Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 671/250/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2017. Зареєстровано: 19.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2017.
Дата набрання законної сили: 01.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 671/250/16-ц
		Провадження № 2/685/2/17
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		  18 липня 2017 року  Теофіпольський районний суд Хмельницької області
		в складі головуючого                     Бурлак Г.І.
		з участю секретаря      Ковальчука О.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теофіполі
		справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради, ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_2 районного центру первинної медико-санітарної допомоги про визнання протиправними та скасування рішення районної ради і наказу про звільнення, поновлення на посаді головного лікаря, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу  
		                                                               встановив:
		позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання протиправними та скасування рішення районної ради і наказу про звільнення, поновлення на посаді головного лікаря, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що вона з 11.12.2012 року була прийнята на посаду головного лікаря ОСОБА_2 районного центру первинної медико-санітарної допомоги. 24.12.2015 року рішенням сесії ОСОБА_2 районної ради її звільнено з посади. Вважає зазначене рішення таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки приймаючи зазначене рішення Волочиська  районна рада та Волочиська районна адміністрація вийшла за межі свої повноважень з порушенням вимог ЗУ «Про місцеве самоврядування». Крім того, в порушення вимог ст 47 КЗпП України їй не було вручено у день звільнення видати копію наказу про звільнення та  трудову книжку, також звільнення за п.2 ст 40 КЗпП є безпідставним, оскільки не вказано чому вона не відповідає займаній посаді . Крім того, вона є матірю одиначкою, оскільки сама виховує двох синів, які перебувають на її утриманні. Просить позов задовольнити.
		Представник відповідача ОСОБА_2 районної ради позов не визнав, пояснив, що позивач оспорювала рішення  сесії ОСОБА_2 районної ради від 24.12.2015 року №19-2/2015 про недоліки в роботі головного лікаря ОСОБА_2 РЦПМСД ОСОБА_1 та доцільність її перебування на займаній посаді в порядку адміністративного судочинства з тих самих підстав, які зазначені в даному цивільному позові, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2016 року, яке набрало законної сили 17.05.2016 року дії ОСОБА_2 райради та ОСОБА_2 райадміністрації визнано правомірними у задоволенні позову відмовлено. Рішення сесії 24.12.2015 року позивачу вручено не було, оскільки, як вона сама зазначає у позовній заяві, їй стало погано, у неї погіршився стан здоровя і вона залишила сесію. Доказів того, що вона є матірю одиначкою, позивач не надала, тому вважає позовні вимоги безпідставними, просив у позові відмовити.
		Представник відповідача ОСОБА_2 райдержадміністрації позов не визнав, дав аналогічні пояснення, додав також, що райдержадміністрація не наділена повноваженнями  звільняти з роботи позивача, тому є неналежним відповідачем.
		Представник відповідача ОСОБА_2 РЦПМСД позовні вимоги не визнав, пояснив, що правом приймати на роботу та звільняти з роботи керівника центру ПМСД наділена Волочиська районна рада. 24.12.2015 року районною радою прийняте рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря ОСОБА_2 районного центру ПМСД, розірвавши контракт з 24.12.2015 року. На підставі вказаного рішення 24.12.2015 року видано наказ про звільнення позивача з займаної посади головного лікаря з 24.12.2015 року на підставі п.2 ст 40 КЗпП. Оскільки в цей день позивач поскаржилася на стан здоровя і залишила робоче місце до закінчення робочого дня, то видати їй наказ та трудову книжку 24.12.2015 року було неможливо. З 25.12.2015 року по 25.01.2016 року позивач перебувала на лікарняному, приступила до роботи 26.01.2016 року і в цей же день їй видано трудову книжку та ознайомлено з наказом про звільнення. Позивач не надала жодного доказу того, що вона є матірю одиначкою, їй надавалися додаткові відпустки на підставі того, що вона є матірю двох дітей, а не матірю одиначкою. Просив у позові відмовити.
		Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
		Ст. 21, 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Контракт має бути укладений у письмовій формі .
		ст.60 ЦПК України встановлює, що кожна із сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст 61 цього кодексу, зокрема, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		В судовому засіданні встановлено, що позивач прийнята на роботу головного лікаря ОСОБА_2 районного центру ПМСД з 12 грудня 2014 року по 11 грудня 2016 року ( що підтверджується змістом контракту від 11.12.2014 року). Вказаним контрактом передбачені підстави дострокового розірвання, зокрема, керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном до закінчення терміну його дії у разі невиконання керівником обовязків, покладених на нього цим контрактом та статутних завдань.
