Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/2122/17 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано судом: 04.09.2017. Зареєстровано: 04.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2017.
Дата набрання законної сили: 29.09.2017
Результат оскарження 29.09.2017 Апеляційний суд Київської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                   Справа № 367/2122/17
		                                        Провадження № 3/367/1630/2017
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		       31 серпня 2017 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кафтанов В.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, прокурора Возняковського Т.П., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, урож. с. Мала Жмеринка, Жмеринського району, Вінницької області, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, суддю Макарівського районного суду Київської області з 22.05.2008 р. по 22.09.2016 р.
		за ст. 172-6 ч. 1 КУпАП, 
		                                                                             встановив:
		       22.03.2017 р. старшим оперуповноваженим сектора протидії корупції Управління захисту економіки в Київський області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, в якому зазначено, що ОСОБА_1, яка припинила діяльність повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та своєчасно, без поважних причин, не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, чим порушила вимоги фінансового контролю, що відноситься до адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 172-6 КупАП.
		       У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнала, пояснила що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VІІІ «Про звільнення суддів» Наказом № 81- к/тр «Про звільнення судді Устимчук М.Ю.» від 04 жовтня 2016 року, вона була звільнена із посади судді Макарівського районного суду у звязку з поданням заяви про відставку. Постанову Верховної Ради України було офіційно направлено до Макарівського районного суду 04.10.2016 року і саме з цієї дати документ був доступний для ознайомлення та друку з присвоєним номером № 1600-VІІІ. 
		       Зазначила, що будь  якого правопорушення повязаного з несвоєчасною подачею декларації вона не вчиняла, оскільки статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачений єдиний строк подачі декларації щорічно до 01 квітня, а вона подала декларацію в межах цього строку 06.10.2016 року. Закон не встановлює іншого строку подання декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями ніж 1 квітня. 
		        Також вказала, що суддя, який звільнений з підстав передбачених ч. 6 ст. 126 Конституції України не може бути субєктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що зазначеного в ОСОБА_3 Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, повязані з корупцією». Просила закрити провадження в справі в звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопрушення. 
		         Прокурор в судовому засіданні протокол про адміністративне правопрушення підтримав, просив визнати винною ОСОБА_1 в скоєнні адмінінстративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення.
		Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши думку прокурора та пояснення ОСОБА_1, суд вважає, що провадження в цій справі необхідно закрити з таких підстав.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю із  за відсутності складу адміністративного правопорушення. 
		 Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		         Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		          Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		    У судовому засіданні встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. 
		    Цей факт підтверджує аналізом вимог законів.
		           З аналізу ч.1 ст.172-6 КУпАП видно, що для кваліфікації діяння за цією частиною цієї статті необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом. 
		           Диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
		            У ч. 1 ст. 45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов'язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі. Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.
		      У свому рішенні «Щокін проти України»(Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що в разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків людини або контролюючих органів, рішення приймається на користь людини.
		   Закон України від 02 червня 2016 року № 14021402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» розрізняє терміни «звільнення» (статті 112  118) та «припинення» (статті 119  125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів. Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст. 126 Конституції України, яка також розмежовує ці поняття. Аналогічний підхід використано законодавцем щодо припинення повноважень судді Конституційного Суду України та його звільнення (ст. 149-1 Конституції України).
		            Так, у ч. 7 ст. 126 Конституції України, ст. 119 Закону № 1402 зазначено, що повноваження судді припиняються виключно в разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Цей перелік є вичерпним. Слід зазначити, що саме такий підхід використала Рада суддів України, приймаючи рішення від 15 вересня 2016 року № 54 «Щодо питання припинення повноважень суддів з визначених Законом № 1402-VIII підстав».
		            Крім того, слід зауважити, що виключною підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, згідно зі ст. 125 Закону № 1402 є саме припинення повноважень судді (статті 119  125). Звільнення ж судді з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України, ст. 112 Закону № 1402, не є підставою для припинення трудових відносин в аспекті зазначених вище норм та спеціального закону.
		            За таких обставин, беручи до уваги положення ст. 7 КУпАП, згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, і унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень, з огляду на проведений вище аналіз, суддя приходить до висновку, що суддя Устимчук М.Ю., яка звільнена з підстав, визначених п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
		             Аналогічна правова позиція висловлена також у інформаційному листі Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, повязані з корупцією».
		            У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, у принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, у ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави  презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може грунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		           У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обовязковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. 
		           З аналізу цих правових норм видно, що ОСОБА_1 не є субєктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6КУпАП, а отже в її діях відсутній слад цього правопорушення; на неї поширюється принцип презумпції невинуватості.
		 За таких підстав справа підлягає закриттю.
		 На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП суд 
		                                                                           постановив:
		          Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1, у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд.
		Суддя: ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...