Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7426/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано судом: 28.07.2017. Зареєстровано: 31.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19.07.2017Справа №910/7426/17
		За позовом ОСОБА_1 
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329"
		2) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
		3) ОСОБА_2
		про визнання недійсними рішень загальних зборів та договору
		 
		                                                                                                            Суддя Якименко М.М.
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Титаренко Д.С. -  на підставі договору про надання правової допомоги від 10.01.2017 року;
		від відповідача -1: не з'явилися;
		від відповідача -2: не з'явилися;
		від відповідача -3: не з'явилися.
		 
		Обставини справи :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень загальних зборів та договору.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", оформлене протоколом №31/03-2012 від 31.03.2017 року є недійсним в зв'язку з тим, що позивач не брав участі в зазначених загальних зборах, не підписував протокол, а також не укладав і не підписував Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства від 01.03.2017 року.
		З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, та:
		1) Визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329» від 31.03.2017 року, укладений між продавцями ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_2.
		2) Визнати повністю недійсними рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329», оформлене протоколом №31/03-2017 від 31.03.2017 року щодо зміни складу учасників, зміни адреси місцезнаходження та зміни керівника Товариства.
		3) Зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців скасувати реєстраційні дії №18821050004016670 та №18821070005016670 здійснені 05.04.2017 року державним реєстратором на підставі рішення Загальних зборів учасників Товариства з відповідальністю «СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329», оформленого протоколом №31/03-2017 від 31.03.2017 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.06.2017 року.
		29.05.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить вважати позовні вимоги викладеними в наступній редакції: 
		1) Визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" від 31.03.2017 року, укладений між продавцями ОСОБА_4 , ОСОБА_1, ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_2.
		2) Визнати повністю недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", оформлене протоколом №31/03-2017 від 31.03.2017 року щодо зміни складу учасників, зміни адреси місцезнаходження та зміни керівника Товариства.
		Зазначена заява прийнята судом.
		У судовому засіданні 14.06.2017 року представником відповідача подано клопотання про витребування у нотаріуса Мазарчук Н.В. інформації щодо того, чи посвідчувалися нею підписи ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" від 31.03.2017 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року відкладено розгляд справи на 19.07.2017 року та витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни  (01001, АДРЕСА_1) інформацію щодо того, чи посвідчувалися нею підписи ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" від 31.03.2017 року.
		14.06.2017 року Господарським судом міста Києва направлено судовий запит на адресу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівні (01001, АДРЕСА_1) з проханням надати інформацію про те чи посвідчувалися Вами підписи ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" від 31.03.2017 року.
		26.06.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни надійшла відповідь вих. №129/01-16 від 21.06.2017 року на судовий запит від 14.06.2017 року.
		В судове засідання 19.07.2017 року представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
		В судовому засіданні 19.07.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
		Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" (далі по тексту - відповідач-1, ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", товариство) є юридичною особою за законодавством України, зареєстроване 02.04.2010 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної республіки Крим та здійснює свою діяльністю відповідної до Статуту, затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" протоколом №2 від 02.04.2010 року (далі по тексту - Статут).
		Відповідно до п. 1.5. Статуту учасниками Товариства є:
		1) ОСОБА_4, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2, паспорт громадянина України серія НОМЕР_4, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 16 серпня 2003 року;
		2) ОСОБА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3, паспорт громадянина України серія НОМЕР_5, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 14 квітня 1998 року (далі по тексту - позивач, ОСОБА_5.);
		3) ОСОБА_5, ідентифікаційний код № НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_4, паспорт громадянина України серія НОМЕР_6, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 04 листопада 1999 року.
		Згідно з п. 6.3. Статут в утворенні Статутного капіталу Товариства беруть участь своїм внеском:
		- Учасник ОСОБА_4 - 45 664,32 гри. (сорок п'ять тисяч шістсот шістдесят чотири грн. 32 коп.), що дорівнює 8 % Статутного капіталу.
		- Учасник ОСОБА_1 - 519 431,64 грн. (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч триста тридцять одна грн. 64 коп.), що дорівнює 91 % Статутного капіталу.
		- Учасник ОСОБА_5 - 5 708,04 грн. (п'ять тисяч сімсот вісім грн 04 коп.), що дорівнює 1 % Статутного капіталу.
		Таким чином, позивач володію 91% статутного капіталу товариства (відповідача-1).
