Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/340/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2017. Зареєстровано: 27.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2017.
Дата набрання законної сили: 18.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 "18" вересня 2017 р.Справа №   914/340/17
		Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого-судді                                                                      Малех І.Б.
		суддів                                                                                             Давид Л.Л.
		ОСОБА_1
		при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради, б/н від 16.05.2017 року
		на рішення господарського суду Львівської області від 03.05.2017 року, суддя                  Пазичев В.М.
		у справі № 914/340/17
		за позовом позивача-1: Обєднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Вашингтон, США
		позивача-2: Представництва Американського Обєднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів
		позивача-3: Єврейської релігійної громади Турей Загав (Золота Роза), м. Львова, м. Львів
		до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Міністерство культури України, м. Київ
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів
		третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки, м. Львів
		третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, м. Львів
		про: визнання недійсною ухвали Львівської міської ради № 522 від 26.05.2016 року в частині
		 
		за участю представників:
		від позивача-1  Шейхет Мейлах довіреність № б/н від 13.12.05  
		від позивача-2  ОСОБА_2 довіреність № б/н від 24.11.14  
		від позивача-3  Шейхет Мейлах  керівник 
		від відповідача,  ОСОБА_3  довіреність № 2901/вих.-82    17.01.2017 
		від третьої особи-1 на стороні позивача,  не зявився 
		від третьої особи-2 на стороні позивача,  ОСОБА_4  довіреність № 5/34-1086/0/2-17/1-2 20.02.2017р. 
		від третьої особи-3 на стороні відповідача,  не зявився
		від третьої особи-4 на стороні відповідача,  ОСОБА_5  довіреність № 04/46 13.01.2017р. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		рішенням Господарського суду Львівської області від 03.05.2017 року в справі 914/340/17, позов задоволено повністю. Визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради № 522 від 26.05.2016 року, в частині визнання права власності територіальної громади м. Львова на Руїни синагоги Турей Загав (Золота Роза), розташовані на вул. І. Федорова, 27.
		Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.05.2017 року у справі 914/340/17 скасувати та припинити провадження в справі за позовом Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об'єднання комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейської релігійної громади Турей Загав до Львівської міської міської ради. Апелянт зазначає, що предметом спору є ухвала Львівської міської ради від 26.05.2016 р. № 522 Про питання захисту права власності територіальної громади м. Львова, згідно з якою вирішено вважати такими, що є в комунальній власності територіальної громади м. Львова руїни синагоги Турей Загав (Золота Роза), що розташовані на вул. Федорова, 27.
		Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі такі категорії справ:
		1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав,
		2) справи про банкрутство;
		3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
		4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
		4 ) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);
		5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
		6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих,  що віднесено до компетенції адміністративних судів;
		7) справи у спорах з  майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених  відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
		8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
		Пунктом 3 ОСОБА_6 пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам визначено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
		Згідно з ст. 3 ГК України, сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
		Відповідач зазначає, що відповідно п. 3.1 ОСОБА_6 Пленуму № 10 Господарський спір підвідомчий господарському  суду, зокрема, за таких умов:
		- участь у спорі суб'єкта господарювання;
		- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
		- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
		- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Таким чином, на думку відповідача, оскаржувана ухвала прийнята суб'єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій, пов'язаних з управлінням майном, що є в комунальній власності (ст.143 Конституції України) та забезпеченням дотримання режиму використання пам'яток місцевого значення (п.4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини).
		Окрім того, апелянт вказує, що ДІАЗ у м. Львові був створений на підставі ОСОБА_6 Міністрів УРСР в 1975р. Відповідно до ч. 3 розділу X прикінцевих положень Закону України Про охорону культурної спадщини, об'єкти, включені до переліків (списків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР Про охорону і використання пам'яток історії та культури, визнаються пам'ятками, відповідно до цього Закону. ОСОБА_7 Української РСР набрав чинності 01.11.1978 р.
		Відтак, ДІАЗ у м. Львові не включений до переліків пам'яток історії та культури, відповідно до Закону Української РСР Про охорону і використання пам'яток історії та культури, а отже не визнається пам'яткою, відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини.
