Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 819/333/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2017. Зареєстровано: 21.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 819/333/13-a
		 
		19 червня 2017 р.м.Тернопіль
		Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А. В.   за участі секретарі судового засідання  Ліщинської М.М., представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача Рацина Р.Р. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу 
		за позовом  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3  
		до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області   
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3 12 лютого 2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просив  визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Підволочиському районі Тернопільської області №0001671700 від 20 вересня 2012 року.
		Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року  у задоволенні позову було відмовлено (аркуш справи 45-47).   
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_3                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      подав апеляційну скаргу.
		Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 залишена без задоволення, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду без змін (аркуш справи 72-77). 
		В подальшому, позивач оскаржив рішення суддів першої та апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (аркуш справи 116-120).
		Вищий адміністративний суд в своїй ухвалі зазначив, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішень не дослідили, чи мав позивач статус податкового агента, зокрема, чи здійснював він нарахування та виплати сум оподатковуваних доходів фізичним особам, які мають статус платників податку з доходів фізичних осіб. Суди не встановили період таких виплат та суми нарахованих та виплачених оподатковуваних доходів. 
		Згідно з вимог частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
		Під час нового розгляду справи суд на виконання вимог ч.5 ст.227 КАС України,  при новому розгляді справи врахував вимоги суду касаційної інстанції, всебічно та повно з'ясував всі фактичні обставини справи,  витребував та об'єктивно оцінив докази, що мають значення для розгляду та вирішення справи по суті та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
		При новому розгляді справи суд відповідно до ст.55 КАС України допустив процесуальне правонаступництво відповідача з Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області на Кременецьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Кременецька ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області). 
		Під час нового судового розгляду справи, представник позивача позовні вимоги підтримав, та пояснив, що орган державної податкової служби передчасно прийшов до висновку про те, що вказані товарно-матеріальні цінності придбані ФОП ОСОБА_3 у фізичних осіб. Зазначив, що такий висновок органу державної податкової служби є незаконним та безпідставним, оскільки ними не враховано, що у випадку відсутності у фізичної особи - платника єдиного податку документів на придбаний товар, доход, виплачений за такий товар, підлягає обліку та оподаткуванню відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва» та не може розглядатися в якості доходу, сплаченого на користь фізичних осіб, з якого відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 повинен був нараховувати, утримати та сплатити податок, як податковий агент. Зазначив, що податковий орган, говорячи про виплату приватним підприємцем доходу фізичній особі у разі відсутності первинних документів щодо факту придбання товару, вдається лише до припущень про ймовірність здійснення ФОП ОСОБА_3 таких операцій., проте на його думку, такі висновки не ґрунтуються на нормах податкового законодавства. 
		Крім того, представник позивача пояснив, що ФОП ОСОБА_3 категорично заперечує факт придбання щебеню та висівок у фізичних осіб, оскільки ці товарно-матеріальні цінності були придбані ним у ВАТ «Староконстянтинівський спеціалізований кар'єр», TOB «Шепетівський гранкар'єр», TOB «Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» та інших юридичних осіб. Однак, такі відомості під час проведення податкової перевірки працівниками органу державної податкової служби не з'ясовувались, що підтверджуються даними акта перевірки.
		За таких обставин, представник позивача вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.  
		 
		Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, зазначив, що в ході перевірки позивача перевіряючим не надано будь-яких первинних документів, які б підтверджували придбання щебеню та висівок, перевіркою зроблено висновок, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 придбав товарно-матеріальні цінності (щебінь та висівки) на суму 89500,00 грн у невстановлених осіб без утримання та перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок. 
		З врахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що відповідач провів перевірку з дотриманням норм чинного законодавства та прийняв правомірне податкове повідомлення - рішення, а тому, вимоги позивача є безпідставними.
		        Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду, а також допитано свідка.
		            Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та  представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.07.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №715/17/НОМЕР_1 від 27.08.2012 (аркуш справи 10-27).
		На підставі названого акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001671700 від 20.09.2012 про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 13425 грн. за основним платежем та в сумі 3356 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуш справи 28).
		Згідно акту перевірки позивач порушив вимоги пп. "а" п.19.1, пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України  від 16.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", пп. "а" п.19.1, пп. "а" п.176.1, пп. "а" п.176.2 ст.176, ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 13425 грн., в тому числі, за серпень 2011 року в сумі 225,00 грн. та за жовтень 2011 року в сумі 13200,00 грн (аркуш справи 26).
		З акту перевірки вбачається, що фактично податковий орган вважає, що позивач при придбанні товарно-матеріальних цінностей у фізичних осіб - платників податку з доходів фізичних осіб, виплачував доходи цим особам, проте, при цьому, податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів не нарахував, не утримав та до бюджету не сплатив. 
		Висновок про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб податковий орган обґрунтовує тим, що позивач одержав дохід від реалізації щебеню юридичним особам в сумі 89500,00 грн, в т.ч.: ТОВ "Агро-Рось" згідно з накладною від 09.08.2011 № 10 в сумі 1500,00 грн, оплата проведена згідно з платіжним дорученням від 09.08.2011 в сумі 1500,00 грн; ТОВ "Агро-Млин" згідно з накладною від 12.10.2011 № 13 в сумі 50000,00 грн, оплата проведена згідно з платіжними дорученнями від 12.10.2011 № 178 в сумі 25000,00 грн та  від 12.10.2011 №262 в сумі 25000,00 грн, а також згідно з накладною від 14.10.2011 №14 в сумі 38000,00     грн, оплата проведена згідно з платіжним дорученням від 14.10.2011 №202 в сумі 38000,00 грн. 
		При закупівлі вказаних вище товарно-матеріальних цінностей позивач не вів обліку доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, оскільки не надав до перевірки будь-яких документів, що підтверджують придбання товарів, які в подальшому продані позивачем юридичним особам. 
		З урахуванням вищеописаного, податковий орган вважає, що позивач не виконав обов'язку своєчасно нарахувати, утримати та сплатити (перерахувати) до бюджету податок з доходу фізичних осіб, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок. При цьому податковий орган фактично вважає, що сума виплаченого доходу платникам податку з доходів фізичних осіб в результаті придбання у них товару становить 89500,00 грн., оскільки позивач отримав доход від подальшого продажу товару в сумі 89500,00 грн. 
		З такими висновками податкового органу суд не погоджується та вважає їх безпідставними виходячи з наступного.
		Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
		У п. 1 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України зазначено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва застосовуються Указ Президента України від З липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».
		Суд встановив, що упродовж обревізованого періоду ФОП ОСОБА_3 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з чим був звільнений від ведення бухгалтерського та податкового обліку відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому їх відсутність не може бути підставою для донарахування податку.
		Згідно п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року №599 (діючий на час виникнення спірних правовідносин) для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде книгу обліку доходів і витрат, згідно з додатком 10 до Інструкції №12, в якій обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг)", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід". До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні та товарно-транспортні накладні, які не підлягають обов'язковому заповненню.
		Органом державної податкової служби не враховано, що у випадку відсутності у фізичної особи - платника єдиного податку документів на придбаний товар, доход, виплачений за такий товар, підлягає обліку та оподаткуванню відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва» та не може розглядатися в якості доходу, сплаченого на користь фізичних осіб, з якого відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ФОП ОСОБА_3 повинен був нараховувати, утримати та сплатити податок, як податковий агент.
		Слід зазначити, що стаття 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва» передбачає, що суб'єкт підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.
		Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
		Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
		Згідно пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України  "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
		Згідно пп. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
		Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
		Відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"  дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
		Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. 
		Підпунктом 164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. 
		Таким чином, оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб підлягають оподатковувані доходи, отримані безпосередньо фізичною особою, яка має статус платника податку з доходів фізичних осіб. Податковими агентами є юридичні та фізичні особи, які від свого імені здійснюють нарахування (виплату) оподатковуваних доходів на користь фізичних осіб, які є платниками податку з доходів фізичних осіб. Під час виплати таких доходів податковий агент зобов'язаний нарахувати, утримати та сплатити (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за рахунок платника податку.
		Для висновку про виникнення у позивача обов'язків податкового агента має бути факт виплати позивачем фізичним особам, що мають статус платників податку з доходів фізичних осіб, оподатковуваних доходів.
		Однак, такі відомості під час проведення податкової перевірки працівниками органу державної податкової служби не з'ясовувались, що підтверджується даними п.1.12 вищевказаного акту перевірки та наданими в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_4, яка підтвердила висновки встановлені в акті перевірки та зазначила, що податковим органом під час проведення перевірки у позивача не було встановлено коли і у кого він придбав ТМЦ на суму 89500,00 грн.
		Крім того, судом враховується  та обставина, що позивач надавав письмові заперечення до акту перевірки до  ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської області, де зазначав, що ФОП ОСОБА_3 категорично заперечує факт придбання щебеню та висівок у фізичних осіб, оскільки ці товарно-матеріальні цінності були придбані ним у ВАТ «Староконстянтинівський спеціалізований кар'єр», TOB «Шепетівський гранкар'єр», TOB «Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» та інших юридичних осіб (аркуш справи 146-148). 
		Проте, як встановлено судом, податковий орган зустрічних звірок у контрагентах для зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків не проводив, про що свідчить відповідь на заперечення відповідача (аркуш справи 150).
		При цьому слід звернути увагу, що фактично базою оподаткування, з якої обчислено донарахований позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 13425,00 грн., податковий орган визначає суму 89 500,00 грн. (89500 Х 15% = 13425), яка дорівнює сумі доходу, отриманого самим позивачем від продажу товару юридичним особам. При цьому, саму суму виплаченого позивачем нібито фізичним особам доходу при придбанні у них товарів податковий орган в акті не встановив, хоча саме виплачений податковим агентом платникам податку з доходів фізичних осіб дохід є базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб. 
		 
