Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/557/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2017. Зареєстровано: 08.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2017.
Дата набрання законної сили: 30.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		03 жовтня 2017 рокум. Ужгород№ 807/557/16 
		Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді Гаврилка С.Є., суддів Луцовича М.М. та Рейті С.І.
		з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.
		за участі сторін:
		представника позивача: ОСОБА_1;
		представника відповідача: ОСОБА_2;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіанта" до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації,   
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 03 жовтня 2017 року  було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 жовтня   2017 року.
		До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовною заявою  Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія Закарпат-Бізнес-Консалтінг" до Державної фіскальної служби України, якою просить суд: "1. Відкрити провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія Закарпат-Бізнес-Консалтінг"; 2. Скасувати індивідуальну податкову консультацію надану ТОВ "Аудиторська компанія Закарпат-Бізнес-Консалтінг" в листі Державної фіскальної служби України від 02 березня 2016 року № 4809/6/99-99-17-03-03-15 в частині податку з доходів фізичних осіб; 3. Судові витрати стягнути з бюджету".
		Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, яка занесена до журналу судового засідання, судом було замінено позивча - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія Закарпат-Бізнес-Консалтінг" на його правонаступника  - Товариство з обмеженою відповідальністю "Варіанта" (а.с.а.с. 101,102).
		Позовні вимоги мотивовані тим, що надана Державною фіскальною службою України індивідуальна податкова консультація від 02 березня  2016 року за № 4809/6/99-99-17-03-03-15 щодо оподаткування вартості послуг з організації перевезення роботодавцем працівників до місця роботи та/або з роботи додому та нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі  єдиний внесок) на вартість таких послуг як акт індивідуальної дії, викладений в письмовій формі, суперечить нормам та змісту податку з доходів фізичних осіб та чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
		Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав  наведених у письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що вартість перевезення  підприємством своїх працівників до робочих місць  та/або з роботи додому включається до загального місячного  (річного)  оподаткованого доходу  платника податку  на доходи фізичних осіб, не залежно від умов  колективного договору та інших обставин, а база оподаткування визначається за правилом  встановленим  в статті 164 пункту 164.5 ПК Кураїни як з доходу у буд-якій не грошовій формі. Просить відмовити у задоволенні  даного адміністративного позову повністю.
		Розгляд справи відкладався неодноразово у зв'язку з існуванням на те об'єктивних причин.
		Дослідивши матеріали справи,     заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що 04 лютого 2016 року ТОВ «Аудиторська компанія Закарпат-Бізнес-Консалтінг» звернулось до Державної фіскальної служби України з листом про надання розяснення з наступного питання. Підприємство здійснює перевезення працівників в день виходу на роботу з місця їх проживання до місця роботи, і назад - до місця проживання. Де, місце проживання - наперед визначені зупинки на маршруті слідування автотранспорту перевізника, де групами збираються працівники за принципом оптимізації маршруту перевезення. Такі перевезення здійснюються за наперед визначеним маршрутом зупинками, згідно графіку роботи підприємства. Для перевезення залучається третя особа  "Перевізник", з яким укладений договір на перевезення працівників.
		У вищенаведеному листі Позивач поставив наступні запитання: 1. Чи включається до обєкта оподаткування фізичних осіб ПДФО та/або ССВ вартість таких перевезень?; 2. Чи впливає на включення / чи не включення до обєкту оподаткування ПДФО та/або ЄСВ: умови трудового договору (контракту) або умови колективного договору, якими повинні бути передбачені зобовязання підприємства з доставки працівників до місця роботи та/або з роботи додому; наявність (відсутність) ідентифікації працівників при посадці; наявність (відсутність) громадського транспорту за аналогічними маршрутами, згідно графіку роботи підприємства? (а.с.а.с. 15-17).
		Листом від 02 березня 2016 року №4809/6/99-99-17-03-03-15 "Про розгляд листа" Державною фіскальною службою України позивачеві надано розяснення, згідно якого відповідно до статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо, зокрема у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених статті 165 пункт 165.1  підпункт  165.1.53 Податкового Кодексу України  (а.с.а.с. 18,19).
		Крім того, статтею 164 пунктом  164.5  Податкового Кодексу України  встановлено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами.
		Статтею 7 частиною 1 пунктом 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з Законом України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
		При цьому відповідно до Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) не є базою нарахування єдиного внеску.
		Згідно статті 19 частиною  2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України
		Відповідно до статті 14 пункту 14.1  підпункту 14.1.172 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
		Згідно статті 52 пункту  52.1 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
		Відповідно до статті 52 пункту  52.2  ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію .
		З аналізу вищенаведених норм податкового законодавства суд резюмує, що  законодавець надав право (а не обовязок) платникові використовувати під час здійснення діяльності індивідуальну податкову консультацію.
		У відповідності до статті 52 пункту  52.3 ПК України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.   
		Відповідно до статті 52 пункту 52.4 ПК України консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі - контролюючими органами; у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов'язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків та його податкової адреси.
		Згідно статті 52 пункту 52.5  ПК України контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
		З системного аналізу викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.
		Відповідно до статті 53 пункту 53.3  ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
		Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що суд оцінює чи не суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору надана платнику індивідуальна податкова консультація щодо практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків.
		Надаючи оцінку оскаржуваній індивідуальній податковій консультації, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до статті 14 підпункту  14.1.54  ПК України дохід з джерелом походження з України  це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.
		Як визначено статтею 14 підпунктом 14.1.47 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не повязаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
		Згідно статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включаються доходи отримані платником податку як додаткове благо, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору. Не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг.
		Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
		До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
		Тому причин виключення з собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг витрат на доставку працівників суд не вбачає.
		Згідно статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу .
		Згідно з пунктом 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати (затверджена наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713) (надалі - Інструкції), для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. 
		До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
		Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
		Такі ж положення передбачені й Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 19.
		В пункті 3.21 Інструкції передбачено, що витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
		Отже, як додаткові блага слід розглядати виплати, які мають пільговий характер, містять істотний особистий елемент та надання яких особі не повязане з виконуваною нею працею.
		Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2014 року №К/800/20140/14.
		Враховуючи те, що витрати на перевезення працівників не мають індивідуального характеру та не розподіляються між працівниками, не відносяться до фонду оплати праці та не є додатковим благом вартість перевезення не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
		Відповідно до статті 56 пункту 56.21 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		Відповідно до статті 2   частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно статті 2 частини  3  КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що Державною фіскальною службою України як відповідачем не спростовано обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
		Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. Таким чином необхідно присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору у розмірі 1378 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 94, 160-163 КАС України, суд,  
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіанта" до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації  задовольнити.
		Скасувати індивідуальну податкову консультацію надану ТОВ "Аудиторська компанія Закарпат-Бізнес-Консалтінг" в листі Державної фіскальної служби України від 02 березня 2016 року № 4809/6/99-99-17-03-03-15 в частині податку на доходи фізичних осіб.
		Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіанта" судові витрати у розмірі 1378 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
		Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з  одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		Головуючий суддя Гаврилко С.Є.
		 
		Судді:Луцович М.М. 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...