Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/5659/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 19.06.2017. Зареєстровано: 20.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2017.
Дата набрання законної сили: 26.03.2018
Результат оскарження 12.06.2019 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 404/5659/15-к 
		Номер провадження 1-кп/404/11/17 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 червня 2017 року Кіровський районний суд міста Кіровограда у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіровського районного суду міста Кіровограда кримінальне провадження 2015120000000059 стосовно:
		 
		ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бобринці, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого логістом в товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа «Деметра», проживаючого по АДРЕСА_1 , до кримінальної відповідальності притягується вперше,
		 
		ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Кіровограді, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, без утриманців, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 , до кримінальної відповідальності притягується вперше,
		 
		обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		з участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_6 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_3  адвоката ОСОБА_7 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_5  адвоката ОСОБА_8 ,
		обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді інспектора відділення ДАІ з обслуговування м. Кіровограда та Кіровоградського району при УМВС України в Кіровоградській області, будучи капітаном міліції, працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функцію представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, та ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, будучи лейтенантом міліції, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функцію представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, обвинувачуються в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		20.04.2015 року о 16 год. 38 хв. до чергової частини Кіровоградського МВ УМВС України в області по-телефону «102» УМВС України в області повідомили, що по вулиці 50-років Жовтня в місті Кіровограді, поруч з торгівельним центром «Плазма» водій автомобіля марки «Жигулі» білого кольору державний номерний знак НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода.
		Слідчий СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_9 вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та розпочав досудове розслідування в кримінальному провадженні 12015120020003229 за вказаним фактом, з попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.286 КК України.
		Інспектор відділення ДАІ з обслуговування м. Кіровограда та Кіровоградського району при УМВС України в Кіровоградській області капітан міліції ОСОБА_3 та слідчий СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області лейтенант міліції ОСОБА_10 обвинувачуються в тому, що вони використали обставини вказаної дорожньо-транспортної пригоди з участю водія ОСОБА_11 , як привід на одержання ними неправомірної вигоди для себе за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за вирішення питання щодо непритягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності.
		Органами досудового розслідування ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вони, приблизно 20.04.2015 року в місті Кіровограді, перебуваючи в службових та дружніх стосунках один з одним домовились на умисне спільне використання службових повноважень з метою одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_12 , за попередньою змовою групою осіб, поєднану з вимаганням такої неправомірної вигоди в виді грошових коштів за непритягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності по ч. 1 ст. 286 КК України.
		Так, редакція пред`явленого обвинувачення містить посилання про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , реалізуючи спільний злочинний план, діючи як співвиконавці, 20.04.2015 року, зокрема ОСОБА_3 в розмові з ОСОБА_11 в приміщенні Кіровоградського ВДАІ при УМВС України в Кіровоградській області, по вулиці Панфіловців 22, в м. Кіровограді, вказав останньому, що виключно за хабар в сумі 300 доларів США він спільно з ОСОБА_5 , не притягнуть його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України. ОСОБА_11 вимушено погодися на вимогу ОСОБА_3 щодо необхідності передачі неправомірної вигоди, з метою запобігання настання для себе негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності.
		Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що вони як співвиконавці, за попередньою змовою домовились про зустріч ОСОБА_3 з ОСОБА_11 , яка відбулась о 08 годині 40 хвилин, 22 квітня 2015 року, поруч з магазином «Строй Пасаж», по проспекту Університетський, в місті Кіровограді, де ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_11 першу частину неправомірної вигоди в сумі 1700 гривень, за вирішення питання щодо непритягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Цього ж дня, тобто 22.04.2015 року, інспектор відділення ДАІ з обслуговування м. Кіровограда та Кіровоградського району при УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_3 діючи на досягнення спільної з ОСОБА_5 злочинної мети, шляхом використання кожним з них своїх службових повноважень з метою одержання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням такої неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, домовився з ОСОБА_11 про наступну зустріч 22.04.2015 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин по вулиці Панфіловців, в місті Кіровограді, поруч з приміщенням ВДАІ з обслуговування міста Кіровограда та Кіровоградського району при УМВС України в Кіровоградській області, для передачі слідчому СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_5 , 1000 грн. за вирішення ними питання щодо непритягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
		Також обвинувачуються, що 22.04.2015 року, приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_5 , діючи для досягнення спільної з інспектором відділення ДАІ з обслуговування м. Кіровограда та Кіровоградського району при УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_3 злочинної мети, зустрівся з ОСОБА_11 по вул. Панфіловців, поруч з приміщенням ВДАІ з обслуговування м. Кіровограда та Кіровоградського району при УМВС України в Кіровоградській області, де повернув ОСОБА_11 автомобіль марки ВАЗ 21051, реєстраційний номер НОМЕР_1 та одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 1000 гривень, за вирішення питання щодо непритягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3  вину по-пред`явленому йому обвинуваченню не визнав і показав, що 20 квітня 2015 року знаходився на чергуванні. За номером телефону «102» повідомили про виклик на ДТП. Коли він з напарником виїхали на місце пригоди, то постраждалого пішохода вже забрала карета швидкої медичної допомоги. Особисто він оформляв документи ДТП, але водій ОСОБА_11 , який допустив наїзд на пішохода, залишив місце пригоди, для перевірки стану здоров`я пішохода ОСОБА_14 . Після оформлення матеріалів ДТП, він разом з знайомим йому слідчим ОСОБА_5 приїхали в Кіровоградську обласну лікарню, де знову зустріли водія ОСОБА_11 , який запевнив їх що з потерпілим усе гаразд, серйозних ушкоджень пішохід не отримав. Згодом, ОСОБА_11 позичив у нього- ОСОБА_3 гроші для відшкодування збитків потерпілому. Розписок у ОСОБА_11 він не вимагав, оскільки ОСОБА_11 запевнив про повернення боргу. Автомобіль ОСОБА_11 помістили на штрафний майданчик. Наступного дня після закінчення чергування, ОСОБА_3 поїхав у село, а ОСОБА_11 постійно йому телефонував і наполягав на поверненні боргу, на що ОСОБА_3 пояснив, що повернеться до міста через добу. Дійсно, через добу він зустрівся із ОСОБА_11 поруч з магазином «Строй Пасаж» і порушник повернув йому позику, якою ОСОБА_3 розпорядився, вснісши всю суму на поточний розрахунковий рахунок «Приват Банк». У салоні автомобіля ОСОБА_3 написав ОСОБА_11 на папері адресу слідчого відділу, оскільки водій хотів зустрітися з слідчим і отримати постанову про закриття кримінального провадження. ОСОБА_11 висловив бажання віддячити ОСОБА_3 , на що останній відповів, що йому нічого не треба і він не збирається за це сідати за грати. Згодом телефонував начальник і повідомив, що з ним бажають зустрітися працівники служби внутрішньої безпеки. У день його затримання він не мав при собі, в авто, вдома і на робочому місці готівкових грошових коштів.
		 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину по-пред`явленому обвинуваченню не визнав і показав, що 20.04.2015 року заступив на чергування як слідчий з оформлення ДТП. Надійшов виклик з приводу ДТП що мало місце поруч з торгівельним центром «Плазма» по вул. 50 років Жовтня в місті Кіровограді. На місці зясував, що водій, який збив пішохода ОСОБА_14 , залишив місце пригоди і поїхав до лікарні, куди відвезли потерпілого. Після оформлення всіх необхідних документів вони поїхали в лікарню, де отримали довідку про стан здоровя пішохода ОСОБА_14 . З лікарні забрали водія і поїхали разом в наркологічний диспансер. Потім прибули до будівлі ДАЇ, в кабінет ОСОБА_3 . Транспортний засіб водія оформили на штраф майданчик на безоплатній основі. Разом вийшли з штраф майданчика. В цей час знайомий ОСОБА_11 почав конфліктувати з приводу того, що автомобіль залишили на штраф майданчику. Він скерував їх до прокуратури. 
		22 квітня 2015 року телефонував ОСОБА_3 і сказав, що ОСОБА_11 вимагає повернути автомобіль, тому ОСОБА_3 направив ОСОБА_11  до нього. Він погодився видати авто в 14:00 год. Через плутанину перенесли зустріч на 16-ту годину перед штраф майданчиком, куди ОСОБА_11 приїхав на таксі. На території штраф майданчику ними оформлені усі необхідні документи. ОСОБА_5 дав ОСОБА_11 папір і ручку, яку потім просив покласти йому назад в сумку. ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_11 , що в даному випадку йому тепер загрожує тільки штраф за ДТП. Після підписання документів, ОСОБА_11 поклав ручку в сумку і пішов, а через декілька хвилин ОСОБА_5 був затриманий. Тоді він зрозумів, що ОСОБА_11 підкинув йому в сумку гроші разом з ручкою. Про винагороду та гроші ОСОБА_5 з ОСОБА_11 не домовлялись. До цього часу ОСОБА_11  не притягувався до кримінальної, адміністративної відповідальності. З ОСОБА_3 він спілкувався по-телефону, за гроші ОСОБА_11 розмов не було. Вважає, що його дії слідчого законні, грошей у ОСОБА_11 він не вимагав і не отримував. ОСОБА_11 , на території штраф майдану використав нагоду і разом з ручкою у відкриту сумку ОСОБА_5 підкинув складені навпіл гроші. 
