Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/1051/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2017. Зареєстровано: 27.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2017.
Дата набрання законної сили: 03.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УКРАЇНА
		БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		справа № 361/1051/17
		провадження № 2-о/361/57/17
		23.05.2017
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		23 травня 2017 року м. Бровари
		Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
		 головуючого судді Петришин Н.М., за участю секретаря  Плиси В.О.,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за заявою  ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
		в с т а н о в и в :
		У лютому 2017 року звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, що її чоловік  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув при виконанні обов`язку військової служби 02 лютого 2015 року біля села Рідкодуб Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Заявник мотивує свої вимоги тим, що вона з 28 травня 2008 року до 02 лютого 2015 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , про що має відповідне рішення. Від спільного проживання заявник народила від ОСОБА_2 двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		ОСОБА_2 під час часткової мобілізації призваний Дніпровським районним військовим комісаріатом у місті Києві на підставі Указу В.О. Президента України від 06.05.2014 р. за № 454/2014 та відповідно до мобілізаційної Директиви оперативного командування «Північ» від 07 травня 2014 року № 12037, а також у відповідності до наказу військового комісара Дніпровського району у м. Києві військового комісаріату.
		Зазначає, що починаючи з кінця лютого 2014 року війська Російської Федерації, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, в результаті чого 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов  Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької Народної Республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської Народної Республіки» (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки», однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		ОСОБА_2 у період з20.08.2014 року по 20.10.2014 року, безпосередньо, брав участь в бойових діях на сході України у складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 .
		 
		Після закінчення військової перепідготовки з 28 квітня 2014 по 20 серпня 2014 року у в/ч ОСОБА_5 , 28 серпня 2014 року він був направлений в смт Чорнухине, Попаснянського району, Луганської області, де отримав контузію та перелом ребер. До грудня 2014 року знаходився на лікарняному вдома.
		25 січня 2015 року ОСОБА_2 повернувся в зону бойових дій на сході України у складі 25 батальйону, який виконував бойові завдання під м. Авдіївкою, Донецької області. 31 січня 2015 року о 08:30 з телефонного номера чоловіка заявника, зателефонували невідомі, і остання запитала: «Хто ви такі?». Вони відповіли, що є проросійськими бойовиками самопроголошеної «Донецької Народної Республіки», і запитали: «Що робив тут твій чоловік?». Також вони заявили, що вбили чоловіка ОСОБА_2 нібито за те, що українські військовослужбовці знущаються над місцевими жителями. Заявник сказала, що це неправда. Дзвінки тривали цілий день. З цього дня бойовики вибірково дзвонили за номерами, які були збережені в телефоні чоловіка заявника.
		З 29 січня 2015 року заявник почала пошуки свого чоловіка. 
		До кінця лютого 2015 року заявник не припиняла спроби знайти свого чоловіка. Зрештою, 25 лютого їй зателефонували волонтери з міста Дніпро та повідомили про те, що тіло її чоловіка знайдено в одному з моргів міста, і вона зі старшою донькою виїхала для його пізнання. Вони порадили з собою взяти деякі речі ОСОБА_2 судмедексперти взяли з дитини зразки ДНК та деякі його речі: штани, станок для гоління та інше.
		26.02.2015 року заявник отримала офіційне повідомлення про смерть свого чоловіка.
		Згідно указу Президента України від 25.12.2015 року № 722/2015, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, солдата ОСОБА_2 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя його чоловіка, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. 
		Вважає, що в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, в селі Рідкодуб Донецької області 02.02.2015 року загинув її чоловік. 
		Посилаючись на викладене, заявник просила суд встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2 02 лютого 2015 року при виконанні обов`язку військової служби біля села Рідкодуб, Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 заяву підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.
		Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання направив клопотання про розгляд заяви без його участі.
		Представник заінтересованої особи Російської Федерації у судове засідання також не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином. Причини неявки суду не відомі.
		Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2015 року встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 28 травня 2008 року й до дня його смерті (а.с. 28-29).
		Матеріалами справи встановлено, що від спільного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчать копії свідоцтв про їх народження (а.с. 30-31).
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де 
		 
		 
		знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії «Русскоеединство» Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації, звернувся до Ради Федерацій Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів».
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации нових субъектов  Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VІІІ, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим Росія, продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької Народної Республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської Народної Республіки» (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон «Восток», а також були задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.
		Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки" (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).
		«Так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичної легітимністю», - заявила прес-секретар верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ).
		 