		31.03.2017 року відбулися загальні збори учасників ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", оформлені протоколом №31/03-2017, на якому прийнято рішення щодо:
		- виведення зі складу Товариства ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_5;
		- змінено місцезнаходження ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" на нове, а саме: 04119, місто Київ, вулиця Якіра, будинок 20/2;
		- Затверджено статут ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" в новій редакції;
		- звільнено з посади директора ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" ОСОБА_5 з 31.03.2017 року та призначено директором ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач-3, ОСОБА_2.) з 01.04.2017 року.
		31.03.2017 року між ОСОБА_2 (відповідач-3, покупець), ОСОБА_1 (продавець-1), ОСОБА_1 (продавець-3, позивач) та ОСОБА_5 (продавець-2) укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства (далі по тексту - Договір, спірний Договір), за умовами якого продавець-1, продавець-2, продавець-3 передають (відступають), а покупець приймає у власність частки у статутному капіталі ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", і зобов'язується сплатити їх вартість на умовах, встановлених цим договором.
		Відповідно до п. 1.3. Договору розмір часток статутного капіталу Товариства що відчужуються складають 100%, які належать продавцю-1, продавцю-2 та продавцю-3 у таких частках:
		- продавець-1 володіє та розпоряджається часткою 8% статного капіталу;
		- продавець-2 володіє та розпоряджається часткою 91% статного капіталу;
		- продавець-3 володіє та розпоряджається часткою 1% статного капіталу;
		Як вбачається з матеріалів справи  05.04.2017 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією проведені реєстраційні дії відносно ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" змін до установчих документів щодо кладу засновників, керівника і місцезнаходження Товариства, зокрема: визначено нове місцезнаходження Товариства - 04119, м. Київ, вул. Якіра (Деревлянська), 20/2 замість адреси 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки, 72-а, вказаного нового учасника та директора Товариства - ОСОБА_2 як власника 100% статутного капіталу.
		Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.04.2016року №1002484131 єдиним учасником ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" та його керівником зазначається ОСОБА_2. Таким чином, в результаті проведення 05.04.2017р. вказаних реєстраційних дій було зареєстровано зміну учасників та керівника ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", а саме замість трьох учасників товариства - ОСОБА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зазначено єдиним учасником ОСОБА_2 з часткою у статному капіталі товариства у розмірі, що складає 100%., а також замість керівника ОСОБА_5 зазначено керівником ОСОБА_2
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначили, що він та ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не брали участь в загальних зборах учасників ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", не підписували протокол №31/03-2012 загальних зборів учасників ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" від 31.03.2017 року, а також не укладали жодних договорів з продажу частки статутного капіталу Товариства.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦК України , установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
		Статутом товариства не передбачено особливого порядку скликання загальних зборів, одна згідно з приписами п. 15.1. Статуту у всьому, що не врегульовано цим Статутом, учасники товариства керуються чинним в Україні законодавством.
		Згідно із ч. 1 та 3 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» (від 19 вересня 1991 року №1576-XII) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» (від 19 вересня 1991 року №1576-XII) загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.
		Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» (від 19 вересня 1991 року №1576-XII) позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.
		Відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» (від 19 вересня 1991 року №1576-XII) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
		Пунктом 2.12 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 25 лютого 2016 року №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» зазначено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
		У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:
		- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
		- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;
		- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
		Згідно з  п. 2.13 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 25 лютого 2016 року №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:
		- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію");
		- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства");
		- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства");
		- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства");
		- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").
		Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
		Відповідно до п. 2.14 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 25 лютого 2016 року №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію". Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
		Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.
		Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин. 
		Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. 
		У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: 
		- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; 
		- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; 
		- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
		Суду не надано жодних доказів повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів товариства 31.03.2017 року, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що учасників товариства не було повідомлено про проведення 31.03.2017 року загальних зборів ТОВ СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329".
		Як вбачається з протоколу №31/03-2012 від 31.03.2017 року загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", оформлені протоколом №31/03-2012 від 31.03.2017 року, проводилися в м. Києві, явка учасників - 100%, протокол підписано з боку голови зборів - ОСОБА_2 і секретарем зборів - ОСОБА_5, справжність підпису ОСОБА_2 та ОСОБА_5 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В.
		В матеріалах справи міститься Довідка державної прикордонної служби України від 23.05.2017 року №64/К-5714 щодо перетину адміністративного кордону з тимчасово окупованою територією АР Крим ОСОБА_5 (позивач) та ОСОБА_1, з якої вбачається, що ОСОБА_5 (позивач) та ОСОБА_1 в період проведення загальних зборів учасників ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", оформлені протоколом №31/03-2012 від 31.03.2017 року, митний кордон не перетинали і не були присутні в м. Києві.