		Отже, суд приходить до висновку, що податковий орган, говорячи про виплату приватним підприємцем доходу фізичній особі у разі відсутності первинних документів щодо факту придбання товару, вдається лише до припущень про ймовірність здійснення ФОП ОСОБА_3 таких операцій. Такі висновки не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.
		Водночас, слід відмітити, що ст. 83 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.
		В свою чергу, визначення об'єкта та бази оподаткування, а також розміру податку на доходи фізичних осіб, який має утримати податковий агент, повинно ґрунтуватися на відповідних підтверджуючих документах, а не лише на припущеннях щодо можливості здійснення таких операцій.  
		Суд при вирішенні даного спору, враховує те, що податковим органом не доведено факту придбання товару у фізичних осіб, а судом не можливо на даний час встановити факт придбання, період придбання та суму, оскільки, як повідомлено представником позивача первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку за 2012 рік не збереглися.
		Згідно приписів частини 2 статті 71 КАСУ, яка регулює порядок доказування в адміністративному суді,    в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на останнього і у справах про визнання його правового акта протиправним і його скасування.
		Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0001671700 від 20 вересня 2012 року є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення.
		У відповідності до ч. 1   ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст.  94, 158-167  КАС України, суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Позов задовольнити. 
		2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Підволочиському районі Тернопільської області №0001671700 від 20 вересня 2012 року.
		3. Повернути з державного бюджету України  за рахунок бюджетних асигнувань Кременецької  об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь  фізичної особи ОСОБА_3 167 грн 82 коп. сплаченого судового збору згідно квитанції №NOWV760781 від 08.02.2013.       
		 
		Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст постанови складений та підписаний 21 червня 2017 року.
		 
		Головуючий суддя                                                                      Осташ А.В.
		копія вірна
		          Суддя                                                                                          Осташ А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...