Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3174/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2017. Зареєстровано: 17.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2017.
Дата набрання законної сили: 10.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД            Справа: №   826/3174/17                                            Головуючий у 1-й інстанції:   Федорчук А.Б.                                                                                              Суддя-доповідач:  Степанюк А.Г. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		          10 жовтня 2017 року                                                                                            м. Київ
		 
		Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого  судді         - Степанюка А.Г.,
		суддів                                   - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
		при секретарі                          - Ліневській В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «САТП-0901» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		У березні 2017 року приватне акціонерне товариство «САТП-0901» (далі - Позивач, ПрАТ «САТП-0901») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач-1, ДАБІ України), Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Відповідач-2, Управління з питань архбудконтролю) про:
		- визнання протиправними дій Відповідача-1 щодо скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт: «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по вул. Гетьмана Мазепи, 175-а у місті Івано-Франківськ» від 11.10.2012 року №ІФ08312188706;
		- визнання протиправним та скасування рішення ДАБІ України від 11.08.2016 року №87 про скасування декларації про початок будівельних робіт: «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по вул. Гетьмана Мазепи, 175-а у місті Івано-Франківськ» від 11.10.2012 року №ІФ08312188706;
		- зобов'язання Управління з питань архбудконтролю поновити реєстрацію декларації про початок будівельних робіт: «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по вул. Гетьмана Мазепи, 175-а у місті Івано-Франківськ» від 11.10.2012 року №ІФ08312188706.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2017 року позов задоволено повністю - визнано протиправними дії ДАБІ України щодо скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт: «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по вул. Гетьмана Мазепи, 175-а у місті Івано-Франківськ» від 11.10.2012 року № ІФ 08312188706; визнано протиправним та скасовано рішення ДАБІ України № 87 від 11.08.2016 року про скасування декларації про початок будівельних робіт: «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по вул. Гетьмана Мазепи, 175-а у місті Івано-Франківськ» від 11.10.2012 року № ІФ 08312188706; зобов'язано ДАБІ України в особі Управління з питань архбудконтролю поновити реєстрацію декларації про початок будівельних робіт: «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по вул. Гетьмана Мазепи, 175-а у місті Івано-Франківськ» від 11.10.2012 року № ІФ 08312188706.
		При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки перевірка ПрАТ «САТП-0901» була проведена працівниками ДАБІ України за відсутності повноважного представника Позивача, доказів складання та направлення останньому акту перевірки Відповідачем-1 не надано, у повідомленні про скасування декларації про початок будівельних робіт підстав для прийняття такого рішення не вказано, позовні вимоги є обґрунтованими. Крім того, повним та всебічним способом захисту порушених прав Позивача з зобов'язання ДАБІ України в особі Управління з питань архбудконтролю поновити реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт.
		Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду та відмовити у задоволенні позовних вимог до Управління з питань архбудконтролю про зобов'язання вчинити дії щодо поновлення реєстрації декларації. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що, по-перше, належним способом захисту прав Позивача є зобов'язання Відповідача-1 повторно розглянути питання про реєстрацію декларації, по-друге, Відповідач-2 не є структурним підрозділом ДАБІ України та не вправі вчиняти будь-які дії щодо реєстрації декларації чи поновлення її реєстрації, по-третє, згідно постанови КМ України від 07.06.2017 року №404 з Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою КМ України від 13.04.2011 року №466, розділу «Декларація про початок виконання підготовчих або будівельних робіт» виключено.
		У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив суд її вимоги задовольнити повністю.
		Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
		Водночас, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПрАТ «САТП-0901» просить частково задовольнити апеляційну скаргу Управління з питань архбудконтролю - вийти за межі апеляційної скарги та частково змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2017 року шляхом викладення пункту 4 резолютивної частини наступним чином: «Зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити реєстрацію декларації про початок будівельних робіт: «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по вул. Гетьмана Мазепи, 175-а у м. Івано-Франківськ» від 11 жовтня 2012 року ІФ 08312188706».
		Разом з тим, такі вимоги заперечення на апеляційну скаргу не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 191 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право подати до адміністративного суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку.
		Заперечення на апеляційну скаргу містить: 1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції; 2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає заперечення на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; 3) номер адміністративної справи в адміністративному суді апеляційної інстанції, якщо він повідомлений судом апеляційної інстанції; 4) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; 5) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає заперечення на апеляційну скаргу; 6) перелік матеріалів, які додаються.
		У запереченні на апеляційну скаргу зазначається, чи особа бажає взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.
		Заперечення на апеляційну скаргу підписується особою, що його подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо це не було зроблено в суді першої інстанції.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заперечення на апеляційну скаргу є письмовою формою висловлення незгоди з доводами апелянта, оцінка яким надається судом апеляційної інстанції у ході розгляду і вирішення справи.
