Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/2254/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2017. Зареєстровано: 28.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2017.
Дата набрання законної сили: 19.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 452/2254/17
		 
		     Р І Ш Е Н Н Я
		     Іменем України
		"19" вересня 2017 р.                                                                                             м.Самбір
		Самбірський міськрайонний суд Львівської області
		у складі головуючого судді Кунцік О.С.
		з участю секретаря Янушевич І.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самбір справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника заявників ОСОБА_3 організація «Всеукраїнський рух «Сила права» в особі виконавчого директора ОСОБА_4, заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		встановив :
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, встановлення факту їх вимушеного переселення у червні 2014 року відповідно з окупованої частини території Луганської області України, що відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
		У обґрунтування заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що вони проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, де ОСОБА_1 має у власності житловий будинок по вул. Сонячна, 48 в с. Придорожне Краснодонського району Луганської області і вони займалися веденням домашнього господарства, але внаслідок тимчасової окупації частини території України та проведення антитерористичної операції вимушені були переміститися до с. Бабина вул. Миру, 7 Самбірського району Львівської області, де проживають.
		У кінці лютого - на початку березня 2014 року фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України і 15 квітня 2014 року з метою забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина, захист інтересів держави, державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах окупації ВРУ прийнятий Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». ОСОБА_5 визначив статус частини території України, як тимчасово окупованої, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановив особливий правовий режим на цій території, визначив особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, а саме, 7 квітня 2014 року проголошенням створення Донецької народної республіки та 27 квітня 2014 року - Луганської  народної  республіки, а 23 серпня 2014 почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації 21 квітня 2015 року Верховною ОСОБА_6 України прийнято постанову «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків».
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної ОСОБА_6 України від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		      За змістом постанови Верховної ОСОБА_6 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_6 України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 4 лютого 2015 року № 145 УІІІ з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків - терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_7 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави України, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти.
		Також постановою Верховної ОСОБА_6 України від 27 січня 2015 року № 129-УІІІ законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Обєднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської асамблеї ОСОБА_6 Європи, Парламентської ОСОБА_6 НАТО, Парламентської ОСОБА_6 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_6 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором.
		Результатом такого звернення стало визнання міжнародним співтовариством схваленням 08.07.2015 Резолюції «Продовження очевидних грубих і невиправлених порушень РФ міжнародних норм і принципів ОБСЄ» та резолюції «Викрадені і незаконно утримувані громадяни України на території Російської Федерації», які засвідчили факт здійснення Російською Федерацією збройної агресії проти держави України та факт протиправного утримання українських політичних вязнів в Російській Федерації.
		Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актом збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «с», «d» та «g» Статті 3 Резолюції 3304 «ХХХІХ» Генеральної ОСОБА_6 ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій, зокрема, резолюцією Парламентської ОСОБА_6 Європи від 9 квітня 2014 року, Резолюцією Європарламенту від 15 січня 2015 року та Резолюцією Парламентської ОСОБА_6 Європи від 25 червня 2015 року.
		Вона ОСОБА_1, разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_1. О.О., до кінця червня 2014 року проживали в Краснодонському районі Луганської області, с. Придорожнє, вул. Сонячна 48. Даний будинок був ними куплений у 2009 році. Разом вели сільське господарство, вирощували полуницю, офіційно працевлаштовані не були.
		З початком російської військової агресії і до червня 2014 року їхній населений пункт не цікавив окупантів, тому ситуація в регіоні залишалася спокійною. Весною та влітку 2014 року вони періодично їздили до дітей в м. Молодогвардійська, і дорогою до міста бачили захоплені проросійськими бойовиками «ЛНР» населені пункти. Так, над міською радою Молодогвардійська був встановлений російський прапор. В момент його встановлення їй телефонувала донька, яка стала свідком того, як під час його встановлення на центральній площі міста стояли невідомі люди і вигукували: Росія! Росія!
		Окрім російських прапорів, з початком військової агресії на дорогах Луганщини стояли блокпости, які були збудовані з бетонних блоків і мішків з піском. Люди, які перебували на блокпостах були у різній воєнній формі, без розпізнавальних знаків, окрім помаранчево-чорних стрічок на одязі. При собі вони мали зброю, а їх мова мала нетиповий для Луганщини російський та чеченський акцент, з характерними для кавказького регіону наголосами в словах, тож вони сприймали їх як російських найманців та проросійськими бойовиками. Проїжджаючи блокпост, увесь транспорт ретельно перевірявся  в автобуси заходили проросійські бойовики і перевіряли паспорти та речі. Одного разу, коли вони з чоловіком та донькою проїжджали блок пост на власному авто, один з проросійських бойовиків приставив їй до обличчя автомат.