		Він, як слідчий, вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про дорожньо-транспортну пригоду та визнав автомобіль речовим доказом. Станом на 22 квітня 2015 року експерт не зробив висновок про визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого від ДТП. Повертаючи тимчасово вилучений автомобіль він виконав вимоги ст. 100 КПК України щодо необхідності повернення тимчасово вилученого майна.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , показав що 20.04.2015 року, по вулиці 50-років Жовтня в містіКіровограді, поруч з торгівельним центром «Плазма» він керував автомобілем «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_14 , який переходив дорогу в невстановленому місці. Негайно викликав швидку медичну допомогу та працівників ДАЇ. На місце ДТП приїхав інспектор ДАЇ ОСОБА_3 , який запросив його до службового авто і повідомив про можливість притягнення до кримінальної відповідальності. ОСОБА_3 роз`яснив, що необхідно проїхати разом з потерпілим в лікарню і залагодити мирним шляхом наслідки допущеного ним ДТП. Потерпілого відвезли в Кіровоградську обласну лікарню, але його- ОСОБА_11 до хворого не впустили.
		Згодом ОСОБА_3 , відвіз його в наркодиспансер. Результат аналізу на вміст алкоголю в корові був негативний. Він з ОСОБА_3 приїхав до будівлі ДАЇ, зайшов у кабінет, де знаходився ОСОБА_5 , ОСОБА_3 і його напарник. Автомобіль, оформили на штраф майданчик. Після закінчення заповнення усіх паперів ОСОБА_3 вивів його в коридор і сказав, що за одну годину треба знайти 300 доларів США, для чого саме не роз`яснив. Він, тобто ОСОБА_11 був наляканий і почав шукати гроші, щоб проти нього не порушили кримінальне провадження. В той день він коштів не зібрав.
		Наступного дня зранку, 21.04.2015 року ОСОБА_11 написав заяву до правоохоронних органів, що з нього вимагають гроші. Співробітник відділу внутрішньої безпеки порадив ОСОБА_11 написати заяву. При собі у нього були гроші в сумі 1300 грн. О 09 годині, коли ОСОБА_11 писав заяву про вимагання у нього грошей, зателефонував і запропонував ОСОБА_3 забрати частину коштів, на що ОСОБА_3 відповів, що зараз під`їде до нього на 101-й мікрорайон і буде чекати поруч з магазином «Строй Пасаж». Під`їхавши на своєму автомобілі, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_11 сісти до нього в автомобіль, після чого вони довго їздили по місту і розмовляли про те, що ОСОБА_11 знайшов тільки частину коштів. Вони поїхали до будівель промислової групи «Креатив», згодом на ринок «Престиж», потім на вул. Беляєва і поруч з обласною лікарнею на стоянці для автомобілів ОСОБА_3 дістав з бардачка конверт і сказав: «клади сюда…». ОСОБА_3 сказав, телефонувати, коли він-тобто ОСОБА_11 збере решту коштів. 
		22.04.2015 року ОСОБА_11 надав працівникам СБУ грошові кошти в сумі 1700 грн., які вони помітили при понятих, склали відповідні документи, зробили їх світлокопії та переписали номери купюр. Повернули належні йому гроші, облаштували аудіо-відео засоби, проінструктували і сказали дзвонити ОСОБА_3 та повідомити йому, що є гроші. ОСОБА_3 в телефонному режимі сказав ОСОБА_11 , щоб той під`їхав до приміщення ДАЇ та рухався вздовж вул. Волкова по-дорозі, де ОСОБА_3 на автомобілі його забере.
		Під`їхавши до ОСОБА_11 , ОСОБА_3 почав возити його по місту в різних напрямах та розмовляв про передачу решти суми грошей. В кінці зустрічі ОСОБА_3 на маленькому аркуші паперу написав 1000 грн. Він-свідок зрозумів що таку суму необхідно передати ОСОБА_5 , а 1700 грн. він поклав в бардачок автомобіля ОСОБА_3 .
		Після того як вийшов з автомобіля, він зателефонував співробітникам міліції і сказав, що гроші передав. По-телефону домовився про зустріч з ОСОБА_5 , а свою мати попросив зняти з банкомата 1000грн. Мати дала йому 1000 грн. в центрі міста. Потім він зателефонував ОСОБА_5 домовився про зустріч, яку згодом відтермінували на 16 годину на штраф майданчику. Після чого працівники відділу внутрішньої безпеки забрали ОСОБА_11 від пам`ятника «Ангел», відвезли в УМВС Кіровоградської області, де він чекав 2 години, вручили кошти на таксі і ОСОБА_11 поїхав на таксі до штраф майданчика, як сказав ОСОБА_5 .
		Повторно допитаний свідок ОСОБА_11 пояснив, що грошові кошти вимагав у нього ОСОБА_3 , а з ОСОБА_5 вони не обговорювали питання пов`язані з грошима. 
		22.04.2015 року, о 16 годині він прийшов на штраф майданчик, щоб забрати свій автомобіль, там був ОСОБА_5 , відкрив сумку дав йому ручку для написання розписки. Він вирішив покласти 1000 грн в сумку ОСОБА_5 , тобто 10 купюр номіналом по 100 грн., кожна. Він не знав за що треба було платити ОСОБА_5 . Після оформлення документів він забрав автомобіль з штрафного майданчика. За наїзд на пішохода він до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової відповідальності не притягувався. ОСОБА_14 збитки не відшкодував. Не вважає себе потерпілим від вимагання неправомірної вигоди. Не хоче звертатись з позовом про відшкодування шкоди за витрачені ним грошові кошти, передані ним як неправомірну вигоду. Після роз`яснення можливості мати статус потерпілого в цьому провадженні, не подав заяв з таким наміром. 
		Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції визначені критерії, яким повинна відповідати особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка добросовісно (за відсутності корисливих мотивів, неприязних стосунків, помсти, інших особистих мотивів) повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою. Подібна вимога передбачена й статтею 9 Цивільної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, ратифікованої Законом України від 16 березня 2005 року № 2476-ІV. Відповідно до цієї норми, кожна Сторона передбачає у своєму внутрішньому законодавстві належний захист проти будь-якої необґрунтованої санкції щодо осіб, які мають достатні підстави підозрювати корупцію, та які добросовісно доповідають про свої підозри відповідальним особам або компетентним органам.
		ОСОБА_11 не відповідає вимогам, національного і міжнародного законодавства що пред`являються до викривача. Викривач ОСОБА_11 , діяв недобросовісно, оскільки мав особисті корисливі мотиви, внаслідок чого, своєю поведінкою за рахунок правоохоронних органів домігся захисту власних незаконних інтересів, завдяки яким ОСОБА_11 уник всіх негативних наслідків за допущений ним наїзд на пішохода. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, у разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову у порушенні кримінальної справи або про її закриття. Всупереч цьому, (т. 4 а.с. 164) постановою від 26.09.2015 року, слідчий закрив кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 286 КК України, через відсустність в діянні складу кримінального правопорушення, але з невідомих причин приховав і не направив матеріали для складання відносно ОСОБА_11 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, таким чином органи досудового розслідування сприяли викривачу у звільненні від адміністративної відповідальність; останньому був негайно повернутий тимчасово вилучений транспортний засіб за допущений наїзд на пішохода, а прокурор в дебатах просить повернути належні ОСОБА_11 грошові кошти, передані ним як неправомірну вигоду. За таких умов, в діях викривача є особиста зацікавленість, корисливий мотив та відсутня ознака добросовісності, це вказує що його дії були упередженими, наслідком чого є недостовірність його показань.
		Згідно ч. 1-2 ст. 96 КПК України, сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка. Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
		На виконання вимог зазначеної процесуальної норми, стороною захисту повторно був допитаний ОСОБА_11 , який плутався в датах, розмірах, місці передачі грошових коштів ОСОБА_3 , переплутав для кого кошти помічались люмінофорами, а для кого не помічались. Зокрема, тривалий час не міг визначитися: за вчинення яких дій він дав неправомірну вигоду ОСОБА_10 та ОСОБА_15 .. ОСОБА_11 робив великі перерви між поставленими йому запитаннями та відповідями на них. Відповіді на запитання давались свідку вкрай важко. ОСОБА_11 звертався за підказками до прокурора. Такі особливості поведінки ОСОБА_11 , свідчать про труднощі з об`єктивним сприйняттям фактів та інформації, про які він дає показання. 
		Особиста зацікавленість ОСОБА_11 , разом з виявленими під час судового розгляду особливостями мислення та складнощами правильного сприймати, оцінювати інформацію, впливають на його здатність об`єктивно повідомити фактичні обставини справи. 
		Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності (ч.1 ст. 94 КПК України) Всі сумніви трактуються на користь обвинуваченого. Сукупність перерахованих недоліків свідка-викривача, позбавляє суд у можливості використати покази свідка ОСОБА_11 як доказ, через їх недостовірність в частині, що стосується: мети та мотивів передачі ним грошових коштів. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 , пояснив, що в квітні 2015 року він виконував обов`язки начальника відділення ДАЇ з обслуговування міста Кіровограда і району. Не може сказати хто з працівників 20.04.2015 року перебував у добовому чергуванні. Коли надходить виклик про ДТП, черговий обов`язково виїжджає на місце події. Якщо були постраждалі,- йому доповідали. Коли постраждалих не було, могли не доводити до відома. Якщо 20.04.2015 року в наряді був ОСОБА_3 , він повинен був виїхати на місце пригоди. Його кабінет знаходиться поруч з кабінетом ОСОБА_3 22.04.2015 року він не бачив ОСОБА_3 на робочому місці. Під час обшуку кабінета ОСОБА_3 , він-свідок приймав участь в обшуку, як представник володільця майна. Одночасно обшук проводили багато чоловіків. Були присутні поняті з керівником обласного управління ДАЇ. Під час обшуку проводилась відео фіксація. Поняті та він фізично не могли встигнути сростерігати за діями всіх, хто проводив обшук. Все відбувалось тривалий час в хаотичному порядку. В результаті обшуку, за панеллю вагонки, що закриває батареї, поруч з столом ОСОБА_3 виявили та вилучили гроші різного номіналу. Все відбувалося швидко, одночасно відкривались сейфи, шкафи, столи, все що знаходилось в кабінеті.
		Відомості отримані внаслідок допиту свідка ОСОБА_16 , суд визнає належним та допустимим доказом.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що працює інспектором ДАЇ. Знав про обшук кабінета ОСОБА_3 , під час обшуку був в коридорі Їх викликали, для того щоб відкрити сейф в кабінеті. Інспектори мають один для всіх робочий кабінет і службовий автомобіль. Вони працюють за графіком по-змінно: добу працюєш, дві доби відпочиваєш. Робоча зміна починається з 6-ї ранку, той хто заступає на службу отримує від попередника ключі від автомобіля і від кабінету. Він заступив на зміну 22 квітня 2015 року, змінював інспектора Білошистого, а останній в свою чергу мав підміняв ОСОБА_3 , якого в той день він не бачив на робочому місці. Як правило, після чергування, на роботу не виходять. Чув, що знайшли гроші за батареєю. У кожного інспектора, окремий сейф. 
		Відомості отримані внаслідок допиту свідка ОСОБА_17 , суд визнає належним та допустимим доказом.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , пояснив, що працює старшим інспектором відділення ДАЇ по документуванню ДТП. Коли затримали ОСОБА_3 , він був на лікарняному. Їх кабінет знаходиться на першому поверсі, ним користувались: ОСОБА_19 , ОСОБА_17 і ОСОБА_3 . Автомобіль також був один на всих інспекторів. Ключ від службового кабінету та автомобіля знаходився у чергового інспектора. Обшук в кабінеті проводився на його зміні, коли він чергував замість ОСОБА_3 . Йому зателефонував начальник ОСОБА_16 і сказав негайно відкрити кабінет. Він намагався пройти в кабінет, але його не пустили. Після обшуку залишилась вирвана вагонка в панелі на стіні. В обшуку приймали участь 10-15 чоловіків. 
		Відомості отримані внаслідок допиту свідка ОСОБА_18 , суд визнає належним та допустимим доказом.
		 
