Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/1604/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2017. Зареєстровано: 21.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/1604/15-к
		1-кп/465/238/17 
		 
		 
		    
		Вирок
		Іменем України
		21.08.2017 року                 м.Львів
		Франківський районний суд м.Львова в складі:
		головуючого судді:         ОСОБА_1 
		при секретарях судових 
		засідань:             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю прокурорів         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		обвинуваченої:         ОСОБА_8 
		захисника обвинуваченої:     ОСОБА_9 
		потерпілої:             ОСОБА_10 
		потерпілого:     ОСОБА_11 ,
		представника потерпілих     ОСОБА_12 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові кримінальне провадження,внесене в ЄРДР за №12014140080003939 від 24.12.2014р. по обвинуваченню
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Києва, українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючої
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_8 , працюючи на посаді інструктора з фізкультури Львівської санаторної школи-інтернат №1 I-III ступеня імені Б.-І.Антонича з 01.11.2012р. відповідно до наказу №284-к від 26.10.2012р. Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації та наказу №193 від 01.11.2012р. по Львівській санаторній школі-інтернаті №1 в порядку переведення з посади інструктора лікувальної фізкультури цієї ж школи, перебуваючи 2014 року близько 12 год.20 хв. в ігровій кімнаті разом з учнем школи 3-Б класу ОСОБА_13 , яка знаходиться на третьому поверсі приміщення школи, яка в силу п.п.4.6.1 та 4.6.2 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001р. №563 несла відповідальність за збереження життя і здоров`я учнів та зобов`язана була забезпечувати проведення навчально-виховного процесу, що регламентується чинними законодавчими та нормативно-правовими актами з охорони праці, безпеки життєдіяльності та згідно підпункту 1.3 пункту 2 розділу III «Основні права працівників» Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КЗ ЛОР «Львівська загальносвітня школа інтернат I-III ст. імені Б.-І. Антонича, де зазначено, що працівник школи-інтернату зобов`язаний виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, передбачені відповідними правилами, інструкціями та іншими нормативними документами. Зокрема, в порушення вимог п.п.1.1. Інструкції №4 з охорони праці під час проведення занять з фізичної культури, яке обвинувачена ОСОБА_8 проводила з ОСОБА_14 в позашкільний час, поза графіком, без погодження з адміністрацією школи-інтернату, неналежно виконала свої службові обов`язки, через недбале ставлення до них, а саме: не приділила належної уваги по догляду за ОСОБА_14 , не передбачила можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинна була і мала можливість їх передбачити, залишила малолітнього ОСОБА_13  одного, без нагляду, в приміщенні ігрової кімнати школи, що знаходиться на 3-му поверсі, та вийшовши із вказаної кімнати, зачинила двері на ключ. Залишившись без нагляду дорослих, малолітній ОСОБА_13 , перебуваючи в ігровій кімнаті, випав з вікна цієї ігрової кімнати, що знаходиться на третьому поверсі ІНФОРМАЦІЯ_2 -І.Антонича, що по вул.Остроградських, 1 у м.Львові і від отриманих травм помер.
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.137 КК України, як неналежне виконання професійних обов`язків щодо охорони життя та здоров`я неповнолітніх, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило смерть неповнолітнього ОСОБА_13 , 2005 р.н.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України не визнала, цивільного позову не визнала, просила її виправдати, оскільки її вини у тому, що сталося, не має.
		Будучи допитаною в судовому засіданні, ОСОБА_8 надала показання, що працювала в школі-інтернаті, де навчався малолітній ОСОБА_15 , вчителем з лікувальної фьзкультури. В цей день, коли сталася трагедія, все було як завжди. ОСОБА_8 проводила у школі-інтернаті індивідуальні заняття з лікувальної фізкультури , в тому числі і в ігровій кімнаті. Учень ОСОБА_15 ходив на заняття до ОСОБА_8 , тривалість яких становила 20 хвилин. Це був останній день занять у школі. ОСОБА_8 прийшла за розкладом. У неї було вікно у проведенні занять, а в дітей, де навчався ОСОБА_15 у 3Б класі, було трудове навчання. Діти прийшли у костюмах після виступу. Мама ОСОБА_16 попросила позайматися з сином ОСОБА_17 , ОСОБА_8 не відмовилася. Це була перерва приблизно об 11:30 год.чи 12 год. 30 хв. ОСОБА_8 ,закінчивши спілкування з ОСОБА_17 , через 20 хвилин привела його до класу, де знаходилися батьки та вчителі, в тому числі мама ОСОБА_17  ОСОБА_10 . Всі вони сиділи до ОСОБА_8 спиною та не звернули на неї увагу. ОСОБА_15 підійшов до мами, яка сказала йому почекати на неї у коридорі, а вона доп`є каву. ОСОБА_15 відповів, що буде чекати в коридорі. Все це бачила обвинувачена, яка стояла в коридорі. ОСОБА_15 вийшов в коридор попросив, ОСОБА_8 прочитати журнал в ігровій кімнаті. ОСОБА_8 зайшла з ОСОБА_18 яком ОСОБА_17 в ігрову кімнату, ОСОБА_8 треба було вийти з ігрової кімнати і вона попередила про це ОСОБА_16 . ОСОБА_15 відповів добре і залишився читати журнал. ОСОБА_8 не було хвилин 7. Коли вона поверталася до ігрової кімнати, вчителі швидко кудись йшли, однак нічого ОСОБА_8 не сказали. Коли ОСОБА_8 прийшла до кабінету, відкрила його, то побачила, що вікно було закрито, а ОСОБА_19 не було. Вона думала, що він заховався. Через деякий час ОСОБА_8 почула крики з вулиці. При цьому, обвинувачена зауважила, що на той час на всіх вікнах були ручки. Вона не знала, що в ОСОБА_16 є відхилення, що він тяготіє до вікна, і що у нього вдома не було ручок на вікнах. Про ОСОБА_16 ніхто нічого особливого їй не казали. Вже пізніше їй сказав, що ОСОБА_15 був під наглядом психотерапевта. Обвинувачена співчуває батькам. Щодо ОСОБА_18 яка ОСОБА_17 , то ОСОБА_8 пояснила, що вона дуже любила ОСОБА_17 , на заняттях лікувальної фізкультури, які вона проводила, ОСОБА_15 показував хороші результати. Щодо його поведінки на інших уроках, то їй нічого відомо не було. 
