Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1174/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.08.2017. Зареєстровано: 30.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2017.
Дата набрання законної сили: 08.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		номер провадження справи  15/49/17
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 21.08.2017                                                                                                   Справа №  908/1174/17
		  
		первісним позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (ПАТ УКР/ІН/КОМ), 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3-А; адреса для листування: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 10-А 
		до відповідача ОСОБА_2 підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (ДП Запорізький облавтодор), 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50
		про стягнення коштів
		 
		За зустрічним позовом ОСОБА_2 підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (ДП Запорізький облавтодор), 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50
		До відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (ПАТ УКР/ІН/КОМ), 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3-А; адреса для листування: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 10-А 
		про визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору
		Суддя Горохов І.С.
		За участю представників сторін та учасників процесу:
		від позивача  ОСОБА_3, довіреність №147/03 від 19.06.2017;
		від відповідача  ОСОБА_4, довіреність б/н від 21.07.2017.
		в минулих судових засіданнях також приймала участь ОСОБА_5 довіреність б/н від 04.06.2017
		 
		Суть спору:
		 
		Розглядається позовна заява ОСОБА_1 акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (ПАТ УКР/ІН/КОМ), Луганська область, м. Сєвєродонецьк до відповідача ОСОБА_2 підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (ДП Запорізький облавтодор), м. Запоріжжя про стягнення  коштів.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 порушено провадження у справі № 908/1174/17, присвоєно справі номер провадження 15/49/17, розгляд якої призначено на 22.06.2017. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного, повного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті.
		У судове засідання 22.06.2017 представники сторін не зявилися, ухвалою суду на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 10.07.2017. Ухвалою суду                 від 10.07.2017 розгляд справи відкладався на 25.07.2017. Ухвалою суду від 27.07.2017  відмовлено у клопотанні представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі  відео конференції. На підставі ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні призначеному на 25.07.2017, оголошувалась перерва на 07.08.2017. 
		04.08.2017 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (ДП Запорізький облавтодор) до ОСОБА_1 акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (ПАТ УКР/ІН/КОМ) про визнання недійсними додаткових угод кредитного договору.
		Ухвалою суду від 07.08.2017 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (ДП Запорізький облавтодор) до ОСОБА_1 акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (ПАТ УКР/ІН/КОМ) про визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору для спільного розгляду с первісним позовом у справі № 908/1174/17; продовжено строк розгляду справи № 908/1174/17 на пятнадцять днів  до 23.08.2017; судове засідання призначено на 21.08.2017 о 11-00 год.
		Клопотань від представників сторін щодо застосування технічних засобів фіксації судового процесу не надходило. 
		В судовому засіданні 21.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.  
		До початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача подано клопотання № 13/938 від 21.08.2017, відповідно до якого відповідач просив суд перенести розгляд справи на іншу дату, оскільки ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не має можливості забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання 21.08.2017. В судовому засіданні 21.08.2017 був присутній представник ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - ОСОБА_4 довіреність б/н від 21.07.2017. Підстави для перенесення чи відкладення розгляду справи відсутні.  
		Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 21.08.2017 підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. Надав письмові пояснення б/н від 19.08.2017, відповідно до яких зазначав, що спірні правовідносини ґрунтуються на кредитному договорі №11/11 від 15.06.2012. Умовами п. 10.1 кредитного договору сторони, зокрема, узгодили, що строк дії договору може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених обєктивних обставин, спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі. У звязку із обєктивними обставинами, що виникли у відповідача, повязаними в тому числі із затримками фінансування у вигляді несвоєчасних надходжень коштів із бюджету, сторонами було укладено додаткові угоди № 13 від 30.12.2014 та № 14 від 27.02.2015 до кредитного договору, згідно яких граничним терміном повернення кредиту стало 01.06.2015. З урахуванням чого, строк позовної давності починає обчислюватися саме з дати  01.06.2015, таким чином, на думку позивача, позов подано до суду в установлені законом строки, підстав для застосування положень ст. 267 Цивільного кодексу України не має. Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобовязань за кредитним договором № 11/11 від 15.06.2012, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 19  505 000,00 грн. В обґрунтування правової позиції посилався на ст. ст. 525, 526, 530, 598, 1054 Цивільного кодексу України.