		Третя особа 2 у своїх поясненнях вказує, що погодження, щодо програм та проектів містобудівних та архітектурних перетворень, припинення робіт на цих територій належить до центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику в сфері охорони культурної спадщини - Міністерства культури України (надалі -Міністерство).
		Міністерством не передбачено делегування повноважень регіональним органам влади та місцевого самоврядування, а також їх структурним підрозділам, відділ охорони історичних пам'яток облдержадміністрації не має повноважень, щодо надання припису про зупинення проведення робіт на території об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
		Третя особа 2 повідомляє, що законність видання розпорядження Львівської обласної державної адміністрації Про охорону пам'яток культурної спадщини, що розташовані на території м. Львова від 05.05.2015 р. № 188/0/5-15 є предметом розгляду Львівського окружного адміністративного суду (справа № 813/3423/15). Судова справа про правомірність дій Львівської обласної державної адміністрації, щодо реєстрації Державного історико-архітектурного заповідника в м. Львові, засновником та органом управління якого визначено Львівську облдержадміністрацію, перебуває на розгляді у Львівському апеляційному адміністративному суді (справа № 813/3771/16).
		Також на адресу суду було скеровано пояснення від позивача 1 Обєднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, в якому останній заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. При цьому позивач зазначив, що відповідно до п.п. А. Б, Г ст. 2 А Статуту, Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, благочинна організація утворена з метою просвітництва та запобігання дискримінації осіб єврейської національності через віросповідання та національність; визначення поняття благочинні цілі наведено п.п. 11 ст. 4А Статуту, та вказано, що це: релігійні, благочинні, наукові, літературні та просвітницькі цілі.
		Реалізуючи статутні цілі, Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, забезпечувало всебічне вивчення та дослідження місць, пов'язаних з історією та релігією єврейського народу. На протязі кількох років Представництвом Американського Об'єднання комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу замовлялись робота з археологічних досліджень, виготовлення документації на нововиявленні пам'ятки та державної реєстрації, замовлено та погоджено, у встановленому законом порядку, проект регенерації однієї з юдейських дільниць у м. Львові.
		За твердженням позивача, викладене підтверджується:
		- договорами на проведення археологічних досліджень з Львівським комунальним підприємством Археологічно-архітектурна служба м. Львова від 26.06.2006 р. № 96-06/АР., з Львівським комунальним підприємством Археологічно-архітектурна служба м. Львова від 19.03.2007 р. № 29-07/АР, з Науково-дослідним центром Рятівна археологічна служба від 23,09.2009 р. № 53-09-АД, з Науково-дослідним центром Рятівна археологічна служба від 22.06.2010 р. № 29-10-АД;
		- платіжними документами про надання гранту послом США на оплату дослідницьких робіт;
		- обліковою карткою нововиявленого об'єкта  культурної спадщини, паспортом об'єкта культурної спадщини, інформаційними звітами про результати археологічних досліджень;
		- програмою регенерації колишньої міської юдейської дільниці Львова (вул. ОСОБА_8 - Арсенальська - Староєврейська - Бр. Рогатанців);
		- витягом з протоколу Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 12.04.2013 р.
		Позивач зазначає, що з матеріалів програми регенерації колишньої міської юдейської дільниці Львова вбачається, що значна частина (близько 1/3) території недосліджена. Рішенням Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 12.04.2013 р., програму регенерації схвалено та рекомендовано продовжити опрацювання науково-проектної документації по об'єктах, які входять до складу колишньої юдейської дільниці Львова.
		Позивач, звертає увагу на те, що дані обставини встановлені в постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2014 р. у справі № 5015/5527/12; від 13.08.2014 р. у справі № 914/4078/13 та від 25.11.2014 року у справі № 5015/5589/11. Викладені обставини підтверджують не лише наявність прав та інтересів позивачів, щодо спірного об'єкту, але й обовязків перед Міністерством культури України, щодо виконання його рішень.
