Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/12511/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 13.09.2017. Зареєстровано: 14.09.2017. Оприлюднено: 18.09.2017.
Дата набрання законної сили: 19.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		              1Справа № 335/12511/16-ц   2/335/399/2017 
		                          
		  РІШЕННЯ 
		  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		8 вересня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
		головуючого судді                         Шалагінової А.В., 
		за участю секретаря судового засідання             Войтович Г.В.,
		представника позивача                     ОСОБА_1,
		представника відповідачів                     ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
		ВСТАНОВИВ:
		ПАТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги наступним.
		05.09.2007 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № ML-200/723/2007, за яким відповідач ОСОБА_5 отримала кредит в сумі 37365,55 швейцарських франки зі строком повернення до 05.09.2025.
		Також, 05.09.2007 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR-ML-200/723/2007, за яким ОСОБА_3 зобовязалась солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_5 зобовязань за вищезазначеним кредитним договором.
		Всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_5 порушила строки сплати заборгованості відповідно до Графіку платежів, у звязку із чим станом на 15.08.2016 в неї утворилась заборгованість за тілом кредиту  28224,59 швейцарських франки, та за відсотками  4691,83 швейцарських франки.
		Позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості за кредитним договором у зазначеному вище розмірі, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12672,12 гривень (арк. справи 23).
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідачів ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що відповідач ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Павленко) О.В. не отримувала у касі банку суми кредиту у швейцарських франках, а отримувала у гривні. Доказів протилежного позивачем не надано. Дублікат меморіального ордеру, наявний в матеріалах справи, не є належним доказом отримання коштів. Вважає, що договір є неукладеним. Також договором кредиту передбачено сплату плаваючої процентної ставки FIDR, яка змінювалась. Даних про зміну цієї ставки позивачем не надано. Також вважав припиненою поруку відповідача ОСОБА_3, оскільки сплив її строк. Крім того, між позивачем та ОСОБА_5 були укладені додаткові угоди без згоди поручителя ОСОБА_3 Просив у задоволені позову відмовити повністю.
		Відповідачі ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Павленко) О.В., ОСОБА_3 у судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Враховуючи участь у судовому засіданні їх представника, суд вважав за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.
		Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
		05.09.2007 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № ML-200/723/2007, за умовами якого відповідач ОСОБА_5 отримала кредит в сумі 37365,55 швейцарських франки із цільовим призначенням (на оплату комісії банку, купівлю нерухомого майна) зі строком повернення до 05.09.2025. За умовами п. 3 ч. 1 договору сторони дійшли згоди про використання плаваючої процентної ставки для розрахунку процентів за користування кредитом, а саме 4,49% + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору) (арк. справи 59).
		Порядок нарахування та сплати відсотків визначено у п. 1.4 ч. 2 договору.
		Порядок виконання боргових зобовязань визначено у п. 1.5 ч. 2 договору.
		Так, повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів має здійснюватися позичальником щомісяця одночасно у розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів.
		05.09.2007 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 було укладено додатковий договір № ML-200/723/2007/CHF, за яким внесено зміни, у т.ч. до п. 1.7.2 кредитного договору із зазначенням, що видача кредиту здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування всієї суми кредиту, зменшену на утриману комісію Банку, на поточний рахунок. Для подальшого отримання кредиту готівкою позичальнику необхідно конвертувати отриману суму в іншу валюту (долар чи євро) або продати кредит в іноземній валюті за національну валюту на міжбанківському валютному ринку України.
		23.04.2009 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до п. 4 ч. 1 кредитного договору, за яким повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом плати позичальником ануїтетних платежів. 
		Згідно з отриманою судом інформацією Адресно-довідкового бюро УДМС України в Запорізькій області від 24.11.2016, ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_4 (арк. справи 21).
		Згіднозі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843595" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 526 ЦК України</a> зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
		Умови договору відповідачем та його представником під час судового розгляду справи не оспорювалися.
		За вимогами <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843682/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843682" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 610 ЦК України</a> порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
		Всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Павленко) О.В. порушила строки сплати заборгованості відповідно до Графіку платежів, у звязку із чим станом на 15.08.2016 в неї утворилась заборгованість за тілом кредиту  28224,59 швейцарських франки, та за відсотками  4691,83 швейцарських франки, що підтверджується розрахунком суми позову (арк. справи 4) та детальним розрахунком суми заборгованості станом на 15.08.2016.