		На запитання прокурора, ОСОБА_8 відповіла, що вона не проводила в цей день з ОСОБА_20 урок лікувальної фізкультури, а лише приділила йому увагу на прохання матері ОСОБА_17 , після чого привела ОСОБА_17 за руку в клас, де сиділа мама. Після того, як обвинувачена привела ОСОБА_17 до мами і мама сказала ОСОБА_17 зачекати в коридорі, ОСОБА_8 запитала в ОСОБА_17 , де він хоче бути, на що той відповів, що хоче читати журнал в ігровій кімнаті, куди ОСОБА_8 з ОСОБА_17 пішли. ОСОБА_8 сказала ОСОБА_17 , що зараз вийде,попередила ОСОБА_17 та закрила двері. ОСОБА_17 відповів: «добре». Чи закривала двері на ключ не пам`ятає. Також не пам`ятає чи відкривала ключем. Ці двері не завжди відкривалися, діти могли не відкрити, ручка зіскакувала. Зі своєю посадовою інструкцією ознайомлена. ОСОБА_21 з ОСОБА_17 у неї мало бути після обіду після 13 год.10 хвилин. Розкладу вона не змінювала. Інші діти, коли ОСОБА_17 читав журнал в ігровій кімнаті, бігали по коридору, ОСОБА_17 не хотів бути з іншими дітьми. Бабяк ОСОБА_17 читав журнал « Ангеляткова наука», який йому ОСОБА_8 подарувала на свято Миколая. ОСОБА_8 була відсутня приблизно 7 хвилин, бо їй зателефонувала організатор ОСОБА_22 , щоб передати листи для воїнів АТО.
		Щодо ОСОБА_16 , то обвинувачена охрактеризувала його з позитивної сторони, зазначивши що він був дуже уважний на її уроках, слухався та виконував за нею всі рухи.
		Вина обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України підтверджується показами потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , показами свідків: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , письмовими доказами- документами, наданими стороною обвинувачення.
		Будучи допитаним в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11  надав показання, що 24.12.2014р. був на роботі, коли до нього зателефонували і сказали приіхати у школу-інтернат. Із телефону дружини був телефонний дзвінок, де йому сказали: «що сталося, то сталося». Коли приїхав в інтернат, то побачив, що його син ОСОБА_15 лежить на вулиці. Біля сина була калюжа крові. Потерпілому стало дуже погано.На першому поверсі будівлі інтернату потерпілий зустрівся зі своєю дружиною, а також побачив класного керівника його сина .
		Коли потерпілий побачив ОСОБА_8 , то вона відповіла, що не знає як це сталося і що це сталося через АТО. Коли потерпілий зайшов в клас, щоб розпитати, як це все сталося, то учень на прізвище «» ОСОБА_31 хотів розказати що саме сталося. Кметь сказав, що в той час діти були на коридорі, коли ОСОБА_18 як ОСОБА_17 пробував кричати чи кричав, він казав що треба врятуватися, але ОСОБА_24 закрила йому рот і сказала, що він там не був і нічого не бачив.
		На відповідь прокурора потерпілий відповів, що розкладу уроків свого сина не знав, сина у школу водила дружина. Син  ОСОБА_15 хворів лише простудними захворюваннями, а в кінці 2-го класу класний керівник  ОСОБА_32  надала письмову рекомендацію звернутися до лікаря-психолога. На запитання захисника потерпілий відповів, що син бух рухливим, його дружина  ОСОБА_10 не працює, син ніколи не повертався сам зі школи додому, його завжди забирала ОСОБА_18 як ОСОБА_33 . На довгий час потерпілий та його дружина сина вдома самого не залишали. ОСОБА_15 мав свою окрему кімнату, але сам він не спав. Ручки з вікна у кімнаті сина були зняті для безпеки, оскільки на вікні, яке встановили в кімнаті ОСОБА_17 , був захист, який добре не працював. Майстер запропонував зняти ручку з вікна. Ручку зняли з вікна лише у кімнаті ОСОБА_17 , але там була форточка, яку ОСОБА_17 відкривав і провітрював кімнату. Вважає, що вина ОСОБА_8 полягає в тому, що вона не попередила ОСОБА_16 чому закриває двері. Це були інші обставини, за яких батьки залишали ОСОБА_17 вдома самого. Вдома ОСОБА_17 залишали на нетривалий час і казали коли прийдуть. Щодо покарання поклався на розсуд суду.
		ОСОБА_8 поставила запитання потерпілому ОСОБА_11 «Звідки Ви знаєте, що я не попередила?».
		Будучи допитаною в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10  пояснила, що її син ОСОБА_15 повинен був виступати в цей день. Потерпіла привела сина у шкоду приблизно об 8.00 год. та попередила,що забере сина приблизно об 12 год.30 хвилин. Коли потерпіла прийшла до школи і піднялась до класу, то дітей не було в класі,оскільки вони виступали вертепом. Після того, як діти повернулися з виступу, син сказав, що бачив ОСОБА_8 і що вона буде з ним займатися і що він хоче йти. ОСОБА_8 вже чекала на ОСОБА_16 у дверях. ОСОБА_17 переодягнувся у спортивні штани і пішов. Діти мали їхати в інший інтернат на виступ. Класний керівник ОСОБА_24  запросила потерпілу в клас, щоб випити каву.Приблизно через 15 хвилин повернувся ОСОБА_17 , став у дверях і сказав потерпілій, що її кличе ОСОБА_8 . Потерпіла сказала, щоб ОСОБА_17 побув на коридорі, а вона зараз прийде. Потерпіла думала, що ОСОБА_17 бігає по коридору як всі діти, вона не знала, що її син знов піде в ігрову кімнату. Через 5-10 хвилин після цього прибіг якийсь мужчина в кабінет, де сиділа потерпіла та вчителі та сказав, що випала якась дитина з вікна. Потерпіла вибігла на вулицю і побачила, що це її син. Коли потерпіла подивилася на вікна, то вікна вже були всі закриті і вона не знала звідки випав її син. Потерпіла думала, що ОСОБА_17 випав з вікна туалету, але директор сказав, що ОСОБА_17 випав з вікна ігрової кімнати, де його закрили. На думку потерпілої винною у тому, що сталося, потерпіла вважає обвинувачену ОСОБА_8 , оскільки вона не попередила ОСОБА_17 , що закриває двері і на скільки йде. Вдома ОСОБА_17 залишався сам, але не довго, на 10-15 хвилин, При цьому батьки попереджали сина. Потерпіла навіть не могла подумати, що таке може статися в школі,хтось може закрити ОСОБА_17 , а тому і не попереджала.
		На запитання прокурора потерпіла відповіла, що 24.12.2014р. у її сина не повинно було бути заняття з лікувальної фізкультури, тому що у дітей був виступ. Її син  ОСОБА_15 любив ОСОБА_8 і коли побачив її на коридорі, то ОСОБА_8 пообіцяла позайматися з ним. ОСОБА_15 був гіперактивним, не міг всидіти на уроці, боявся закритого приміщення. До психолога ОСОБА_17 ходив в першому класі. Діагнозу поставлено ОСОБА_17 не було, на обліку у лікаря-психіатра не перебував. На запитання захисника потерпіла відповіла, що сина ОСОБА_17 залишала вдома не більше ніж на 10 хвилин та завжди попереджала не лізти до вікна. ОСОБА_17 знав, що може впасти, а тому слухався маму. Потерпіла не вважає, що в її сина були розлади психіки. Коли ОСОБА_17 навчався у 1-му класі, то його брала психолог школи, а у 2-му класі вже не брала. Про фобії ОСОБА_17 потерпіла нікого не попереджала, бо не могла навіть подумати, що ОСОБА_17 можуть закрити в приміщенні самого. На запитання головуючої потерпіла відповіла, що оздоровча фізкультура була рекомендована кардіологом у зв`язку із вадами серця. Щодо покарання поклалася на розсуд суду.
