Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3724/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2017. Зареєстровано: 26.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2017.
Дата набрання законної сили: 11.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 липня 2017 року Справа № 910/3724/14 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		 Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт" та  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017у справі№ 910/3724/14Господарського судуміста Києваза позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах державидо   - Київської міської ради, - Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Котміст", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателін", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Провін", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест", - Головного управління юстиції у м. Києві в особі реєстраційної служби - Товариства з обмеженою відповідальністю "Башта - 2", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс Груп"",за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:- Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), - Головного управління Держгеокадастру у м. Києвіпровизнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на право власності на землю, визнання відсутності права за участю представників:самоврядування та державних актів на право власності на землю, визнання відсутності правапозивачаЧорна О.М.- посвід. № 017084відповідачів-не з'явився; -не з'явився; -не з'явився; - Іщенко Г.М.- предст. дов від 28.12.2016 -не з'явився; -не з'явився; -не з'явився; -не з'явився; - Зіновєв О.А.- предст. дов від 20.12.2016; - Муквич А.О. -предст. дов. від 19.04.2017; - Ткач Р.О. -предст. дов. від 12.10.2016; -не з'явився;третіх осіб-не з'явився; -не з'явився;                                          
		ВСТАНОВИВ:
		 06.03.2014 заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду з позовом (в редакції заяви про зміну предмета позову від 31.03.2014) про: визнання недійсними з моменту прийняття рішень Київської міської ради: від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-му км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва"; від 08.10.2009 № 494/2563 "Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-му км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва"; від 25.03.2010 № 468/3906 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 № 79-6-00734"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,2572 га, укладеного 24.12.2009 Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом житлового кооперативу "КОТМІСТ", зареєстрованого Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.01.2010 за № 79-6-00734; зобов'язання Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "КОТМІСТ" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану за адресою: 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 6,2572 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19439726,24 грн.; визнання недійсними виданих Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу  "КОТМІСТ" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006272, серії ЯЖ № 006273 та серії ЯЖ № 006274, зареєстрованих 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, № 07-8-00192 та № 07-8-00193; визнання недійсними виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Земконтракт" державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011938 та серії ЯЖ № 011939, зареєстрованих 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00383 та № 07-8-00382; визнання недійсними виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 011940 та серії ЯЖ № 011941, зареєстрованих 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00385 та № 07-8-00384; визнання недійсними виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011924, зареєстрованих 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ № 137630, серії КВ № 137631, серії КВ № 137632, серії КВ № 137633, серії КВ № 137634, серії КВ № 137635, серії КВ № 137636, зареєстрованих 05.07.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, № 07-8-00457, № 07-8-00458, № 07-8-00459, № 07-8-00460, № 07-8-00454, № 07-8-00455; визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Сателін" державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137642, зареєстрованого 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00472; визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Провін" державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137637, зареєстрованого 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00473; визнання недійсними виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" державних актів на право власності на земельні ділянки: серії КВ № 137640, серії КВ № 137638, серії КВ № 137639, серії КВ № 137641, зареєстрованих 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00469, № 07-8-00471, № 07-8-00470, № 07-8-00468; визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно: від 15.11.2013 № 12840058, від 25.12.2013 № 15437565, від 25.12.2013 № 15437177, від 25.12.2013 № 15436660, від 25.12.2013 № 15436954, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві;
		- скасування рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" на нерухоме майно: від 15.11.2013 № 7969134, від 25.12.2013 № 9526148, від 25.12.2013 № 9526128, від 25.12.2013 № 9526096, від 25.12.2013 № 9526120; визнання відсутності в Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "КОТМІСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Провін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 22,2526 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0019; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,3893 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0041; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,6522 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0043; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 30,5199 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0020; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,2402 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0026; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 2,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0161; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0162; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0163; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 1 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0167; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 8 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0166; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 13,2399 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0164; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 4,4 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0165; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 14, 6199 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0169; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,75 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0172; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,6901 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0173; 21-й км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 12,2861 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0174; 21-й км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,8937 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0175, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 107148652,55 грн. 
		Позовні вимоги вмотивовано приписами статей 19, 144 Конституції України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", порушенням при прийнятті рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 приписів частини першої статті 41 Земельного кодексу України щодо визначених нею підстав набуття земельних ділянок, земельну ділянку надано у власність юридичній особі, яка не є житлово-будівельним кооперативом відповідно до змісту статті 6 Закону України "Про кооперацію", створена всупереч вимогам статей 134, 137 Житлового кодексу Української РСР; порушено конкурентні засади  набуття права на землю, встановлені статтею 127 Земельного кодексу України (у відповідній редакції). Також прокурор вказав, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог законодавства щодо ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів, оскільки у приватну власність та в оренду для забудови передано земельну ділянку у межах об'єкта природно-заповідного фонду, що є порушенням приписів статей 7, 14, 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 5 Земельного кодексу України; спірним рішенням порушено право власності територіальної громади міста Києва на землі природно-заповідного фонду, які не можуть передаватися у приватну власність. За доводами позовної заяви з вказаних підстав є також недійсним рішення Київської міської ради від 08.10.2009 про поновлення дії спірного рішення та рішення від 25.03.2010 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру земельної ділянки, наданої в оренду, а на підставі статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України підлягають визнанню недійсними договір оренди, укладений на підставі незаконного рішення, а також видані на підставі спірного рішення державні акти, правочини, вчинені з незаконно наданими земельними ділянками.
		    Прокурор зазначив, що вказані вище порушення чинного законодавства виявлено у лютому-березні 2011 при проведенні перевірки з цих питань, відтак, враховуючи пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вчинення судочинства", позов подано в межах позовної давності; водночас, прокурор зазначив про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні з даним позовом щодо вимог про недійсність договору оренди та державних актів на землю, спір про які не міг бути розглянутий до виявлення незаконності спірного рішення, просив позовну давність поновити.
		 Відповідачі - суб'єкти господарювання - заперечували позовні вимоги, вказавши, що матеріали справи не містять доказів, що земельні ділянки, передані за спірним рішенням знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів", не надано проект землеустрою заказника; обставини щодо відсутності земельних ділянок на території заказника встановлені судовим рішенням у справі № 35/124; при наданні земельних ділянок отримано усі необхідні погодження уповноважених органів; питання законності рішення Київської міської ради із наведених у позові підстав вже було предметом судових розглядів і суди відмовили у позові про недійсність пункту 1 Київської міської ради № 162/1996 від 22.08.2007 "Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" (справа № 36/131-21/64), у справі № 51/102 встановлено, що заказник не створено, у справі № 5/6 відмовлено у визнанні недійсним рішення від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-му км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" в повному обсязі; встановлені у судових рішеннях обставини правомірності прийняття спірного рішення не підлягають повторному доведенню у межах цієї справи. 