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 , показав, що в 20-х числах квітня 2015 року він чергував охоронцем на штрафному майданчику. Приблизно о 16 годині впустив слідчого, який сказав, що прийшов у справах. Потім під`їхало таксі і звідти вийшов чоловік, який хотів забрати з штраф майданчика транспортний засіб. Потім вони пройшли до його кімнати, слідчий дістав свій планшет і дав водію папір і річку, щоб написати розписку. До розмови між водієм і слідчим він не прислухався, ніякого розмови про гроші не чув. Далі оглянули автомобіль, претензій по зберіганню автомобіля від власника не було. Коли водій написав розписку і дав слідчому ручку, ніби як махнув рукою. Потім вони вийшли за ворота ще декілька хвилин розмовляли і слідчий пішов у справах, а водій залишився чекати старшого інспектора. Після чого приїхав прокурор і показав постанову на вилучення документів. 
		Відомості отримані внаслідок допиту свідка ОСОБА_21 , суд визнає належним та допустимим доказом.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , пояснив, що на момент ДТП працював інспектором ДАЇ. Він разом з ОСОБА_3 приїхали на місце, де збили пішохода ОСОБА_14 . Його завданням було регулювання дорожнього руху на місці ДТП, документів він не складав. Згодом ОСОБА_11 зник з місця пригоди, через що зупиняли перехожих для процесуальної фіксації факту залишенням водієм місця пригоди. Після оформлення матеріалів ДТП, він з ОСОБА_3 в лікарні зустріли ОСОБА_11 , який просив ОСОБА_3 позичити йому гроші на ліки для потерпілого. Розміром позики не цікавився. 
		Відомості отримані внаслідок допиту свідка ОСОБА_22 , суд визнає належним та допустимим доказом.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , пояснив, що ОСОБА_11 , є водієм транспортного засобу, який 20.04.2015 року допустив наїзд на нього, коли він вийшов з будівлі податкової інспекції в пригніченому настрої, почав переходити дорогу, відчув удар. Непритомним був госпіталізований в Кіровоградську обласну лікарню. На наступний день почав усвідомлювати що з ним сталось. Мав ссадна ніг і тіла, сильно вдарився головою. В день ДТП в палату заходили люди в формі міліції, але впізнати/розрізнити/спілкуватись з ними не міг, через травму голови. ОСОБА_11 також приходив, залишив номер телефону. Коли виписувався з лікарні зателефонував ОСОБА_11 і повідомив вартість лікування, на що ОСОБА_11 відповів, що його це питання вже не цікавить. ОСОБА_11 не відшкодовував йому вартості лікування. Наслідки кримінальних проваджень свідка - ОСОБА_14 , не цікавлять. Відомості отримані внаслідок допиту свідка ОСОБА_14 , суд визнає належним та допустимим доказом.
		 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що ОСОБА_11 є її сином. В квітні 2015 року він повідомив її що збив людину. Син сказав, що все буде добре і позичів 1700 грн. Через два дні знову просив гроші. Вона дала йому ще 1000 грн. Ніхто не вимагав з неї гроші за звільнення сина від кримінальної відповідальності в її присутності будь-яких розмов не було. Вона припускає, що син передав кошти ОСОБА_5 за повернення автомобіля, який стояв на штрафному майданчику. Відомості отримані внаслідок допиту свідка ОСОБА_23 , суд визнає належним та допустимим доказом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, тому суд не приймає як доказ покази свідка ОСОБА_23 в частині про те: де, як і на що її син витратив гроші.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що товаришує з ОСОБА_11 . Був пасажиром, в автомобілі «ВАЗ 2105» під керуванням ОСОБА_11 , коли поруч з торгівельним центром «Плазма» в місті Кіровограді, водій допустив наїзд на пішохода ОСОБА_14 . Негайно потерпілому надали першу медичну допомогу, викликали швидку медичну допомогу та працівників ДАЇ. На місце ДТП приїхав інспектор ДАЇ ОСОБА_3 і заявив про можливість притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.Згодом разом поїхали в лікарню, наркологічний диспансер. В будівлі ДАЇ ОСОБА_3 оформляв документи пригоди. Автомобіль передали на штраф майданчик. Після закінчення заповнення паперів ОСОБА_11 вийшов на вулицю та розповів йому, що в розмові з ОСОБА_3 останній сказав що за закриття кримінального провадження необхідно буде передати 300 доларів США.
		ОСОБА_24 дізнався про повідомлені ним обставини зі слів ОСОБА_11 , покази якого визнані недостовірними, відтак свідчення стосовно ОСОБА_3 про вимагання неправомірної вигоди суд визнає недостовірними.
		 
