Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1807/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2017. Зареєстровано: 06.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2017.
Дата набрання законної сили: 30.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02.10.2017р.     Справа № 914/1807/17 
		За позовом: Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури, м. Дрогобич
		до відповідача 1: Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району, Догобицький район с.Нижні Гаї
		до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицькі аграрні традиції»,  Догобицький район с. Нижні Гаї
		про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору та зобовязання звільнити земельні ділянки.
		 
		Суддя                                                       Березяк Н.Є.
		                                                                 Секретар судового засідання         Кравець О.І.
		 
		В судове засідання зявились:
		Від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення № 011165)
		від відповідача 1: ОСОБА_2  сільський голова 
		від відповідача 2: не зявився 
		 
		                       
		Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
		Суть спору: Подано позов Заступником керівника Дрогобицької місцевої прокуратури до відповідача 1: Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району, відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицькі аграрні традиції» про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору та зобовязання звільнити земельні ділянки.
		Ухвалою суду від 05.09.2017 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 02.10.2017 р.
		29.09.2017 р. на адресу суду відповідачем 1 подано заяву (вх. 33043/17) про визнання позову та керуючись ст. 78 ГПК України просить позовні вимоги в повному обсязі задоволити.
		Представник прокуратури у судовому засіданні 02.10.2017 р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві та наданих поясненнях. Свої позовні вимоги обґрунтовує не законністю прийняття рішення Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району № 155 від 22.03.2017 р., згідно якого рада вирішила надати в оренду ТзОВ «Галицькі аграрні традиції» земельні частики (паї), власники яких померли, а спадкоємці не прийняли спадщину, загальною площею 163,8757га, відповідно до чого прийшов до висновку, що оспорюванні рішення та Договір прийнятті не для фактичного збереження спадкового майна, а задля отримання прибутку як підприємством так і Нижньогаївською сільською радою Дрогобицького району. Тобто, в даному випадку має місце фактична передача земельних ділянок померлих громадян в оренду (прихований договір оренди).
		Представник відповідача 1 у судовому засіданні 02.10.2017 р. проти позовних вимог не заперечив  та підтримав заяву подану на адресу суду (вх. 33043/17), якою просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
		Відповідач 2 в судове засідання 02.10.2017 р. не зявлявся, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача. 
		Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
		В судовому засіданні 02.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Суд заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача 1, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
		22.03.2017 р. Нижньогаївською сільською радою Дрогобицького району прийнято рішення № 155 «Про передачу в оренду невитрибуваних земельних часток (паїв)».
		Відповідно до п. 1-2 вказаного рішення, рада вирішила надати  в оренду земельні частики (паї), власники яких померли, а спадкоємці не прийняли спадщину загальною площею 214,3286 га, з яких рілля 193,38 га, сіножаті 20,945 га ТзОВ «Галицькі аграрні традиції» терміном на 360 днів. Ставка орендної плати за невитрибуванні земельні частики (паї) встановлено в розмірі 5 відсотків від нормативно грошової оцінки земельних ділянок, враховуючи коефіцієнт індексації.
		Пунктом 3 рішення рада вирішила укласти з ТзОВ «Галицькі аграрні традиції» договір оренди на зазначенні невитрибувані земельні частики (паї) та провести його державну реєстрацію у законному порядку; у разі виготовлення власниками земельних часток (паї) правовстановлюючих документів на земельні ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством, до договору за звернення громадян, вносяться зміни в частині зменшення площі земельних часток (паїв), що передані в оренду.   
		Однак, п. 3 вище вказаного рішення вирішено укласти між сторонами договір оренди, тоді як 20.04.2017 р. між Нижньогаївською сільською радою Дрогобицького району (сторона 1) та ТзОВ «Галицькі аграрні традиції» (сторона 2) укладено договір на управління спадщиною, згідно умов якого Сторона 1, передає, а сторона 2 приймає в управління майно померлих осіб відповідно до Додатку № 1, який уточнюється не менше двох разів на рік (початок і кінець сільськогосподарського року), яке потребує окремого утримання, догляду, вчинення інших фактичних та/або юридичних дій для підтримання його в належному стані, а саме: земельні ділянки загальною площею 163,8757 га, у тому числі рілля 149,6848 га, сінокоси 14,1909 га, нормативно грошова оцінка 1 га ріллі  26  623,45 грн/га, нормативна грошова оцінка 1 га сінокосів  4912,31 грн/га, цільове призначення  ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Нижньогаївської сільської ради (далі майно).
		Як вбачається з п. 1.2 договору, сторона 1 перевірила факт належності спадковості майна померлих на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку та сертифікатів на земельну частику (пай).
		Згідно акту приймання  передачі майна, 20.04.2017 р. сторона 2 в особі директора ТзОВ «Галицькі аграрні традиції» прийняла від сторони 1 в особі сільського голови Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району спадкове майно  земельні ділянки, згідно додатку № 1 до Договору.
		Отже, згідно вказаного Додатку № 1 до Договору управління спадщиною прийнято в управління майно померлих осіб  земельні ділянки, яким присвоєно кадастровий номер та які перебували у власності громадян, згідно Державних актів старого зразка, якими Нижньогаївська сільська рада помилково розпорядилася, як не витребуваними земельними частками (паями).