		  Справа розглядалась господарськими судами неодноразово; постановою Верховного Суду України від 30.09.2015 судові рішення у цій справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду з тих підстав, що у порушення вимог частини першої статті 261 Цивільного кодексу України та всупереч правовій позиції Верховного Суду України, наведеної у постановах Верховного Суду України у справі № 3-23гс14, № 3-194гс14, № 3-21гс15, згідно з якою строк позовної давності має обчислюватися з моменту, коли саме позивачеві стало відомо про порушення його права, а не з моменту проведення перевірки прокуратурою, у справі, що розглядається, суди не досліджували питання початку перебігу позовної давності та, відповідно, неправильно застосували приписи статті 267 Цивільного кодексу України. 
		  Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 судові рішення у цій справі скасовано та направлено справу на новий розгляд з тих підстав, що суди не виконали вказівки Верховного Суду України, не встановили початок перебігу строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску.
		Під час нового розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" подало заяву, якою просило залишити позовну заяву заступника Генерального прокурора України у цій справі без розгляду, посилаючись на відсутність підстав для представництва інтересів держави.
		Заявою про зміну предмета позову від 26.09.2016, яка прийнята судом, прокурор просив: 
		1. Визнати недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради:
		-          від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу, земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Котміст" для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва";
		-          від 08.10.2009 № 494/2563 "Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Котміст" для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва";
		-          від 25.03.2010 № 468/3906 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 № 79-6-00734".
		2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,2572 га, укладений 24.12.2009 Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом житловим кооперативом "Котміст", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.01.2010 за № 79-6-00734.
		3. Зобов'язати Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу "Котміст" повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану за адресою: 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 6,2572 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19439726,24 гривень.
		4. Визнати недійсними видані Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Котміст" Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006272, серії ЯЖ № 006273 та серії ЯЖ № 006274, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, № 07-8-00192 та № 07-8-00193.
		5. Визнати недійсними видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Земконтракт" Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011938 та серії ЯЖ № 011939, зареєстровані 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00383 та № 07-8-00382.
		6. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.08.2014 № 25538211, видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Земконтракт"  Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.
		7. Скасувати рішення управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт" на нерухоме майно від 13.08.2014 № 15119380.
		8. Визнати недійсними видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 011940 та серії ЯЖ № 011941, зареєстровані 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00385 та № 07-8-00384.
		9. Визнати недійсними видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" Державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011924, зареєстровані 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ № 137630, серії КВ № 137631, серії КВ № 137632, серії КВ № 137633, серії КВ № 137634, серії КВ № 137635, серії КВ № 137636, зареєстровані 05.07.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, № 07-8-00457, № 07-8-00458, № 07-8- 00459, № 07-8-00460, № 07-8-00454, № 07-8-00455.
		10. Визнати недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Сателін" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137642, зареєстрований 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за  №07-8-00472.
		11. Визнати недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Провін"  Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137637, зареєстрований 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00473.
		12. Визнати недійсними видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" Державні акти на право власності на земельні ділянки серії КВ № 137640, серії КВ № 137638, серії КВ № 137639, серії КВ № 137641, зареєстровані 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00469, № 07-8-00471, № 07-8-00470, № 07-8-00468.
		13. Визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.11.2013 № 12840058, від 25.12.2013 № 15437565, від 25.12.2013 № 15437177, від 25.12.2013 № 15436660, від 25.12.2013 № 15436954, видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.
		14. Скасувати рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві  про державну реєстрацію права          власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" на нерухоме майно від 15.11.2013 № 7969134, від 25.12.2013 року № 9526148, від 25.12.2013 № 9526128, від 25.12.2013 № 9526096, від 25.12.2013 № 9526120.
		15. Скасувати рішення приватного нотаріуса Бурменко Н.О. про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс-Груп" на нерухоме майно від 29.02.2016 № 28512100, від 29.02.2016 № 28514098, від 29.02.2016 № 28514728, від 29.02.2016 № 28515115, від 29.02.2016 № 28510236.
		16. Скасувати рішення приватного нотаріуса Левченко Є.В. про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Башта-2" на нерухоме майно від 10.09.2014 № 15702016 та від 10.09.2014 № 15702631.
		17. Визнати відсутність в Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Котміст", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка", Товариства з обмеженою відповдальністю "Земконтракт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Провін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Башта-2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс-Груп" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою:
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 22,2526 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0019;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,3893 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0041;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,6522 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0043;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 30,5199 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0020;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,2402 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0026;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 2,5 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0161;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0162;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0163;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0167;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 8 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 13,2399 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0164;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 4,4 га, кадастровий номер 8    000 000 000:90:371:0165;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 14, 6199 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0169;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,75 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0172;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,6901 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0173;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 12,2861 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0174;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,8937 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0175;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,122 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0300;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,1223 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0301;
		-           21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,4079 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0302, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 107 148 652,55 гривень; 
		    18. Залучити до участі у справі нових відповідачів та третіх осіб.
		         Ухвалою від 04.10.2016 місцевий господарський суд залучив до участі у справі в якості відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Башта-2", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс-Груп".
		         Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті-Інвест" заперечив проти заяви про зміну предмету позову, як такої, що суперечить приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, змінює одночасно і предмет і підстави позову та містить фактично новий самостійний позов. 
		Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Башта-2" у відзиві на позов заперечив проти вимог прокурора, посилаючись на їх недоведеність, невідповідність способам захисту порушеного права, а також на сплив позовної давності; заявив клопотання про припинення провадження в частині пунктів 1, 6, 7, 13, 14 15, 16 прохальної частини заяви про зміну предмету позову, як таких, які не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства та за відсутністю предмету спору як спору про право.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено повністю; розподілено судові витрати.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 (судді: Коротун О.М. - головуючий, Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як прийняте відповідно до змісту норм матеріального та процесуального права; розподілено судові витрати з врахуванням ухвали від 06.04.2017. 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Земконтракт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі та направити справу на новий розгляд. Касаційну скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди не виконали керівні настанови Верховного Суду України щодо встановлення початку перебігу та, відповідно, моменту спливу позовної давності, поважності обставин, які перешкоджали прокуратурі своєчасно звернутися до суду, та прийняли рішення з порушенням приписів статей 4-7 та 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності; в порушення статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України суди не врахували наявну позицію Верховного Суду України з наведених питань та не мотивували відступ від неї; в порушення положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України, статті 47 Закону України "Про землеустрій" суди встановили обставини щодо місцезнаходження земельних ділянок на підставі неналежних доказів, не надали оцінки доводам та доказам заявника щодо наявності протилежного висновку експерта та листа Департаменту земельних ресурсів, згідно з якими заказник "Жуків острів" не створено, меж заказника не встановлено, на стадії апеляційного перегляду не призначено судову експертизу за наявності протилежних висновків експертів, про що відповідач заявив клопотання; встановлені судами обставини щодо змісту охоронного зобов'язання не підтверджені документально; суди неправомірно застосували до спірних правовідносин статті 133, 134, 137 Житлового кодексу Української РСР та норми Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985, всупереч статті 3 Закону України "Про правонаступництво України" усунулися від їх оцінки на предмет відповідності критеріям дії актів Союзу РСР на території України; не врахували, що стаття 41 Земельного кодексу України, відповідно до приписів якої набуто земельну ділянку, не містить посилань на норми Житлового кодексу, набуття ділянки на підставах, передбачених статтею 41 Земельного кодексу України, спростовує висновки судів про набуття земельної ділянки виключно на конкурентних засадах; правовідносини щодо утворення та реєстрації юридичної особи не належать до галузі земельних відносин; суди неправильно застосували статтю 155 Земельного кодексу України до державних актів на право власності на земельну ділянку, не надали належної оцінки відповідності позовної вимоги про визнання відсутності права власності способам захисту права, передбаченим для спірних правовідносин. Також скаржник вказав на безпідставне донарахування судового збору апеляційним господарським судом.
		Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування скаржник також вказав, що місцевий господарський суд безпідставно залишив без уваги судові рішення у справах № 5/6, № 35/124, № 35/124-47/432, № 5011-66/4667-2012, № 5011-6/4719-2012, № 5011-6/4720-2012 та встановлені цими рішеннями обставини справи; суд порушив принцип рівності сторін та розглянув позов прокурора за відсутності законного та належного обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в порушення статей 19, 129, 131-1 Конституції України, статей 23, 25 Закону України "Про прокуратуру", статті 29 Господарського процесуального кодексу України, практики Європейського суду з прав людини; суд застосував спосіб захисту, який не передбачений нормами чинного законодавства; суд апеляційної інстанції невірно визначив загальновідомими обставинами, які не потребують доказування, перебування спірних земельних ділянок у межах об'єкту природно-заповідного фонду, порушивши положення статті 35 Господарського процесуального кодексу України; за наслідками розгляду позову його фактично задоволено на користь відповідача - Київської міської ради; суди не звернули увагу на дійсність рішень загальних зборів учасників товариств - відповідачів, їх статутів та актів прийому-передачі майна до статутного капіталу, визначену законом презумпцію законності володіння майном та безпідставно позбавили відповідачів належного їм майна, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню правовий механізм, встановлений статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
		Представник прокуратури усно у судовому засіданні та у письмовому запереченні доводи касаційних скарг відхилив, просив суд залишити прийняту постанову без змін.
		Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест", Головного управління юстиції у м. Києві в особі реєстраційної служби та Товариства з обмеженою відповідальністю "Башта - 2" підтримали доводи, викладені у касаційних скаргах.
		Головне управління Держгеокадастру у місті Києві не скористалось процесуальних правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника, надавши суду письмові пояснення в яких просив суд здійснювати подальший розгляд справи без участі представників управління;  інші сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Генеральної прокуратури України та учасників справи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково з таких підстав. 
		Відповідно до частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Місцевий господарський суд встановив, що 01.10.2007 Київська міська рада прийняла рішення № 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва", згідно з яким, зокрема: 
		- затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 N 370/1804, Схеми планування території частини південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київради від 27.10.2005 N 271/3732, Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381, зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва (пункт 1); 
		- внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджені рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 N 370/1804, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до зони малоповерхової житлової забудови (пункт 2); 
		- внесено зміни до Схеми планування території частини південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 N 271/3732, в частині переведення території, визначеної містобудівним обґрунтуванням, під територію малоповерхової житлової забудови (пункт 3); 
		- внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, в частині переведення території, визначеної містобудівним обґрунтуванням, до території зелених насаджень обмеженого користування та спеціального призначення (пункт 4); 
		- віднесено земельні ділянки загальною площею 66,39 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення (пункт 5); 
		- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва (пункт 6); 
		- передано обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ", за умови виконання пункту 8 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 74,69 га на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Бузівське", наданих відповідно до пункту 32 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 № 43/1253 "Про оформлення права користування земельними ділянками", право користування якими посвідчено договорами оренди земельних ділянок від 30.12.2004 N 79-6-00271, N 79-6-00272, N 79-6-00273 (загальною площею 66,39 га), та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 8,30 га), з них:  площею 67,21 га (ділянка N 1 - площею 32,60 га, ділянка N 3 - площею 34,37 га, ділянка N 4 - площею 0,24 га) - у власність для житлової забудови; площею 7,48 га (ділянка N 2 - площею 5,26 га, ділянка N 5 - площею 2,22 га) - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території (пункт 7).
		08.10.2009 Київська міська рада прийняла рішення № 494/2563 „Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва", яким поновила дію рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" до 01.01.2010, а також зазначила про те, що при укладанні договору оренди земельної ділянки з обслуговуючим кооперативом житловим кооперативом „КОТМІСТ" пункт 8 статті 23 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.05.2009 N 547/1603, не поширюється.
		24.12.2009 Київська міська рада, як орендодавець, та ОКЖК „КОТМІСТ", як орендар, уклали договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.01.2010 за № 79-6-00734, за умовами якого орендодавець на підставі рішень Київської міської ради № 355/3189  від 01.10.2007 та № 494/2563  від 08.10.2009 передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з такими характеристиками: місце розташування - 21 км  Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, розмір - 62572 кв.м., цільове призначення - для рекреаційних цілей та благоустрою території, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028, строк дії договору - 49 років. 
		25.03.2010 Київська міська рада прийняла рішення  № 468/3906 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 N 79-6-00734", яким внесла зміни до підпункту 2.1 пункту 2 та підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 N 79-6-00734, укладеного на підставі рішень Київської міської ради від 01.10.2007 N 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" та рішення Київської міської ради від 08.10.2009 N 494/2563 „Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва", а саме: цифри „6,2572" замінити цифрами „1,4572"; у зв'язку з відмовою обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "КОТМІСТ" від земельної ділянки площею 4,8 га віднести її до земель запасу житлової та громадської забудови.
		На підставі рішення Київської міської ради № 355/3189 від 01.10.2007 ОКЖК "КОТМІСТ" отримало державні акти на право власності на земельні ділянки, підписані Київським міським головою, серії ЯЖ № 006272 на земельну ділянку площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020 на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, серії ЯЖ № 006273 на земельну ділянку площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва та серії ЯЖ № 006274 на земельну ділянку площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026 на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, № 07-8-00192 та № 07-8-00193.
		Рішеннями Київської міської ради № 355/3189 від 01.10.2007, від 08.10.2009 № 494/2563 та від 25.03.2010 № 468/3906 земельні ділянки  на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва  площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020, площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 та площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026 передані у власність ОКЖК "КОТМІСТ" безоплатно з посиланням на положення статті 41 Земельного кодексу України. 
		Суд також встановив, що відповідно до пункту 2.1 статуту ОКЖК "КОТМІСТ", затвердженого установчими зборами засновників від 18.06.2007, протокол № 1, та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, метою його створення є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту, наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.
		Відповідно до пункту 3.2 статуту ОКЖК "КОТМІСТ" (в редакції на момент створення кооперативу, затвердженій установчими зборами засновників ОКЖК "КОТМІСТ" від 18.06.2007, протокол № 1, його засновниками є: ОСОБА_14 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_15 (мешкає за адресою: АДРЕСА_2), ОСОБА_16 (мешкає за адресою: АДРЕСА_3), ОСОБА_17 (мешкає за адресою: АДРЕСА_4). 