		Свідок ОСОБА_34  дала показання в судовому засіданні, що працює заступником директора санаторної школи-інтернату. Свідок ОСОБА_34 не була безпосереднім свідком події, що трапилася 24.12.2014р. Коли трапилась подія, свідок знаходилась в себе в кабінеті. Їй зателефонував директор і запитав хто зараз знаходиться в ігровій кімнаті, на що свідок повідомила, що не має бути нікого. Директор повідомив їй, що з вікна ігровоі кімнати випала дитина. Свідок пішла до ігрової кімнати, відчинала ігрову кімнату, побачила відчинене вікно, виглянула через вікно і побачила, що на тротуарі лежить дитина. Після цього ОСОБА_34 побігла до директора. ОСОБА_8 проводила заняття з лікувальної фізкультури в ігровій кімнаті. В підпорядкуванні ОСОБА_34 ОСОБА_8 не знаходилась. На запитання прокурора свідок відповіла, що відкрила двері ігрової кімнати. Доступ до ключів ігрової кімнати мала ОСОБА_34 , ОСОБА_8 та вихователі. ОСОБА_8 мала свій особистий ключ. Заняття з лікувальної фізкультури в цьому кабінеті проводила тільки ОСОБА_8 . За життя та здоров`я дітей під час уроку несе відповідальність вчитель. 
		Кабінет свідка знаходиться на 3-му поверсі, на якому також є ігрова кімната. Коли свідок ОСОБА_34 зайшла в ігрову кімнату, то побачила відкрите вікно. Щодо ОСОБА_8 , то свідок може охактеризувати її лише з позитивної сторони. Інколи занняття з лікувальної фізкультури проводилися в ігровій кімнаті. На запитання захисника свідок відповіла, що у санаторній школі-інтернаті навчаються лише діти із серцево-судинними захворюваннями. Якщо в дітей виявлено психічні розлади, тоді викликають батьків і дають рекомендації щодо огляду та консультації в лікаря-психіатра. Коли ОСОБА_15 був у 2-му класі, то свідок проводила у його класі уроки. ОСОБА_15 був дуже емоційний, міг без причини встати, сміятися, дуже сильно хвилювався, коли у нього щось не виходило. Батькам про це повідомлялось неодноразово. Чи звертались батьки до лікарів свідку не відомо. Також свідку не було відомо про те, що в потерпілих вдома зняті ручки з вікон. Про це дізналися уже після трагедіі. Якщо про це було відомо раніше, то б у школі вжили заходів безпеки. В школі проводилось службове розслідування після цього випадку, але ніхто з вчителів не може пояснити, чому ОСОБА_15 це зробив. На запитання головуючої свідок відповіла, що ігрова кімната знаходиться на 3 поверсі. Коли свідок прийшла, то двері були відкриті, але точно сказати не може, бо це все було дуже емоційно. Коли свідок виходила з ігрової кімнати, то двері не зачиняла, вона закрила вікно. ОСОБА_8 свідок зустріла, коли вона йшла до директора, але з нею не спілкувалася.
		На запитання потерпілого свідок ОСОБА_23 відповіла, що не пам`ятає, що відкривала двері ігрової кімнати ключем.
		При оголошенні показів за клопотанням прокурора, наданих свідком на досудовому розслідуванні, свідок ОСОБА_23 пояснила, що не може сказати як все було, бо все було дуже емоційно, але покази записані з її слів і є правдивими (а.с.37, 72-76).
		При повторному допиті свідок ОСОБА_23  пояснила, що зателефонував директор і сказав, що випала дитина, свідок побігла, вставила ключ в двері ігрової кімнати, але замок був такий, що не може точно стверджувати, чи були двері закриті на ключ. На запитання головуючої свідок відповіла, що відкривала двері, вставляла ключ у замок. Замок був поганий, інколи замок погано відкривається.
		Обвинувачену ОСОБА_8 свідок може охарактеризувати лише з позитивної сторони.
		Свідок ОСОБА_35 , будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що працює директором санаторної школи інтернату №1 в м.Львові. В його обовязки входить керівництво школою. 24.12.2014р. він був на роботі. Він знаходився у себе в кабінеті,коли до нього забіг водій і повідомив, що з 3-го поверху випала дитина. Він працює в школі з 2007 року, а ОСОБА_8 працює з 2009 р. на посаді інструктора з лікувальної фізкультури. Як працівник вона виконавча, до обов`язків ставилася відповідально. Навчальний процес починається з 9.00 год.до 15.00 год. На якому році трапилася подія не пам`ятає. Щодо уроків лікувальноі фізкультури, то такі уроки проводяться як в урочний так і в позаучрочний час. В якій групі мають займатися діти розподіляє лікар-кардіолог за результатами медогляду. При цьому, графік не може бути змінений вчителем, при такій зміні ОСОБА_8 мала би повідомити заступника директора з виховної роботи. Щодо ОСОБА_16 , то він мав проблеми з поведінки, класний керівник завжди водила його за руку. Батькам було рекомендовано звернутися до спеціалістів. Батьки зверталися, ім рекомендували провести томографію, однак батьки відмовилися. Щодо медичної документації на дитину ОСОБА_16 , яка знаходилась в школі, то така була вилучена працівниками міліції. З ОСОБА_17 займалася психолог школи ОСОБА_25 . На запитання обвинуваченої свідок відповів, що діагноз ОСОБА_17 не може назвати, те що пам`ятає  хронічний тонзиліт. На запитання захисника свідок відповів, що з психічними захворюваннями діти не можуть навчатися у санаторній школі-інтернаті №1, але якщо про це є довідка від лікаря. Бабяк ОСОБА_17 не завжди міг усвідомлювати свої вчинки, гострі предмети йому не надавалися. Про те, що вдома у ОСОБА_16 були зняті ручки на вікнах, свідку не було відомо, інакше у школі були б вжиті заходи. Вважає, що цей нещасний випадок  це є трагічний збіг обставин.
		При повторному допиті свідок ОСОБА_35 надав суду та для ознайомлення всім учасникам процесу копію документу про ознайомлення працівників санаторної школи-інтернату №1 з інструкціями з охорони праці, в т.ч. ОСОБА_8 з Інструкцією №4 з охорони праці під час проведення занять з фізичної культури, з підписом ОСОБА_8 про ознайомлення. Як зазначив свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні, зазначена Інструкція також поширювалася на ОСОБА_8 . Окремі інструкції з охорони праці для вчителя з лікувальної фізкультури та фізкультури не розроблялися. Відповідно до п.1.1. Інструкції №4 з охорони праці від 3 вересня 2010 р. учитель фізичної культури або особа, яка проводить заняття з фізичного виховання в позашкільний час несуть пряму відповідальність за охорону життя і здоров`я учнів. Вчитель з фізкультури та вчитель з лікувальної фізкультури мали окремі посадові інструкціїї, однак з охорони праці для них діяла одна Інструкція №4 . Лікувальна фізкультура є одним із видів фізкультури.
		Беницька не заперечила, що там стоїть її підпис, однак заперечила, що вона ознайомлювалася з Інструкцією №4 з охорони праці під час проведення занять з фізичної культури, оскільки вона поставила свій підпис за ознайомлення зі своєю посадовою Інструкцією.