		За результатами огляду місця події, розпочатого о 16 годині 55 хвилин, 22 квітня 2015 року, оглянуті долоні рук ОСОБА_5 та в променях ультрафіолетової лампи слідів люмінофорів не виявлено. Крім того, був оглянутий вміст кишень та сумки ОСОБА_5 , де виявили та вилучили десять купюр номіналом 100грн. з серіями та номерами: ЗХ 6240735; КД 7908642; ЕБ 8868529; ЕЮ 8836888; ВЧ 2024781; АА 2756226; ГД 0383295; КЙ 7582272; ВЗ 2420172; ЕА 0363296 на загальну суму 1000 гривень, під час огляду яких в ультрафіолетових променях виявлено свічення жовто-зеленого кольору. Купюри, та тампони бавовни зі змивами рук ОСОБА_5 вилучено й упаковано в окремі пакети. 
		Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотним порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, порушення права особи на захист. (п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України)
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.
		Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу. (ч. 3 ст. 208 КПК України) Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника.(ч. 4 ст. 208 КПК України) З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. (ч. 1-2 ст. 237 КПК України.
		Зміст приведених імперативних процесуальних норм переконує в тому, що під час огляду місця події, зокрема виявлення та вилучення вмісту з кишень та з сумки ОСОБА_5 , орган досудового розслідування істотно порушив права та свободи людини, так-як володіння особи було порушено без наявної добровільної згодою особи, яка ними володіє, а також без дозволу слідчого судді. Не роз`яснено прав фактично затриманої особи, зокрема права мати захисника одразу після затримання. З протоколу затримання ОСОБА_5 від 22 квітня 2015 року о 20 год. 50 хв. невідомо коли фактично проведено затримання ОСОБА_5 , не зазначено коли і кого повідомлено про затримання, тобто грубо порушені права ОСОБА_5 . Про його затримання повідомлений Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги 22 квітня 2015 року о 21 годин 20 хвилин. Таким чином з моменту фактичного затимання та початку огяду місця події з участю ОСОБА_5 останній був позбавлений права на правову допомогу. Європейський суд з прав людини у пункті 32, справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає позбавлення волі. Тобто відсутність захисника після фактичного затримання і складанні протоколу огляду місця події з участю ОСОБА_5 суперечить інтересам правосуддя. Істотність перерахованих порушень зобов`язує суд констатувати факт обмеження права затриманої особи на захист, та права володіння. За таких умов результати проведеної слідчої дії визнано недопустимим доказом.
		(т.1 а.с.32-34);
		 
		За результатами протоколу освідування особи від 22.04.2015 року, проведено освідування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Із застосуванням променів ультрафіолетової лапми оглянуті долоні рук ОСОБА_5 але слідів люмінофорів не виявлено. Відомості отримані внаслідок освідування особи, суд визнає належним та допустимим доказом, який не підтверджує вини ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.1 а.с.36-37);
		 
		Змістом протоколу відібрання зразків для проведення експертизи від 22.04.2015 року, під час якого відібрані змиви з правої та лівої руки ОСОБА_5 , які суд визнає належним та допустимим доказом, що не підтверджує вини ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.1 а.с.39-40);
		 
		У результаті проведеного обшуку ОСОБА_5 , як особи затриманої за підозрою у вчиненні злочину, нічого не виявлено та не вилучено, що визнано судом належним та допустимим доказом, і не підтверджує вину ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.1 а.с.53);
		 
		Зміст протоколу про відібрання зразків для експертизи від 22.04.2015 року, в ході якого у ОСОБА_3 добровільно були відібрані зразки, а саме змиви з лівої та правої руки, які суд визнає належним та допустимим доказом, що не підтверджують вину ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.1 а.с.33-34);
		 
		Результатом протоколу освідування ОСОБА_3  від 22.04.2015 року, яким встановлено, що на руках та одязі ОСОБА_3 , будь-яких слідів хімічних речовин не виявлено. Суд їх визнає належним та допустимим доказом, що не підтверджує вину ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.1 а.с.76-77);
		 
		Змістом протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.04.2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_3 під час обшуку виявлено та вилучено зв`язку з ключами, який суд визнає належним та допустимим доказом, що не підтверджує вину ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.1 а.с.76-77);
		 
		Змістом запису в журналі видачі транспортних засобів з штрафного майданчику, де зафіксована передача ОСОБА_11 транспортного засобу «ВАЗ-21051», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який суд визнає належним та допустимим доказом, що не підтверджує вину ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.1 а.с.115);
		 
		Результатами зафіксоваими в протоколі обшуку від 23.04.2015 року під час якого в автомобілі «TOYOTA Camry», державний номерний знак НОМЕР_3 , власником та володільцем якого є ОСОБА_25 , ОСОБА_3 нічого не виявлено та не вилучено, в тому числі грошових коштів та маленького аркушу паперу, на якому за версією ОСОБА_11 , ОСОБА_3 написав йому записку про передачу коштів ОСОБА_5 , які суд визнає належним та допустимим доказом, що не підтверджує вини ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.1 а.с.147-150);
		 