		Крім того, позивач, звертає увагу на те, що відповідно до Статуту Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м. Вашингтон, округ Колумбія, цілі за якими утворюється корпорація є наступні (зокрема):  сприяти освіті громадськості, стосовно стану дискримінації та упередження проти осіб єврейської національності у Радянському Союзі та інших місцях через їх національність, віросповідання; робити пожертвування для досягнення мети для благодійних цілей (п.п. А, Г ст.2 А Статуту).
		Також, позивач зазначає, що Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів, зареєстроване 08.06.2000 року. Зокрема, згідно свідоцтва про реєстрацію, виданого Міністерством юстиції України 08.06.2000 р. за № 131, основною метою діяльності представництва є проведення моніторингу ситуації з дотримання прав людини, сприяти гармонізації міжнаціональних та міжрелігійних відносин, надавати різноманітну гуманітарну допомогу, сприяти покращенню освіти дітей та дорослих тощо проти осіб єврейської національності у Радянському Союзі та інших місцях через їх національну приналежність. Єврейська релігійна громада "Турей Загар" ("Золота Роза") м. Львова, зареєстрована 24.01.2009 року. Відповідно до Статуту Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова, громада є самостійною місцевою організацією віруючих громадян м. Львова, віросповідна приналежність  Іудаїзм (п.1.1). Метою громади є сповідуванні Іудаїзму, задоволенні релігійних потреб громадян єврейської національності, сповідування і поширення віри (п. 2.1). Завданням громади є проведення обрядів; відкриття, відтворення і забезпечення діяльності культових, будівель; благодійна діяльність; організації духовної освіти; взаємодія членів громади, захист їх громадянських прав.
		Більше відзивів на апеляційну скаргу не надходило.
		Представники третіх осіб-1,3 в судове засідання не зявились.
		Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні надав пояснення, підтримав вимоги апеляційної скарги.
		Представники позивача-1,2,3 в судовому засіданні надали пояснення, проти вимог апеляційної скарги заперечили. 
		Представник третьої особи-2 надав пояснення, при розгляді даної справи покладається на розсуд суду.
		Представник третьої особи-4 надав пояснення, підтримав вимоги апеляційної скарги.
		Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 03.05.2017 року у справі 914/340/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Судом встановлено, що 26.05.2016 року Ухвалою 3 сесії 7-го скликання Львівської міської ради № 522 Про питання захисту права власності територіальної громади м. Львова, керуючись ст. 143 Конституції України, п.п. 1, 5 ст. 60, п. 1 ст. 26, п. 19 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України Про охорону культурної спадщини, з метою охорони і збереження обєктів культурної спадщини, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, міська рада ухвалила, зокрема: 1. Вважати такими, що є у власності територіальної громади м. Львова: 1.1. Руїни синагоги Турей Загав (Золота Роза), розташовані на вул. І. Федорова, 27.
		Отже, підставою прийняття такого рішення зазначено: ст. 143 Конституції України, п.п. 1, 5 ст. 60, п. 1 ст. 26, п. 19 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ОСОБА_7 України Про охорону культурної спадщини.
		Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що ст. 143 Конституції України регулює суспільні відносини в сфері управління майном, що є в комунальній власності, пп. 1, 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначають повноваження, щодо права комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, майнові права, та здійсненні правомочностей, щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, - тобто, регулюють способи реалізації права власності, а не підстави набуття такого права. Також, п. 1 ст. 26. Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає повноваження щодо затвердження регламенту ради; п. 19 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні стосується питань, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях.
		Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Отже, важливе значення в таких випадках має визначення способу набуття права та правової підстави його набуття.
		В той же час, в оскаржуваній ухвалі не визначено жодної правової підстави набуття Львівською міською радою права на спірний об'єкт, як і способу набуття такого. Більше того, в судовому засіданні на вимогу суду представити усі матеріали, на підставі яких було прийнято спірну Ухвалу, представником відповідача зазначено, що будь-яких матеріалів на підставі яких було прийнято спірну Ухвалу, представити неможливо, оскільки таких немає.