		Свідок ОСОБА_24  дала показання в судовому засіданні, що вона була класним керівником класу, в якому навчався ОСОБА_15 . В цей день було свято. Діти переодягалися. На ОСОБА_37 уроці зайшов водій школи та запитав чи всі діти є на місці та сказав, що з 3-го поверху випала дитина. З 1 по 4 урок діти були в класі. Потім в їдальні на перерві провели свято. Мама ОСОБА_17 після 4 уроку переодягнула і забрала. ОСОБА_16 не було на 5 уроці, але мама була в класі. Коли почався 5 урок мама ОСОБА_17 була біля кабінету, свідок запросила її до кабінету. Коли дізналися, що ОСОБА_17  випав з вікна, у кабінеті були ще вчителі. Заняття в ігровій кімнаті проводила ОСОБА_8 . Це були суміжні кімнати  ігрова та клас, в якому була мама ОСОБА_17 , свідок та інші вчителі. Свідок багато часу приділяла ОСОБА_38 яку. ОСОБА_17 був хорошою дитиною, але мав відхилення від норми  буйний був, розмовляв сам з собою, перепади настрою мав, проводились бесіди ОСОБА_17 із психологом. ОСОБА_17 скеровували на обласну медико-психологічну експертизу. 
		Свідок ОСОБА_39 пояснила в судовому засіданні, що працює психологом в санаторній школі-інтернаті. Проводить психодіагностику, надає консультації, проводить корекційні заняття. З середини першого класу вона проводила заняття із ОСОБА_20 , пропонувала його мамі звернутися до лікаря. Заняття почала проводити за проханням класного керівника. У 2014 році мама проводила обстеження ОСОБА_16 у лікаря. На відповідь ОСОБА_9 свідок відповіла, що ОСОБА_17 знаходився в групі ризику, таких дітей було 9. В останній рік свідок займалася з ОСОБА_18 яком ОСОБА_17 рідко.
		Свідок ОСОБА_26  надала показаннями в судовому засіданні, що працює в школі з 1978 року, виконує обов`язки старшого лікаря. ОСОБА_15 хворів на хронічний тонзиліт, адиноїди, функціональну кардіопатію. Свідок мало спілкувалася з ОСОБА_17 . За класом, в якому навчався ОСОБА_18 як ОСОБА_17 був закріплений лікар ОСОБА_40 . Щодо ОСОБА_18 яка ОСОБА_17 була проведена шкільна психолого-медикопсихологічна комісія, щоб направити дитину до психоневролога, щоб провести поглиблене обстеження. Бабяк ОСОБА_17 був у групі ризику і потребував особливої уваги. Остап був на індивідуальному режимі лікувальної фізкультури, тому що в нього були нестабільні емоції, різкий перепад настрою.
		Свідок ОСОБА_28 надала показання в судовому засіданні, що працює на посаді начальника відділу соціального захисту та виховної роботи в департаменті освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації. У грудні 2014 року вона була на виізді щодо випадку, який трапився в санаторній школі-інтернаті №1 м.Львова. Був виданий наказ на створення комісії, проведено службове розслідування та складено відповідний акт. Пояснення також давала ОСОБА_8 . Зокрема, було встановлено, що в цей день мама мала прийти за ОСОБА_41 до школи та забрати його. Дитина вийшла в коридор. Щоб не залишати дитину саму, ОСОБА_8 забрала ОСОБА_17 до ігрової кімнати, пізніше їй зателефонували, вона вийшла з кабінету і закрила дитину на ключ, хоча не мала права цього робити, не мала права залишати без догляду, а тим більше дитину, у якої були проблеми. Зазначене питання регулюється Положенням «Про загальноосвітню школу-інтернат» та Статутом. На запитання прокурора свідок відповіла, що в позаурочний час оплата праці інструктору з лікувальної фізкультури не проводиться Що стосується забезпечення життя та здоров`я дитини, то вимоги посадової інструкції поширюються, якщо інструктор з лікувальної фізкультури домовилася з мамою. Змінювати графік самостійно ОСОБА_8 не мала права, тільки за погодженням з адміністрацією школи та батьками. Акт за результатами перевірки був складений на підставі показів свідків. Директор, заступник директора школи та вчитель, всі троє сказали, що ігрова кімната була зачинена на ключ. Щодо стану здоровя ОСОБА_16 , то свідок заначила, що шкільна комісія зверталася до батьків і просили обстежети ОСОБА_17 . Виключити зі школи дитину у зв`язку із психічними відхиленнями адміністрація школи немає, а вправі перевести в інший навчальний заклад зі згоди батьків. На запитання захисника свідок відповіла, що в Положенні «Про загальноосвітню школу інтернат №1» не передбачено заходи безпеки щодо дітей із психічними вадами. Єдина помилка дирекції школи, що вони не зверталися письмово до батьків. Медики мали письмово звернутися до батьків. Свідок зазначила, що на її думку ОСОБА_8 було відомо про особливості дитини ОСОБА_16 . 
		Свідок ОСОБА_29 . В судовому засіданні пояснив, що він працює в санаторній школі-інтернаті №1 водієм. В цей день, коли трапилася трагедія, він сидів в канцелярії на першому поверсі і побачив, що щось полетіло. Сказали що впала дитина. Свідок підійшов, подивився та піднявся на 3-ій поверх до класу і сказав, що випала якась дитина. У класі проводився урок, були діти, вчителька. Щодо того що хтось кричав, свідок нічого не чув.
		Свідок ОСОБА_42  надала показання в судовому засіданні, що вона працює в санаторній школі-інтернаті №1 з 2012 року вихователем післяурочний час. На момент трагедії вона була в класі. Криків та звуків перед самою трагедією вона не чула. Урок формально проводився, але в класі був шум, безлад, діти були збуджені. Не всі діти були в класі. До кабінету зайшов водій ОСОБА_29 і сказав, що з вікна випала дитина.
		Свідок ОСОБА_27  надала показання в судовому засіданні, що працює в санаторній школі-інтернаті №1 заступником директора з навчально-виховної роботи. 24.12.2014р. на перерві після 4-го уроку до неї зайшов клас, який брав участь у вертепі. Серед учнів був і ОСОБА_15 . Близько 12год.40хв. до неї в кабінет зайшла ОСОБА_23 і сказала, що ОСОБА_17 вилетів з вікна 3-го поверху. Вона разом з ОСОБА_23 спустилася в кабінет директора, що знаходиться на першому поверсі. Щодо лікувальної фізкультури, то свідок зазначила, що її проведення передбачено Положенням про санаторну школу-інтернат. Педагогічний контроль за проведення лікувальної фізкультури покладається на свідка ОСОБА_27 . Остап це та дитина, яка потребувала особливої уваги та індивідуальних занять мабуть з усіх предметів, заняття з лікувальної фізкультури проводилися в ігровій кімнаті ОСОБА_43 не вправі самостійно змінювати розклад індивідуальних занять. Був затверджений графік таких занять. ОСОБА_8 мала займатися з ОСОБА_20 об 13год.30 хв. після п`ятого уроку. Оскільки попередніх уроків не було, то графік змістився. Як пояснювала ОСОБА_8 , вона позаймалася із ОСОБА_20 20 хвилин, після чого відвела до мами. Мама сказала ОСОБА_17 почекати в коридорі. Свідок пояснила, що відповідає за життя і здоров`я той вчитель, який є на занятті. Щодо ОСОБА_17 , свідок зазначила, що адміністрація школи рекомендувала батькам віддати дитину у спеціальну школу і звернутися до психоневролога.
		Вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України також підтверджується доказами-документами, які були дослідженні в судовому засіданні:
		- протоколами огляду місця події від 24.12.2014р. (а.с.6-10), відповідно до яких біля будинку №1 по вул.Остроградських в м.Львові із західної сторони будинку на відстані 2 м виявлено труп дитини чоловічої статі віком близько 9 років, який був одягнутий у футболку білого кольору, штани спортивні, на правій нозі є чорний кед. 
		- наказом №144 від 01.09.2014р. про режим роботи санаторної школи-інтернату №1 у 2014-2015 н.р., відповідно до якого встановлено режим роботи санаторної школи-інтернату та п.15 якого зобов`язано ОСОБА_27 та ОСОБА_23 скласти та погодити до 01.09.2014р. розклад уроків, гуртків, індивідуальних занять (а.с.146);
		- розкладом уроків на 2014-2015 рік, затвердженого директором, в якому під порядковими номерами 37,38 передбачено ЛФК (т.2 а.с.147-148);
		- Інструкцією №4 від 03.09.2010р. з охорони праці під час проведення занять з фізичної культури (т.2 а.с.150), відповідно до п.1.1. якої учитель фізичної культури або особа, яка проводить заняття з фізичного виховання в позашкільний час, несуть пряму відповідальність за охорону життя і здоровя учнів;
		- графіком індивідуально-корекційних занять лікувальної фізкультури на 2014-2015р. інструктора з фізкультури ОСОБА_8 ( зі змінами від 10.10.2014р.), відповідно до якого заняття з учнем 3Б класу ОСОБА_13 у середу (24.12.2014р. припадало на середу) передбачено із 13.30год. до 13.50год. (т.2 а.с.152);
		- наказом КЗ ЛОР «Львівська загальноосвітня санаторна школа-інтернат №1 I-III ступенів імені Б.І. Антонича за №159 від 03.09.2014р. про організацію занять фізичного виховання та лікувальної фізкультури, згідно з яким інструктору лікувальної фізкультури ОСОБА_8 наказано проводити заняття відповідно до встановлених режимів та відповідно до списків, які додаються (а.с.153). До вказаного наказу долучено списки учнів, в яких для учня 3-Б класу передбачено індивідуальний режим ЛФК (т. 2 а.с.154). ОСОБА_16 також включено до списку учнів з порушенням опорно-рухового апарату для занять корегуючою гімнастикою на уроках ЛФК та фікультури (2014-2015н.р.)  (т.2 а.с.155-157). Додатком №2 до вказаного наказу є Список дітей, які потребують особливої уваги за підписом старшого лікаря ОСОБА_26 , під №10 зазначено учня 3-Б класу  ОСОБА_16 (т.2 а.с.158-159);
		- графіком роботи інструкторів ЛФК на 2014-2015н.р. , в тому числі ОСОБА_8 (т.2 а.с.179);
		- реєстрацією ознайомлення з посадовими інструкціями, відповідно до якої ОСОБА_8 ознайомлена з посадовою інструкцією інструкторів ЛФК 28.08.2014р., про що свідчить її підпис (т.2 а.с.181). При цьому, посада напроти прізвища ОСОБА_8 зазначена «інструктор з ФК».
		- наказом №99 від 03.09.2010 року КЗ ЛОР «Львівська загальноосвітня санаторна школа-інтернат №1 I-III ступенів імені Б.І. Антонича з охорони праці «Про затвердження положення та інструкцій з охорони праці у структурних підрозділах;
		- Правилами внутрішнього розпорядку для працівників КЗ ЛОР «Львівська загальноосвітня санаторна школа-інтернат № I-III ступенів ім.Б.-І.Антонича, затвердженими 30.08.2012р. Відповідно до підпункту 1.3 пункту 2 Розділу III «Основні права працівників» працівники школи-інтернату зобовязані виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами, інструкціями та іншими нормативними документами (т.2 а.с.202-214).
		- Статутом комунального закладу ЛОР «Львівська загальноосвітня санаторна школа-інтернат №1 I-III ступенів імені Б.-І.Антонича», зареєстрованим 19.12.2013р., відповідно до п.1.2. якого Школа є загальноосвітнім навчальним закладом I-III ступенів для дітей із захворюваннями серцево-судинної ситеми, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують тривалогго лікування та реабілітації, на загальну середню освіту. Відповідно до пункту 3.1 Розділу « Права та обов`язки» школа несе відповідальність перед особою, суспільством і державою за безпечні умови освітньої діяльності.
		- трудовою книжкою ОСОБА_8 , відповідно до якої ОСОБА_8 11.12.2007р. була призначена на посаду інструктора лікувальної фізкультури, з 01.11.2012р. ОСОБА_8 призначена на посаду інструктора з фізкультури школи-інтернату та наказами по Львівській школі-інтернаті №193 від 01.11.2012р. (призначена на посаду інструктора з фізкультури школи-інтернату з 01.11.2012р. у порядку переведення з посади інструктора лікувальної фізкультури), атестаційними листами, відповідно до яких ОСОБА_8 , працюючи інструктором з фізкультури та інструктором з лікувальної фізкультури в санаторній школі-інтернаті №1 м.Львова відповідає займаній посаді, пройшла атестацію (т.2 а.с.304-308).