		На підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.04.2015 року, був отриманий дозвіл на проведення обшуку кабінету № 2 в приміщенні будівлі ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області по вулиці Панфіловців, 22 в місті Кіровограді, з метою виявлення та вилучення грошових коштів та документів. Того ж дня, за вказаною адресою був проведений обшук службового кабінету № 2 в приміщенні ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області під час якого виявили та вилучили грошові кошти, серед яких були чотири купюри по 100 грн: ЕВ 4251457; БР 0003151; КП 2749179; КД 1635416. 
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. (ч. 1 ст. 85 КПК України) 
		Після перегляду в судовому засіданні протоколу відеозапису вказаної слідчої дії, суд виявив пять умов, кожна з яких сама по-собі свідчить про неналежність цього виду доказу, через недостовірність та необєктивність отриманих під час її проведення результатів, зокрема:
		На 29 хвилині відеозапису з файлу «MOV296», після виявлення грошових коштів , коли їх ще не встигли перерахувати, один з учасників обшуку голосно запевняє що вже все…, тобто з впевненістю стверджує, що далі шукати не треба. Зміст категоричних висновків учасника обшуку вказує про його обізнаність, що грошових коштів більше не знайдуть. Дійсно, при проведенні обшуку більше коштів не знайшли. Поведінка учасника обшуку дає підстави обґрунтовано вважати, що гроші в кабінет приніс не ОСОБА_3 таке твердження грунтується на тому, що до початку перерахунку коштів чоловік стверджував, що все знайшли. Поведінка учасника обшуку ставить під сумнів результати цієї слідчої дії. Всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого. На відео від 22.04.2015 року під час діалогу між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 та передачею коштів, не видно і не чути, що передаються чотири купюри по 100 грн: ЕВ 4251457; БР 0003151; КП 2749179; КД 1635416. Таким чином не доведений причинний зв`язок між тим, чи викривач передав ОСОБА_3 гроші, а також що виявлені та вилучені кошти отримав ОСОБА_3 . Як наслідок, не підтверджується факт передачі і наявність самого предмету неправомірної вигоди в цьому кримінальному провадженні. 
		Схованка,- місце таємного зберігання. Не може бути схованкою місце до якого неможливо дістатись без порушення його цілісності, оскільки через таке пошкодження втрачається сенс таємного зберігання. В приведеному випадку, не логічно було б ховати частину грошових коштів за нерозбірною панеллю, так як згодом їх неможливо звідти забрати. Під час обшуку виламали панелі та плінтус, що були щільно з`єднані. Такий висновок суду ґрунтуються на результатах переглянутого відео та показаннях ОСОБА_17 та ОСОБА_22 - які працюють в цьому кабінеті та після проведеного обшуку власноруч відновили попередній стан, забивши плінтус та панелі цвяхами. З урахуванням встановлених фактів, сторона обвинувачення не довела що виявлені під час обшуку грошові кошти були сховані самим ОСОБА_3 , а не принесені третьою особою.
		Суд погоджується з слушними зауваженнями сторони захисту, що тривалий обшук весь час мав хаотичні, різновекторні напрямки пошуку та проводився одночасно великою кількістю представників правоохоронних органів. Це видно з відео та підтверджується показами допитаних учасників обшуку ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Таким чином, поза розумним сумнівом залишається той факт, що двом понятим протягом обшуку не забезпечили реальну можливість належно виконати покладені на них повноваження та разом спостерігати за діями кожного учасника обшуку. Під час судового розгляду учасники кримінального провадження відхилили поставлену на обговорення пропозицію щодо можливості допиту понятих в якості свідків( ч. 7 ст. 223 КПК України.) Сукупність раніше перерахованих недоліків обшуку в поєднанні з цим порушенням підтверджує доводи захисту про те, що вилучені кошти ОСОБА_3 не належать. Суд зробив такий висновок і через те, що всупереч ч. 3 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор не запросив сторону обвинувачення: ОСОБА_3 чи його захисника для проведення обшуку, з їх участю, тобто не вжив всих належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. 
		В ухвалі слідчого судді наявний дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення як грошових коштів, так і документів оформлених за результатами розслідування дорожньо-транспортної пригоди. Але пошук документів в кабінеті не проводився, відтак справжньою метою проникнення було не досягнення мети кримінального провадження, а тільки вилучення коштів, залишених сторонньою особою за нерозбірною паленню радіаторів центрального опалення. Така однобічність розцінюється як упередженість та необ`єктивність, що вказує про неналежність результатів обшуку.
		Сторона обвинувачення не має у розпорядженні та не надала суду доказів, що після закінчення теріну добового чергування, починаючи з 21 квітня 2015 року, ОСОБА_3 приходив на своє робоче місце, в службовий кабінет № 2, в приміщенні будівлі ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області по вулиці Панфіловців, 22 в місті Кіровограді. Також не доведено, що з 22.04.2015 року і до початку обшуку в це приміщення ніхто не входив і гроші не приносив. З цих міркувань суд робить висновок, про недоведеність того, що виявлені гроші ховав ОСОБА_3 . 
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 КПК України, ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. Під час проведення обшуку, о 20 годині 45 хвилин, в кабінеті нічого не виявили та не вилучили, після чого слідчий без будь-яких розумних обгрунтувань оголосив перерву в проведенні слідчої дії, а через десять хвилин, тобто о 20 годині 55 хвилин, повідомив про продовження обшуку. Потім негайно після перерви знайшли гроші. При цьому допитаний в суді свідок ОСОБА_17 повідомив що чекав в коридорі поруч від кабінету з ключами від сейфів, тобто не було розумних підстав припиняти обшук. 
		Невмотивованість дій слідчого призвела до порушення принципу юридичної визначеності, як-то вимагає практика застосування ст. 6 Європейської Конвенції. Не було і не могло існувати об`єктивних передумов для зупинення обшуку, перерви, тощо. Тобто насправді мало місце повторне незаконне проникнення до приміщення для обшуку без ухвали слідчого судді, що є неприпустимим. Навіть якщо не було ключів від сейфів, міг ламати, а не зупиняти слідчу дію. За таких умов, отримані результати від проведеної слідчої дії необхідно визнати неналежним, та недопустимим доказом.
		(т.1 а.с.188-197);
		 
		На підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23.04.2015 року, в той же день був проведений обшук квартири, АДРЕСА_3 за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , під час якого нічого не виявлено та не вилучалено, який суд визнає належним та допустимим доказом, що не підтверджує вини ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.2 а.с.5-12);
		 
		Висновком експерта №129/5 від 25.06.2015 року, яким встановлено, що на грошових купюрах номінальною вартістю по 100 грн. кожна в сумі 1000 грн.. які мають серії та номери: ЕА0363296, ВЗ2420172, ВЧ2024781, ЕЮ8836888, КЙ7582272, АА2756226, ГД0383295, ЗХ6240735, КД7908642, ЕБ8868529 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має яскраву жовто-зелену люмінесценцію в УФ-променях. 
		На грошових купюрах номінальною вартістю 200 грн., яка має серію та
		номер МБ8516877, чотирьох купюрах номіналом по 100 грн. кожна, які мають
		серії та номери: ГЕ6998157, ГФ6892579, ЕХ3246253, 334913121 та двох купюрах номіналом по 50 грн., які мають серії та номери: КЧ0931001, 3404688 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини (СХР), яка має яскраву жовто-зелену люмінесценцію в УФ-променях. На чотирьох купюрах по 100 грн. кожна, які мають серії та номери: Ш749179, БР0003151, ЕВ4251457, КД1635416, одній купюрі номінальною вартістю 50 грн., яка має серію та номер: РА4441691, 2 купюрах по 10 грн. кожна, які мають серії та номери: МИ9794102, НБ7340355 та 2 купюрах по 1 грн. кожна, які мають серії та номери: МИ1719461 та РА9905489 нашарувань спеціальної хімічної речовини (СХР) не виявлено. По 2 купюрам номінальною вартістю 200 грн. кожна з серійними номерами: ВЕ0753069, КМ8656062, які маються в питанні, дослідження не проводилось у зв`язку з тим, що вони не були надані на експертизу. На тампонах, якими проводили змиви з рук гр. ОСОБА_5 нашарувань спеціальної хімічної речовини (СХР) застосованими методами не виявлено. На тампонах, якими проводили змиви з рук ОСОБА_3 нашарувань спеціальної хімічної речовини (СХР) застосованими методами не виявлено. Суд визнає вказаний доказ належним та допустимим.
		(т.2 а.с.84-100);
		 