		Крім того, підставою набуття права комунальної власності, відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, є:
		- передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими субєктами права власності, а також майнових прав;
		- створення майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом;
		- придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
		Як зазначено вище, предметом спору є ухвала Львівської міської ради № 522 від 26.05.2016р., в частині визнання майнових прав Львівської міської ради на руїни синагоги Турей Загав (ОСОБА_9). Приймаючи оспорювану ухвалу, Львівська міська рада здійснила розпорядження майном, шляхом надання права власності на спірний об'єкт територіальній громаді м. Львова.
		Правом власності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 317 ЦК України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Таким чином, право розпорядження майном є виключним правом власника.
		В той же час, Львівська міська рада не представила ні до суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів існування в неї прав на спірний об'єкт, оскільки такі підстави, на момент прийняття оскаржуваної ухвали, є відсутніми. Не зазначено про їх існування і в тексті самої ухвали.
		Викладене свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства України, що регулює відповідні правовідносини щодо підстав та порядку набуття права власності та прийняття такого поза межами компетенції, визначеної Законом.
		Кабінетом Міністрів України ОСОБА_6 Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. N 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю, затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Відповідно до цього переліку, у власність областей передано об'єкти в сферах: промисловості будівельних матеріалів; місцевої промисловості; поліграфічної промисловості; зв'язку; агропромислового комплексу; будівництва; житлово-комунального господарства: житлове господарство, водопровідно-каналізаційне господарство, теплове господарство, матеріально-технічне забезпечення, ремонтно-будівельні організації, шляхове господарство, багатогалузеві підприємства житлово-комунального господарства, міськ-електротранспорт, комунальні автотранспортні підприємства, підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення; промисловості; готельного господарства; ритуального обслуговування; зеленого господарства; інші підприємства й організації; учбово-курсові комбінати, машинно-лічильні станції, комбінати благоустрою з майновим комплексом; організації технічної інвентаризації; народної освіти; охорони здоров'я, соціального забезпечення; фізичної культури і спорту; торгівлі, громадського харчування; побутового обслуговування; майно виконкомів місцевих ОСОБА_6 народних депутатів; а також у сфері культури. У сфері культури, з цим переліком, до комунальної власності передано: організації кіновідеопрокату, концертні організації, театри, музеї, бібліотеки, центри народної творчості, культури, дозвілля, будинки і палаци культури, клуби, парки культури та відпочинку, зоопарки, атракціонні містечка, культурно-освітні училища, училища та школи мистецтв, заклади підвищення кваліфікації працівників культури, культурно-спортивні та соціально-культурні комплекси, ремонтно-виробничі комбінати, інші місцеві підприємства, об'єднання, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.
		Відповідачем не представлено суду доказів передачі спірного об'єкту в комунальну власність.
		В той же час, Львівська міська рада не представила жодних належних та допустимих доказів існування в неї прав на спірний об'єкт, не представила доказів, ні створення майна, ні набуття такого у встановленому законом порядку, ні передачі їй такого майна.
		Крім того, в оскаржуваній ухвалі, відповідач покликається на ОСОБА_7 України Про охорону культурної спадщини, проте не вказує норму, якою керується.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, памятка, крім памятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються, згідно із законом.
		Обєкти культурної спадщини, що є пам'ятками, за приписами ч. 1 ст. 18 цього Закону (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Проте, такі погодження учасниками процесу представлені не були.
		Вся центральна частина м. Львова (місто в мурах, середмістя), є Державним історико-архітектурним заповідником, створеним ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 12.06.1975 р. № 297 (т1, а.с. 217 ). На виконання згаданої ОСОБА_6, виконавчим комітетом Львівської обласної ради трудящих 09.07.1975 р. прийнято рішення № 321, яким у Додатку № 1 (т1 а.с. 213) визначено його межі.
		Кабінетом Міністрів України 15.11.1997 р. прийнято ОСОБА_6 № 1266 Про комплексну програму збереження історичної забудови м. Львова (надалі - програма), Відповідно до вступної частині Програми, до ЮНЕСКО подано матеріали для внесення центру міста до Списку всесвітньої спадщини, в межах, визначених за постановою Уряду від 12.06.1975 р. № 297. 
		На 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО (Кіото) у 1998 р. історичний центр Львова внесенно до Списку Світової спадщини.