		Як вбачається з позовної заяви, підставою подання прокуратурою даного позову до суду є відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах та зокрема необхідність захисту інтересів держави, в основі яких, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих, у даному випадку на охорону землі як національного багатства.
		Прокурор стверджує, що спірне рішення є помилково прийняте, оскільки згідно вимог чинного законодавства, дані земельні ділянки є не успадкованими, тобто землі, сформовані  як обєкти цивільних прав, щодо яких відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, спадкоємці усуненні від права спадкування, не прийняли спадщину чи відмовились від прийняття спадщини.
		Прокурор з вище зазначених підстав звернувся за захистом державних інтересів до господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору та зобовязання звільнити земельні ділянки.
		Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників присутніх сторін з врахуванням того факту, що відповідач 1 визнає позовні вимоги суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.
		Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного.
		На органи прокуратури відповідно до ст. 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.
		Право на звернення прокурора або його заступника  до господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20 ЗУ „Про прокуратуру та ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
		Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2017 р. на ХIII сесії сьомого скликання відповідачем 1 прийнято рішення № 155 «Про передачу в оренду невитрибуваних земельних часток (паїв)», відповідно до п. 1-2 якого вирішено надати відповідачу 2 в оренду земельні частики (паї), власники яких померли, а спадкоємці не прийняли спадщину загальною площею 214,3286 га, з яких: рілля 193,38 га, сіножаті 20,945 га, терміном на 360 днів. 
		Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. ( із змінами і доповненнями). 
		Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. 
		Отже, рішення відповідача щодо земельних відносин повинні відповідати та ґрунтуватись на законі, що регулює дані відносини. 
		Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України). Вони регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України). 
		Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Положеннями ч.1 ст. 21 ЦК України  передбачено, що  «суд визнає незаконним та   скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси».
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").
		Враховуючи зазначене та той факт, що відповідач 1 визнав позовні вимоги та просив їх задоволити в повному обсязі, суд визнає недійсним рішення Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району № 155 від 22.03.2017р. «Про передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв)».
		Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначені у ст. 215 ЦК України, частина 1 якої передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою  статті 203 цього Кодексу.
		Частиною 3 вищенаведеної правової норми визначено, що у разі, коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Схожі за змістом положення містить і ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.  
		Згідно п. 3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів), необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України).
		Згідно ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення  або  розірвання  договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах,  визначених договором.     
		Як вбачається з матеріалів справи та чинного законодавства, у звязку з незаконністю прийняття рішення № 155 «Про передачу в оренду невитрибуваних земельних часток (паїв)», позовні вимоги про визнання недійсним договору на управління спадщиною від 20.04.2017 р. укладеного між Нижньогаївською сільською радою Дрогобицького району і ТзОВ «Галицькі аграрні традиції» та звільнення земельних ділянок загальною площею 163,8757 га, які знаходяться на території Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту обґрунтовані та підлягають до задоволення.
		Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Впродовж розгляду справи по суті позивач жодними належними і допустимими доказами не довів, що рішення прийняте з порушенням чинного законодавства, а саме факт його прийняття поза межами повноважень.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем 1 а визнані, відповідачем 2 жодним чином не спростовані, а тому підлягають до задоволення.
		Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82, 83,84,85 ГПК України, суд  
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		 1. Позовні вимоги задоволити.
		2. Визнати недійсним рішення Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району №155 від 22.03.2017 р. «Про передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв)».
		3. Визнати недійсним Договір на управління спадщиною від 20.04.2017 р. укладений між Нижньогаївською сільською радою Дрогобицького району і ТзОВ «Галицькі аграрні традиції».
		4. Зобовязати  Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицькі аграрні традиції» звільнити земельні ділянки загальною площею 163,8757 га, які знаходяться на території Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту.
		5. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицькі аграрні традиції» (82168, Львівська область, Дрогобицький район, с. Нижні Гаї, вул. Вербова, 27, Б, код ЄДРПОУ 36918532) та з Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району (82168, Львівська область, Дрогобицький район, с. Нижні Гаї, вул. Зарічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04373910)  4800,00 грн. судового збору.
		6. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
		 
		          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.10.2017 року.
		 
		Суддя                                                                                                  Березяк Н.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...