		- висновком експерта №166/1 від 10.07.2015 року, згідно з яким 10 (десять) грошових купюр номінальною вартістю 100 (сто гривень з серіями і номерами: ЕА0363296, ВЧ2024781, В32420172, ЕБ8868529, КД7908642, 3X6240735, ЕЮ8836888, КЙ7582272, АА2756226, ГД0383295, які надіслані на дослідження, відповідають встановленому зразку купюри номінальною вартістю 100 гривень відповідного типу, тобто виготовлені підприємством, що здійснює випуск грошових знаків (гривень) для Національного банку України. Грошова купюра номінальною вартістю 200 (двісті) гривень з серією та номером МБ8516877, 4 (чотири) грошові купюри номінальною вартістю 100 (сто) гривень з серіями та номерами: 334913121, ЕХ3246253, ГФ6892579, ГЕ6998157, 2 (дві) грошові купюри номінальною вартістю 50 (п`ятдесят) гривень з серіями та номерами: КЧ0931001, РЄ3404688, грошова купюра номінальною вартістю 20 (двадцять) гривень з серією та номером МК4688813, 4 (чотири) грошові купюри номінальною вартістю 5 (п`ять) гривень з серіями та номерами: ПД1531197, НЕ8802576, ТА4422535, МГ1362363 та 2 (дві) грошові купюри номінальною вартістю 1 (одна) гривня з серіями та номерами: ЄВ6261478, КВ3228839, які надані на дослідження, відповідають встановленому зразку купюр номінальною вартістю 200, 100, 50, 20, 5, 1 гривня відповідних типів, тобто виготовлені підприємством, що здійснює випуск грошових знаків (гривень) для Національного банку України. 6 (шість) грошових купюр номінальною вартістю 100 (сто) гривень з серіями та номерами: КМ8656062, ВЕ0753069, ЕВ4251457, КД1635416, БР0003151, КП2749179, грошова купюра номінальною вартістю 50 (п`ятдесят) гривень з серією та номером РА4441691, 2 (дві грошові) купюри номінальною вартістю 10 (десять) гривень з серіями та номерами: НБ7340355, МИ9794102; 2 (дві) грошові купюри номінальною вартістю 1 (одна) гривня з серіями та номерами: МИ1719461, РА9905489, які надані на дослідження, відповідають встановленому зразку купюр номінальною вартістю 100, 50, 10, 1 гривня відповідних типів, тобто виготовлені підприємством, що здійснює випуск грошових знаків (гривень) для Національного банку України . Суд визнає цей доказ належним та допустимим.
		(т.2 а.с.106-112);
		 
		Результати протоколу про застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, засвідчують передачу громадянину ОСОБА_11 грошових коштів на загальну суму 1700 грн. купюрами номінальною вартістю по 100 кожна: ЕЖ 4176602; ГЙ 3037098; КФ 8386270; КР 7988056; ЕВ 4251457; АБ 8177660; БЛ 4389344; КВ 0851331; ЕА 4337889; БР 0003151; ЕЕ 1936418; КП 2749179; КД 1635416; ЕЮ 0698490; ЕФ 0425802; ГК 5869219; ЗЄ 6896537. Цей доказ є належним та допустимим, але не підтверджує вини ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , оскільки вилучення під час обшуку кабінета ОСОБА_3 чотирьох купюр номіналом по 100 грн кожна серії та номер: ЕВ 4251457; БР 0003151; КП 2749179; КД 1635416 визнано неналежним та недопустимим доказом, в той час як решти заздалегідь ідентифікованих купюр не виявлено та не вилучено.
		(т.2 а.с.114-124).
		 
		Результатами протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23 квітня 2015 року та протоколу про результати контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 01.07.2015 року зафіксовано, що 22 квітня 2015 року в 16 годин 23 хвилин відбулась зустріч ОСОБА_11 з ОСОБА_5 , на штраф майданчику ДАЇ по вулиці Панфіловців, 22 в місті Кіровограді, а в 16 год. 43 хв. ОСОБА_11 передав 1000 грн, після чого ОСОБА_5 був затриманий.
		Зазначений протокол є похідним від оригіналів відео/звуко записів досліджуваних подій, тому доля похідного доказу залежить від основного.
		(т. 2 а.с. 181, 187-191, 195-196)
		 
		 
		 
		 
		Змістом протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.04.2015 року, та протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 01.07.2015 року, в результаті яких зафіксовано: як ОСОБА_11 о 08 годині 49 хвилин, 22.04.2015 року, поруч з будівельним магазином «Строй Пасаж», сів у салон автомобіля «Тойота Кемрі» з державним номером НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 в розмові між ними ОСОБА_11 передав ОСОБА_3 гроші. Зазначений протокол є похідним від оригіналів відео/звуко записів досліджуваних подій, тобто доля похідних доказів залежить від основного.
		(т.2 а.с.182,184-186, 193-194)
		 
		Зміст протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.04.2015 року, про зняття інформації з транспортних телекомунікацій оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС» за номером НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_3 за період часу з 21.04.2015 року по 23.04.2015 року суд визнає недостовірним доказом, що істотно обмежує право обвинувачених на захист, оскільки в ст. 94 КПК України чітко визначено коло суб`єктів , які уповноважені оцінювати докази, до них оперативний уповноважений не входить. Оцінку доказів проводить суд, після їх безпосереднього дослідження в судовому засіданні, тоді як оперативний уповноважений, склавши такий протокол, свавільно обмежив всіх учасників кримінального провадження у дослідженні наявних доказів, зазначивши від свого імені в протоколі, що: «фактичних даних, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві, не отримано».
		Внаслідок чого прокурор і сторона захисту втратила можливість переконатись, а суд перевірити обґрунтованість доводів кожного з учасників кримінального провадження: перевірити справжність підстав передачі грошових коштів обвинуваченим. Хто був ініціатором телефонних розмов, наскільки інтенсивні були такі зєднання. За допомогою привязки до базових станцій переконатися в достовірності показів викривача та фігурантів, щодо їх маршрутизації, у тому числі; чи наближався ОСОБА_3 до місця роботи після отримання коштів від ОСОБА_11 , після чого 23.04.2017 року, виявили частину коштів; підтвердити чи спростувати зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_5 . Таким чином, суд визнає недостовірними відомості зазначені в цьому протоколі.
		(т. 2 а.с. 183).
		Переглянувши в судовому засіданні відео та звуко записи негласних слідчих розшукових дій, з`ясовано, що: ОСОБА_11 о 08 годині 49 хвилин, 22.04.2015 року, поруч з будівельним магазином «Строй Пасаж», в місті Кіровограді сів у салон автомобіля «Тойота Кемрі» з державним номером НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , одразу намагається передати ОСОБА_3 гроші, на що останній відмовив йому в цьому ненормативною лексикою. Цікавився у ОСОБА_11 про стан здоров`я збитого пішохода, радить як поводитись з потерпілим. Діалог триває під час руху транспортного засобу. ОСОБА_3 рекомендує виконувати настанови слідчого та пояснює як з ним зустрітись. Зупиняє авто, відчининяє бардачок, виймає блокнот, в середину якого ОСОБА_11 переклав грошові кошти, з яких верхня купюра номінальною вартістю 100 грн. Бондарь пояснив, що це не вся сума. В кінці розмови ОСОБА_3 з бардачка виймає маленький папірець, на якому робить запис та показує ОСОБА_11 , на що останній кивком голови виказує мовчазну згоду. На останок, ОСОБА_3 каже ОСОБА_11 що його чекає слідчий.
		Невідомо, було це повернення позики чи переда неправомірної вигоди ОСОБА_3 . Таким чином, залишається не доведеним мотив, тобто за що насправді ОСОБА_11 передав грошові кошти ОСОБА_3 . При цьому залишаються не спростованими доводи ОСОБА_3 , чи насправді мало місце повернення позики, а не передача предмету неправомірної вигоди. Слушність таких доводів підтверджується показами допитаного в якості свідка ОСОБА_22 , який разом з ОСОБА_3 виїжджав на місце ДТП, з участю водія ОСОБА_11 та чув про запозичення коштів від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 .
		 
