Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/771/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2017. Зареєстровано: 06.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2017.
Дата набрання законної сили: 16.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		04 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/771/17
		Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. 
		Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого           судді                     -            Джабурія О.В.
		суддів                                          -            Вербицької Н.В.
		 -            Крусяна А.В.
		розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Дарницькому районі  Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового  повідомлення - рішення № 79569-13 від 29.06.2016 р., -
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом  до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі  Головного управління ДФС  у м. Києві, в якому просить  суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 79569-13 від 29.06.2016 р.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.
		 
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.06.2016 року №  79569-13. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39479227) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ІК НОМЕР_1) суму судового збору за подання адміністративного позову за:
		- квитанцією №  ПН4883 від 07.02.2017 р. у сумі 640, 00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.). 
		На вказану постанову Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
		Згідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля RANGE ROVER VOGUE, 2014 року випуску.
		29.06.2016 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС  у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 79569-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок (2016р.) з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.  
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів того, що на момент прийняття спірного рішення контролюючий орган мав розрахунок середньоринкової вартості автомобіля та відповідно, докази того, що належний позивачу автомобіль станом на 01 січня 2016 року мав вартість більшу ніж 750 розмірів мінімальних заробітних плат.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
		01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, було введено новий податок - транспортний податок.
		Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
		Згідно із п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
		Пунктом 267.4 вказаної статті Податкового кодексу України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		При цьому, відповідно до п.п. 267.5.1 п. 267.5, п.п. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
		Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
		При цьому, відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Отже, нараховуючи фізичній особі транспортний податок та надсилаючи податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган повинен встановити, що належний цій фізичній особі транспортний засіб є об'єктом оподаткування у розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.
		Згідно п. 2 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
		Відповідно до п.13 постанови Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформація про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Пунктом 14 даної постанови встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
		За приписами п. 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн ціна нового транспортного засобу в Україні; Г коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
		За приписами статті 58 ПК України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та фактично не заперечується відповідачем, під час визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на транспорт контролюючий орган врахував інформаційні дані з АІС «Податковий блок» щодо власності платника, а саме - транспортного засобу   RANGE ROVER VOGUE, 2014 року випуску
		Рішенням Одеської міської ради № 257-VII від 03.02.2016 р.  внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку», відповідно до якого підпункт 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 зазначеного Положення викладено в наступній редакції:
		«Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля та розміщується на його офіційному веб-сайті».
		Як вбачається з матеріалів справи до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не надано розрахунку, тобто відсутні дані про обов'язкові елементи у зв'язку з чим неможливо встановити, на підставі яких даних податковим органом було встановлено, що автомобіль, який належить позивачеві є об'єктом оподаткування у 2016 році.
		Як свідчать параметри здійснення розрахунку середньоринкової вартості автомобіля офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, обов'язковим для визначення цієї вартості є пробіг автомобіля, марка, модель та рік випуску, проте можливість  визначити вартість автомобіля RANGE ROVER VOGUE, 2014 року випуску відсутня.  
		Таким чином, встановити дійсну вартість автомобіля, що належить позивачу на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, відповідно підтвердити, що транспортний засіб позивача підпадав під оподаткування при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відсутня.
		Крім цього, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 року, у статті 267 Податкового кодексу України фактично змінено базу оподаткування, що тягне за собою дотримання процедури оподаткування визначеної нормами податкового законодавства.
		Так, відповідно до п.4.1.9. ст.4 Податкового кодексу України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
		Положеннями п. 12.5ст.12 Податкового кодексу України визначено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
		Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
		Таким чином, якщо зміни до Податкового кодексу України внесені Законом України від 24.12.2015 року №909-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 року, то у відповідності до вищезазначених норм, 2016 рік є плановим періодом, а 2017 рік - вже бюджетний період.
		За таких обставин, вказані положення податкового законодавства можуть застосовуватись не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 2017 року.
		У відповідності до положень Податкового кодексу безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
		У той же час, п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами ПК України, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальних ставок.
		Водночас, оскільки обставини справи показали те, що об'єкт оподаткування, а саме вартість транспортного засобу позивача розраховувалась з порушенням п.п. 267.2.1 п 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про не обґрунтованість віднесення цього засобу до об'єкту оподаткування, а відтак і про відсутність у позивача обов'язку здійснити сплату податку до бюджету.
		Жодних інших доказів, які б свідчили про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідачем не надано.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
		Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
		У Х В А Л И В :
		 
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017  року -  без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
		 
		 
		Головуючий:                                                             О.В.Джабурія 
		Суддя:                                                                       Н.В.Вербицька
		Суддя:                                                                       А.В.Крусян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...