		-Актом про нещасний випадок №1, що стався з учасником навчально-виховного процесу (учнем) ОСОБА_13 , 10.08.2005р., затвердженим директором департаменту освіти і науки ЛОДА від 24.01.2015р., у пункті 14 зазначені причини нещасного випадку - організаційні: неналежне виконання посадових обов`язків інстуктора з ЛФК, психофізичні: травмування, не сумісні з життям внаслідок випадіння з вікна. У п.15 зазначено осіб, які допустили порушення правил і норм вимог нормативно-правових актів з охорони праці: інструктор з ЛФК ОСОБА_8 порушила п.п.4.6.1, 4.6.2 «Положення про організацію роботи охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 1 серпня 2001 р. №563 та п.2.3. розділу III Правил внутрішнього розпорядку для працівників КЗ ЛОР «Львівської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату №1 I-III ст.імені Б.-І.Антонича». Зроблено висновок комісії щодо звільнення з роботи інструктора з ЛФК ОСОБА_8 ( т.2 а.с.240-241);
		- Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку (нещасного випадку із смертельним наслідком) (т.2 а.с.242-243) від 24.12.2014р.;
		- Висновком експерта №1056/2014 КЗ ЛОР ЛОБСМЕ від 24.12.2014р., віповідно до якого смерть дитини ОСОБА_13 , 2005р.н., настала в результаті тупої закритої черепно-мозкової травми, яка виразилася переломом кісток склепіння та основи черепа з забоєм головного мозку в правих тімяно-потиличних частках, з крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку, базальним субарахноїдальним крововиловом з проривом крові в шлуночкові системи головного мозку, в стовбурову ділянку головного мозку, що стало безпосередньою причиною його смерті. Виявлені на трупі тілесні ушкодження могли утворитися одномоментно в короткому проміжку часу і в швидкій послідовності незадовго до настання смерті в результаті падіння з великої висоти з приземленням та співударянням правою тім`яно-потиличною ділянкою голови і тулуба з тупою поверхнею. Вказані тілесні ущкодження на тілі трупа ОСОБА_13 за сукупністю мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент їх спричинення;
		- Висновком судової трасологічної експертизи №5/1955 від 14.01.2015р., відповідно до якої три сліди низу взуття, на відрізках прозорої дактилоплівки, які були вилучені при огляді місця події 24 грудня 2014 року, школи-інтернату по АДРЕСА_3 ,залишені підошвою взуття з таким же малюнком, як і малюнок підошви, наданого кеда на ліву ногу, вилученого при огляді місця події 24.12.2014р. школи-інтернату по АДРЕСА_3 ;
		Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 02.06.2014р. ОСОБА_13 встановлено діагноз: розлади психіки внаслідок диструкції головного мозку з емоційно-вольовими порушеннями та порушеннями шкільних навичок. Рекомендовано спостереження психіатра, педагогічна корекція (т.2 а.с.116).
		Згідно з відповіддю Навчально-реабілітаційного центру «Джерело» за №45 від 09.02.2015р. ОСОБА_13 відвідував консультаційні послуги відділення розвитку дитини БУ НРЦ «Джерело» у період з 2005 року по 2011 рік з приводу ГРДУ (діагноз не підтверджений) та правобічної клишоногості. За даний період дитина отримала послуги психолога, поведінкового терапевта, логопеда, психіатра, психотерапевта дитячого та соціального педагога (т.2 а.с.123).
		Відповідно до протоколів №9 від 16.04.2014р., №4 від 20.11.2014р. засідань медико-психолого-педагогічної комісії Львівської санаторної школи інтернат №1 рекомендовано батькам проконсультувати ОСОБА_16 у психоневролога, психологу ОСОБА_25 і вихователям проводити індивідуальну роботу з ОСОБА_20 (т.2 а.с.160-166);
		Відповідно до журналів протоколів індивідуальних та групових консультацій практичного психолога (соціального педагога) санаторної школи-інтернат №1 за 2014-2015 рік ОСОБА_25 містяться записи щодо ОСОБА_16 щодо наданих консультацій у зв`язку з його поведінкою : не реагує на зауваження дорослих, виявляються відхилення в емоційній сфері. Дитина є емоційно неврівноваждена. Рекомендовано проконсультуватися з лікарем (т.2 а.с.190-201);
		Відповідно до психолого-педагогічної характеристики учня 3-Б класу ОСОБА_13 , навчався у школі-інтернаті з 03.09.2012р., був емоційно неврівноваженим, розгальмованим, імпульсивним. На уроках відводиться багато часу для його заспокоєння. (т.2 а.с.232).
		-Стороною захисту надано докази, які досліджено в судовому засіданні:
		-Посадову інструкцію інструктора з фізкультури (лікувальної), затвердженої рішенням педагогічної ради від 31.10.2013р. Відповідно до п.3 вказаної інструкції інструктор з лікувальної фізкультури працює під безпосереднім керівництвом старшого лікаря. Згідно з п.4 Інструктор з лікувальної фізкультури керується чинним законодавством України про охорону здоровя та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладу в обсязі кваліфікаційної характеристики інструктора з фізкультури;
		-Лист навчально-методичного центру освіти м.Львова від 01.03.2016р., відповідно до якого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проходив психолого-педагогічне вивчення у Львівській міській психолого-медико-педагогічній консультації 31.05.2012р., з висновками та рекомендацями було ознайомлено матір ОСОБА_10 та витяг з протоколу засідання ПМКП від 31.05.2012р. №74 видано на руки (т.1 а.с.139);
		-Фотографії ігрової кімнати санаторної школи-інтернату №1, виготовлені 13.05.2015р., згідно з яких ручки на вікнах відсутні (т.1 а.с.141-143);
		-Лист Львівського обласного дитячого психоневрологічного диспенсеру за №5 від 06.04.2016р., відповідно до якого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі матері консультований лікарем психіатром дитячим у клініці за місцем проживання та отримував лікування у виді медикаментів з 2011 по 2014 році. На диспансерному спостереженні у лікаря психіатра дитячого Бабяк ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебував (т.1 а.с.192)
		-Лист КЗ ЛОР «Львівська загальносвітня санаторна школа інтернат №1 від 22.12.2016р., відповідно до якого Інструктор з фізкультури здійснює позакласну і позашкільну роботу з фізкультури, інструктор з фізкультури (лікувальної) здійснює лікувально-відновлювальну роботу. Вчитель з фізкультури здійснює навчання і виховання учнів з фізкультури. Занять ЛФК вчитель фізкультури не проводить (т.1 а.с.242).
		-Наказ №137 від 31 жовтня 2013р. , відповідно до якого наказано ОСОБА_8 заняття ЛФК організовувати за режимами (тренуючий, охоронний, індивідуальний) згідно санітарних норм, правил, Статуту санаторної школи-інтернату, Положення про санаторну школу-інтернат (т.1 а.с.243).
		Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що ОСОБА_8 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.137 КК України, оскільки внаслідок своєї бездіяльності, не належно виконала професійні обовязки в частині забезпечення життя і здоров`я учня ОСОБА_13 , які передбачені посадовою інструкцією інструктора з фізкультури (лікувальної) від 31.10.2013р. (п.4.1.), Інструкцією №4 з охорони праці під час проведення занять з фізичної культури від 3.09.2010р. (п.1.1), Правилами внутрішнього розпорядку для працівників КЗ ЛОР «Львівська загальносвітня санаторна школа-інтернат №1 I-III cт. ОСОБА_45 .Антонича. (підпункт 1.3 пункту 2.розділу III), оскільки проводячи заняття з ОСОБА_14 , поза графіком, затвердженим адміністрацією школи-інтернату та без погодження зміни графіку проведення занять, через недбале ставлення до виконання своїх професійних обов`язків, не приділила належної уваги по догляду за ОСОБА_20 , не передбачила можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинна була і мала можливість їх передбачити, залишила малолітнього ОСОБА_46 без нагляду в приміщенні ігрової кімнати, де проводяться заняття з ЛФК, та вийшовши з приміщення ігрової кімнати, закрила двері на ключ, хоча не мала права залишати малолітнього ОСОБА_13 одного в ігровій кімнаті без нагляду. Внаслідок злочинної недбалості ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , залишившись один, без нагляду, в ігровій кімнаті, випав з вікна цієї ігрової кімнати, що знаходиться на третьому поверсі, та від отриманих травм помер.
		Органом досудового розслідування правильно кваліфіковано кримінальне правопорушення за ч.2 ст.137 КК України.