		Переглянувши в судовому засіданні відео та звуко записи негласних слідчих розшукових дій, з`ясовано, що: 22.04.2015 року ОСОБА_11 на території штрафного майданчика зустрічається з слідчим ОСОБА_5 , по вулиці Панфіловців, 22 в місті Кіровограді. Під час розмови, ОСОБА_11 неодноразово наполегливо висловлює бажання цього ж дня повернути свій автомобіль, на що слідчий дає ОСОБА_11 власну ручку та папір і диктує зміст розписки про отримання транспортного засобу, оглядають авто і виходять за ворота штрафного майданчику, де ОСОБА_5 звертається до ОСОБА_11 з запитанням: «там ОСОБА_26 казав, що ти (нерозбірливо звучить як : «что-то» або «тыщенку») должен?», далі слідчий роз`яснює ОСОБА_11 послідовність подальших дій, для отримання автомобіля та вказує: «Ти сюда бросай, что надо (показує в бік своєї сумки), після чого ОСОБА_11 щось перекладує в сумку ОСОБА_5 . На що ОСОБА_9 повідомляє ОСОБА_11 , що в результаті він не буде нести кримінальну відповідальність, а має сплатити штраф. 
		Доводячи обвинувачення, прокурор посилається також на фразу ОСОБА_5 висловлену ним до ОСОБА_11 : «Корм собакам 15-20грн. і все, більше нікому ніяких грошей не платиш». Сторона обвинувачення хибно посилається на цей неналежний доказ, що не має значення в кримінальному провадженні, оскільки в контексті розмови зміст реплики ОСОБА_27 зводився до того, що слідчий на виконання вимог ст. 100 КПК України, своєчасно повернув тимчасово вилучене майно, зазначив про безоплатність заходу забезпечення, при бажані ОСОБА_11 міг залишити охоронцю гроші для годування собак.
		Суд погоджується з доводами захисту що на відео-звуко записах відсутні чіткі висловлювання слідчого, про те, що саме повинен передати ОСОБА_11 « тищенку» чи «что-то». На відео не видно яку річ поміщено до сумки слідчого. Стороною обвинувачення не доведено, що мав на увазі ОСОБА_27 коли відкрив сумку та висловився: «кидай сюди». Чи бажав він отримати від ОСОБА_11 гроші, або повернути власну ручку. А також чи усвідомлював він факт отримання неправомірної вигоди, або повернення ручки. 
		В свою чергу, вмовивованість дій ОСОБА_11 мала настільки високий рівень, що він замість використання спеціально передбачених цільових коштів з державного бюджету на такі потреби, запозичував і витратив особисті грошові кошти для передачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . 
		Конституційний суд України, в рішенні від 20 жовтня 2011 року дав фіційне тлумачення положення частини третьої статті 62 КонституціїУкраїни, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, на доказах, одержаних незаконним шляхом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, щомістять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому частиною другою статті 66 Кодексу, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.
		Зважаючи на п. 55 рішення Європейського суду у справі «Романаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Працівники правоохоронного органу не обмежилися "пасивним розслідуванням», а разом з викривачем ОСОБА_11 , сприяли у створенні обставин передачі коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Їхні дії провокували на вчинення кримінального правопорушення. При цьому в матеріалах провадження не існує підстав вважати, що передача неправомірної вигоди була б вчинена без ініціативного втручання. У справі нема доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 раніше вчиняли злочини, зокрема пов`язані з корупцією; як вказують обвинувачені, викривач неодноразово ініціативно телефонував, домовлявся про зустріч та повернення тимчасово вилученого майна. Через контакти, встановлені з ініціативи викривача правоохоронні органи схиляли ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до протиправних дій, хоча, не було об`єктивних доказів для припущення, що заявник займається незаконною діяльністю. Цих міркувань достатньо для обґрунтування висновку, що дії працівників правоохоронних органів вийшли за межі пасивного розслідування наявної протиправної діяльності. Втручання та використання його результатів у кримінальному процесі не має ознак справедливості, які мають бути забезпечені органами досудового розслідування, у розумінні до вимог ст. 6 Конвенції.
		Крім того, аудіо відео фіксація не чіткі; особливості поведінки та мовлення викривача; неоднозначне трактування змісту записів; зацікавленість ОСОБА_11 в поєднанні з ініціативним документуванням правоохоронними органами дій ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; відсутність на відеозаписах початку та кінця негласних слідчих розшукових дій; вибірковий принцип розсекречення наданих для дослідження фактів; неможливість перевірки судом, чи насправді негласні слідчі розшукові дії проводила особа, яку на це уповноважив слідчий, - унеможливлюють використання такого виду доказів, через його недостовірність.
		 
		Згідно наказу №435 о/с від 03.12.2013 року, заступника начальника УКЗ УМВС України в Кіровоградській області, ОСОБА_5 призначений на посаду слідчого СВ Кіровоградського міського відділу УМВС України в області. Вказаний документ є належним і допустимим, доводить статус службової особи, але не підтверджує вини ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.2 а.с.244, 246)
		 
		Згідно наказу №108/ос від 24.03.2015 року заступника начальника УКЗ УМВС України в Кіровоградській області, ОСОБА_3 призначений на посаду інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Кіровограда та Кіровоградського району при УМВС України в області. Вказаний документ є належним і допустимим, доводить статус службової особи, але не підтверджує вини ОСОБА_5 , ОСОБА_3 
		(т.2 а.с.249-251).
		 