		В новій редакції, затвердженій загальними зборами членів  ОКЖК "КОТМІСТ"  від 22.12.2008, протокол № 7, за пунктом 3.2 статуту ОКЖК "КОТМІСТ" членами кооперативу є: ОСОБА_18 (проживає за адресою: АДРЕСА_5), ОСОБА_19 (проживає за адресою: АДРЕСА_6), ОСОБА_16 (мешкає за адресою: АДРЕСА_3), ОСОБА_17 (мешкає за адресою: АДРЕСА_4). 
		Особи, зазначені у пункті 3.2 статуту в наведених редакціях засновниками кооперативу, як на час створення і державної реєстрації кооперативу, так і на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення на квартирному обліку не перебували, про що свідчать листи-підтвердження наданих даних відділу обліку та розподілу житлової площі Подільської районної у м. Києві державної адміністрації вих. № 24 від 10.02.2011 стосовно ОСОБА_16, відділу обліку та розподілу житлової площі Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації вих. № 22-40 від 11.02.2011 стосовно гр. ОСОБА_17, відділу обліку та розподілу житлової площі Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації вих. № 52/811 від 12.03.2011 стосовно ОСОБА_14 та ОСОБА_15, відділу обліку та розподілу житлової площі Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації вих. № 06/03-11156 від 11.03.2011 стосовно ОСОБА_19; учасник кооперативу ОСОБА_18 не проживав у м. Києві, а отже, не міг бути взятий на квартирний облік у м. Києві. 
		В подальшому земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020, площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 та площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026 внесено до статутного капіталу ТОВ "Будівельна спілка", що підтверджено змістом протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Будівельна спілка" № 1 від 21.02.2008 про формування статутного капіталу шляхом внесення відповідних земельних ділянок. 
		Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна спілка":
		- земельну ділянку площею 30,5199 га на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва передало як статутний внесок до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" (протокол № 2 від 02.08.2010 загальних зборів учасників ТОВ "Срібна затока" про прийняття від ТОВ "Будівельна спілка" до статутного капіталу товариства відповідної земельної ділянки);
		-  земельну ділянку площею 0,2402 га та частину земельної ділянки площею 34,3740 га, а саме в частині 5,3893 га передало як внесок до статутного капіталу ТОВ "Лігабуд" (протокол № 2 від 02.08.2010 загальних зборів учасників ТОВ "Лігабуд"  про прийняття від ТОВ "Будівельна спілка" до статутного капіталу товариства відповідних земельних ділянок);
		- частину земельної ділянки площею 34,3740 га в розмірах 22,2526 га та 0,6522 га передало як внесок до статутного капіталу ТОВ "Земконтракт" (протокол № 2 від 02.08.2010 загальних зборів учасників ТОВ "Земконтракт" про прийняття від  ТОВ "Будівельна спілка" до статутного капіталу товариства відповідних земельних ділянок).
		          Вказані вище товариства оформили та зареєстрували державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, а саме: 
		- ТОВ "Срібна затока" видані державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011924 (кадастровий номер 8000000000:90:371:0020), зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ № 137630, серії КВ № 137631, серії КВ № 137632, серії КВ № 137633, серії КВ № 137634, серії КВ № 137635, серії КВ № 137636, зареєстровані 05.07.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, № 07-8-00457, № 07-8-00458, № 07-8-00459, № 07-8-00460, № 07-8-00454, № 07-8-00455; 
		- ТОВ "Лігабуд" видані державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011940 та серії ЯЖ № 011941, зареєстровані 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00385 та № 07-8-00384; 
		- ТОВ "Земконтракт" видані державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011938 та серії ЯЖ № 011939, зареєстровані 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00383 та № 07-8-00382.
		За змістом наявних в матеріалах справи копій державних актів про право власності вбачається, що ТОВ "Срібна затока" здійснило поділ земельної ділянки на сім частин: серії КВ № 137630, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00456, на земельну ділянку площею 2,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0161; серії КВ № 137631, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00457, на земельну ділянку площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0162; серії КВ № 137632, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00458, на земельну ділянку площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0163; серії КВ № 137633, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00459, на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0167; серії КВ № 137634, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00460, на земельну ділянку площею 8 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0166; серії КВ № 137635, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00454, на земельну ділянку площею 13,2399 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0164; серії КВ № 137636, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00455, на земельну ділянку площею 4,4 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0165.
		В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" вказані вище земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва внесло до статутних капіталів інших товариств, окрім ділянки площею 8 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0166), яка залишилась у власності ТОВ "Срібна затока", а саме: 
		- земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0167 внесло до статутного капіталу ТОВ "Сателін" (рішення загальних зборів ТОВ "Сателін", оформлене протоколом № 3 від 05.11.2012 про збільшення статутного капіталу товариства, у тому числі за рахунок внеску ТОВ "Срібна затока", який складається із земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0167, розташованої на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва), про що ТОВ "Сателін" отримало державний акт про право власності  на вказану земельну ділянку серії КВ № 137642, який зареєстровано 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за № 07-8-00472; 
		- земельну ділянку площею 2,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0161, внесло до статутного капіталу ТОВ "Провін" (рішення загальних зборів ТОВ "Провін", оформлене протоколом № 3 від 05.11.2012, про збільшення статутного капіталу товариства, у тому числі за рахунок внеску ТОВ "Срібна затока", який складається із земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0161, розташованої на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва), про що ТОВ "Провін" отримало державний акт про право власності на вказану земельну ділянку серії КВ № 137637, який зареєстровано 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за № 07-8-00473; 
		- земельні ділянки площею 13,2399 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0164), 0,69 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0162), 0,69 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0163), 4,4 га  (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0165) внесло до статутного капіталу ТОВ "Інтеграліті Інвест" (рішення загальних зборів учасників ТОВ "Інтеграліті Інвест", оформлене протоколом № 4 від 05.11.2012 про збільшення статутного капіталу товариства, у тому числі за рахунок внеску ТОВ "Срібна затока", який складається із земельних ділянок площею 13,2399 га, 0,69 га, 0,69 га, 4,4 га, розташованих на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва), про що ТОВ "Інтеграліті Інвест" отримало державні акти про право власності на вказані земельні ділянки серії КВ №№ 137640, 137638, 137639, 137641, які зареєстровано 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №№ 07-8-00469, 07-8-00471, 07-8-00470, 07-8-00468.
		Разом з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" розробило технічну документацію щодо об'єднання земельних ділянок площею 13,2399 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0164), 0,69 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0162), 0,69 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0163), 4,4га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0165) в одну земельну ділянку загальною площею 14,6199 га, якій присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0169, після чого Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві видала свідоцтво про право власності ТОВ "Інтеграліті Інвест" на земельну ділянку площею 14,6199 га від 15.11.2013 № 12840058. 
		Після отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 14,6199 га від 15.11.2013 № 12840058 ТОВ "Інтеграліті Інвест" на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників від 12.11.2013 № 7 розробило технічну документацію щодо поділу цієї земельної ділянки площею 14,6199 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0169) на чотири земельні ділянки: площею 0,75 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0172), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві  видала ТОВ "Інтеграліті Інвест" свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 25.12.2013 № 15437565; площею 0,6901 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0173), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві  видала ТОВ "Інтеграліті Інвест" свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 25.12.2013 № 15437177; площею 12,2861 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0174), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві  видала ТОВ "Інтеграліті Інвест"  свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 25.12.2013 № 15436660; площею 0,8937 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0175), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві  видала ТОВ "Інтеграліті Інвест" свідоцтво про право власності на вказану ділянку від 25.12.2013 № 15436954. 