		Представник відповідача проти позову усно заперечив, правом надати письмові заперечення не скористався. 
		В зустрічній позовні заяві позивач (відповідач за первісним позовом) просить суд визнати недійсними додаткові угоди № 13 від 30.12.2014 та № 14 від 27.02.2015 до кредитного договору № 11/11 від 15.06.2012. Підставою для визнання цих угод недійсними   посилався на те, що вони укладені з порушенням діючого законодавства, оскільки обидві угоди підписані директором Запорізької філії, який діяв без наявності повноважень. Окремо звертав увагу на те, що в цій ситуації не має підстав для застосування ст. 241 Цивільного  кодексу України щодо подальшого схвалення правочину кредитором. В матеріалах справи відсутні докази того, що конкретно ці дві додаткові угоди були в подальшому схвалені або ж загальними зборами, що є вищим органом управління або ж будь-яким іншим органом управління через який кредитор здійснює свою діяльність.
		Представник відповідача (позивача за первісним позовом) проти зустрічного позову заперечив, вважає доводи позивача безпідставними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Свою правову позицію виклав у відзиві б/н від 21.08.2017 зокрема, зазначив, що повноваження представника ПАТ «Укрінбанк» ОСОБА_6 на укладення з відповідачем спірних додаткових угод № 13 від 30.12.2014 та № 14 від 27.02.2015 до кредитного договору № 11/11 від 15.06.2012 підтверджується довіреністю від 22.07.2013 реєстровий номер 2976. Номер та дата додаткового договору про внесення змін до правочину не можуть передувати прийняттю рішення про необхідність взагалі укладення додаткового договору. Зі змісту оспорюваних додаткових угод не вбачається, що сторонами не дуло досягнуто згоди щодо внесення змін до кредитного договору, а отже підстави для визнання їх недійсними або такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України відсутні. Просив відмовити в задоволенні зустрічного позву.   
		Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив: 
		24.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №934 «Про віднесення ОСОБА_1 акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії неплатоспроможних», а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24.12.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		Не погоджуючись із вищеназваними рішеннями НБУ та ФГВФО щодо запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК», акціонером ПАТ «УКРІНБАНК» було подано до Окружного адміністративного суду м. Києва позов до НБУ, ФГВФО про визнання протиправними та скасування постанови Правління НБУ № 934 від 24.12.2015 «Про віднесення ПАТ «УКРІНБАНК» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 239 від 24.12.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Постановою суду по справі № 826/1162/16 від 16.03.2016 перелічені вище розпорядчі акти визнані незаконними та скасовані.
		Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 апеляційні скарги НБУ та ФГВФО на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року по справі № 826/1162/16 залишено без задоволення, а названу постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.
		Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі № № К/800/11245/16, К/800/11692/16, К/800/11968/16 (касаційні скарги по справі № 826/1162/16) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі № 826/1162/16, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.
		22.03.2016 Правлінням НБУ на підставі пропозиції ФГВФО щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «УКРІНБАНК» винесено постанову № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК». На підставі постанови НБУ виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		Акціонери ПАТ «УКРІНБАНК» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до НБУ, ФГВФО про визнання протиправними та скасування постанови Правління НБУ від 22.03.2016 № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК», рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 385 від 22.03.2016 «Про  початок процедури ліквідації ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Постановою суду від 29.04.2016 по справі № 826/5325/16 перелічені вище розпорядчі акти визнані незаконними та скасовані.
		Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 апеляційні скарги НБУ та ФГВФО на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/5325/16 від 29.04.2016 залишено без змін.
		Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі № № К/800/19259/16, К/800/19381/16, К/800/20901/16, К/800/25102/16 (касаційні скарги по справі № 826/5325/16) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 року по справі № 826/5325/16, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі № 826/5325/16 залишено без змін.