		З роз`яснення наведеного в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року N 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", вбачається, що суду належить оцінити всі зібрані у справі докази, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах, з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.
		Відповідно до ст. 17 КПК України, обов`язок доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом покладається на сторону обвинувачення. При цьому, згідно ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Згідно ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. 
		Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року N 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" (далі-Пленум), одержання хабара є корисливим злочином, його предмет має виключно майновий характер. Ним можуть бути гроші. 
		Протокол огляду місця події від 22 квітня 2015 року, під час проведення якого у ОСОБА_5 виявили і вилучили заздалегідь ідентифіковані грошові кошти на суму 1000 грн., за правилами ст. 89 КПК України, суд визнав недопустимим доказом. 
		Протокол обшуку від 23 квітня 2015 року, під час проведення якого у службовому кабінеті ОСОБА_3 виявили і вилучили частину грошових коштів, суд за правилами ст.ст. 88-89 КПК України, визнав неналежним та недопустимим доказом.
		Таким чином в цьому кримінальному проваджені не доведено що є належний та допустимий предмет неправомірної вигоди.
		Пункт 10 цього ж Пленуму розтлумачив, що злочини, передбачені статтями 368, 369 КК України, вважаються закінченими з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України, тотожні вимоги містить і п. 16 цього ж Пленуму, що хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовилися (як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання). Злочин вважається закінченим з моменту, коли хабар прийняв хоча б один із співвиконавців, проте відсутні: належні, допустимі, достовірні доказів такого прийняття. Передати можна тільки предмет неправомірнї винагороди, проте суд визнав неналежним та недопустимим доказом вилучення грошових коштів, тому на них посилатись не можна.
		При зясуванні достовірності показань свідка ОСОБА_11 суд встановив, що особа не відповідала вимогам, національного і міжнародного законодавства що пред`являються до викривача. У свою чергу, дії працівників правоохоронного органу також не обмежилися "пасивним розслідуванням», а були спрямовані на провокацію злочину, тобто не існує підстав вважати, що передача коштів мала б місце без їхнього втручання.
		Дії працівників правоохоронних органів мають провокативний характер, тобто зміст результатів негласних слідчих розшукових дій зафіксованих в протоколах, належить розцінювати як похідний доказ, що не може самостійно використовуватись при доказуванні без сукупності та взаємозв`язку з іншими видами доказів. В діалогах між фігурантами та викривачем відсутні чіткі формулювання, за що передані грошові кошти. Зокрема відсутні однозначні запитання та відповіді з цього питання. Нема прямої мови, не вчиняються фактичні дії, на підставі яких можна поза розумним сумнівом стверджувати що йдеться про звільнення від кримінальної відповідальності. На відео зафіксовані правомірні дії ОСОБА_5 , пов`язані з поверненням тимчасово вилученого майна, а не звільненням від кримінальної відповідальності. 
		Прокурор хибно заявив про неправдивість свідчень всіх свідків які є колегами і знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Суд не має сумнівів в достовірності показань: ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 . У свою чергу, твердження представника обвинувачення суперечать практиці застосування ст. 14 Конвенції, (несправедлива дискримінація), оскільки прокурор неправдивість свідчень цих громадян мотивує лише тим, що вони знайомі з обвинуваченими та проходять разом службу в міліції, такі твердження є помилковими. 
		Редакція пред`явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_3 обвинувачення містить посилання, що мотивом передачі неправомірної вигоди стало бажання ОСОБА_11 уникнути кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України. У пункті 17 Пленуму роз`ясннено, що під вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дiй, якi можуть заподiяти шкоду правам чи законним iнтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобiгання шкiдливим наслiдкам щодо своїх прав i законних iнтересiв.
		Повідомити вид і міру покарання передбачені санкцію злочину; поставити авто на штраф майдан, через наїзд на пішохода; внести відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування, - є правомірної поведінкою. Зазвичай перелік та послідовність таких дій вчиняється кожним учасиком дорожньо-транспортної пригоди після виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Таким чином, перебільшеними є припущення ОСОБА_11 що йому створили умови для вимагання неправомірної вигоди, та він злякався цих обставин і був вимушений передати неправомірну вигоду. Намагання ОСОБА_11 всупереч закону уникнути відповідальності за наїзд на пішохода, суд не може визнати правомірною поведінкою чи законним захистом своїх прав та iнтересiв. У зв`язку з цим, залишається не доведеним, що в діях ОСОБА_5 , ОСОБА_3 наявна кваліфікуюча ознака, як-то: вимагання неправомірної вигоди. 
		 
		Відповідно до ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
		Згідно ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Так, дії ОСОБА_3 та ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковано як: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за ч. 3 ст. 368 КК України. 
		Предявлене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 формулювання обвинувачення, суд визнає недоведеним оскільки воно не підтверджено належними та допустимими доказами, тобто що кримінальне правопорушення вчинене обвинувачуваними.
		За таких умов, стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 суд застосовує п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, через необхідність ухвалення виправдувального вироку, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинувачуваними.
		За правилами статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій пред`явлено обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення. Діючи за принципом диспозитивності суд дав оцінку діям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 тільки за ч. 3 ст. 368 КК України.
		Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.
		Згідно ст. 203 КПК України, у разі ухвалення виправдувального вироку застосований запобіжний захід припиняє свою дію, тому стосовно ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під домашнім арештом, а відносно ОСОБА_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави - скасувати, у зв`язку з виправданням обвинувачених.
		У разі ухвалення виправдувального вироку, фактично понесені процесуальні витрати на залучення експертів під час проведення судових досліджень, підлягають відшкодуванню за рахунок держави.
		Керуючись ст.ст.369-376 КПК України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України визнати невинним та виправдати, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Застосований ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання його під вартою з правом внесення застави, скасувати. Повернути заставодавцю ОСОБА_28 , дев`яносто сім тисяч чотириста сорок гривень нуль копійок, внесених ним в якості застави за ОСОБА_3 в цьому кримінальному провадженні на підставі квитанції 003795376031.
		 
		ОСОБА_5 по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України визнати невинним та виправдати, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Застосований ОСОБА_5 запобіжний захід в виді тримання його під домашнім арештом в певний період доби, скасувати. 
		Інші заходи забезпечення не застосовувались. 
		Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати на залучення експертів під час проведення судово-криміналістичних експертиз в розмірі 4267грн. 34коп., відшкодувати за рахунок держави.
		Речові докази:
		Розписку ОСОБА_11 від 22.04.2015 року на отримання ним автомобіля марки ВАЗ 21051, з реєстраційним номером НОМЕР_1 та запит від 22.04.2015 року №22/7650 ОСОБА_9 , про видачу автомобіля ВАЗ 21051, з реєстраційним номером НОМЕР_1 ,- залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;
		Службове посвідчення працівника міліції УКВ №024678, видане 12.07.2013 року на ім`я слідчого ОСОБА_9 , жетон працівника міліції М-146479 та білий електронний ключ, передані на відповідальне зберігання до УКЗ УМВС України в Кіровоградській області,- залишити в установі, що їх видала.
		Пластикову банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_5 , банківську картку «Брокбізнесбанк» № НОМЕР_6 , Банківську картку «Публічне акціонерне товариство «Банк Грант» № НОМЕР_7 , видані на імя ОСОБА_9 ,- повернути йому як власнику.
		Мобільний телефон марки «Нокія» N70, посвідчення водія НОМЕР_8 , видане на ім`я ОСОБА_9 , студентський квиток № НОМЕР_9 , виданий на імя ОСОБА_9 , три флеш картки, в`язку ключів з трьох штук, металевий брелок, ключ з брелоком, фотоапарат марки «Самсунг», USB-шнур та чохол від фотоаппарату,- повернути ОСОБА_9 , як власнику;
		В`язку ключів з трьох штук та мобільний телефон «Самсунг» в чорному чохлі  повернуті ОСОБА_3 , як власнику.
		Купюри номінальною вартістю 100 грн. кожна, вилучені під час огляду місця події у ОСОБА_9 та купюри номінальною вартістю 100 грн. кожна, вилучені під час обшуку кабінета ОСОБА_3 з серіями та номерами: ЗХ 6240735; КД 7908642; ЕБ 8868529; ЕЮ 8836888; ВЧ 2024781; АА 2756226; ГД 0383295; КЙ 7582272; ВЗ 2420172; ЕА 0363296; ГЕ6998157; ГФ6892579; ЕХ3246253; 334913121 на загальну суму 1400грн., повернути ОСОБА_11 , як власнику.
		Грошові кошти в сумі 742 грн., повернути ОСОБА_5 , як власнику.
		Грошові кошти в сумі 272 грн., передати у власність держави в порядку встановленому Кабінету Міністрів України.
		Відеокасету формату «Mini DV» з відеозаписом огляду місця події від 22.04.2015 року, два диски «Verbatim DVD-R» з відеозаписом огляду місця події від 22.04.2015 року, диск «Verbatim DVD-R» з відеозаписом обшуку кабінету №2 від 23.04.2015 року, два диска «DVD-R», GB424т та №425т  залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 Суддя Кіровського  районного суду м.Кіровограда ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...