Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/246/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:; розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2017. Зареєстровано: 14.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2017.
Дата набрання законної сили: 12.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8810/17
		Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого-судді: Кухтея Р.В.
		суддів: Носа С.П., Яворського І.О.
		з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
		представника позивача: Цинайко Н.І.
		представників відповідача:Сідака П.П., Середнього Я.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року за адміністративним позовом заступника прокурора Закарпатської області до Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України (за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору   Закарпатська обласна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
		в с т а н о в и в : 
		 
		У березня 2017 року заступник прокурора Закарпатської області звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням зміни предмету позову просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо оформлення права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд на території Берегівського, Виноградівського, Хустського, Тячівського та Рахівського районів, орієнтовною площею 8821,38 га з метою їх формування як об`єкта цивільних прав вартістю понад 232 млн. грн. та зобов`язати Мукачівський прикордонний загін вжити заходи, передбачені статтями 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України (далі  ЗК України) з метою набуття права користування вказаними земельними ділянками.
		Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 адміністративний позов було задоволено повністю. 
		Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Мукачівський прикордонний загін Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що прокурором було пропущено строк звернення до суду із даним адміністративним позовом, оскільки про порушення режиму та порядку використання земель оборони на території Закарпатської області він дізнався у травні 2015 року, а позов пред`явлений 23.03.2016. Крім того, в своїй заяві заступник прокурора Закарпатської області не надав жодного обґрунтування та пояснення щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду, пославшись при цьому на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно пункту 4 якого Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та інше. Стосовно вирішення позовних вимог по суті, апелянт зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про використання земель оборони», військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. При цьому, цим законом визначено, що особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, на виконання вимог статті сьомої цього Закону, Кабінет Міністрів України спірні питання не були врегульовані, а відтак, відсутній порядок та строки надання в користування Держприкордонслужбі України земельних ділянок вздовж прикордонної смуги. Тому просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідачів Сідака П.П., Середнього Я.В., представника позивача Цинайко Н.І., дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не здійснювались заходи для оформлення права користування земельними ділянками поза межами інженерних комунікацій до лінії кордону. При цьому, позивачем спростовано доводи відповідача щодо не визначення на законодавчому рівні порядку надання таких земель у користування, оскільки Мукачівським прикордонним загоном оформлено право користування на землі прикордонної смуги, в тому числі, під спостережними вежами, військовими базами, іншими об`єктами. 
		Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на наступне.
		Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Статтею шостою цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
		Отже, умовою для звернення до суду з позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав чи прав особи, в інтересах якої він звертається до суду.
		Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, яка звертається до суду, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків (тобто є юридично значимими), така особа може порушити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними в судовому порядку.
		Разом з цим, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
		Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи заявлені нею чи в її інтересах вимоги не підлягають задоволенню.
		Обґрунтовуючи підстави позову перший заступник прокурора Закарпатської області покликався на те, що службові особи відповідача не забезпечили виконання вимог Законів України «Про державну прикордонну службу України», «Про використання земель оборони» та постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим», що призвело до незаконного розпорядження органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади земельними ділянками у межах прикордонної смуги і суміжними землями та становить загрозу для безперешкодного виконання функцій по охороні державного кордону.
		Таким чином, вимоги заступника прокурора стосуються зобов`язання відповідача як органу охорони державного кордону, що входить до структури Державної прикордонної служби України, яка є правоохоронним органом спеціального призначення виконати свої повноваження у порядку та у спосіб відповідно до чинного законодавства, які, як вважає позивач, ним безпідставно не виконуються.
		Суспільні відносини, які виникають між державою та Державною прикордонною службою України як правоохоронним органом спеціального призначення (його структурним утворенням) є управлінськими (державно  управлінськими). Ці відносини характеризуються певною ієрархією відповідних державних органів (посадових осіб) з чітко визначеною компетенцією, підпорядкованістю, підзвітністю (підконтрольністю), наділенням вищестоящих органів в цій ієрархії певними адміністративними повноваженнями, в тому числі повноваженнями щодо контролю та примусу по відношенню до нижчестоящих. Тобто в разі невиконання чи неналежного виконання структурним утворенням Державної прикордонної служби України (його службовими особами) покладених на нього завдань такі правовідносини не мають ознак правового спору та відповідно повинні врегульовуватися шляхом реалізації згаданих вище повноважень, а не шляхом звернення до суду з позовом.
		Відтак заявлені першим заступником прокурора Закарпатської області вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
		Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
		Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище особливості, які існують у сфері управлінських правовідносин та прийшов до помилкового висновку про можливість їх врегулювання шляхом задоволення даного позову.
		Стосовно інших доводів апелянта та висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. 
		Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
		З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду відповідно до вимог ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України - задовольнити.
		Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі № 807/246/16 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову заступника прокурора Закарпатської області до Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України (за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору  Закарпатська обласна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі.
		 
		 
		Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос   І. О. Яворський  Повний текст постанови складно 13.10.2017.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...