		Місцевий господарський суд встановив, що 20.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" (суперфіціар) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс-Груп" (суперфіціарій) уклали договір суперфіцію № 1, за умовами якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове користування земельні ділянки, що  розташовані за адресою: м. Київ, Голосіївський район, 21-й км Столичного шосе) для будівництва та експлуатації на них будинків та споруд; згідно з пунктом 2.1 договору суперфіцію надані в користування земельні ділянки складаються з: земельної ділянки площею 4,4 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0165, земельної ділянки площею 0,75 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0172, земельної ділянки площею 0,6901 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0173, земельної ділянки площею 12,2861 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0174,  земельної ділянки площею0,8937 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0175. Право власності на земельні ділянки посвідчено свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 15.11.2013 № 12840058, від 25.12.2013 № 15437565, від 25.12.2013 № 15437177, від 25.12.2013 № 15436660, від 25.12.2013 № 15436954, виданими Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві. 
		Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.11.2015 № 48314465 на зазначених вище земельних ділянках побудовано комплекс у складі житлової малоповерхової забудови та об'єктів адміністративно-офісного та рекреаційного призначення загальною площею 150080,83 кв.м., власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс-Груп".
		29.02.2016 ТОВ "Інтеграліті Інвест" відчужило ТОВ "Фінансова компанія "Індекс-Груп" земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0172, 8000000000:90:371:0173,8000000000:90:371:0174,8000000000:90:371:0175,8000000000:90:371:0165. 
		Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0043 площею 0,6522 га, розташована за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, шосе Столичне, 21 км, яка належала ТОВ "Земконтракт", була поділена, в результаті чого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0300 площею 0,1220 га, розташовану за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, шосе Столичне, 21 км, 10.09.2014 зареєстровано за ТОВ "Башта-2", реєстраційний номер 6952532; на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0301 площею 0,1223 га, розташовану за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, шосе Столичне, 21 км, 10.09.2014 зареєстровано право власності за ТОВ "Башта-2", реєстраційний номер 6952175; на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0302 площею 0,4079 га, розташовану за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, шосе Столичне, 21 км, 03.06.2014 зареєстровано право власності за ТОВ "Земконтракт", реєстраційний номер 6665086.
		На підставі наведених вище документальних доказів суд встановив, що первинно отримані безоплатно Обслуговуючим кооперативом житловим кооперативом „КОТМІСТ" земельні ділянки неодноразово ділилися, об'єднувалися з метою створення різних об'єктів права власності та перереєстровувались за різними юридичними особами (відповідачами у цій справі); на момент розгляду справи в суді першої інстанції, усі вище перелічені державні акти не анульовані, записи щодо їх повернення чи анулювання (скасування) до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю не вносились.
		Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що:
		- прокурор у цій справі здійснює представництво держави в суді відповідно до частини другої статті 121 Конституції України з підстав порушення права територіальної громади міста на земельну ділянку та захищає це право;
		- спір у справі стосується цивільних речових прав, які виникли в юридичних осіб в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень, відтак, є підвідомчим господарським судам;
		- при прийнятті рішення від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-му км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" Київська міська рада не врахувала порушення у створенні та реєстрації кооперативу, за наявності яких кооператив не мав права на отримання земельних ділянок безоплатно та без додержання конкурентних засад набуття права на земельну ділянку, а також невідповідність мети надання земельної ділянки приписам статті 41 Земельного кодексу України;
		- зміст договору оренди, укладеного ОКЖК "КОТМІСТ" та Київською міською радою, суперечить вимогам закону, що є підставою для визнання його недійсним за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України та  застосування наслідків у вигляді повернення незаконно набутого майна; 
		- відсутність правових підстав для набуття права власності ОКЖК "КОТМІСТ" виключає можливість правомірної передачі ним такого права на спірні земельні ділянки іншим особам;
		- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах спрямований на відновлення права територіальної громади міста Києва на спірні земельні ділянки в повному обсязі та передбачений положеннями чинного законодавства.
		         Щодо поданої заяви про застосування позовної давності у спірних правовідносинах місцевий господарський суд зазначив, що перебіг позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування від 01.10.2007, 08.10.2009, 25.03.2010 розпочався з дати їх прийняття та сплинув 01.10.2010, 08.10.2012 та 25.03.2013 відповідно, таким чином на час звернення прокурора з позовом позовну давність за позовними вимогами пропущено.
		          Водночас, враховуючи поважність наведених причин пропуску позовної давності, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість захисту права територіальної громади відповідно до положень частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України.
		         Також місцевий господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, вказав, що за змістом рішення Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005 регламентовано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 за № 147/649 „Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві" (згідно з яким ландшафтний заказник оголошено заказником місцевого значення), можуть бути включені до складу заказника і Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві видано охоронне зобов'язання № 4-2-8 від 20.12.2002, за яким цей об'єкт природно-заповідного фонду створювався без вилучення земельних ділянок, який він займає, а саме: землі лісопаркового господарства „Конча-Заспа" та Колективного сільськогосподарського підприємства „Тарасівка". За охоронним зобов'язанням, Положенням про ландшафтний заказник місцевого значення „Острів Жуків", затвердженим у 2003 році начальником Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, погодженого генеральним директором КО „Київзеленбуд" та директором регіонального ландшафтного парку „Голосіївський", науковим обґрунтуванням необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника „Конча-Заспа" ландшафтним заказником місцевого значення, розробленого фахівцями біологічного факультету Київського університету імені Т. Шевченка, на підставі якого Київською міською радою приймалось рішення № 147/649 від 02.12.1999, територія ландшафтного заказника щонайменше складає 630 га, а за обґрунтуванням науковців та довідкою від 19.05.2004 ДП „Інститут Генерального плану міста Києва" ВАТ „Київпроект" площа ландшафтного заказника „Жуків острів" становить 1794,6 га.
		За змістом висновків Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 25.07.2007 № 05-08/5330, Київської міської санепідемстанції від 08.08.2007 № 6290, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 30.07.2007 № 19-7727, Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.09.2007 № 05.03.02-07/47346, що містяться в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОКЖК „Котміст" місцевий суд також встановив, що за рішеннями Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189, від 08.10.2009 № 494/2563, від 25.03.2010 № 468/3906, ОКЖК „Котміст" набув у власність та користування земельні ділянки, розташовані в межах об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення „Острів Жуків", оголошеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649, без урахування рішення № 806/338, за яким Київська міська рада повинна була утримуватися від передачі спірних земельних ділянок у власність чи користування до встановлення його меж.
		Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо здійснення органом прокуратури в межах справи своїх функцій з представництва територіальної громади міста Києва у справі, що становить суспільний, "публічний" інтерес незаконності спірних рішень, прийнятих Київською міською радою, незаконності набуття Обслуговуючим кооперативом житловий кооператив "Котміст" спірних земельних ділянок у власність та у користування безоплатно та з порушенням конкурентних засад, що зумовлює недійсність правочинів з передачі земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу та необхідність відновлення порушеного права територіальної громади міста Києва.
