Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 48/126 : Господарські справи (до 01.01.2019); Спір про визнання акта недійсним, документ, що оспорюється, видано:; Фондом Держмайна України або його регіональним відділенням.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2009. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2009.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			24 листопада 2009 р. № 48/126 
			Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. 
			розглянув касаційні скарги Фонду державного майна України, м. Київ (далі –ФДМУ), та 
			Національної спілки художників України, м. Київ (далі –Спілка)
			на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2009 та
			постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009
			зі справи № 48/126
			за позовом добродійної патріаршої фундації (місійного Товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви Київського патріархату, м. Київ (далі –Фундація)
			до ФДМУ 
			про визнання недійсними наказу ФДМУ від 31.03.2004 № 642 та свідоцтва про право власності від 02.04.2004 № П-697, 
			третя особа –Спілка.
			Судове засідання проведено за участю представників:
			позивача –Коріненко Т.С.,
			відповідача –не з’яв.,
			третьої особи –Негоди О.А.
			 
				За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України 
				 
					ВСТАНОВИВ:
					 
						Позов було подано про визнання недійсними: наказу ФДМУ від 31.03.2004 № 642 “Щодо передачі художніх майстерень Київської організації Національної спілки художників України у власність Національної спілки художників України” (далі – Наказ № 642); свідоцтва про право власності від 02.04.2004 № П-697, виданого на підставі Наказу № 642.
						Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2009 провадження в даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним зазначеного свідоцтва припинено.
						Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2009 (суддя Сулім В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. –головуючий, судді Вербицька О.В. і Буравльов С.І.), позов задоволено повністю; Наказ № 642 визнано недійсним; з державного бюджету України стягнуто на користь Фундації суми судових витрат у справі. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи, зокрема, Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” (далі –Закон), Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходили з обґрунтованості задоволених позовних вимог.
						У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ФДМУ просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скаргу з посиланням на положення Конституції України, Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 № 1058 “Про передачу нерухомого майна творчим спілкам” (далі –Постанова № 1058), інших нормативно-правових актів мотивовано прийняттям згаданої постанови апеляційної інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права.
						Касаційна скарга Спілки містить аналогічне прохання. Скаргу з посиланням на Закон, Постанову № 1058, ГПК України та інші нормативно-правові акти мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права.
						Відзив на касаційні скарги не надходив.
						Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
						Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
						Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
						- Наказ № 642 було видано ФДМУ на виконання Закону, Постанови № 1058, постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1474 “Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р. № 1058” та згідно з Порядком передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам, затвердженим спільним наказом Міністерства економіки України, ФДМУ та Міністерства юстиції України від 18.08.1998 № 110/1639/45/5;
						- згідно з Наказом № 642:
						затверджено висновок комісії з передачі нерухомого майна у власність Спілки стосовно визначення належності творчих майстерень Київського творчо-виробничого об’єднання “Художник” Художнього фонду УРСР (художні майстерні Київської організації Спілки), які розташовані за адресою: м. Київ, пр. Комарова, 46 (далі –Майно) Спілці. Відповідно до акта щодо належності творчих майстерень Київського творчо-виробничого об’єднання “Художник” Художнього фонду УРСР (художні майстерні Київської організації Спілки) комісія, створена спільним наказом ФДМУ і Спілки художників України від 27.10.1998 № 2017/44, дійшла висновку, що згадані художні майстерні належать Спілці та вважає за можливе передати їх у власність цій останній (пункт 1);
						зобов’язано департамент з питань управління державним майном ФДМУ разом з юридичним департаментом, враховуючи згаданий висновок комісії, в тижневий термін підготувати та подати для підписання керівництву ФДМУ свідоцтво про право власності Спілки на зазначений об’єкт, а також акт приймання-передачі цього об’єкта у власність Спілки (пункт 2);
						- 02.04.2004 ФДМУ видав Спілці свідоцтво про право власності на майно;