		Згідно архівної довідки від 09.10.2002 р. № 381 (т.1 а.с. 233), синагога Золота Роза належала Єврейській релігійній громаді м. Львова. Ця обставина також досліджувалась і встановлена господарськими судами.
		Покликання представника Львівської міської ради на ту обставину, що об'єкт руїни синагоги є пам'яткою культурної спадщини місцевого значення, як на доказ перебування цього об'єкта в комунальній власності, спростовується тим, що в силу вимог ст. 17 Закону України Про охорону культурної спадщини, пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності; суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються, згідно із законом; у документі, який посвідчує право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію. Таким чином, надання об'єкту статусу пам'ятки національного чи місцевого значення не встановлює та не змінює власника; тобто наявність в об'єкта статусу пам'ятки місцевого значення не свідчить про перебування такого у комунальній власності, чи його автоматичний  перехід в комунальну власність.
		Окрім того, в силу вимог ч. 1 ст. 18 Закону України Про охорону культурної спадщини, об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного  органу охорони культурної спадщини. Однак, Львівська міська рада не представила такого погодження.
		Руїни синагоги входять в межі Державного історико-культурного заповідника у м. Львові, а всі землі в межах заповідника є землями державної власності історико-культурного призначення, що було предметом дослідження і встановлено судовими рішеннями.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Руїни синагоги Турей Загав (Золота Роза), розташовуються в межах ДІАЗ у м.Львові.
		Станом на день прийняття спірної ухвали, об'єкт руїни синагоги не був визнаний об'єктом нерухомого майна та не зареєстрований, як окремий об'єкт нерухомого майна, тобто, в розумінні ч. 1 ст. 187 ЦКУ, об'єкт є складовою частиною ДІАЗу м. Львова.
		Покликання відповідача на те, що ДІАЗ не включений до переліків пам'яток історії та культури, відповідно до Закону УРСР Про охорону і використання пам'яток історії та культури, а тому, не визнається пам'яткою, відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини, спростовується ст. 30 Закону УРСР Про охорону і використання пам'яток історії та культури.
		Охорона історико-культурних заповідників, відповідно до статті 30 цього Закону та ст. 20 Закону СРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", які становлять особливу історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, можуть бути оголошені рішеннями ОСОБА_6 Міністрів СРСР або ОСОБА_6 Міністрів Української РСР історико-культурними заповідниками, охорона яких здійснюється на підставі окремого про кожний з них положення.
		З врахуванням того, що ДІАЗ у м.Львові створено на підставі постанови ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 12.06.1975 р. № 297 та існує положення про заповідник, на підставі якого і діє Заповідник, та викладеного вище, внесення Заповідників до реєстру не передбачалось.
		Межі території Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові визначено у 2010 р., згідно з Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.03.2010 р. № 228/0/5-10 "Про відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові", прийнятого на виконання Розпорядження КМУ № 1338 - р від 11.11.2009 р., що свідчить не про створення його, а лише відновлення. Крім того, відсутні будь-які належні докази про зміну його категорії національного значення чи виключення з його меж спірних земельних ділянок та об'єктів нерухомості. Цим же розпорядженням визначено і затверджено межі Заповідника.
		Питання використання зазначених територій неодноразово була предметом спільного розгляду за ініціативою, як центральних органів державної влади, так і компетентних міжнародних організацій, в т.ч. посольства США. Уряд України і Уряд Сполучених Штатів Америки, бажаючи посилити охорону культурної спадщини і забезпечити недискримінаційний доступ до скарбів національної та світової культури, прагнучи сприяти порозумінню, утвердженню толерантності і дружби між усіма націями, расовими або  релігійними групами, будучи переконані в тому, що кожна культура має свою гідність і цінність, які мають поважатися і зберігатися, і що всі культури є часткою загальної спадщини, що належить усьому людству, вважаючи, що руйнування або зникнення об'єктів культурної спадщини, що належать будь-якій расовій, етнічнії або релігійній групі, призводить до непоправного збіднення будь-якої країни і людства в цілому, підтверджуючи їхню рішимість вжити заходів з тим, щоб запобігти спробам тих, хто намагався або намагається знищити культурну спадщину будь-якої групи, прагнучи сприяти розвиткові та зміцненню поваги до світової культури: і національної спадщини, вважаючи, що охорона культурної спадщини може бути ефективною лише за умови, якщо її забезпечено як на національній, так і на міжнародній основі серед держав, які діють у тісній співпраці, 04.03.1994 р. уклали Про охорону і збереження культурної спадщини (надалі - Угода).