		26.06.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни надійшла відповідь вих. №129/01-16 від 21.06.2017 року на судовий запит від 14.06.2017 року, згідно якої Мазарчук Н.В. повідомила, що: «31 березня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до мене не звертались, їх підписи на протоколі загальних зборів учасників ТОВ «СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО № 14329» мною не посвідчувались».
		Суд звертає увагу, що під час проведення загальних зборів учасників ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", оформлені протоколом №31/03-2012 від 31.03.2017 року, були відсутні позивач, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а також ОСОБА_5 не підписував даний протокол.
		Таким чином, позивач, ОСОБА_5 ОСОБА_1 фактично не приймали участі в загальних зборах учасників ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" 31.03.2017 року, а отже не могли голосувати з питань порядку денного та, відповідно, не могли брати участь у зазначених зборах.
		З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивач, ОСОБА_5 ОСОБА_1 не були присутні на загальних зборах учасників ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", оформлені протоколом №31/03-2012 від 31.03.2017 року, не могли голосувати з питань порядку денного та не підписували вказаного протоколу в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329", оформлені протоколом №31/03-2012 від 31.03.2017 року є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог про визнання спірного Договору недійсними, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Таким чином для визнання правочину недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
		Згідно з п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.
		Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Пунктом 2.5.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону
		Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
		Як вбачається з матеріалів справи позивач, ОСОБА_5 ОСОБА_1 не укладала та не підписувала Договір, а тому волевиявлення позивача, ОСОБА_5 ОСОБА_1, як учасника спірного правочину, не є вільним і не відповідає його внутрішній волі.
		Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Суд зазначає, що перехід права власності на 100% частку статутного капіталу ТОВ "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" відбулось поза волею позивача, ОСОБА_5 та ОСОБА_1.
		За таких обставин суд дійшов до висновку, що Договір є недійсним, а тому позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" від 31.03.2017 року є нормативно та документально доведені, та підлягають задоволенню.
		Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. 
		Згідно п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
		Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установити у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378,00 гривень.
		Таким чином, розмір судового збору (з 01.01.2016 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто 1 378,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 378, 00 грн. та не більше 206 700,00 грн.
		Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4 800,00 грн. (квитанція про сплату №13033 від 05.05.2017 року на суму 1 600,00 грн., квитанція про сплату №13122 від 05.05.2017 року на суму 1 600,00 грн., квитанція про сплату №13145 від 05.05.2017 року на суму 1 600,00 грн.) за 3 (три) позовні вимоги немайнового характеру, однак, підчас розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог до 2 (двох) вимог немайнового характеру, за які позивач повинен сплати 3 200,00 грн., а не 4 800,00 грн., а тому наявна переплата судового збору в розмірі 1 600,00 грн.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір  в розмірі 1 600,00 грн.
		Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суддя - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" (04119, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Якіра (Деревлянська), будинок 20/2; код ЄДРПОУ 37039782), оформлене протоколом №31/03-2012 від 31.03.2017 року.
		3. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" від 31.03.2017 року, укладений між ОСОБА_4 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_2; паспорт громадянина України серія НОМЕР_4, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 16 серпня 2003 року), ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7; місце реєстрації: АДРЕСА_5; паспорт громадянина України серія НОМЕР_5, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 14 квітня 1998 року), ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_10; місце реєстрації: АДРЕСА_2; паспорт громадянина України серія НОМЕР_6, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 04 листопада 1999 року) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_9; місце реєстрації: АДРЕСА_6; паспорт серії НОМЕР_8, Чаплинським УМВС України в Херсонській області 27 жовтня 2011 року).
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №14329" (04119, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Якіра (Деревлянська), будинок 20/2; код ЄДРПОУ 37039782) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7; місце реєстрації: АДРЕСА_5; паспорт громадянина України серія НОМЕР_5, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 14 квітня 1998 року) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.
		5. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_9; місце реєстрації: АДРЕСА_6; паспорт серії НОМЕР_8, Чаплинським УМВС України в Херсонській області 27 жовтня 2011 року) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7; місце реєстрації: АДРЕСА_5; паспорт громадянина України серія НОМЕР_5, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 14 квітня 1998 року) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.
		6. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7; місце реєстрації: АДРЕСА_5; паспорт громадянина України серія НОМЕР_5, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 14 квітня 1998 року) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - зайво сплаченого судового збору.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Суддя                                                                                                         М.М. Якименко
		 
		 
		Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.07.2017 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...