		Згіднозі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843683/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843683" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 611 ЦК України</a> при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		В силувимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843684/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843684" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 612 ЦК України</a> боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно з ч. 2<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843687/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843687" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 615 ЦК України</a> одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
		Пунктом 1.9.1 ч. 2 Кредитного договору встановлено, що позивач має право вимагати негайного дострокового повернення кредиту та негайного виконання належних до сплати боргових зобовязань в цілому у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобовязань. При цьому, зобовязання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобовязань в цілому настає з дати направлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги.
		Відповідно до ч. 2<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844142/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#844142" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 1050 ЦК України</a> якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844140/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#844140" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1048 цього Кодексу</a>.
		Згідно з розясненнями, наведеними у пункті 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844142/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#844142" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1050</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844146/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#844146" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1054 ЦК України</a>і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
		Оскільки кредитним договором встановлено повернення кредиту частинами згідно із графіком, що є додатком до цього договору, відповідач прострочив повернення чергової частини платежу за кредитом та в подальшому кредит не сплачував, 04.03.2015 за вих. № 22-2/867479 на адресу ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1) позивач спрямував досудову вимогу про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором зі сплати тіла кредиту та відсотків. Також, 01.04.2015 за вих. № 22-2/812435 на адресу ОСОБА_5 була спрямована банком аналогічна вимога (адреса: АДРЕСА_2). Проте, вимога банку залишилася невиконаною, що обумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
		Заперечуючи проти правильності проведеного розрахунку, представником відповідачів не було, з урахуванням засад змагальності сторін, доведено його необґрунтованість чи помилковість. Заперечення представника відповідачів зводилися до незрозумілості застосування плаваючої процентної ставки. Проте, умовами кредитного договору чітко встановлено, як обчислюються проценти за договором кредиту, а також де розміщується відкрита інформація стосовно ставки FIDR. Альтернативного розрахунку суми заборгованості представником відповідачів також надано не було.
		Також суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідачів на неукладеність кредитного договору, оскільки ці твердження не засновані на досліджених судом доказах, що наявні в матеріалах справи. Крім того, з матеріалів справи випливає, що 05.09.2017 відповідачеві ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Павленко) О.В. було надано кредит у розмірі 37365,55 швейцарських франки, що еквівалентно 155623,22 грн., що підтверджується кредитною заявкою ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Павленко) О.В. від 05.09.2007, дублікатом валютного меморіального ордеру № 1 від 05.09.2007. Те, що позивач отримала кредитні кошти у гривні, не суперечить умовам п. 1.7.2 кредитного договору з урахуванням змін, внесених додатковим договором № ML-200/723/2007/CHF, оскільки позивач мала можливість конвертувати валюту кредиту чи продати кредит за національну валюту на міжбанківському валютному ринку.
		Крім того, як пояснював представник відповідачів у судовому засіданні, відповідачем ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Павленко) О.В. певний час виконувалися умови кредитного договору. 
		Відповідно до ч. 1<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843697/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843697" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 625 ЦК України</a>, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Павленко) О.В. про стягнення суми заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитом за кредитним договором у загальному розмірі 32916,42 швейцарських франки суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Поряд із цим, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» до відповідача ОСОБА_3, виходячи з наступного.
		Так, 05.09.2007 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR-ML-200/723/2007, за умовами якого були забезпечені порукою вимоги кредитора щодо сплати боржником всіх його боргових зобовязань за кредитним договором, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі, зокрема: повернення основної суми кредиту, відсотків та пені. За умовами п. 1.2 ст. 1 договору поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно (арк. справи 10).
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843623/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843623" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 553 ЦК України</a> за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
		Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (чч. 1, 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843623/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843623" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 553 ЦК України</a>).
		Частиною 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843624/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843624" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 554 ЦК України</a> встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843612/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843612" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 543 ЦК України</a> у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		За змістом зазначених норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, разом з тим є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843625/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843625" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 555 цього Кодексу</a>).
		За змістом статей <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">559</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843669/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843669" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">598 ЦК України</a> припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право й кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
		Ужитий законодавцем у частині першій <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a> термін "порука" використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.