						- ФДМУ заявлено про позовну давність, оскільки, на його думку, позивачеві (Фундації) стало відомо про Наказ № 642 (та свідоцтво про право власності) ще в 2004 році. Однак позовну давність було перервано з 24.10.2005, а з 20.01.2009 позовна давність “почала обраховуватися заново”;
						- 29.07.1985 виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 629, яким надав дозвіл творчо-виробничому об’єднанню “Художник” Художнього фонду УРСР (далі –ТВО “Художник”) на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва комбінату комплексного художнього оформлення загальною площею 15, 8 тис. кв. м по пр. Комарова, 46 у Жовтневому районі м. Києва;
						- ТВО “Художник” було надано архітектурно-планувальне завдання на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва названого комбінату за зазначеною адресою;
						- 28.12.1988 комбінат комунальних підприємств Головукрнафтогазбуду і Київське ТВО “Художник” склали акта про те, що в зв’язку з будівництвом згаданого комбінату згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 29.07.1985 № 629, будівлі №№ 46 і 46-а по пр. Комарова залишковою вартістю 44 573 тис. руб. передано безоплатно на баланс Київського ТВО “Художник”;
						- рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.09.1990 № 827 (додаток № 2 до цього рішення) Київському ТВО “Художник” для будівництва даного комбінату надано земельну ділянку площею близько 2, 2 га по пр. Комарова, 46 за рахунок земель міської забудови: територія платної стоянки ВО “Київавтотехобслуговування” (1, 0 га) та території площею близько 1, 2 га, на яких розміщено майстерні ТВО “Художник” у будинках №№ 46, 46-а по пр. Комарова, що знаходяться на балансі Головукрнафтогазбуд зобов’язано передати ці будинки, громадяни з яких відселені, ВО “Реле і автоматика” у зв’язку з передачею ділянки по вул. Микільський від ТВО “Художник”, ВО “Реле і автоматика” на баланс ТВО “Художник” у встановленому порядку, після чого дозволено будинки знести;
						- 07.05.1991 з балансу Художнього фонду УРСР на баланс Київської спілки художників України було передано Київське ТВО “Художник”, про що складено акта приймання-передачі підприємства, який затверджено головою Спілки художників УРСР. У додатку до цього акта (серед незавершеного будівництва) зазначено “Комарова, 46, 46-а вартістю 102 713 руб.”; 
						- третій особі у даній справі було відомо, що станом на 24.08.1991 Майно знаходилося на балансі Київської спілки художників України;
						- 02.11.1992 Київська спілка художників і ТВО “Художник” Київської спілки художників склали акта про таке: у зв’язку із структурною перебудовою управління Київської спілки художників як структурна одиниця Київської спілки художників право замовника на будівництво комбінату комплексного художнього оформлення в м. Києві по вул. Комарова, 46, в тому числі на земельну ділянку, відведену рішенням Київської міської ради народних депутатів від 21.09.1990 № 827, і проектно-технічну документацію, передано в повному обсязі Київській спілці художників, а остання прийняла зазначені права і матеріали на будівництво комбінату;
						- баланс і розшифровка до нього свідчать, що станом на 24.08.1991 та 10.04.1992 Майно знаходилося на балансі Київської спілки художників, “а не належало на будь-якій підставі Третій особі”;
						- відповідно до пункту 1.6 статуту Спілки (в редакції 2007 року) Спілка є правонаступником колишньої Спілки художників СРСР та її республіканської організації –Спілки художників УРСР; суду не було подано доказів того, що станом на 24.08.1991, 10.04.1992 та 31.03.2004 Спілка була правонаступником прав та обов’язків Київської спілки художників щодо Майна;
						- на момент видання Наказу № 642 у ФДМУ не було та не існує й на момент розгляду даної справи правових підстав для передачі Майна Спілці;
						- відповідно до акта щодо належності творчих майстерень Київського ТВО “Художник” Художнього фонду УРСР (художніх майстерень Київської організації Спілки) від 31.03.2004 комісією, створеною спільним наказом ФДМУ та Спілки художників України від 27.10.1998 № 2017/44, було розглянуто 25 документів (згідно з переліком в акті). ФДМУ не подано суду документів, зазначених в цьому акті. Спілкою суду було подано певні документи, зокрема: рішення виконавчого комітету Київської міськради від 29.07.1985 № 629; акт від 28.12.1988; рішення виконавчого комітету Київської міськради від 21.09.1990 № 827; акт від 02.11.1992; акт приймання-передачі підприємства від 1991 року (а також першу сторінку акта приймання робіт від 21.05.1990, з якого неможливо встановити зміст цього документа, в зв’язку з чим останній не прийнято як доказ);
						- жоден з названих документів не є правовстановлювальним та таким, який підтверджував би, що за станом на 24.08.1991 та 10.04.1992 Майно належало Спілці на праві володіння чи користування або знаходилося у володінні Спілки, тобто ФДМУ не було доведено, що при виданні Наказу № 642 та свідоцтва на право власності були наявні передбачені Законом правові підстави для передачі майна Спілці;
						- розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.10.1997 № 1627 “Про деякі заходи щодо раціонального використання земель м. Києва” у зв’язку, зокрема, з невикористанням земельних ділянок, що були надані підприємствам, установам і організаціям для проектування та будівництва об’єктів, було установлено, що втратили чинність рішення Київської міської ради народних депутатів від 29.07.1985 № 629 “Про дозвіл на проведення ПВР для будівництва” та рішення названої ради від 21.09.1990 № 827 “Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об’єктів”;
						- 06.10.1998 Київська спілка художників і Фундація уклали угоду, за умовами якої: Київська спілка художників відмовилася на користь Фундації від земельної ділянки, яка згаданим рішенням від 21.09.1990 № 827 була надана Київській спілці художників під забудову, та сприяє “скорішій передачі” цієї ділянки Фундації для виробничих потреб; Фундація, в свою чергу, зобов’язалася компенсувати усі витрати Київської спілки художників з утримання цієї ділянки за минулий період в сумі, узгодженій обома сторонами. Про виконання цієї угоди її сторонами було складено акта приймання-передачі земельної ділянки по вул. Комарова, 46, яким сторони угоди засвідчили “безкоштовний прийом-передачу” двох будинків по вул. Комарова, 46 та земельної ділянки, на якій вони розташовані; крім того, в акті зазначено, що ці будинки підлягають знесенню і що разом з будинками передається огорожа навколо ділянки;
						- 27.11.2003 Київська міська рада прийняла рішення № 236-7/1111 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею”, яким: затверджено проект відведення земельної ділянки Фундації для будівництва, експлуатації та реконструкції двох будівель, будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази та культової споруди на пр. Космонавта Комарова, 46 у Солом’янському районі м. Києва; передано Фундації земельну ділянку площею 0, 90 га в довгострокову оренду на 25 років для реконструкції двох будівель, будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази та культової споруди на пр. Космонавта Комарова, 46 у Солом’янському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови;
						- 15.06.2005 Київська міська рада (як орендодавець) і Фундація (як орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, розташованої по пр. Космонавта Комарова в Солом’янському районі м. Києва, розміром 0, 8832 га строком на 25 років;
						- сторонами не подано доказів визнання недійсними (скасування) згаданих угоди, рішення, договору;
						Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Наказу № 642.
						Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи, зокрема, державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
						Відповідно до приписів Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2885 (у редакції, чинній на час видання Наказу № 642) ФДМУ є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, здійснює повноваження щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, видає в межах своєї компетенції нормативні документи, обов’язкові для виконання органами державної влади, іншими юридичними особами, контролює їх виконання.
						Попередні судові інстанції у розгляді даної справи згідно з вимогами статті 43 ГПК України на основі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і з урахуванням приписів Закону, Господарського кодексу України, постанови Верховної Ради України “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України”, а також зазначених у судових рішеннях підзаконних нормативно-правових актів з’ясували, що:
						- на момент видання Наказу № 642 Фундація правомірно володіла будинками, розташованими за адресою: м. Київ, пр. Комарова, №№ 46 і 46-а, й отримала в користування земельну ділянку, на якій розташовані ці будівлі;
						- на відповідний момент часу ФДМУ не мав повноважень щодо передачі Майна Спілці й відтак, видаючи Наказ, діяв з перевищенням наданих йому повноважень.
						Доводи касаційних скарг відповідних висновків не спростовують. Ці доводи стосуються оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та правильності встановлення ними фактичних обставин справи. Водночас скаржниками всупереч вимогам частини другої статті 43, статті 33 і частини першої статті 34 ГПК України у названих судових інстанціях не доведено ті обставини, на які вони (скаржники) посилалися як на підставу своїх заперечень проти позову.
						Скаржниками також не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення господарськими судами передбачених згаданою статтею 43 ГПК України правил оцінки доказів у перевірці ними статусу Майна.
						Разом з тим касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
						Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
						Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України 
						 
							ПОСТАНОВИВ: 
							 
								Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 зі справи № 48/126 залишити без змін, а касаційні скарги Фонду державного майна України та Національної спілки художників України –без задоволення.
								 
									 
										Суддя В. Селіваненко 
										 
											Суддя І. Бенедисюк
											 
												Суддя Б. Львов

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...