		 
		 
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		На підтвердження цього заявницею були наведені наступні докази по справі.
		14 червня 2014 року у в Краматорську, Донецької області, співробітники Служби безпеки України спільно з військовослужбовцями Збройних сил України затримали 21-річного громадянина Російської Федерації, колишнього курсанта Краснодарського вищого військового авіаційного училища ОСОБА_9 . Росіянин розповів, що прибув на схід України для участі у бойових діях на стороні «ДНР» та «заробити гроші». Із пояснень російського найманця слідує, що за цю «роботу» координатори обіцяли грошову винагороду - одну тисячу доларів США на день. Під час затримання у ОСОБА_9 було вилучено стрілецьку зброю, 7 тисяч гривень і, так звану, «летную книжку»  персональний звітний документ обліку підготовки пілота (http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=127364&cat_id=127004).
		Згідно з оперативною інформацією інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки та оборони України від 20.12.2014 року, станом на 19.12.12014 року в районі м. Авдіївка, Донецької області, прикордонники спільно з працівниками СБУ затримали громадянина Російської Федерації. Під час поглибленого огляду його автомобіля та особистих речей було виявлено листівки з закликами про збір гуманітарної допомоги бойовикам «ДНР» на території Росії, предмети з символікою «ДНР», вимірювальні засоби, фотоапарат та флеш-карту з великою кількістю інформації про зброю і боєприпаси та креслення їх елементів (http://www.rnbo.gov.ua/news/1927.html).
		Як повідомляв прес-центр Служби безпеки України від 13.07.2016 року, співробітники Служби безпеки України спільно з прикордонниками та військовими затримали на лінії розмежування між містами Мар`їнка та Олександрівка, що на Донеччині, бойовика «ДНР»  громадянина Російської Федерації, уродженця Північного Кавказу. Затриманий росіянин розповів, що у 2014 році він був завербований російськими спецслужбами для участі у збройному конфлікті проти України. В повідомленні прес-центру зазначено, що громадянин Росії пройшов навчання у диверсійному таборі в Ростові-на-Дону, після чого куратори переправили його разом з «казаками» на тимчасово окуповані бойовиками території України. Російський найманець засвідчив, що брав участь у бойових діях проти українських військових у багатьох точках, зокрема у Донецькому аеропорту, поблизу Широкиного та Пісків. За словами росіянина, перебуваючи у складі незаконних збройних формувань, він на власні очі бачив випадки вбивства мирних громадян, зґвалтування, мародерства, грабежі, які здійснювали російські військові (https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/2/view/1402).
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Залучення регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: «За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)».
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема :вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04 лютого 2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто 
		 