		Як вказувалося судом вище, згідно з умовами кредитного договору, датою остаточного повернення кредиту є 05.09.2025. В цей же час, пунктом 1.9.1 ч. 2 Кредитного договору встановлено, що позивач має право вимагати негайного дострокового повернення кредиту та негайного виконання належних до сплати боргових зобовязань в цілому у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобовязань. При цьому, зобовязання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобовязань в цілому настає з дати направлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги.
		На адресу позичальника 01.04.2015 за вих. № 22-2/812435 було направлено останню вимогу про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором.
		Відповідно до ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 559 ЦК України</a> порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
		Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a> передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a>); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a>); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a>).
		Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.
		Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a>) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
		Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
		З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a> словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_584/ed_2017_08_03/pravo1/T179800.html?pravo=1#584" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">61</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_620/ed_2017_08_03/pravo1/T179800.html?pravo=1#620" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">64 Господарського процесуального кодексу України</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1892/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1892" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">стаття 122 ЦПК України</a>) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
		Таким чином, аналізуючи частину четверту <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 559 ЦК України</a>, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
		Відповідно, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
		Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843595" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 526 ЦК</a> зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
		Умовами договору поруки конкретного строку дії договору поруки передбачено не було. Таким чином, строк дії договору поруки з зазначенням конкретної дати, сторонами погоджений не був.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843291/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843291" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 251 ЦК України</a> строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843292/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843292" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 252 ЦК України</a>).
		Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843292/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843292" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">252 ЦК України</a>).
		Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843291/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843291" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">251</a>, ч. 4 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">559 ЦК України</a>, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1#843629" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 559 ЦК України</a> про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
		Судова практика Верховного Суду України в період з 17.09.2014 року свідчить, що порука безумовно припиняється в разі реалізації кредитором права на дострокове повернення кредиту шляхом направлення відповідної вимоги, та пропуску шестимісячного строку на подання позову до поручителя (постанови ВС України №6-1 Обцс 14, 6-75цс14, 6-190цс14, 6- 616цс15, 6-1085ц15, 6-933цс15, 6-213цс15, 6-352цс15, 6-263цс15, 6-2056цс15, 6-436цс15, 6- 2017ц15, 6-1599цс15, 6-18цс16, 6-2875цс15, 6-1301цс15. №6-190цс14 від 21.01.2015 р. №6-3831 1св14 від 03.12.2014 р. №6-170цс14 від 17.09.2014 року).
		Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до п. 1.9.1 ч. 2 Кредитного договору, шляхом направлення відповідної вимоги на адресу позичальника не пред'явив вимоги до поручителя. Останній день подання позову до поручителя сплив 01.10.2015. 
		Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 відсутні.
		Підсумовуючи викладене, позов ПАТ «ОТП Банк» підлягає частковому задоволенню, а саме у частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Павленко) О.В., внаслідок чого з ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Павленко) О.В. на користь ПАТ «ОТП Банк» слід стягнути суму заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитом за кредитним договором у загальному розмірі 32916,42 швейцарських франки, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення 8 вересня 2017 р. становить 897858,26 грн. (2727,6911 грн. за 100 швейцарських франки).
		Також в порядку <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1853/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1853" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 88 ЦПК України</a> з відповідача ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені.
		Керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1766/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1766" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">10</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1767/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1767" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">11</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1819/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1819" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">57- 61</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1826/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1826" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">64</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1853/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1853" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">88</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1983/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1983" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">208</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1984/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1984" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">209</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1987/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1987" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">212-215 ЦПК України</a>, суд    
		  
		В И Р І Ш И В:
		Позов публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 25554815181, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-200/723/2007 від 5 вересня 2007 р. у розмірі 32916 (тридцять дві тисячі девятсот шістнадцять) швейцарських франків 42 сантими, що станом на 8 вересня 2017 р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 897858 (вісімсот девяносто сім тисяч вісімсот пятдесят вісім) гривень 26 копійок. 
		У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 25554815181, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ОТП Банк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 672 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 12 копійок.
		Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 8 вересня 2017 р.
		Повний текст рішення виготовлено 13 вересня 2017 р.
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		 
		Суддя                                 А.В. Шалагінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...