		13.07.2016 за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ «УКРІНБАНК» перейменовано в ПАТ «УКРІНКОМ», а також викладено статут в новій редакції та змінено місцезнаходження товариства. Відповідні зміни внесені в ЄДР назви Відповідача вчинення 13.07.2016 реєстраційної дії № 10741070127038947 приватним нотаріусом ОСОБА_7
		Приймаючи до уваги положення ст. 254 КАС України, судове рішення по справі № 826/5325/16 набрало законної сили 13.07.2016, а постанова Правління Національного банку України від 22.03.2016 № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 385 від 22.03.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, що має юридичним наслідком припинення за рішенням суду з 13.07.2016 ліквідаційної процедури стосовно ПАТ «УКРІНБАНК» та повноважень уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК».
		Таким чином, після 13.07.2016, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має юридичних підстав на здійснення спеціальних функцій щодо виведення ПАТ «УКРІНБАНК» з ринку.
		Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори його акціонерів (ч. 1 ст. 159 Цивільного кодексу України).
		13.07.2016 наглядовою радою ПАТ «УКРІНБАНК» було ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на якому були прийняті рішення про перейменування ПАТ «УКРІНБАНК» в ПАТ «УКРІНКОМ», зміну місцезнаходження Позивача, затвердження статуту Позивача, зміну КВЕДів та призначено голову правління та членів правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів відповідача була проведена 13.07.2016 приватним нотаріусом, реєстраційна дія № 10741050132038947.
		Також відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічне акціонерне товариство «Укрінком» уже від 28.03.2017 року знову змінив свою назву на ПАТ «Українська інноваційна компанія» шляхом вчинення 03.04.2017 року реєстраційної дії № 10701200000007396 реєстратором ОСОБА_8 Державна реєстрація змін до установчих документів, а саме державна реєстрація статуту ПАТ «Українська інноваційна компанія» була проведена 28.03.2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_9, реєстраційна дія № 10741050132038947.
		Відповідно до п. 1.1 Статуту Позивача в редакції від 13.07.2016 року ПАТ «УКРІНКОМ» продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на Публічне акціонерне товариство «УКРІНКОМ», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ОСОБА_1 акціонерного товариства «Український інноваційний банк».
		Відповідно до п. 1.1 Статуту Позивача в редакції від 18.03.2017 року ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з ОСОБА_1 акціонерного товариства «УКРІНКОМ» на Публічне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», яке є  набувачем всіх прав та обовязків ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ  «УКРІНКОМ».
		15.06.2012 Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк», яке в 2016 році продовжило свою діяльність шляхом зміни найменування на Публічне акціонерне товариство «УКРІНКОМ», а в 2017 році шляхом зміни найменування на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (ПАТ «УКР/ІН/КОМ») (кредитор, позивач у справі) та Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (позичальник, відповідач у справі) підписали кредитний договір №11/11 (надалі  договір).
		Зазначений договір укладено на підставі положень п. п. 5 п. 2 ст. 39 Закону України «Про здійснення Державних закупівель» (який діяв на час вчинення правочину).
		Відповідно до п. 1.1 договору учасник (кредитор) зобовязується у 2012-2013 роках надати замовнику (позичальнику) послуги зазначені у пункті 1.2, а замовник  прийняти та оплати такі послуги.
		Згідно з п.1.2 договору найменування послуг: 65.22.1 «послуги з надання кредиту інші» (надання кредиту на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 20  000  000,00 грн.).
		Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна цього договору становить 4  300  000,00 грн. (складається з 21 процентів річних за користування кредитом та 0,5 процента разової комісії від суми Ліміту), що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості послуг.
		Пунктом 5.1 договору встановлено, що термін надання послуг: з 15.06.2012 по 14.06.2013.
		Відповідно до підпункту 6.1.1 п. 6.1 договору замовник (позичальник) зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.
		Починаючи з 17.07.2012 сторонами підписувалися додаткові угоди №№ 1-14 до кредитного договору № 11/11.