		В березні 2014 року вона їздила з чоловіком на збори до Луганська, на яких вони разом з іншими мешканцями відстоювали проукраїнську позицію. Приїхавши вони побачили, що біля памятника «Шевченка», який знаходиться біля обладміністрації перебувало багато людей з георгіївськими (власіївськими) стрічками, які в своїх виступах висували ідеї відділення Луганської області від України. Вони мали при собі великі палиці із цвяхами. Потім вони дізналися, що збори відбуваються біля Бібліотеки ім. Горького, куди вони і направились.
		11 травня 2014 року відбувся так званий референдум щодо відокремлення Луганської області від України, в якому вони з чоловіком не брали участі, адже не визнавали його законним. В день так званого «референдуму» про статус Луганської області по їхній вулиці ходили проросійськи налаштовані депутати місцевої ради зі скринькою в руках з метою встановлення, чи будуть вони голосувати. Разом з чоловіком вони відмовились, оскільки не підтримували їх проросійських поглядів.
		24 червня 2014 року, близько 04:00 ранку вона ОСОБА_1 прокинулась від сильного гуркоту. Піднявшись і подивившись у вікно, побачила цілу колону БТР, танків та машин, які перевозили солдат, також військову техніку. Їхали вони, зі сторони н.п. Ізварине (знаходиться на кордоні з Російською Федерацією) в сторону Луганська. На останньому танку був російський прапор. ОСОБА_5 стало переломним моментом в їхньому житті, тому невдовзі, 27 червня 2014 року вони разом з чоловіком були вимушені переміститись до с. Загірочко Жидачівського району а невдовзі до с. Бабина Самбірського району Львівської області.
		Після того як вони переїхали у Львівську область, її чоловік 04 січня 2015 року пішов захищати Батьківщину на її східних рубежах. Дізнавшись про це, їхні сусіди почали дзвонити до них з погрозами. На подвір'ї їхнього будинку у с. Придорожнє Луганської області вирили 2 ями, там поставили 2 хреста та написали "Саня та Іра". Сфотографувавши все це, прислали їм на телефон. Окрім цього, на її телефон приходили різного змісту смс: "Ми вас знайдемо! Думаєте, ми не знаємо, де ви живете?". Збережених смс теж вже не має на телефоні. Найперша смс була надіслана з російського номера, то було приблизно тоді коли проходили бої біля н.п. Новосвітлівки і Хрящуватого. Крім цього, кілька разів їй дзвонили і погрожували, що спалять будинок.
		Вони неодноразово зверталися до різних державних інституцій з метою отримання допомоги у пошуках житла, зокрема до представників сільської ради, до райдержадміністрації, до Адміністрації Президента України, до Уповноваженого ВРУ з прав людини, до Львівської облдержадміністрації в управління соціального захисту, до Міністерства соціальної політики України. Однак жодного результату це не дало, тому їхня остання надія добитися справедливості - це суд. Повернутись додому можливості немає, оскільки там їм загрожує смертельна небезпека.
		В Луганській області в неї залишились рідні  мама, сестра, над якими знущаються, тому що вони не підтримують проросійську сторону. У результаті психологічно-емоційного стану у них з чоловіком погіршився зір та посилилось нервове напруження.
		Наразі її чоловік повернувся додому з військової служби та отримав посвідчення учасника бойових дій, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України.
		Після переїзду їм довелося влаштовуватися до нових умов життя та шукати засоби для існування і вони зіткнулися із скрутним матеріальним становищем.
		Тому, вважають, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено низку їхніх прав і свобод, передбачених конвенцією «Про захист прав людини та основоположних свобод» від 4 листопада 1950 року Першого та четвертого протоколу до цієї Конвенції.
		Отримані ними довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, виданих управлінням соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області посвідчує лише факт вимушеного переселення з с. Придорожне вул. Сонячна, 48 Краснодонського району Луганської області до с. Бабина Самбірського району Львівської областв, але не містить причини такого переселення.