		Натомість, процесуальний закон визначає форму оскарження рішення суду першої інстанції у вигляді подання апеляційної скарги на таке рішення у строки, порядок та спосіб, передбачені ст. ст. 185-187 КАС України. Жодних застережень з приводу можливості перегляду судового рішення в апеляційному порядку за результатами розгляду заперечення на апеляційну скаргу Кодекс адміністративного судочинства України не містить.
		Аналогічний висновок випливає й зі змісту ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно якої суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
		Отже, оскільки перегляд судового рішення повинен здійснюватися у межах вимог апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що викладені у запереченнях ПрАТ «САТП-0901» на апеляційну скаргу Управління з питань архбудконтролю вимоги, що не стосуються суті апеляційної скарги Відповідача-2, не підлягають апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.
		Відповідач-1, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «САТП-0901» було подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 11.10.2012 року за №ІФ08312188706 (а.с. 22-25).
		Крім того, з пояснень Позивача судом першої інстанції встановлено, що липні 2016 року працівниками ДАБІ України на підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 02.07.2016 року №212-6/156/40-212-10/6264 (а.с. 27), виданого на підставі наказу ДАБІ України від 02.07.2016 року №424, прийнятого за наслідками розгляду звернення Крихівської сільської ради Івано-Франківської міської ради від 10.06.2016 року №374, проведено позапланову перевірку будівництва житлових будинків з приміщеннями громадського призначення у м. Івано-Франківську по вул. Гетьмана Мазепи, 175-А, замовник - ПрАТ «САТП-0901».
		02.09.2016 року на адресу Позивача надійшов лист ДАБІ України від 17.08.2016 року №40-303-10/8113, в якому повідомлено про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Житлові будинки з приміщеннями громадського призначення по вул. Гетьмана Мазепи, 175А у місті Івано-Франківськ» від 11.10.2012 року №ІФ08312188706 на підставі рішення ДАБІ України від 11.08.2016 року №87 (а.с. 26).
		У зв'язку з викладеним ПрАТ «САТП-0901» було направлено на адресу департаменту дозвільних процедур ДАБІ України та Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду ДАБІ України звернення від 18.01.2017 року №18/01/17-1 (а.с. 28-30) та №18/01/17-2 (а.с. 31-33), в яких Позивач просив: надати копію акту перевірки, яка була здійснена на підставі наказу (розпорядження) ДАБІ України від 02.07.2016 року №424 та направлення для проведення позапланової перевірки від 02.07.2016 року №212-6/156/40-212-10/6264, а також будь-які інших документів, які були складені за результатами перевірки; рішення ДАБІ від 11.08.2016 року №87, на підставі якого скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт.
		На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. ст. 6, 36, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. п. 7, 9, 11, 16-21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, п. 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Відповідачем-1 не було подано матеріалів перевірки, оскаржуваного рішення, а також не зазначено підстав його прийняття, позовні вимоги підлягають задоволенню, у тому числі, шляхом поновлення реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
		З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
		Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, предметом апеляційного оскарження є виключно рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до Управління з питань держархбудконтролю. В іншій частині правомірність та обґрунтованість судового рішення сторонами під сумнів не ставиться.
		Практика Європейського суду з прав людини свідчить, зокрема, про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
		З урахуванням наведеного, виходячи з принципів сталості та не змінності судового рішення, а також юридичної визначеності, зважаючи на відсутність заперечень сторін щодо висновків Окружного адміністративного суду м. Києва в частині визнання протиправними дій Відповідача-1 щодо скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт і визнання протиправним та скасування рішення ДАБІ України від 11.08.2016 року №87 про скасування декларації про початок будівельних робіт, судова колегія приходить до висновку про необхідність перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, а тому вважає за необхідне зазначити таке.
		Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України «Про основи містобудування».
		Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
		Приписи ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначають, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
		До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. 
		Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. 
		Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №671 «Деякі питання органів державного архітектурно-будівельного контролю» визначено, що: органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов'язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; до завершення здійснення заходів з утворення органів державного архітектурно-будівельного контролю в Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та сільських, селищних, міських радах або визначення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, на які покладаються повноваження, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також затвердження актів спільної комісії такі повноваження здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція.
		Крім того, зазначеною постановою Уряду України затверджено Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю.
		З наведеного випливає, що органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов'язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів: 
		- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних рад - щодо об'єктів I, II, III категорій складності, розташованих в межах відповідних населених пунктів; 
		- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад - щодо об'єктів I, II, III, IV категорій складності, розташованих в межах відповідних міст; 
		- структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів I, II, III, IV категорій складності, розташованих в межах міст Києва та Севастополя;
		- центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі - щодо об'єктів I, II, III, IV, V категорій складності, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо усіх об'єктів V категорії складності в межах населених пунктів, а також щодо об'єктів IV категорії складності, розташованих в межах сіл та селищ.
		При цьому, у редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка діяла станом на 11.10.2012 року, було передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності (п. 2 ч. 1 ст. 34).