		Відповідно до згаданої Угоди, сторони взяли на себе зобов'язання, щодо охорони та збереження культурної спадщини; права сприяти охороні та збереженню культурної спадщини; доступу до неї громадськості.
		Щодо інтересу позивачів у справі на спірний об'єкт, то відповідно до п.п. А, Б, Г ст. 2 А Статуту, Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, благочинна організація, утворена з метою просвітництва та запобігання дискримінації осіб єврейської національності через віросповідання та національність; визначення поняття благочинні цілі наведено у п.п. іі ст. 4А Статуту, та вказано, що це: релігійні, благочинні, наукові, літературні та просвітницькі цілі. Реалізуючи статутні цілі, Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, забезпечувало всебічне вивчення та дослідження місць, пов'язаних з історією та релігією єврейського народу. На протязі кількох років Представництвом Американського Об'єднання комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу замовлялись робота з археологічних досліджень, виготовлення документації на нововиявленні пам'ятки та державної реєстрації, замовлено та погоджено, у встановленому законом порядку, проект регенерації однієї з юдейських дільниць у м. Львові.
		Викладене підтверджується:
		- договорами на проведення археологічних досліджень з Львівським комунальним підприємством Археологічно-архітектурна служба м. Львова від 26.06.2006 р., № 96-06/АР., з Львівським комунальним підприємством Археологічно-архітектурна служба м. Львова від 19.03.2007 р. № 29-07/АР, з Науково-дослідним центром Рятівна археологічна служба від 23,09.2009 р. № 53-09-АД, з Науково-дослідним центром Рятівна археологічна служба від 22.06.2010 р. № 29-10-АД;
		- платіжними документами про надання гранту послом США на оплату дослідницьких робіт;
		- обліковою карткою нововияаленого об'єкта  культурної спадщини, паспортом об'єкта культурної спадщини, інформаційними звітами про результати археологічних досліджень;
		- програмою регенерації колишньої міської юдейської дільниці Львова (вул. ОСОБА_8 - Арсенальська - Староєврейська - Бр. Рогатанців);
		- витягом з протоколу Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 12.04.2013 р.
		Рішенням Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 12.04.2013 р., програму регенерації схвалено та рекомендовано продовжити опрацювання науково-проектної документації по об'єктах, які входять до складу колишньої юдейської дільниці Львова.
		В силу приписів статті 6 Закону України Про національні меншини в Україні, держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.
		Статтею 21 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації, гарантовано право релігійних організацій на заснування і утримування вільно доступних місць богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва). Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглих територіях, у місцях паломництва, в установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, тощо. Таким чином, серед іншого, порушені ще й права позивачів, як представників національних меншин в Україні та релігійних організацій на вільний доступ до культових місць богослужінь, використання їх за цільовим призначенням, та здійснення культових обрядів.
		Також, реалізуючи статутні цілі, Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, забезпечувало всебічне вивчення та дослідження місць, пов'язаних з історією та релігією єврейського народу. На протязі кількох років Представництвом Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу замовлялись роботи з археологічних досліджень, виготовлення документації на нововиявленні пам'ятки та їх державної реєстрації, замовлено та погоджено, у встановленому законом порядку, проект регенерації однієї з юдейських дільниць у м. Львові. Рішенням Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 12.04.2013 р. програму регенерації схвалено та рекомендовано продовжити опрацювання науково-проектної документації по об'єктах, які входять до складу колишньої міської юдейської дільниці Львова.
		Окрім цього, у рекомендаціях Парламентської асамблеї ОСОБА_6 Європи з питань захисту власності релігійних громад № 1556 (2002 р.), рекомендовано - гарантувати релігійним інститутам, власність, яких була націоналізована в минулому, реституцію цієї власності у визначений термін чи якщо це неможливо, справедливу компенсацію; необхідно стежити за тим, щоб націоналізована церковна власність не приватизувалася (пункт 8).