		            Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки прокурор подав самостійний позов у справі, початок перебігу позовної давності слід визначати саме для прокурора і такий перебіг розпочався з моменту встановлення під час проведення перевірки 15 березня 2011 року (лист № 1987/02) порушення порядку створення Обслуговуючого кооперативу житловий кооператив "Котміст", відтак, позовну давність не пропущено.
		Також апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що Київська міська рада порушила вимоги Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про природно-заповідний фонд України", надавши у власність та користування земельні ділянки, розташовані в межах об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення „Острів Жуків", оголошеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649, взявши до уваги в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України як окреме підтвердження розміщення спірних земельних ділянок в межах ландшафтного заказника висновок експерта, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 713/17-41, що була призначена в рамках кримінального провадження № 420150000000001068
		Розглянувши наданий відповідачем лист № 057021-5097 від 23.03.2017 яким Департамент земельних ресурсів повідомив, що станом на 01.10.2007 та 15.03.2017 проект створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків Острів" та проект землеустрою з організації та встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків Острів" не надходило, суд апеляційної інстанції вказав, що інформація, яка в ньому міститься, не спростовує тієї обставини, що рішенням Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005 було регламентовано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 за № 147/649 „Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві" та визнавши відповідно до цих рішень обставини щодо віднесення ландшафтного заказника "Острів Жуків" до природних об'єктів пам'ятки природи та заказників місцевого значення у місті Києві. 
		       Змінюючи рішення місцевого господарського суду на підставі пункту 4 частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснив перерозподіл судового збору з урахуванням вимог статті 49 цього Кодексу. 
		Судова колегія зазначає про таке.
		1. За змістом статті 5 Закону України "Про прокуратуру" (чинного станом на час звернення з позовом) прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються функції, зокрема, представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (стаття 36-1 зазначеного Закону).
		За статтею 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції за станом на час звернення з позовом) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
		       У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. 
		       Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом наведено позбавлення права територіальної громади міста Києва (народу України) на земельну ділянку, безоплатність здійсненої передачі, органом, уповноваженим здійснювати функції у відповідних відносинах, є Київська міська рада, яка є відповідачем у цій справі і чиї порушення у здійсненні таких функцій визначені як підстави поданого позову, разом з тим з огляду на відсутність уповноваженого на звернення до суду органу в межах спірних правовідносин прокурор заявив цей позов самостійно, як позивач.
		      Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно у відповідності до вимог закону.
		      Необхідність захисту інтересів держави покладає на органи прокуратури обов'язок представництва держави в суді відповідно до частини другої статті 121 Конституції України (у відповідній редакції).
		      Всі ці обставини належно з'ясовані та взяті до уваги судами попередніх інстанцій; у своїх касаційних скаргах скаржники не спростували взятих судами до уваги обставин. 
		       Оскільки провадження у цій справі порушено за попередніми правилами здійснення представництва прокуратурою, доводи касаційної скарги про порушення положень Закону України "Про прокуратуру" в новій редакції є безпідставними. 
		    2.  За статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		         Реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.
		     Статтею 82 Земельного кодексу України (у редакції на час прийняття рішення від 01.10.2007) передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, внесення земельних ділянок до її статутного капіталу, прийняття спадщини, виникнення інших підстав, передбачених законом.
		    За змістом статті 127 Земельного кодексу України (у редакції на час прийняття спірних рішень) за загальним правилом земельні ділянки державної та комунальної форми власності відчужуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування громадянам та юридичним особам за договорами купівлі-продажу на конкурентних засадах; порядок та випадки проведення земельних торгів визначалися статтею 134 цього Кодексу.
		    Частиною першою статті 41 Земельного кодексу України передбачено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. 
		Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо); також згідно з положеннями частини другої статті 6 Закону України "Про кооперацію" відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі; а напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
		При цьому житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї. В пункті 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками). 
		Земельний кодекс України не встановлює спеціальний розмір земельної ділянки, що відводиться за правилами статті 41 цього Кодексу, разом з цим відповідно до змісту цієї статті, норм, які регулюють створення та діяльність кооперативу, враховуючи мету створення житлово-будівельного кооперативу, земельна ділянка такому кооперативу у розмірі відповідно до наявної містобудівної документації надається безоплатно саме для будівництва будинку (будинків) для членів кооперативу та членів їх сімей (тобто, громадян України, нормативи безоплатного забезпечення яких земельними ділянками відповідного призначення передбачено законодавчо). 
		Суди достовірно встановили, що на час створення кооперативу кількість його засновників складала 4 особи, натомість безоплатно у власність Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" за спірними рішеннями було надано під малоповерхову житлову забудову 65,1341 га, що вочевидь не є відповідним розміру земельної ділянки, необхідної для забезпечення будинками членів кооперативу та членів їх сімей відповідно до спеціальних приписів статті 41 Земельного кодексу України.
		Жодних доказів площі земельної ділянки, необхідної Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для реалізації мети свого створення відповідно до положень Статуту (з врахуванням осіб, які потребують забезпечення), кооператив не надав.
		Суд вважає, що надання земельної ділянки площею 65,1341 га, без обґрунтування її необхідного розміру, кооперативу, заснованого 4-ма особами, істотно порушує права та інтереси інших членів територіальної громади міста Києва, зокрема, їх можливість реалізувати своє право отримати земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва; передавши та набувши земельну ділянку безоплатно не у відповідності до мети, визначеної статтею 41 Земельного кодексу України, відповідачі позбавили територіальну громаду міста Києва відповідних надходжень до місцевого бюджету. 
		Таким чином, доводи прокуратури про порушення наведених вище положень Земельного кодексу України укладенням правочину з безоплатного надання земельної ділянки у власність кооперативу "Котміст" є обґрунтованими та вірно взяті до уваги  судами попередніх інстанцій.
		          У відповідності до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси; за статтею 2 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин, у межах здійснення яких виникають цивільні права та обов'язки.
		За змістом частини першої статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. 
		Самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту порушеного права, що, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.
		Пунктом 1 статті 2 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		За статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша). У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (частина друга). 
		В силу положень частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. 
		За змістом позовних вимог прокурор, звертаючись з позовом, вимагає усунення порушення права власності територіальної громади міста Києва на землі територіальної громади шляхом відновлення попереднього стану незаконно переданої у власність земельної ділянки у вигляді визнання недійсними правочинів, які опосередковують таку передачу (рішень про передачу земельних ділянок у сукупності з скасуванням державних актів про право власності), скасування реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки, належні на праві власності територіальній громаді міста Києва, за іншими особами, визнання відсутнім права власності у інших осіб на спірні земельні ділянки, належні на праві власності територіальній громаді міста Києва.
		Відповідні способи захисту порушеного права передбачені статтею 152 Земельного кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та забезпечує відновлення права власності територіальної громади міста Києва, що спростовує доводи касаційних скарг щодо неналежності обраного способу захисту порушеного права.