		Щодо показів обвинуваченої ОСОБА_8 , то суд вважає їх частково правдивими, оскільки вони не є послідовними та не повністю співставляються з показами потерпілої ОСОБА_10 по показами інших свідків. Будучи допитаною в судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_8 пояснила, що мама ОСОБА_18 яка ОСОБА_17 попросила позайматися ОСОБА_8 з її сином ОСОБА_17 24.12.2014р., у той час, коли у неї було вікно у заняттях. Це була перерва приблизно об 11.30 хв. чи 12год.30год. ОСОБА_8 не відмовилася, однак стверджує, що заняття з лікувальної фізкультури не проводила. Покази ОСОБА_8 в частині того, що в цей день вона не проводила заняття з ОСОБА_20 , суд вважає неправдивими, оскільки, вони спростовуються показами потерпілої ОСОБА_10 , які є послідовними та яким суд надає віри. Відповідно до показів потерпілої ОСОБА_10 , в цей день син потерпілої  ОСОБА_15 зустрів ОСОБА_8 на коридорі і повідомив маму, що вона буде займатися з ним. Після чого ОСОБА_15 переодягнувся у спортивні штани і пішов, а приблизно через 15 хвилин повернувся. Крім цього, про те, що в цей день ОСОБА_8 проводила індивідуальне заняття із Бабяком ОСОБА_17 свідчать покази свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , акт про нещасний випадок №1 від 24.01.2015р., акт спеціального рослідування групового нещасного випадку (нещасного випадку зі смертельним наслідком). Як зазначила свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні, під час спеціального розслідування пояснення давала також ОСОБА_8 . Не послідовними є покази обвинуваченої ОСОБА_8 щодо того чи закривала вона на ключ двері ігрової кімнати, коли вийшла на декілька хвилин і залишила ОСОБА_16 самого. Спочатку вона пояснила, що закрила двері, пізніше сказала, що не пам`ятає, в подальшому заперечувала. З огляду на те, що свідок ОСОБА_34 відповіла, що відкривала двері ключем, а також враховуючи запитання, яке поставила ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_11  «Звідки Ви знаєте, що я не попередила», після того як ОСОБА_47 зазначив, що вина ОСОБА_8  полягає в тому, що вона не попередила чому закриває двері, суд доходить до висновку, що двері на ключ в ігровій кімнаті ОСОБА_8 закрила, та в цій частині покази обвинуваченої не є правдивими. Однак, навіть і не закриваючи двері в ігровій кімнаті, ОСОБА_8 не мала права залишати дитину без нагляду самого в ігровій кімнаті.
		Що стосується тверджень захисника, що оскільки подія відбулася в позаурочний час та будь-якими нормативно-правовими актами та внутрішніми інструкціями школи-інтернат не передбачені обов`язки інструктора з лікувальної фізкультури щодо охорони життя і здоров`я учнів у післяшкільний, позаурочний час, а тому обвинувачення є безпідставним, то суд відкидає дані твердження сторони захисту, зважаючи на те, що ОСОБА_8 , працюючи на посаді інструктора з фізкультури, відвела ОСОБА_18 яка ОСОБА_17 в ігрову кімнату, в якій вона проводить заняття з лікувальної фізкультури, і повинна була діяти відповідно до вимог, передбачених Інструкцією №4 з охорони праці під час проведення занять з фізичної культури, Правил внутрішнього трудового розпоряку для працівників КЗ ЛОР «Львівська загальноосвітня санаторна школа-інтернат №1 I-III ст. імені Б.-І. Антонича», Посадової інструкціі інструктора з фізкультури (лікувальної), Статуту КЗ ЛОР ««Львівська загальноосвітня санаторна школа-інтернат №1 I-III імені Б.-І. Антонича» щодо забезпечення життя та здоровя ОСОБА_13 . Щодо того, що індивідуальне заняття в цей час не було передбачено, то зміна графіку проведення занять без погодження з адміністрацією школи-інтернату свідчить про порушення трудової дисципліни, що є підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, однак вищевказані нормативні акти не звільняють особу від відповідальності за порушення в частині незабезпечення життя та здоров`я дитини, яка проводить з дитиною заняття.
		Суд відкидає доводи захисника, що Інструкція №4 з охорони праці під час проведення занять з фізичної культури, не поширюється на ОСОБА_8 , оскільки згідно з показами свідка ОСОБА_48 , який працює директором школи-інтернату №1, зазначена Інструкція також поширювалася на ОСОБА_8 . Окремі Інструкції для охорони праці для вчителя з лікувальної фізкультури та фізкультури не розрозблялися. 
		У пункті 1.1. вказаної Інструкції передбачено, що вчитель фізичної культури або особа, яка проводить заняття з фізичного виховання в позашкільний час несуть пряму відповідальність за охорону життя і здоров`я учнів. Як вбачається із наказу про прийняття на роботу №193 від 01.11.2012р. ОСОБА_8 призначена на посаду інструктора з фізкультури, а отже є особою яка проводить заняття з фізичного виховання. Суд також відкидає твердження обвинуваченої, що вона не ознайомлена із вказаною Інструкцією, оскільки свідком ОСОБА_49 представлено в судовому засіданні копію документу про ознайомлення працівників школи-інтернату з інструкціями щодо охорони праці, в т.ч. щодо ознайомлення ОСОБА_8 із вищевказаної інструкцією. Заперечення ОСОБА_8 , що під час ознайомлення, коли вона ставила підпис, вона думала що ознайомлюється з Посадовою інструкцією інструктора фізкультури (лікувальної), то суд не надає віри зазначеним твердженням, оскільки це є різні Інструкції та з Посадовою інструкцією інструктора фізкультурти (лікувальної) обвинувачена ознайомилася 28.08.2014р., про що свідчить реєстрація ознайомлення з посадовими інструкціми (т.2 а.с.181).
		Щодо твердження сторони захисту, що смерть неповнолітнього ОСОБА_13 настала внаслідок недбалості навчального закладу, яка проявилась в тому, що всупереч протипоказанням, школа-інтернат допустила навчання дитини із розладами психіки, то в матеріалах справа містяться документи, які зазначені вище, що в ОСОБА_16 були відхилення в емоційній сфері та рекомендовано спостереження психіатра та педагогічна корекція, однак в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_15 за своїм психічним станом не міг навчатися в санаторній школі-інтернаті №1 в м.Львові. В матеріалах справи містяться список осіб, які потребують особливої уваги, який є додатком №2 до наказу з №159 від 3 верісня 2014р., щодо проведення занять з учнями, в т.ч. з лікувальної фізкультури, під №10 у вказаному додатку зазначено Бабяка О. Під наказом є підпис ОСОБА_8 , що вона ознайомилася з наказом. Зазначене твердження сторони захисту не спростовує того факту, що обвинувачена ОСОБА_8 залишила без нагляду в ігровій кімнаті ОСОБА_16 і подія трапилася саме в час відсутності обвинуваченої.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , передбачені ст.66 КК України, судо не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено. Посилання прокурора на обтяжуючу обставину  вчинення злочину щодо малолітнього, суд не бере до уваги, оскільки смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст.137 КК України.