		Всі вище наведені обставини встановлені у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2014 р. у справі № 5015/5527/12; від 13.08.2014 р. у справі № 914/4078/13, та від 25.11.2014 року у справі № 5015/5589/11.
		Викладені обставини підтверджують не лише наявність прав та інтересів позивачів, щодо спірного об'єкту, але й обовязків перед Міністерством Культури України, щодо виконання його рішень,
		Як вбачається із судових рішень, на земельних ділянках (м. Львів, вул. І.Федорова, 25, 27, 28 ), розташований ансамбль синагоги Турей Загав (Золота Роза), що складається із будівель: синагоги (буд. 27 на вул. ОСОБА_8), сакральних споруд для ритуальних потреб: кагальний будинок зі шпиталем, різні (шхити), микви (буд. 23 і 25 на ОСОБА_8) та єшиви - вищої юдейської школи (буд. 28 на вул. І. Федорова, 28,) і складали частину історичного єврейського кварталу.
		Враховуючи те, що дані культові споруди розташовані на спірних земельних ділянках, згідно архівних документів, належали єврейській релігійній організації Золота Роза, інтерес позивачів до згаданих об'єктів в повній мірі відповідає поняттю охоронюваний законом інтерес, тлумачення якому надано в рішенні Конституційного суду № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., та підлягає захисту в порядку та в спосіб, визначений ст. 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України.
		Щодо питання підвідомчості даного спору господарським судам, слід зазначити, що з огляду на приписи ч. 2 статті 1 та статті 12 ГПК України, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням права власності, в тому числі з визнанням цього права.
		Додатково, у п.п. 15  17 ОСОБА_6 Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року (надалі  ОСОБА_6), роз'яснено та наведено чіткий перелік спорів, що не відноситься до компетенції господарських судів.
		Так, у п. 15 ОСОБА_6 роз'яснено порядок розгляду спорів щодо господарських та адміністративних договорів; у п. 16 - порядок розгляду справ у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень: Фондом соціального захисту інвалідів та його відділенням; Пенсійним фондом України та його органами; виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами; Державною інспекцією з контролю за цінами та її територіальними органами. Водночас, як зазначено в ОСОБА_6, господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю названих органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).
		Пунктом 17 ОСОБА_6 визначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
		а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;
		б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання;
		в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;
		г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
		д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
		Водночас, відповідно до ч. 2 п. 17 ОСОБА_6, інші справи, за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України,  іншими  актами господарського і цивільного законодавства.
		Ухвалою Львівської міської ради № 522 від 26.05.2016 р. - пам'ятку культурної спадщини - Руїни синагоги Турей Загав (Золота Роза), розташовану на вул. І.Федорова, 27, вирішено вважати такою, що є у власності територіальної громади Львова. Тобто, дана ухвала стосується реалізації майнових прав, а саме: встановлення власника, без належних правових підстав.
		З положень статей 13, 140, 142, 143 Конституції України, статей 2, 11, 16, 167, 169, 318, 319, ч. 2 статті 324, статей 326, 327 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 134, 148, 152, 197 ГК України, статей 17,18 ЗУ Про охорону культурної спадщини, випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах, щодо розпорядження майном державної та комунальної власності (наданні у власність або в користування, відчуженні майна державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди ділянки та інших договорів щодо майна та речових прав на майно, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника.
		Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками майнових відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
		Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають із майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
		Отже, даний спір підвідомчий господарським судам. 
		Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
		Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.  В задоволенні апеляційної скарги Львівської міської ради, б/н від 16.05.2017 року - відмовити.
		2.  Рішення господарського суду Львівської області від 03.05.2017 року у справі 914/340/17 залишити без змін. 
		3.  ОСОБА_6 набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
		4.   Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
		 
		   Повний текст постанови виготовлений  25.09.2017 р.
		 
		Головуючий -суддяМалех І.Б.
		 
		СуддяДавид Л.Л.
		 
		СуддяКордюк Г.Т.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...