Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/2999/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: 28.09.2017. Зареєстровано: 29.09.2017. Оприлюднено: 03.10.2017.
Дата набрання законної сили: 20.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
		  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
		____________________________________________________________________________________                                                   
		                                                                                                                      
		                                                                                                                               2-о/381/88/17
		                                                                                                                               381/2999/17 
		                                                               РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		     20 вересня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Соловей Ж.В., представника заявника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		ВСТАНОВИВ :
		Заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити юридичний факт загибелі її сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов'язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі с. Рідкодуб Шахтарського району Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування своїх вимог заявниця зазначила, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився ОСОБА_3. 11червня 2014 року син заявниці ОСОБА_3 був призначений на військову службу у складі військової частини - польова пошта В0676, який входить до складу сил та засобів, що залучаються та беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, де у своєму батальйоні відповідав за тактику бою і справність техніки. ІНФОРМАЦІЯ_4 року в с. Рідкодуб Шахтарського району Донецької області поблизу м. Дебальцеве Донецької області під час транспортування боєприпасів, паливних матеріалів та харчових продуктів спільна група 25-го ОМПб та 128-ї ОГПБр опинилися в оточенні проросійських бойовиків. БТР військових потрапив в засідку, після чого зав'язався бій, у якому загинув старшина старшина ОСОБА_3, тіло якого було ідентифіковано наприкінці лютого 2015 року серед інших загиблих. 
		Заявниця вважає, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, ОСОБА_3 загинув на території Донецької області, чим було порушено невід'ємне право на життя його сина, передбаченестаттею 27 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627759/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627759" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід</a> 04 листопада 1950 року.
		Заявниця вказує, що встановлення фактузагибелі ОСОБА_3 внаслідок саме військової агресії Російської Федерації буде породжувати юридичні наслідки - визначення його статусу як жертви міжнародного збройного конфлікту, тобто особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року,що обумовлює виникнення правта обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини, просиввимоги задовольнити.
		В судове засідання представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Представник заінтересованої особи Російської Федерації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що заявниця та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився ОСОБА_3.(свідоцтво про народження серії НОМЕР_1) (а.с.24)
		Відповідно до довідки військової частини польова пошта В0676 від 18 серпня 2014 року, виданої старшині ОСОБА_3, останній перебував на військовій службі у військовій частині польова служба В0676, яка входить до сил, що залучаються та беруть участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей 20.08.2014 року (а.с.25).
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 28.02.2015 року Виконавчим комітетом Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 року в с. Рідкодуб Донецької області помер ОСОБА_3 (а.с. 97)
		Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № НОМЕР_3, виданого Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпровської обласної ради» 27.02.2015 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року в зоні АТО, Донецька область,  с. Рідкодуб, смерть настала внаслідок ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій, хвороба, що призвела до смерті: шок, інші комбінації переломів, які охоплюють декілька ділянок тіла, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків(а.с. 94-96).
		Відповідно до витягу із наказу № 94 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року командира військової частини п\п В0676 (по стройовій частині) старшину ОСОБА_3, сержанта з матеріального забезпечення роти забезпечення, який приймав участь в антитерористичній операції та загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 року від чисельних осколкових поранень в селі Рідкодуб Дебальцевського району Донецької області з 03 лютого 2015 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с.98).
		Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтва, протокол № 882 від 16.03.2015 року, вибухова травма: «Інші комбінації переломів, які охоплюють декілька ділянок тіла. Шок (ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, воєнних операцій)», старшини ОСОБА_3, 1971 року народження, яка послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3 від 27.02.2015 року, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 та витягом із наказу командира військової частини п.п. В0676 (по стройовій частині) від ІНФОРМАЦІЯ_4 року № 94 - травма і причина смерті пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с.99).
		Указом Президента України від 22вересня 2015 року № 553/2015 за мужність, самовідданість і високій професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, ОСОБА_3 посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (а.с. 101).
		Заявниця, як мати загиблого ОСОБА_3,отримала посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби (а.с.100).
		Положенням <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#17" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 3 Конституції України</a> встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		Згідно із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_78/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#78" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 27 Конституції України</a> кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
		Отже, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> зобов'язано державу за будь-яких обставин захищати життя людей і цей обов'язок не залежить від встановлення тих чи інших юридичних фактів.
		Крім того, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> визначено, що Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України забезпечує державну незалежність, національну безпеку держави, є Головнокомандувачем Збройних Сил України; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; вносить до Верховної ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_385/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#385" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">стаття 106 Конституції України</a>).
		До повноважень Верховної ради України, відповідно до п.9 ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825711/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#825711" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст.85 Конституції України</a>, належить оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.
		Наведені положення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a> знайшли свій розвиток у нормах <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_07_07/pravo1/T193200.html?pravo=1" title="Про оборону України; нормативно-правовий акт № 1932-XII від 06.12.1991" target="_blank">Закону України «Про оборону України»</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_16/pravo1/T150389.html?pravo=1" title="Про правовий режим воєнного стану; нормативно-правовий акт № 389-VIII від 12.05.2015" target="_blank">Закону України «Про правовий режим воєнного стану»</a>.