		При цьому суди попередніх інстанцій, скасовуючи правопосвідчувальні документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка", Товариства з обмеженою відповдальністю "Земконтракт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Провін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Башта-2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс-Груп" на спірні земельні ділянки та визнаючи відсутність у цих юридичних осіб права власності на спірні земельні ділянки також вірно взяли до уваги, що за відсутності законного, набутого на передбачених законом підставах права власності на спірні земельні ділянки у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Котміст" цей кооператив жодним чином не міг передати іншим особам відсутнє у нього право власності; питання іншого статусу наведених вище юридичних осіб щодо спірних земельних ділянок не було предметом судового розгляду у цій справі.
		 
		      3. Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття рішення Київської міської ради від 08.10.2009 № 494/2563 „Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" та укладення договору оренди) передача  в  оренду  земельних  ділянок,  що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		       Суди достовірно встановили, а скаржники не спростували, що при передачі в оренду обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Котміст" земельної ділянки (з урахуванням наступних внесених змін до договору оренди) не було дотримано обов'язкових приписів законодавства щодо конкурентних засад набуття права оренди земельної ділянки, що є порушенням прав інших суб'єктів господарювання, не надало однакової можливості реалізації ними їх інтересів при здійсненні господарської діяльності, що є підставою для недійсності договору оренди земельної ділянки. 
		     За приписами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім таких, що пов'язані з його недійсністю.
		       У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент його відшкодування.
		      Водночас за частиною третьою наведеної вище статті правові наслідки, передбачені першою та другою її частинами, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
		      За частиною четвертою статті 21 Закону України "Про оренду землі" у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається, тобто, законодавець встановив особливі правові наслідки цього виду недійсного правочину.
		       Таким чином, визнавши недійсним договір оренди, укладений Київською міською радою та кооперативом "Котміст", суди застосували встановлені законодавчо наслідки недійсності цього виду правочинів; при цьому доводи скаржників про те, що здійснення судами визначної законодавчо реституції за наслідками недійсності правочину є задоволенням позову на користь відповідача є безпідставними та суперечать умовам застосування та правовій природі реституції.
		        За правовою позицією Верховного Суду України, на яку послався скаржник, право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України та не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.  У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.  
		      Вказуючи на порушення наведеної вище правової позиції та статей 216, 330, 388 Цивільного кодексу України, скаржник залишив поза увагою, що суди у цій справі визнали недійсним саме первісний правочин, за яким відбулися відчуження майна та порушення права первісного власника і сторона за таким правочином не є добросовісним набувачем в розумінні наведених вище норм, позов вірно подано про повернення в порядку реституції майна стороною первісного правочину (а не будь-яким черговим набувачем), доказів відчуження третій особі переданого за недійсним договором майна матеріали справи не містять. 
		 4. Щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та певних рішень Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція)  кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. 
		Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року й з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України, як частина національного законодавства. 
		При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами, як джерело права.
		Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно у випадках, встановлених законодавством. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
		Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.  
		Земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності. 
		Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). 
		Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. У справі, яка переглядається, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в даному випадку в комунальну власність землі, що незаконно вибули з такої власності.  
		За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі, як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
		Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.  
		З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; право громади на землі комунальної власності у межах земельних правовідносин підлягає захисту, як і земель інших форм власності, в тому числі державної та приватної, що й мало місце у межах вирішення цього спору.
		ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно. 
		Саме неправомірність набуття права власності встановлено судами у цій справі.
		Отже, розглядаючи спір у відповідних правовідносинах, суди попередніх інстанцій встановили наявність суспільного інтересу, незаконність набуття відповідачем житловим кооперативом "Котміст" права на земельні ділянки та незаконне позбавлення цього права територіальної громади міста Києва, застосували передбачені законодавчо способи захисту порушеного права, наслідком яких є відновлення права територіальної громади, тобто, попереднього становища, з чого не вбачається невідповідності заходу втручання в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, порушення балансу інтересів сторін чи непропорційності втручання у право.
		 
		    5. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Цьому принципу відповідають також приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, за якими обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа. Щодо якої встановлено ці обставини.
		Разом з цим, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Розглянувши обставини, які були встановлені в рішеннях господарських судів у справах № 5/6, № 36/131-21/64, № 35/124, суд апеляційної інстанції з'ясував, що позовні вимоги у цій справі ґрунтуються на підставах та обставинах, які не були предметом дослідження у наведених вище справах, і ці висновки апеляційного суду не спростовано, у зв'язку з чим скаржники помилково посилаються на принцип "правової певності". 
		 
		      6. Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).
		Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, крім випадків, коли суд визнає поважними причини пропущеного строку та захистить порушене право.
		При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Верховний Суд України на засіданнях Судової палати у цивільних справах за № 6-267цс16 від 10.06.2016, № 6-178цс 15 від 01.07.15, № 6-2469цс16 від 16.11.2016, висловив таку правову позицію.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Тобто, суд повинен враховувати, що вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо розпорядження спірними майном, тому перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор.
		Для правильного застосування частини першої статті 261 Цивільного кодексу України  при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.
		У постановах Верховного Суду України та правій позиції, які висловлені у справах №6-267цс16 від 10.06.2016, № 6-178цс15 від 01.07.2015, № 6-2469цс16 від 16.11.2016 зазначається, що у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах зазначив, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Інше тлумачення закону щодо спірних правовідносин суперечить, як меті забезпечення стабільності цивільного обороту, так і правопорядку в державі в цілому. Зокрема, таке тлумачення повністю видозмінює інститут позовної давності, як засобу захисту стабільності обороту, оскільки, якщо пристати на таке тлумачення, прокурор має право на задоволення своїх вимог в будь-який проміжок часу, залежно від того дня, коли прокурор провів перевірку спірних правовідносин. 
		Таким чином, судова колегія вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо пов'язаності початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах з встановленням під час перевірки 15.03.2011 (лист № 1987/02) факту порушення порядку створення Обслуговуючого кооперативу "Котміст", як такі, що не ґрунтуються на встановлених обставинах об'єктивної неможливості для прокурора своєчасно з'ясувати зазначене порушення.
		Однак, помилкове застосування судом апеляційної інстанції положень законодавства не спричинило прийняття невірного рішення у цій частині, враховуючи, що у рішенні місцевого господарського суду вірно встановлено початок перебігу та закінчення позовної давності, захищено порушене право з огляду на встановлені та відображені в рішенні поважні причини, які перешкоджали своєчасному зверненню з позовом, до яких належать, зокрема, й встановлені апеляційним судом обставини з'ясування незаконності реєстрації Обслуговуючого кооперативу "Котміст"; суд касаційної інстанції не переглядає та не переоцінює обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у судових рішеннях.
		 
		7.  Суд апеляційної інстанції здійснив розподіл судових витрат, виходячи з правил статей 49 та 105 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Таким чином, проаналізувавши наведені вище доводи касаційних скарг, судова колегія відзначає, що ними не спростовується вірність та обґрунтованість висновків господарських судів попередніх інстанцій в частині визнання незаконними відведення та передачі спірних земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловий кооператив "Котміст" у власність та в оренду та здійснення ними поновлення права власності територіальної громади на ці земельні ділянки.