		Під час судового розгляду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник у підтримання заяви посилалися на викладені в ній обставини, просили встановити факт вимушеного переселення заявників, яке відбулося внаслідок збройної агресії та окупації Російською Федерацією частини території України, щоб визначити статус заявників, як осіб, які перебувають під захистом Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12 серпня 1949 року, тобто заявники є жертвами, які потерпіли від збройного конфлікту.
		Представники заінтересованих осіб  Міністерства соціальної політики України та Посольства Російської Федерації в Україні, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.
		Вислухавши пояснення заявників та їх представника, зясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення заяви з таких підстав.
		Відповідно до положень ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		За приписами частин другої, третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. За змістом правової позиції, викладеної у Рішенні Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року N 8-рп/2002, це означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень вирішення питань, які мають правовий (а не політичний) характер.
		Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розяснено, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо:
		- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
		- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
		- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
		- із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; 
		- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
		Із паспорта громадянина України, пенсійного посвідчення, відомо, що ОСОБА_2 народився 08 квітня 1961 року у с. Гальчінци Теофіпольського району Хмельницької області, з 18 листопада 2009 року місце його проживання зареєстровано у ІНФОРМАЦІЯ_1, на даний час він є пенсіонером та з 04 серпня 2006 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1
		ОСОБА_1 народилася 04 листопада 1970 року у с. Загірочко Жидачівського району Львівської області та 18 листопада 2009 року місце її проживання зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається із паспорта.
		Із витягу з Державного реєстру правочинів, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видно, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок № 48 по вул. Сонячна у с. Придорожне Краснодарського району Луганської області.
		Із довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, котрі проживали та зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1 перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в с. Бабина вул. Миру, 7 Самбірського району Львівської області.
		Обставинитимчасової окупації с. Придорожне Краснодонського району Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України встановлені на підставі Закону України «Про оборону України», Постанови Верховної ОСОБА_6 України від 27 січня 2015 року № 129-VIII про затвердження Звернення Верховної ОСОБА_6 України до Організації Обєднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_6 Європи, Парламентської ОСОБА_6 НАТО, Парламентської ОСОБА_6 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_6 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, Постанови Верховної ОСОБА_6 України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII про схвалення тексту Заяви Верховної ОСОБА_6 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», Постанови Верховної ОСОБА_6 України від 17 березня 2015 року № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування»,  Постанови Верховної ОСОБА_6 України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та Указу Президента України від 24 вересня 2015 року № 555 про введення в дію рішення ОСОБА_6 національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердження Воєнної доктрини України.
		Крім того, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій зазначено: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх «співвітчизників, що проживають за кордоном»; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської ОСОБА_6 Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Відповідно дост. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Отримані заявниками довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 25.04.2016 року та 19.09.2016 року, видані управлінням соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області посвідчують лише факт вимушеного переселення із с. Придорожне Краснодонського району Луганської області до с. Бабина Самбірського району і не містить в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації та окупації частини території Луганської області сталося вимушене переселення заявників.
		Відповідно до Женевської конвенції 1949 року «Про захист цивільного населення під час збройного конфлікту (чинна для Росії з 10.05.1954 року в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР) її положення застосовуються до всього цивільного населення держав, що беруть участь у конфлікті, тобто не лише до іноземних громадян, що перебувають на території однієї з воюючих держав, а й до громадян цих держав, а також до цивільного населення окупованих територій.
		Згідно зі ст. 43 IV Гаазької конвенції 1907 року, супротивник, що зайняв територію, зобовязаний вжити всіх залежних від нього заходів для того, щоб наскільки це можливо відновити і забезпечити громадський порядок та суспільне життя, і при цьому він повинен поважати існуючий в країні закон. Положення вищезазначеної Конвенції передбачають розвязання конкретних питань, таких, як: створення безпечних зон, захист поранених і хворих, а також лікарень і медичного персоналу, доставка медикаментів, спеціальні заходи по захисту дітей та налагодження звязків між членами розлучених сімей.
		За правилом ст. 3 IV Женевської конвенції 1949 р. з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно ст. 27 згаданої Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Згідно ст. 4 цієї Конвенції особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Ураховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переселилися з території Луганської області задля уникнення загрози життю, здоровю, свободи в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявникам необхідно для визначення їх статусу як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 р. (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обовязків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України суд
		вирішив:
		Заяву задовольнити. 
		          Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у червні 2014 року з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України;
		        Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у червні 2014 року з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
		На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.
		       Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...