Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/17425/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2017. Зареєстровано: 31.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2017.
Дата набрання законної сили: 21.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		місто Київ
		 
		26 липня 2017 року                  15:34                                  №826/17425/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.В., за участю представників осіб, які беруть участь у справі, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за позовомОСОБА_1 до  треті особи  Служби безпеки України  Київської міської митниці Державної фіскальної служби  Державне підприємство обслуговування повітряного руху України Адміністрація державної прикордонної служби України провизнання дій та бездіяльності протиправними 
		На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 26 липня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України, Київської міської митниці Державної фіскальної служби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Адміністрація державної прикордонної служби України, в якому просить (з урахуванням заяви про зміну предмета позовних вимог від 28.02.2017):
		-          визнати незаконними дії Служби безпеки України щодо надання Державному підприємству обслуговування повітряного руху України (Украерорух) вказівки на повернення повітряного судна, яке 21.10.2016 виконувало рейс В2 840 Київ (Жуляни)-Мінськ авіакомпанії Белавіа, зняття ОСОБА_1 з вказаного рейсу і тимчасового обмеження його свободи пересування (затримання) ОСОБА_1 такому, що принижує його гідність, поводженню як зі злочинцем, незаконного втручання в його особисте життя;
		-          визнати незаконною бездіяльність Служби безпеки України щодо неповідомлення ОСОБА_1 про мотиви і причини обмеження його прав і свобод, зокрема тимчасового обмеження свободи його пересування (затримання) під час подій 21.10.2016 і ненадання на його запит письмових пояснень щодо причин обмеження прав і свобод, згідно зі статтею 5 Закону України «Про Службу безпеки України»;
		-          визнати незаконними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби, Служби безпеки України щодо проведення огляду ОСОБА_1 і складання акту огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.10.2016 №46.
		При цьому, суд одразу звертає увагу на неточності у написанні прізвища позивача. Так, під час звернення з даним позовом до суду написання прізвища позивача здійснено наступним чином «Мартиросян». При подальшому судовому розгляді справи та вивченні матеріалів справи виявлено, що правильним написанням прізвища позивача українською мовою є «Мартіросян», про що свідчить наявна у матеріалах справи копія посвідки на постійне проживання. 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок незаконних дій відповідачів ОСОБА_1 був підданий такому, що принижує його гідність, поводженню, йому не було невідкладно повідомлено про мотиви тимчасового обмеження його свободи пересування (затримання), він зазнав втручання в особисте життя, поводженню як зі злочинцем, його було обмежено у праві вільно залишати територію України. Крім того, представником позивача наголошено, що Службою безпеки України порушено права ОСОБА_1, оскільки на неодноразові вимоги йому не було повідомлено мотивів і причин тимчасового обмеження його свободи пересування (затримання).
		Служба безпеки України проти позову заперечувала, вказавши про те, що органам Служби безпеки України стало відомо, що ОСОБА_1, який 18.10.2016 прибув на територію України, може перевозити заборонені до переміщення через державний кордон України речі та інформацію, які могли б мати відношення до терористичної діяльності на території України. З метою попередження загроз безпеці повітряного судна, пасажирів та державній безпеці України, Службою безпеки України надіслано до Украероруху листа щодо надання сприяння при проведенні попереджувальних заходів з недопущення створення загроз національній безпеці України. На момент прибуття співробітників Служби безпеки України до аеропорту для присутності під час митного огляду позивача було отримано інформацію, що літак вже виконує руління на рубіжній доріжці для злету. Украерорухом було прийнято рішення про повернення повітряного судна, яке у цей час вже знаходилось у повітрі. Відповідачем у своїх письмових запереченнях проти позову також наголошено, що інформування Службою безпеки України Украероруху жодним чином не вплинуло на права та обов'язки позивача. При цьому, будь-яких примусових заходів до ОСОБА_1 із боку Служби безпеки України не застосовувалось.
		Київська міська митниця Державної фіскальної служби також заперечувала проти задоволення позову в частині вимог, заявлених до неї, із зазначенням того, що враховуючи надану Службою безпеки України інформацію, митницею проведено огляд ручної поклажі та багажу громадянина Вірменії ОСОБА_1 на предмет наявності товарів, переміщення яких обмежено законодавством України, та відповідно до статті 339 Митного кодексу України, складено акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.10.2016 №46. Будь-яких зауважень щодо дій митного органу громадянином Вірменії ОСОБА_1 у вказаному акті зазначено не було.
		Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та Адміністрацією державної прикордонної служби України у своїх письмових поясненнях вказано, що дії з повернення літака, пасажиром якого був позивач, а також внесення до бази даних інформації за індексом «Огляд» стосовно позивача здійснено на підставі відповідних доручень Служби безпеки України. В судовому засіданні 26.07.2017 представником Державного підприємства обслуговування повітряного руху України зазначено, що питання стосовно випадку, якій мав місце 21.10.2016 із повітряним судном авіакомпанії Белавіа врегульовано із останньою.
		Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був пасажиром повітряного судна, яке 21.10.2016 виконувало рейс В2 840 Київ (Жуляни)-Мінськ авіакомпанії Белавіа. Проте, під час виконання вказаного рейсового польоту літак повернуто до міжнародного аеропорту Київ (Жуляни), тобто до аеропорту вильоту.
		Після посадки літака позивача було знято з рейсу та повідомлено про необхідність проведення митного огляду його особистих речей, за наслідками чого посадовими особами Київської міської митниці Державної фіскальної служби складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.10.2016 №46, згідно з яким, валізи позивача оглянуто на наявність засобів, заборонених до переміщення через митний кордон, яких під час огляду не виявлено. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.10.2016 №46 підписано особами, які проводили огляд, особами, які були присутні під час здійснення митного огляду, у тому числі ОСОБА_1. Будь-яких зауважень щодо дій митного органу громадянином Вірменії ОСОБА_1 у вказаному акті зазначено не було.
		З метою з'ясування причин ініціювання Службою безпеки України питання про повернення вказаного літака представник позивача - адвокат Іващенко Ю.І. - звернувся до голови Служби безпеки України з адвокатськими запитами від 15.11.2016 №01-1/320 та від 01.02.2017, у відповідь на які листами від 22.11.2016 №10/3/І-7/121 та від 07.02.2017 №16/579 останнього повідомлено, що на виконання положень Законів України «Про Державну прикордонну службу України», «Про Службу безпеки України», Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державних кордон, Службою безпеки України надавались доручення Державній прикордонній службі України щодо інформування про факт перетинання ОСОБА_1 державного кордону України та проведення огляду його особистих речей, що переміщуються через державний кордон України. Крім того, адвоката повідомлено, що відповідно до положень Законів України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про контррозвідувальну діяльність», забороняється оприлюднювати та надавати інформацію щодо проведення стосовно певної особи оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності або її не проведення.
		Вважаючи за фактом вказаних дій відповідачів свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
		Досліджуючи надані особами, які беруть участь у справі, докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Статтею 18 Конституції України визначено, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.
		Приписами статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. 
		До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
		Діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України (частина перша статті 5 Закону України «Про Службу безпеки України»).
		Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань (частина перша статті 8 Закону України «Про Службу безпеки України»).
		У силу частини першої статті 24 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана, зокрема, виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, проводити їх досудове розслідування; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених кримінальних правопорушень (пункт 3); здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України (пункт 4); забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань (пункт 5); здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки (пункт 8).
		Серед прав Служби безпеки України положеннями частини першої статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право, зокрема, вимагати від громадян та посадових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Служби безпеки України, перевіряти у зв'язку з цим документи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності (пункт 1); подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці (пункт 2).
		При цьому, приписами статті 1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» передбачено, що контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.
		Метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення (частина перша статті 2 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»).
		Спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України (частина перша статті 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»).
		Правоохоронні та інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації України, незалежно від форми власності, в межах, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами, сприяють органам і підрозділам Служби безпеки України у проведенні контррозвідувальної діяльності в інтересах забезпечення державної безпеки (частина третя статті 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»).
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», підставами для проведення контррозвідувальної діяльності є наявність достатньої інформації, що потребує перевірки за допомогою спеціальних форм, методів і засобів, про: здійснення розвідувальної діяльності проти України спеціальними службами іноземних держав, а також організаціями, окремими групами і особами; посягання на державний суверенітет, конституційний лад і територіальну цілісність України; терористичні посягання чи терористичну діяльність, злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
		З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що Служба безпеки України, як суб'єкт владних повноважень, виконує функції держави в частині захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, а також в частині попередження, своєчасного виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань. При цьому, з метою реалізації вказаних функцій Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.
		Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, Службою безпеки України, з огляду на наявну інформацію про можливість перевезення ОСОБА_1 заборонених до переміщення  через державний кордон України речей та інформації, проінформовано про це представників Украероруху, митних та прикордонних органів, що стало наслідком  повернення повітряного судна, яке 21.10.2016 виконувало рейс В2 840 Київ (Жуляни)-Мінськ авіакомпанії Белавіа, зняття ОСОБА_1 з вказаного рейсу та проведення огляду його багажу.
		У той же час, нормативно-правовим актом, який визначає особливості митного регулювання є Митний кодекс України, згідно з пунктом 2 частини першої статті 336 якого, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, зокрема, шляхом здійснення митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).
		Згідно із приписами частини п'ятої статті 338 Митного кодексу України, крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.
		Відповідно до частини восьмої статті 338 Митного кодексу України, за результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, в якому зазначаються відомості про: 1) посадових осіб органу доходів і зборів, які здійснювали огляд (переогляд), та осіб, які були присутні під час його проведення; 2) підстави проведення огляду (переогляду) за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем; 3) обсяг здійснення огляду (переогляду) та результати його проведення; 4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляд (переогляд) яких проводився.
		Наведеними положеннями Митного кодексу України передбачено, що функції з огляду (переогляду) ручної поклажі, багажу та особистого огляду громадян покладено саме на митний орган, яким, зокрема, є Київська міська митниця Державної фіскальної служби, яка у межах спірних правовідносин діяла з метою сприяння органам і підрозділам Служби безпеки України у проведенні контррозвідувальної діяльності в інтересах забезпечення національної безпеки.
		Вказане, зокрема, підтверджується змістом листа Служби безпеки України від 20.10.2016 №2/2/1-34905, адресованого начальнику Київської міської митниці Державної фіскальної служби, яким Служба безпеки України просила спільно з представниками останньої здійснити огляд гр. ОСОБА_1, його ручної поклажі та багажу, з огляду на наявну інформацію про причетність останнього до контрабандного переміщення спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації через митний кордон України повітряним транспортом.
		З огляду на викладене, суд також звертає увагу на таке.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
		Так, згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 
		Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Отже, приписами названої Конвенції передбачено, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Обмеження прав і свобод людини та громадянина можливі тільки на підставі Конституції України, Законів України та міжнародно-правових актів.
		У справі A. and Others v. the United Kingdom від 19.02.2009 (справа «А. та інших проти Сполученого Королівства») Європейський суд з прав людини визнав, що мала місце суспільна небезпека, яка загрожувала життю нації. Національним судам держсекретар надав докази існування загрози серйозних терактів, запланованих проти Сполученого Королівства. Додаткові нерозголошувані докази були надані до SIАС (Міжнародного Арбітражного Суду Сінгапуру). Всі національні судді, за винятком одного, визнали існування дійсної небезпеки. Хоча ніякого нападу Аль-Каїда не відбулося в Сполученому Королівстві в той час, коли був прийнятий відступ від зобов'язань, Суд не вважає, що національні органи влади можуть піддаватися критиці через тривогу неминучого нападу. Держава не повинна очікувати, коли трапиться катастрофа, а боротися до прийняття таких заходів. Національна влада користується широкою свободою при оцінюванні загрози, відповідно до інформації, що знаходиться в її розпорядженні.
		Також, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення певного права в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).
		Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок початкової оцінки як існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і проблеми необхідності заходів з усунення несправедливості. Це означає, що в цій сфері, як і в інших сферах, на які поширюються гарантії Конвенції, національні органи влади мають певну свободу розсуду.
		При цьому, згідно зі статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України», національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
		Таким чином, безпека цивільної авіації є складовою національної безпеки України, як захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, оскільки без забезпечення безпеки цивільної авіації загальна мета (національна безпека) не може бути досягнута.