		В <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_281897/ed_2016_07_07/pravo1/T193200.html?pravo=1#281897" title="Про оборону України; нормативно-правовий акт № 1932-XII від 06.12.1991" target="_blank">статті 1 Закону України «Про оборону України»</a>, збройна агресія визначена як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому-сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому-восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_281938/ed_2016_07_07/pravo1/T193200.html?pravo=1#281938" title="Про оборону України; нормативно-правовий акт № 1932-XII від 06.12.1991" target="_blank">статті 4 цього закону</a> у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його до Верховної Ради України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2016_06_16/pravo1/T150389.html?pravo=1#5" title="Про правовий режим воєнного стану; нормативно-правовий акт № 389-VIII від 12.05.2015" target="_blank">статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»</a> воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		З врахуванням наведеного можна дійти висновку, що встановлення факту збройної агресії належить до компетенції конституційних, політичних органів (суб'єктів) Верховної Ради України, Президента України, які наділені дискреційними повноваженнями у відповідних сферах.
		Наведене підтверджується прийнятими Верховною Радою України та Президентом України актами, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		У зв'язку з агресією Російської Федерації проти України, яка розпочалася 27 лютого 2014 року Верховна Рада України, діючи як представницький орган Українського народу, який є єдиним джерелом влади в Україні та має виключне право  визначати і змінювати конституційний лад України, 27 січня 2015 року прийняла <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_02_07/pravo1/T141207.html?pravo=1" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території "</a>( далі - Закон № 1207-VII) згідно якого встановила, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції</a> та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_02_07/pravo1/T141207.html?pravo=1" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">законів України</a> і встановила, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року( <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6/ed_2017_02_07/pravo1/T141207.html?pravo=1#6" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">ст. 1 названого Закону</a> зі змінами та доповненнями).
		Як зазначено в цьому <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_02_07/pravo1/T141207.html?pravo=1" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">Законі</a> його метою є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації та встановлення особливого правового режиму на цій території та визначила особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб(<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8/ed_2017_02_07/pravo1/T141207.html?pravo=1#8" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">ст. 2 Закону № 1207-VII</a>).
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_04_21/pravo1/T150337.html?pravo=1" title="Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»; нормативно-правовий акт № 337-VIII від 21.04.2015" target="_blank">Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України" "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року</a> було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", з якої вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
		Президент України своїм Указом від 24 вересня 2015 року №555 ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, в якій визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою України прийнято <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_03_17/pravo1/T150254.html?pravo=1" title="Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями; нормативно-правовий акт № 254-VIII від 17.03.2015" target="_blank">постанову від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями"</a>, якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_03_17/pravo1/T141680.html?pravo=1" title="Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей; нормативно-правовий акт № 1680-VII від 16.09.2014" target="_blank">Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"</a> запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Також <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_01_27/pravo1/T150129.html?pravo=1" title="Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парл...; нормативно-правовий акт № 129-VIII від 27.01.2015" target="_blank">постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII</a> законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими.
		Як підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами, ОСОБА_3 дійсно перебував на військовій службі у військовій частині - польова пошта В0676, який входить до складу сил, що залучаються та беруть участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 20.08.2014 року.
		Вищевикладені обставини справи встановлюють причинний зв'язок між загибеллю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 року в с. Рідкодуб Донецької області Українита обставинами того, що він в цей час перебував на військовій службі та брав участь у проведенні антитерористичної операції.
		Враховуючи, що в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих Російською Федерацією, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 року отримав травми, які стали причиною його смерті, тобто внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено право ОСОБА_3 на життя і здоров'я, передбачене <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_78/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#78" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 27 Конституції України</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627759/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627759" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> від 04 листопада 1950 року.
		Згідно з ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2039/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#2039" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст.256 ЦПК України</a> у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_02_07/pravo1/T141207.html?pravo=1" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">законом</a> не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Як роз'яснено в <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1998_05_25/pravo1/VS95026.html?pravo=1" title="Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення; нормативно-правовий акт № 5 від 31.03.1995" target="_blank">постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»</a>, не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Суд вважає, що документи, які посвідчують смерть ОСОБА_3., лише констатують факт цього, тобто, в іншому порядку, окрім судового, вказаний юридичний факт встановити неможливо, а встановлення даного юридичного факту необхідно заявниці для виникнення у неї права на справедливу компенсацію.
		На підставі наведеного заява ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.
		Керуючись статтею <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_27/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#27" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">8</a> розділу <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_63/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#63" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">II Конституції України</a>, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1987/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1987" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">212</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1988/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1988" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">213</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1989/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#1989" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">214</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2012/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#2012" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">234</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2039/ed_2017_08_03/pravo1/T041618.html?pravo=1#2039" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">256-259 ЦПК України</a>,-
		ВИРІШИВ:
		Заяву ОСОБА_2 - задовольнити.
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, при виконанні обов'язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_4 року в районі с. Рідкодуб Шахтарського району Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		Повний текст рішення виготовлений 22 вересня 2017 року.
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Суддя                                            Є.Ю.Чернишова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...