строк оплати орендних платежів є таким, що настав.
		Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості не надано.
		З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8 538,72 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 261,97 грн. за період з 15.08.2016 по 15.02.2017, 805,37 грн.  інфляційних за період з вересня 2016 по лютий 2017, та 3 % річних  150 грн.  за період з 15.08.2016. по 15.03.2017.     
		Відповідно до п. 6.2. договору у випадку заборгованості по виплаті орендної плати суборендар сплачу орендарю пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
		Положеннями  ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		В силу п.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1430/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1430" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 216 Господарського кодексу України</a> учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Відповідно до п. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1512/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1512" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 230 Господарського кодексу України</a> штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Згідно з частиною 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1515/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1515" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 231 Господарського кодексу України</a> штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Згідно з п. 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1525/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1525" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 232 Господарського кодексу України</a> нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843619/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843619" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 549 Цивільного кодексу України</a>).
		Перевіривши розрахунки пені, суд встановив, що сума  пені, що підлягає до стягнення за період з 15.08.2016 по 15.02.2017 становить 1 261,97 грн..
		Згідно з <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843697/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843697" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 625 ЦК України</a>, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
		Розмір 3% річних за період з 15.08.2016 по 15.03.2017 становить 150,00 грн. та підлягає до стягнення.
		Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне. 
		Так, п. 3.2. Постанови Пленуму  Вищого господарського суду України від 17.12.2013р.  № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_05_17/pravo1/T128200.html?pravo=1" title="Про індексацію грошових доходів населення; нормативно-правовий акт № 1282-XII від 03.07.1991" target="_blank">Законом України "Про індексацію грошових доходів населення"</a> індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_134/ed_2015_04_09/pravo1/T112939.html?pravo=1#134" title="Про доступ до публічної інформації; нормативно-правовий акт № 2939-VI від 13.01.2011" target="_blank">17</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_138/ed_2015_04_09/pravo1/T112939.html?pravo=1#138" title="Про доступ до публічної інформації; нормативно-правовий акт № 2939-VI від 13.01.2011" target="_blank">18 Закону України "Про інформацію"</a> є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
		Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
		Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, розраховані за період з вересня 2016 по лютий 2017, підлягають до стягнення у розмірі, визначеному позивачем  805,37 грн.  
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_395/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#395" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 33 Господарського процесуального кодексу України</a> кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_398/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#398" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 34 Господарського процесуального кодексу України</a>). 
		З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобовязання, позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з стягненням з відповідача 8538,72 грн. - основного боргу, 1 261,97 грн. - пені, 150,00 грн. - 3% річних, 805,37 грн. - інфляційних.
		Згідно із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_490/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#490" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статтею 49 Господарського процесуального кодексу України</a> судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
		На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1206/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1206" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">173</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1318/ed_2017_04_06/pravo1/T030436.html?pravo=1#1318" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">193 Господарського кодексу України</a>, ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843042/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843042" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">11</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843578/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843578" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">509</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843594/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843594" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">525</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843595" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">526</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843599/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843599" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">530</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843702/ed_2017_06_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#843702" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">629 Цивільного кодексу України</a>, ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#9" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">1</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_303/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#303" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">22</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_395/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#395" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">33</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_455/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#455" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">43</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466460/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#466460" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">44</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_490/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#490" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">49</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_714/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#714" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">75</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_779/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#779" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">82-85</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_856/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#856" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">87</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466943/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#466943" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">116-117 Господарського процесуального кодексу України</a>,  господарський суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити у повному обсязі.
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50085, АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна  Перемоги, 50,  код 14360570) основний борг у розмірі 8 538,72 грн. (вісім тисяч п'ятсот тридцять вісім грн. 72 коп.), 150,00 грн. (сто п'ятдесят грн. 00 коп.) - 3% річних, 805,37 грн. (вісімсот п'ять грн. 37 коп.)  інфляційних, 1 261,97 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна грн. 97 коп.) - пені та                   1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) - витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ.
		Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Дата підписання рішення, оформленого 
		відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_813/ed_2017_06_04/pravo1/T179800.html?pravo=1#813" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 84 ГПК України</a>, 
		-  08.06.2017 
		 
		Суддя  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...