		Так, додатковою угодою № 13 від 30.12.2014 до кредитного договору №11/11 сторони визначили, що заборгованість по кредитному договору станом на 30.12.2014 становить 19  505  000,00 грн. Абзац другий п. 4.1 Розділу ІV «Порядок здійснення оплати» кредитного договору виклали в наступній редакції: «Граничним терміном повернення кредиту є 01 червня 2015. Погашення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку (-ів) позичальника на рахунок № 29091130100086 в Запорізькому центральному відділенні ПАТ «УКРІНБАНК», код ЄДРПОУ 320025623, МФО 300142 з подальшим зарахуванням на погашення кредитної заборгованості». 
		Пункт 5.1 Розділу V «Порядок надання послуг» кредитного договору викласти в наступній редакції: « 5.1. Термін надання послуг: з 15.06.2012 по 01.06.2015».
		Пункт 10.1 Розділу Х «Строк дії договору» кредитного договору викласти в наступній редакції: « 10.1. Цей договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 01.06.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань».
		Додатковою угодою № 14 від 27.02.2015 до кредитного договору №11/11 сторони домовились про наступне: Нараховані проценти станом на 31 грудня 2014 року позичальник сплачує до 01 червня 2015 року. Нараховані проценти за січень-лютий 2015 року сплачуються позичальником згідно з наступним графіком: 
		- 10.02.2015 року  100  000,00 грн.; 
		- 01.06.2015 року  остаточне погашення.
		Як свідчать додана до позову виписка по особовим рахункам з 15.06.2012 по 14.07.2016 та меморіальний ордер № 3260355 від 15.06.2012, на виконання умов кредитного договору Кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 19  850  000,00 грн. (Т.1, арк.с. 99-114; Т.2, арк.с. 79).
		Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, кредитор 15.06.2016 направив на  адресу позичальника вимогу/повідомлення №2817/0/25-16 про порушення строків  повернення кредиту за кредитним договором №11/11 від 15.06.2012 та наявність заборгованості за кредитом у розмірі 19  505  000,00 грн. та заборгованості по процентам у  розмірі 7  017  498,09 грн. Вимога отримана позичальником 21.06.2016, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (Т.1, арк.с. 170-171).
		У звязку з невжиттям відповідачем жодних дій щодо виконання зобовязань за кредитним договором №11/11 від 15.06.2012, а саме повернення отриманих кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, позивач за захистом порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду. 
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом підлягають задоволенню виходячи з наступного:
		Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
		Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. 
		Враховуючи неодноразові зміни назви позивача по справі та мету його створення, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором позики.
		Відповідно до вимог ст. 1046 Цивільного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). 
		Приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
		Нормами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
		Позичальник належним чином не виконував покладені на нього зобовязання за  кредитним договором з наступними змінами та доповненнями, а саме в обумовлені з урахуванням умов додаткових угодах № 13 від 30.12.2014 та № 14 від 27.02.2015 до  кредитного договору строки не здійснював повернення Банку кредиту, процентів за користування кредитом. Так, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за  кредитним договором, заборгованість за кредитом склала 19  505  000,00 грн. 
		Факт наявності заборгованості за кредитним договором в розмірі 19  505  000,00 грн. підтверджується матеріалами справи.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Доказів оплати наявної заборгованості зі сплати кредиту в повному обсязі відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.
		З урахуванням викладеного, первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності судом відхилено з огляду на наступне:
		Статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки спливу позовної давності. Зокрема, ч. 4 цієї статті визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. 
		Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, закон повязує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості особи про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у звязку з цим прав та охоронюваних законом інтересів. 
		В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на додаткову угоду № 11 до кредитного договору №11/11, якою п. 6.1 доповнили підпунктом 6.1.22 наступного змісту:
		а) в строк до 15.01.2014 року оформити в заставу, право вимоги на отримання коштів за договорам/контрактами на виконання робіт та надання послуг у 2014 р. укладених зі Службою Автомобільних доріг Запорізької області, за умови що термін дії таких договорів/контрактів буде перевищувати термін дії кредитного договору, а надходження коштів за виконані роботи та надані послуги за цими договорами/контрактами будуть надходити на поточний рахунок Замовника (Позичальника), який відкритий в ПАТ «УКРІНБАНК»;
		б) в строк до 30.01.2014 року оформити в заставу за кредитним договором транспортні засоби та/або спеціалізовану дорожню техніку та/або обладнання ринкова вартість якого підтверджена звітом здійсненим субєктом оціночної діяльності та дорівнює сумі не меншій ніж (вказується сума в розмірі подвійної суми заборгованості по кредиту).