		 
		 Разом з тим, судова колегія відзначає, що спірним рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 одночасно вирішувались також питання про внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 N 370/1804, Схеми планування території частини південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київради від 27.10.2005 N 271/3732, Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381; рішенням внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 N 370/1804; віднесено земельні ділянки загальною площею 66,39 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення.
		    Визнаючи недійсним спірне рішення у цій частині, суди попередніх інстанцій вказали, що частиною третьою статті 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України" встановлено імперативний правовий припис, яким на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням; статтею 9 цього ж Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, серед якого відсутня житлова забудова. На підставі наведеного Київська міська рада до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків повинна була утриматись від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 за № 147/649 "Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві" (згідно з яким ландшафтний заказник оголошено заказником місцевого значення), можуть бути включені до складу заказника, виходячи з Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради № 406/3381 від 19.07.2005. 
		При цьому суд апеляційної інстанції відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України під час апеляційного провадження взяв до уваги висновок експерта № 713/17-41 від 09.03.2017, зроблений в рамках кримінального провадження № 42015000000001068, який долучив до матеріалів справи. 
		Відповідно до вказаного вище висновку експерта земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0019, 8000000000:90:402:0026 розташовані в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Острів Жуків" згідно з Фрагментом схеми мережі озеленених території загального користування (Програма комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, затверджена рішенням Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005). 
		Земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:371:0020 частково розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Острів Жуків".
		Площа земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:371:0020 в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів", згідно з Фрагментом схеми мережі озеленених території загального користування (Програма комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, затверджена рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381) становить 26,9616 га.
		 При цьому апеляційний суд відхилив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт" про призначення земельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити, зокрема, питання накладення земельних ділянок 8000000000:90:371:0019, 8000000000:90:402:0026 8000000000:90:371:0020 на землі ландшафтного заказника місцевого значення згідно зі Схемою меж ландшафтного заказника місцевого значення, затвердженої рішенням Київської міської ради № 162/1996 від 22.08.2007, вважаючи, що відповідне питання вирішене висновком № 713/17-41 від 09.03.2017, зробленим в рамках кримінального провадження № 42015000000001068, а також відхилив надану Товариством інформацію, яка міститься в листі № 057021-5097 від 23.03.2017 (долучено до матеріалів справи) з тих підстав, що ця інформація не спростовує тієї обставини, що рішенням Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005 було регламентовано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 за № 147/649 „Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві". 
		  Однак, суди залишили поза увагою, що рішенням № 162/1996 від 22.08.2007 „Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення „Жуків острів", а саме, пунктом 1, Київська міська рада схвалила Схему меж ландшафтного заказника місцевого значення „Жуків острів" у складі детального плану території острова Жуків (т.18, а.с.9-10), а пунктами 3 та 4 вказаного рішення доручила Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в м. Києві забезпечити розробку проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення „Жуків острів", Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на підставі детального плану території острова Жуків та проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів", після їх затвердження в установленому порядку, забезпечити організацію виконання робіт щодо встановлення меж заказника. 
		          Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2009 у справі № 36/131-21/64 (залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції) відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення № 162/1996 від 22.08.2007 „Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення „Жуків острів".
		             За частинами першою та третьою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" (в редакції чинній на час прийняття рішення від 01.10.2007) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду; на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється  будь-яка  діяльність,  яка   негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів  та  об'єктів  чи  перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. 
		        Змінами, внесеними до частини четвертої статті 7 цього Закону за станом на час розгляду судами цієї справи, передбачено, що до встановлення меж об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
		      Відповідно до пункту "і" статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають окремій охороні.
		       За визначенням, наявним у статті 1 Закону України "Про планування і забудову територій", чинного під час прийняття рішення від 01.10.2007, плануванням територій є процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації,  ухваленні та регламентації відповідних рішень. За змістом статей 10-12 згаданого вище Закону, планування територій на місцевому рівні   забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень,  визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених  пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних  рішень  про  дотримання містобудівної документації, в яких відображаються, зокрема, природоохоронні та інші обмеження; зміни до містобудівної документації вносяться відповідною радою.
		       Також за частинами першою та другою статті 20 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень; зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		               Вказуючи про незаконність прийняття органом місцевого самоврядування спірного рішення в частині внесення змін до містобудівної документації та програми розвитку зеленої зони через належність спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду відповідно до рішення від 19.07.2005 N 806/3381, суд апеляційної інстанції не врахував, що за змістом рішення Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381 передбачено Раді утриматись від дій з відведення земельних ділянок, які можуть бути включені до ландшафтного заказника місцевого значення "Острів Жуків", до встановлення його меж,  посилаючись на результати експертного висновку та земельно-технічну документацію за станом на серпень 2007 року, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки повноваженням Київської міської ради у сфері прийняття рішень про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, планування територій та затвердження містобудівної документації, не надав правової оцінки та не з'ясував правові наслідки прийняття Київською міською радою рішення № 162/1996 від 22.08.2007 „Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення „Жуків острів" з врахуванням приписів статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд" у відповідній редакції, не перевірив, чи здійснюється розробка проекту заказника місцевого значення в порядку статті 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд", передчасно відхилив та, відповідно, не спростував доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт" щодо недоведеності обставин, які мають значення для справи в частині недійсності пунктів 1-5 рішення Київської міської ради від 01.10.2007, та які місцевий господарський суд визнав встановленими. 
		Рішення є законним тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. 
		Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційний суд всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.
		Касаційна інстанція за результатами розгляду може скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
		Враховуючи, що з огляду на прийняті додаткові докази у справі на стадії апеляційної інстанції порушень статей 4-7 та 43 Господарського процесуального кодексу України припустився суд апеляційної інстанції, постанову апеляційної інстанції слід скасувати частково, в  частині визнання недійсними пунктів 2-5 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 повністю та пункту 1 цього рішення частково та передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційної інстанції.
		Однак, допущені процесуальні порушення в частині визнання недійсними пунктів 1 (частково)-5 рішення органу місцевого самоврядування не впливають на вірність висновків попередніх інстанцій щодо незаконності дій з відведення та передачі земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловий кооператив "Котміст", відповідні доводи касаційних скарг є помилковими, суперечать встановленим обставинам справи та приписам чинного законодавства, відтак, в решті рішення та постанову слід залишити без змін, як законні та обґрунтовані. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерграліті Інвест" задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №910/3724/14 Господарського суду міста Києва скасувати в частині визнання недійсними пунктів 2, 3, 4, 5 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 повністю, пункту 1 рішення Київської міської ради в частині визнання його недійсним щодо слів: "Затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, Схеми планування території частини південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київради від 27.10.2005 № 271/3732, "Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в м. Києві", затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381". 
		В цій частині справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
		В решті рішення та постанову залишити без змін.
		 
		Головуючий                                                                                                   Л. Рогач 
		 
		 
		Судді:                                                                                                              І. Алєєва
		 
		                                                                                                        
		                                                                                                                   Т. Дроботова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...