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочину середньої тяжкості, вчинення злочину з необережності, особу обвинуваченої, яка раніше не судима (т.2 а.с.289) , за місцем роботи в санаторній школі-інтернаті №1 в м.Львові характеризується позитивно (т.2 а.с.290), на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.2 а.с.286, 288) , закінчила Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти за спеціальністю вчитель фізичної культури, інструктор ЛФК (т.2 а.с.297), відсутність пом`якшуючих та обтяжучих обставин. Суд також враховує ту обставину, що кримінальне правопорушення ОСОБА_8 вчинено з необережності, за наявності у малолітнього ОСОБА_46 відхилень в емоційній сфері та неповідомлення батьками адміністрації, вчителів та ОСОБА_8 , що дитина - ОСОБА_15 боявся закритого простору та боявся залишатися сам. З врахуванням вищевказаних обставин суд вважає, що виправлення ОСОБА_8 можливе без ізялоції від суспільства, їй слід призначити покарання в межах нижньої межі санкції ч.2 ст.137 КК України у виді обмеження волі та із застосуванням ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання із встановленням іспитового строку. Враховуючи позитивну характеристику ОСОБА_8 , покарання слід призначити без позбавлення ОСОБА_8 права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На думку суду зазначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Потерпілими (цивільними позивачами) ОСОБА_10 та ОСОБА_50 подана позовна заява про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дій, які потягли смерть дитини у порядку ст.128 КПК України. Відповідно до позовних вимог потерпілі просять стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_51 1827 грн. 80 коп. матеріальної шкоди та 300000(триста тисяч) гривень моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 300000 (триста) тисяч моральної шкоди. Свої вимоги обгрунтовують тим, що внаслідок вчиненням кримінального правопорушення, обвинуваченою ОСОБА_8 заподіно матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_11 у розмірі 1827 грн. 80 коп.  це витрати, понесені на поховання сина, що підтверджується фіскальним чеком. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 300000грн. на користь кожного з потерпілих (цивільних позивачів), потерпілі обгрунтовують тим, що протиправні дії ОСОБА_8 призвели до того, що потерпілі втратили сина, на народження якого чекали протягом багатьох років та зазнали надзвичайно сильних душевних страждань, оскільки на сина, якого втратили, покладали надію, що він зможе подбати про них у літньому віці, а також взяти в майбутньому опіку над своєю недієздатною сестрою. Після смерті сина в потерпілих були порушені нормальні життєві зв`язки. Потерпіла ОСОБА_10 постійно перебуває в пригніченому стані, їй важко спілкуватися з людьми, оскільки думки про події 2014р. не залишають її. Зазначений психосоматичний стан не дозволяє достатньо приділяти уваги другій дитині, яка є інвалідом з дитинства. ОСОБА_11 , працюючи на посаді інженера в ЛМЕМ ПАТ «Львівобленерго» після смерті сина перебуває у тривалому пригніченому стані, що негативно впливає на виконання посадових обовязків, йому доводиться прикладати додаткові зусилля для внутрішньої мобілізації та зосередженості в робочий час. Крім цього, душевні страждання не дають йому можливості повноцінно приділяти увагу сімї. При цьому, потерпілі зазначають, що жодне грошове відшкодування не зможе, навіть близько, компенсувати їхні моральні страждання, пов`язані із втратою сина. При цьому потерпілі, користуючись своїм правом, вважають, що частковою компенсацією їх моральних переживань може бути сума по 300000гривень. 
		Обвинувачена та захисник обвинуваченої заперечили щадо задоволення цивільного позову з підстав, зазначених у письмовому запереченні проти позову, наданим захисником ОСОБА_9 . В задоволенні позову просять відмовити. При цьому, захисник зазначає, що позивачами не наведено обгрунтованих доводів з приводу протиправної бездіяльності ОСОБА_8 , наявності причинно-наслідкового зв`язку між безіяльністю ОСОБА_8 та смертю ОСОБА_13 , зважаючи на стан здоров`я дитини, положення відповідних інструкцій та те, що подія настала у час, коли заняття з ОСОБА_13 не було передбачено у відповідному розкладі. В позові відсутнє бедь-яке обгрунтування щодо відсутності умислу чи грубої необережності ОСОБА_13 , а також розміру відшкодування, зважаючи на необережність інкримінованого злочину. Крім цього, захисник посилається на те, що ОСОБА_8 на момент події працювала інструктором фізичної культури КЗ ЛОР «Львівська санаторна школа-інтернат №1 ім. Антонича». Прийняття та звільнення її з роботи здійснювалось на підставі наказів Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, який є роботодавцем обвинуваченої та відповідно несе відповідальність за заподіяну шкоду обвинуваченою.
		Прокурор просила позов потерпілих задоволити в повному обсязі.
		Розглянувши матеріали справи що стосуються цивільного позову, заслухавши думку учасників процесу, суд доходить висновку, що цивільний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.
		Право на пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні передбачено ст.128 КПК України.
		Відповідно до ч.11 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана нерправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі або неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.
		 Частиною 2 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Відшкодування моральної шкоди регулюється статтею 23 ЦК України.
		Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`зязків.
		Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується. Якщо інше не встановлено законом. 
		З врахуванням викладеного, суд вважає, що матеріальна та моральна шкода підлягає стягненню з особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.137 КК України, а не з роботодавця, хоча і на час скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_8 перебувала у трудових відносиних з Львівською санаторно школою-інтернат №1 м.Львова ім.Антонича, оскільки обвинувачена заняття з ОСОБА_20 проводила не за графіком та без погодження адміністрації школи.
		З ОСОБА_8 слід стягнути в користь потерпілого ОСОБА_52 1827,80грн. матеріальної шкоди, що складається з витрат на поховання ОСОБА_13 та підтверджується фіскальним чеком (т.1 а.с.35).
		 Суд доходить висновку, що потерпілим заподіяної моральної шкоди внаслідок втрати сина, що призвело до сильних душевних переживань, негативно вплинуло на нормальні життєві зв`язки. Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, то враховуючи глибину душевних страждань потерпілих, ступінь вини обвинуваченої ОСОБА_8 , злочин якою вчинено з необережності, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідачів в користь потерпілих слід стягнути моральну шкоду у розмірі 150000 (сто пятдесят) гривень на користь кожного із потерпілих. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 Відповідно до обвинувального акту витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
		Речовий доказ - взуття (кед) в кількості 1 штуки, відповідно до ст.100 КПК України, повернути потерпілим.
		Керуючись ст.ст. 100, 128, 368, 370, 373, 374 КПК України,ст.ст. 75,76 КК Українисуд,-
		З А С У Д И В:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання із встановленням 1 (одного року) іспитового строку.
		Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки: 1) періодично з`являтися для рестрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Речовий доказ - взуття (кед) в кількості 1 штуки повернути потерпілим - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
		Цивільний позов задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Московським РУГУ МВС України в м.Києві 14.01.1997р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_11 ( АДРЕСА_4 ) 1827 (Одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 80 коп. матеріальної шкоди та 150000 (Сто п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Московським РУГУ МВС України в м.Києві 14.01.1997р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_10 , ( АДРЕСА_4 ) 150000 (Сто п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської областічерез Франківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...