		В разі невиконання умов одного з пунктів «а» та «б» кредитна заборгованість за цим Кредитним договором має бути повернута Учаснику (Кредитору) у повному обсязі не пізніше дати: при невиконанні пункту «а» 16.01.2014 р.; при виконання пункту «а», але невиконанні пункту «б» не пізніше 31.01.2014.
		Таким чином, на думку відповідача, внаслідок невиконання позичальником ані пункту «а», ані пункту «б», строк повернення кредиту настав  31.01.2014, а тому позивач міг звернутися до суду з позовом до 31.01.2017. Між тим, справу порушено лише 08 червня 2017 року, тобто після спливу трьохрічного строку.
		Суд вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки заявником залишено поза  увагою той факт, що додатковими угодами № № 13 та 14 до кредитного договору учасниками правочину були змінені терміни повернення як тіла кредиту (до 01.06.2015) так і сплати процентів за користування кредитними коштами (до 01.06.2015). Також слід  зауважити, що п. 10.1 кредитного договору сторонами встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 14.05.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Строк дії договору може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених обєктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі. У звязку із обєктивними обставинами, що виникли у відповідача та про що суду надані відповідні докази, повязаними в тому числі із затримками фінансування у вигляді несвоєчасних надходжень коштів із бюджету (листи від 06.03.2014 № 9/248 та від 20.02.2015 № 9/203 ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»), сторонами було укладено додаткові угоди № 13 від 30.12.2014 та № 14 від 27.02.2015 до кредитного договору, згідно яких граничним терміном повернення кредиту стало 01.06.2015. З огляду на викладене, строк позовної давності обчислюється з 02.06.2015 по 02.06.2018. Як свідчить поштовий штамп на конверті, позовні матеріали направлені до суду 02.06.2017, тобто в установлений законом строк.
		Таким чином, підстав для застосування строку позовної давності суд не вбачається, а доводи заявника (відповідача за первісним позовом) є безпідставними (помилковими), які ґрунтуються лише на власних припущеннях.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача.
		Стосовно зустрічного позову про визнання недійсними додаткових угод № 13 від 30.12.2014 та № 14 від 27.02.2015 до кредитного договору № 11/11 від 15.06.2012, суд зазначає наступне.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що директор Запорізької філії, який підписував від імені Банку додаткові угоди до кредитного договору № 11/11 уклав дані правочини з перевищенням повноважень, без подальшого схвалення їх вищим органом управління Банку, а тому просить суд визнати їх недійсними.
		Приписами ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. 
		Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 "Про  судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України статус юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням кредитної ради ПАТ «Укрінбанк», оформленого протоколом № 195 від 30.12.2014 вирішено: затвердити рішення кредитного комітету (протокол № 217 від 30.12.2014, п. 1.3), а саме: погодити внесення змін до кредитування ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» згідно з кредитним договором № 11/11 від 15.06.2012, а саме: продовжити термін користування кредитними коштами до 01.06.2015.      
		Оскаржувані додаткові угоди № № 13, 14 до кредитного договору № 11/11 зі сторони кредитора укладалися в особі директора Запорізького центрального відділення ПАТ «УКРІНБАНК» ОСОБА_6, яка діє на підставі Положення про Запорізьке центральне відділення ПАТ «УКРІНБАНК» та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.07.2013, за реєстровим номером 2976.
		Відповідно до п. 1.2 Положення про Запорізьку філію Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (в редакції 2004 року) Запорізька філія  Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» створена згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів АТ «Укрінбанк» (протокол №1 від 28.02.1992) за погодженням з Національним банком України» (надалі  Положення).