		З наведеного випливає, що і на момент реєстрації декларації від 11.10.2012 року №ІФ 08312188706, і на момент виникнення спірних правовідносин положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» були закріплені повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. При цьому, у подальшому згідно постанови КМ України від 19.08.2015 року №671 правонаступниками вказаних публічно-правових повноважень стали, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад.
		Рішенням 4 сесії Івано-Франківської міської ради від 11.03.2016 року №57-4 затверджено Положення про Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Положення).
		Згідно п. 1.1 вказаного Положення управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю (надалі - Управління) створено рішенням Івано-Франківської міської ради (далі - міська рада) з метою реалізації покладених на органи місцевого самоврядування повноважень щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та є виконавчим органом Івано-Франківської міської ради.
		З наведеного випливає, що Управління з питань архбудконтролю не є структурним підрозділом ДАБІ України, про що вірно зазначив Апелянт.
		Разом з тим, судовою колегією враховується, що пунктом 2.1 Положення передбачено, що основним завданням Управління є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.
		При цьому, згідно пп. пп. 2.2.1, 2.2.3 п. 2.2 згаданого Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: надає, отримує, реєструє, повертає документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію; подає Держархбудінспекції інформацію, необхідну для внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
		Тобто, всупереч тверджень Апелянта, саме до повноважень Управління з питань архбудконтролю належить питання отримання, реєстрації, повернення документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також подання Держархбудінспекції інформації, необхідної для внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Наказом Міністерства юстиції України від 24.06.2011 року № 92 затверджено Порядок ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Порядок №92).
		Пунктом 3 Порядку №92 передбачено, що ведення, адміністрування, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру, забезпечення доступу до нього органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України.
		Згідно п. 8 Порядку №92 підставами для внесення Держархбудінспекцією поданих органом державного архітектурно-будівельного контролю даних до реєстру є отримання цим органом: повідомлення; повідомлення про зміну даних у цьому повідомленні; декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація); повідомлення про зміну даних у зареєстрованих деклараціях, внесення змін до них у зв'язку з виявленими технічними помилками; скасування реєстрації повідомлення або декларації; прийняття рішення про видачу або анулювання дозволу, видачу сертифіката, повернення декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків; прийняття рішення про відмову у видачі дозволів чи сертифікатів.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до виключних повноважень ДАБІ України належить ведення, адміністрування, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру. Водночас, внесення будь-яких відомостей до реєстру здійснюється ДАБІ України на підставі поданих органом державного архітектурно-будівельного контролю (до якого належить Управління з питань архбудконтролю) даних.
		Стверджуючи про те, що належним способом захисту прав Позивача є зобов'язання Відповідача-1 повторно розглянути питання про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт, Апелянт не врахував такого.
		Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
		У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.
		Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року у справі №826/17109/13-а.
		Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
		Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
		При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.
		З урахуванням наведеного, зважаючи на встановлені вище обставини безпідставності вчинених ДАБІ України дій щодо скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт від 11.10.2012 року №ІФ08312188706, а також визнання протиправним та скасування рішення ДАБІ України від 11.08.2016 року №87 про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.08.2016 року №87, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання ДАБІ України в особі Управління з питань архбудконтролю поновити реєстрацію декларації про початок будівельних робіт від 11.10.2012 року №ІФ08312188706.
		Посилання Апелянта на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №404, яка набрала чинності 20.06.2017 року, розділ «Декларація про початок виконання підготовчих або будівельних робіт» виключено з Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні, судова колегія оцінює критично з огляду на таке.
		Відповідно до п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності», який набрав чинності 10.06.2017 року, зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об'єктів, крім випадків їх скасування відповідно до пункту 3 цього розділу.
		Тобто, у розумінні наведеного нормативного акту, зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт є належним документом, що підтверджує право замовника на їх проведення. У випадку ж відсутності відомостей щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт такі роботи будуть вважатися такими, що здійснюються за відсутності відповідного дозволу, що тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
		Таким чином, оскільки рішення про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт було прийнято без наявних на те правових підстав та було скасовано, повним та належним способом захисту прав Позивача і є покладення на Відповідача-1 в особі Відповідача-2 обов'язку з поновлення реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, що помилково не було враховано Апелянтом.
		Аналогічний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 16.03.2017 року у справі №815/2973/16 та від 11.04.2017 року у справі №820/3911/16.
		Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим  доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
		Керуючись ст.ст. 122, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -  
		 
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «САТП-0901» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
		 
		          Головуючий суддя                                                                      А.Г. Степанюк 
		Судді                                                                                            В.В. Кузьменко 
		                                                                                                    О.І. Шурко
		 
		Головуючий суддя                                                                 Степанюк А.Г.            
		Судді:                                                                                           Кузьменко В. В. 
		                                                                                                                    Шурко О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...