		 
		Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпечної ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпечних міркувань чи задля захисту своїх «співвітчизників, що проживають за кордоном»; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації. 
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької області.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.
		Згідно з ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Відповідно до довідки № 2788, виданої 05 червня 2015 року Дніпровським районним у м. Києві військовим комісаріатом Міністерства оборони України, солдата ОСОБА_2 07.06.2014 року призвано Дніпровським районним у місті Києві військовим комісаріатом під час часткової мобілізації на підставі ОСОБА_10 . Президента України від 06.05.2014 року № 454/2014 та відповідно до мобілізаційної Директиви оперативного командування «Північ» від 07 травня 2014 року № 12037 (а.с. 32).
		Виходячи зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_2 після закінчення військової перепідготовки 28 квітня 2014 по 20 серпня 2014 року у в/ч ОСОБА_5 , 28 серпня 2014 року він був направлений в смт Чорнухине, Попаснянського району, Луганської області, де отримав контузію та перелом ребер. До грудня 2014 року знаходився на лікарняному вдома.
		25 січня 2015 року ОСОБА_2 повернувся в зону бойових дій на сході України у складі 25 батальйону, який виконував бойові завдання під м. Авдіївкою, Донецької області. 
		31 січня 2015 року на Інтернет-сайті «Радіо Свобода була опублікована стаття «Штаб АТО: у Вуглегірську тривають бої, населені пункти під обстрілом бойовиків», виходячи зі змісту якої проросійські бойовики з артилерії та мінометів обстріляли ряд населених пунктів Донецької області, зокрема ОСОБА_11 та  ОСОБА_12 ).
		За даними Інформаційно-аналітичного центру Національної безпеки України від 03.02.2015 року, протягом доби продовжилися бойові дії між проросійськими бандформуваннями та силами Збройних Сил України у районі м. Дебальцеве та прилеглих населених пунктів, де проросійські бойовики безуспішно намагались оточити підрозділи ЗС України. Незважаючи на постійні обстріли та атаки з боку «ЛНР» та «ДНР», Дебальцеве перебуває під контролем українських військ. Також, протягом доби, після масованих обстрілів, проросійські бандформування вдавалися до штурмів опорних пунктів та блокпостів поблизу н.п. Шуми, Санжарівка, Комуна, Рідкодуб, Станиця Луганська, Чорнухине. Всі атаки ворога були відбиті. (http://mediarnbo.org/2015/02/03/zvedeni-dani-iats-rnbo-na-l2-30-03-lyutogo/).
		Дані статті, як і ціла низка іншої інформації, що міститься на сторінках Інтернет- видань та в офіційних джерелах, підтверджують участь у бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі с. Рідкодуб, Бахмутського району, Донецької області, і саме цим військам протистояли військові української армії, що відносились до складу військової частини пп НОМЕР_1 , в якій ОСОБА_13 проходив військову службу.
		 
		 
		Згідно довідки про причину смерті № 289/л від 26.02.2015 року ОСОБА_2 загинув внаслідок руйнування головного мозку, наскрізне поранення голови, ушкодження внаслідок військових дій, від вогнепальної та іншої звичайної зброї (а.с. 103). 
		Відповідно до витягу із протоколу № 1609 від 30.04.2015 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, травма та причина смерті солдата ОСОБА_2 , а саме наскрізне вогнепальне поранення голови, руйнування головного мозку. Поранення та причина смерті пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.106).
		Згідно указу Президента України від 25.12.2015 року № 722/2015, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, солдата ОСОБА_2 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/282/2015) (а.с. 108).
		Як вбачається із копії свідоцтва серії НОМЕР_3 , виданого 27 лютого 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 104).
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що у лютому 2015 року він із ОСОБА_2  відбули у зону АТО (там проходили службу). На авто БМП свідок, разом із ОСОБА_2 та іншими побратимами рухалися в бік м. Дебальцева. Вони були без зброї, потім намагалися повернутися у місце вибуття, однак по них відкрили вогонь з автомата Калашнікова. Під час обстрілу свідок зазнав поранення. Потім зрозумів, що його побратими загинули, так як не подавали ознаки життя. Свідка було евакуйовано. зателефонувавши на мобільний номер ОСОБА_2 , свідку через десять днів повідомлено, що його похоронили. Під час обстрілу свідок міг встановити, що це були військові РФ, тільки по їхніх діях, методах ведення бою.
		Згідно зі ст. 1261 ЦК України ОСОБА_1 , як цивільна дружина ОСОБА_2 , має необхідний та достатній обсяг цивільної правоздатності для звернення до суду з такими вимогами.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_2 передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини. 
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		 
		 
		 
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Отже, із вищевикладеного судом встановлено, що ОСОБА_1 надано достатньо доказів на підтвердження загибелі ОСОБА_2 02 лютого 2015 року при виконанні останнім обов`язку військової служби біля села Рідкодуб Донецької області, Україна, внаслідок агресії Російської Федерації проти України.
		Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 , проходячи військову службу в військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , та загинув в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт ОСОБА_1 необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню..
		Керуючись статтею 8 розділу II Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. ст. 212, 213, 214, 234, 256-259 ЦПК України, суд
		 в и р і ш и в :
		Заяву задовольнити.
		Встановити факт загибелі ОСОБА_15 02 лютого 2015 року при виконанні обов`язку військової служби біля села Рідкодуб Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		Суддя Н.М. Петришин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...