		Приписами статті 3 bis Протоколу, який стосується змін Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 1944 року, ратифікованого 11.07.2002 (дата набрання чинності 21.01.2003) визначено, що держави, які домовляються, визнають, що кожна держава при реалізації власного суверенітету має право вимагати посадку у будь-якому вказаному аеропорті цивільного повітряного судна, якщо воно виконує політ над його територією без дозволу або якщо наявні розумні підстави вважати, що воно використовується у будь-яких цілях, несумісних з метою даної Конвенції, або може надати такому повітряному судну будь-які інші накази аби припинити такі порушення. З цією метою держави, які домовляються, можуть застосовувати будь-які відповідні засоби, сумісні з відповідними нормами міжнародного права, включаючи належні положення даної Конвенції, а саме: пункт «а» даної Статті. Кожне цивільне повітряне судно виконує наказ, який надається у відповідності із пунктом «b» даної Статті. З цією метою кожна держава, яка домовляється, приймає всі необхідні положення у своїх національних законах або правилах, щоб зробити його виконання обов'язковим для будь-якого цивільного повітряного судна, зареєстрованого у цій державі або експлуатованого експлуатантом, основне місце діяльності якого або постійне місцезнаходження якого в цій державі. 
		З огляду на викладене, враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також положень Протоколу, який стосується змін Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 1944 року,  суд вказує, що оскаржувані дії Служби безпеки України та Київської міської митниці Державної фіскальної служби вчинені останніми у межах наданих їм повноважень, оскільки вчинені в інтересах забезпечення національної безпеки України.
		При цьому суд  не надає оцінку доводам позивача щодо безпідставного повернення повітряного судна, оскільки відповідні взаємовідносини безпосередньо виникли між авіакомпанією Белавіа, яка 21.10.2016 виконувала рейс В2 840 Київ (Жуляни)-Мінськ, та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України. Слід зазначити, що авіакомпанія Белавіа не є стороною у справі №826/17425/16. Також, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що дана авіакомпанія уповноважила позивача представляти її інтереси у межах даних правовідносин, а безпосередньо сам факт повернення повітряного судна не створює для позивача додаткових прав та обов'язків. 
		Щодо позовної вимоги про визнання незаконною бездіяльності Служби безпеки України щодо неповідомлення ОСОБА_1 про мотиви і причини обмеження його прав і свобод, зокрема, тимчасового обмеження свободи його пересування (затримання) під час подій 21.10.2016 і ненадання на його запит письмових пояснень щодо причин обмеження прав і свобод, згідно зі статтею 5 Закону України «Про Службу безпеки України», суд зазначає про наступне.
		Нормативно-правовим актом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації».
		Так, приписами частин першої та другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
		Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
		Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		Як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи копій відповідей на адвокатські запити представника позивача - адвоката Іващенка Ю.І. - Служба безпеки України повідомила останнього листами від 22.11.2016 №10/3/І-7/121 та від 07.02.2017 №16/579 про те, що на виконання положень Законів України «Про Державну прикордонну службу України», «Про Службу безпеки України», Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державних кордон, Службою безпеки України надавались доручення Державній прикордонній службі України щодо інформування про факт перетинання ОСОБА_1 державного кордону України та проведення огляду його особистих речей, що переміщуються через державний кордон України. Відповідно до положень Законів України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про контррозвідувальну діяльність», забороняється оприлюднювати та надавати інформацію щодо проведення стосовно певної особи оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності або її не проведення.
		Вказане цілком відповідає наведеним у статтях 6 та 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженням у наданні інформації, запитуваної представником позивача в адвокатських запитах. 
		Крім того, Службою безпеки України на виконання вимог суду про надання переліку документів, які свідчать про те, що позивач міг перевозити заборонені до переміщення через державний кордон речі та інформацію, яка становить загрозу національній безпеці України, листом від 30.05.2017 №16/2475 повідомлено, що таким документом є довідка від 20.10.2016 №2/2/1-19103в. Проте, вказаний документ містить інформацію про форми, методи і результати контррозвідувальної інформації, яка, відповідно до абзацу 3 пункту 4 частин першої статті 8 Закону України «Про державну таємницю», віднесена до державної таємниці у сфері державної безпеки та має гриф обмеження доступу «таємно».
		З огляду на викладене, обмеження у наданні представнику позивача запитуваної інформації є обґрунтованими та такими, що відповідають наведеним законодавчим положенням. 
		Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх. 
		Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог відмовити. 
		 
		Суддя                                                                                                       Літвінова А.В. 
		 
		Повний текст постанови складено 31.07.2017

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...