		 Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 райдержадміністрації, ОСОБА_2 районної ради про визнання дій протиправними, скасування розпорядження і рішення, яке набрало законної сили 17.05.2016 року, дії ОСОБА_2 райради та ОСОБА_2 райдержадміністрації стосовно прийняття спільного розпорядження голів ОСОБА_2 райдежадмінстрації та ОСОБА_2 райради від 22.12.2015 року «Про звіт головного лікаря ОСОБА_1 про роботу центру ПМСД за 2015 рік» та рішення ОСОБА_2 райради від 24.12.2015 року за №19-2/2015 «Про недоліки в роботі головного лікаря ОСОБА_2 РЦПМСД ОСОБА_1 та доцільність її перебування на займаній посаді» визнано правомірними, у задоволенні позову відмовлено. Зазначеним рішенням встановлено, що відповідно до Статуту ОСОБА_2 РЦПМСД, затвердженого рішенням ОСОБА_2 районної ради №13-22/2013 від 20 серпня 2013 року, засновником Центру є Волочиська районна рада, п.1.3 Статуту визначено, що управління ним здійснюється ОСОБА_2 районною радою. Згідно п.6.1, 6.3.1 Статуту головний лікар Центру призначається на посаду ОСОБА_2 районною радою на умовах контракту. Головний лікар Центру безпосередньо підпорядковується уповноваженому органу управління ОСОБА_2 районній раді та несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань і здійснення ним своїх функцій. Оскільки неодноразові доручення ОСОБА_2 районної державної адміністрації про покращення роботи закладів охорони здоровя Волочиського району позивачем ігнорувалися, то виникла необхідність заслухати звіт головного лікаря на спільному засіданні райдержадміністрації та президії ОСОБА_2 райради. 24.12.2015 року на початку другого пленарного засідання районної ради було оголошено порядок денний сесії включно з питанням про недоліки в роботі головного лікаря ОСОБА_1, було прийняте рішення про звільнення головного лікаря.
		Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
		В судовому засіданні встановлено, що з 25.12.2015 року по 25.01.2016 року позивач перебувала на лікарняному ( що підтверджується листками непрацездатності, які є в матеріалах справи). Також в судовому засіданні позивач підтвердила той факт, що 24.12.2015 року на засіданні сесії ОСОБА_2 райради стан здоровя її погіршився, тому до закінчення робочого часу вона передала печатку Центру  заступнику головного лікаря ОСОБА_3 і залишила робоче місце. Наказ про звільнення з роботи позивачу вручено 26.01.2016 року  в день , коли після лікарняного вона вийшла на роботу ( що підтверджується показами позивача в судовому засіданні та відміткою на наказі №146-к від 24.12.2015 року.
		Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що оскільки позивач з 24.12.2015 року по 25.01.2016 року була відсутня на робочому місці, то вручити їй копію наказу та трудову книжку відповідач не мав змоги. З тих самих підстав їй не було вручено 24.12.2015 року рішення сесії ОСОБА_2 райради. Таким чином, у діях відповідачів відсутнє порушення вимог ст 47 КЗпП України, тому підстав для  стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.
		Відповідно до п 9 постанови Пленуму Верховного суду № 9від 06.11.1992 «Про практику розгляду трудових спорів», одинока матір  це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
		В судовому засіданні встановлено, що позивач має на утриманні двох синів - Володимира ІНФОРМАЦІЯ_1 та Романа ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких є ОСОБА_4, вказані діти народилися у шлюбі, який розірвано рішенням ОСОБА_2 райсуду від 13.11.2014 року (що підтверджується свідоцтвами про народження та рішенням суду). В судовому засіданні сторони визнали, що позивач проживає разом із синами та отримує аліменти на їх утримання від батька дітей, крім того, до винесення рішення про стягнення аліментів, ОСОБА_4 надавав добровільно допомогу на утримання синів.
		Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що позивач не є одинокою матірю, тому підстав для застосування ст. 184 КЗпП України немає.
		 Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду № 9від 06.11.1992 «Про практику розгляду трудових спорів», при  розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати,  з  яких  підстав  проведено  звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.   Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або  уповноважений  ним  орган не пов'язували звільнення.  Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
		В судовому засіданні встановлено, в наказі №146-к від 24.12.2015 року підставою звільнення ОСОБА_1 з займаної посади головного лікаря ОСОБА_2 РЦПМСД вказано п.2 ст 40 КЗпП України, який передбачає звільнення у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
		Оскільки суду не надано доказів , які б підтверджували невідповідність ОСОБА_1  займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, суд прийшов до висновку, що в наказі дана неправильна юридична кваліфікація підстав звільнення, оскільки фактично позивача звільнено за невиконання умов контракту, тому юридична кваліфікація підстав звільнення має бути п.8 ст 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом.
		 Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні. 
		Виходячи з наведеного, керуючись ст.21, 24, 36, 40, 184 КЗпП України, ст 10, 60, 61, 212 ЦПК України, районний суд
		                                                                     вирішив:
		відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради, ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_2 районного центру первинної медико-санітарної допомоги про визнання протиправними та скасування рішення районної ради і наказу про звільнення, поновлення на посаді головного лікаря, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу  .
		 Змінити формулювання причин звільнення, зазначених в наказі №146-к від 24.12.2015 року, зазначивши замість п.2 ст 40 Кодексу законів про працю України п.8 ст 36 КЗпП України.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області через районний суд.
		Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...