		Філія  відокремлений структурний підрозділ АТ «Укрінбанк», що не має статусу юридичної особи, діє згідно з цим Положенням і від імені Головного банку, має свій баланс і працює за консолідованим кореспондентським рахунком Головного банку (п. 1.6 Положення. 
		Згідно з п. 1.9 Положення Філія в особі директора самостійно здійснює управління майном, що знаходиться на балансі Філії, в межах повноважень.
		Пунктом 5.3 Положення визначено, що директор Філії діє на підставі довіреності, одержаної від Головного банку, і укладає договори (угоди, контракти тощо) з юридичними та фізичними особами від імені Головного банку в межах наданих йому повноважень.
		Зокрема, в п. 5.4 Положення зазначено, що директор має право укладати господарські та інші угоди згідно з довіреністю, наданою йому Головним банком.
		Довіреність відповідно до ст. 244 Цивільного кодексу України  це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. 
		Частиною 1 ст. 247 Цивільного кодексу України встановлено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
		Відповідно до довіреності від 22.07.2013, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 22.07.2013 та зареєстрована в реєстрі за номером 2976, Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі Голови Правління ОСОБА_11 уповноважило директора Запорізького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» ОСОБА_6 представляти інтереси ПАТ «Укрінбанк» перед юридичними та фізичними особами, а також в нотаріальних органах та у приватних нотаріусів при, зокрема, укладанні, зміні, доповненні,  розірванні кредитних договорів, на підставі рішень Головного банку. Термін дії довіреності до 31.05.2016.
		Надаючи правову оцінку Додатковим угодам № № 13, 14 до кредитного договору,   якими вносилися зміни щодо терміну повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок виникнення обєктивних обставин, повязаних із затримкою фінансування з бюджету відповідача, суд зазначає, що спірні Додаткові угоди укладені в письмовій формі, скріплені печатками та підписами сторін, а їх зміст складають умови про права та обов'язки сторін кредитного договору, що викладені в новій редакції. 
		Аналіз змісту довіреності свідчить про правомірність вчинення директором Філії дій щодо укладення додаткових угод до кредитного договору № 11/11, тобто в межах наданих повноважень та під час дії довіреності, та наступне схвалення дій директора філії не потребує.  
		Відповідно до п. 10.5 кредитного договору № 11/11 зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді або у цьому договорі. А як свідчать пункт 7 додаткової угоди № 13 та пункт 5 додаткової угоди № 14 ці додаткові угоди набувають чинності з моменту підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та діють до повного виконання сторонами своїх зобовязань за кредитним договором. Кредитний ліміт у сумі 20  000  000,00 грн., визначений за погодженням між сторонами та відображений у п. 1.2 кредитного договору № 11/11 від 15.06.2012 спірними додатковими угодами не змінювався, та на виконання умов кредитного договору відповідачу за первісним позовом було надано кошти в розмірі 19  850  000,00 грн.  15.06.2012, що не перевищує кредитного ліміту та не призвело до збільшення суми, визначеної у договорі.   
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що спірні додаткові угоди № № 13 та 14 до кредитного договору суперечать закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Враховуючи зазначені обставини та приписи законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають. 
		Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		вирішив:
		 
		Первісний позов про стягнення заборгованості у розмірі 19  505  000,00 грн. за кредитним договором № 11/11 від 15.06.2012 - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 32025623) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3-А; адреса для листування: 04053, м. Київ, Вознесенівський узвіз, буд. 10-А, ідентифікаційний код 05839888) 19  505  000,00 грн. (девятнадцять мільйонів, пятсот пять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості за кредитним договором № 11/11 від 15.06.2012р., 240  000,00 грн. (двісті сорок тисяч гривень 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
		В зустрічному позові про визнання недійними додаткових угод № 13 від 30.12.2014 та № 14 від 27.02.2015 до кредитного договору № 11/11 від 15.06.2012  відмовити.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28 серпня 2017    року.
		 
		 
		СуддяІ. С. Горохов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...