Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/3466/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2017. Зареєстровано: 18.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2017.
Дата набрання законної сили: 23.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
		 КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
		____________________________________________________________________________________ 
		 
		 2-о/381/112/17
		 381/3466/17
		   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   12 жовтня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючого судді Соловей Г.В.,
		з участю секретаря Момот Л.С.,
		за участю представника ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме загибелі його сина ОСОБА_3 , при виконанні обов`язку військової служби 17 липня 2014 року в м.Донецьку Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		Заявник мотивує свої вимоги тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Фастові Київської області. Зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Його син ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Фастові Київської області.
		Відповідно до ЗУ Про затвердження указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17.03.2014 року ОСОБА_3 . Призвано по мобілізації для виконання обовязку військової служби з 13.04.2014 року. У період з 21.05.2014 року по 17.07.2014 року його син безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Луганської та Донецької областей, у складі військової частини НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби займав посаду далекомірника  номера обслуги зенітного артилерійського взводу 3 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_2 . У звязку із виконанням обовязку військової служби та наказу командира військової частини ОСОБА_3 , 12.07.2014 року у бою отримав вибухове осколкове сліпе поранення голови, після чого був госпіталізований до лікувального закладу де від отриманих поранень ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_3 , передбачене ст. 27 Конституції України та ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. 
		Звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту поранення та загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при виконанні обов`язку військової служби 17 липня 2014 року у складі військової частини-польова пошта НОМЕР_2 у м.Донецьку Донецької області, що сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, обумовлено тим, що заявник має на меті визначити статус свого сина, як жертви міжнародного збройного конфлікту, тобто як особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, і, як результат, у останнього виникнуть права та обов`язки, передбаченій цією Конвенцією, іншими нормами міжнародного права. 
		В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.
		Заінтересована особа - представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, будь-яких заяв до суду не надходило. 
		Заінтересована особа - представник Російської Федерації, в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, заперечення на заяву не подав.
		Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Згідно із ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-24).
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міськвиконкому від 21 жовтня 1992 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і батьком його є ОСОБА_2 , заявник по справі (а.с.25).
		Згідно Довідки №211 від 30.04.2014 року виданої військовою частиною НОМЕР_4 солдат ОСОБА_3 був призваний по мобілізації відповідно до Закону України Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17 березня 2014 року (а.с.26).
		З 21 травня 2014 року по 17 липня 2014 року ОСОБА_3 приймав участь в АТО (а.с.27).
		17 липня 2014 року молодший сержант ОСОБА_3 , далекомірник  номера обслуги зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу 3 механізованого батальйону приймаючи участь в антитереростичній операції у Ленінському районі міста Донецьк Донецької області під час проведення військових дій отримав від вибухів та осколків отримав смертельне поранення в результаті якого загинув.
		Згідно свідоцтва про смерть виданого 22 липня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області Серія І-ОК № НОМЕР_5 ОСОБА_3 Помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Донецьк Ленінський район Донецької області (а.с.104).
		Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 22.07.2014 року № 103 вбачається, що молодший сержант ОСОБА_3 , далекомірник  номера обслуги зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу 3 механізованого батальйону виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у звязку зі смертю. Смерть повязана з виконанням обовязків військової служби (а.с.96).
		Відповідно до Витягу протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 2238 від 06.08.2014 року, вибухове осколкове сліпе поранення голови з руйнуванням головного мозку, яке стало причиною смерті ОСОБА_3 , пов`язане з виконанням обовязків військової служби (а.с. 107).
		Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 2049 від 19.07.2014 року виданого Донецьким обласним бюро СМЕ Григоренко Д.А. помер від вибухового осколкового сліпого поранення голови з руйнуванням головного мозку (а.с.105,106). 
		Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 ОСОБА_3 було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. (а.с. 109).
		Положенням ст. 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно із ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Конституцією України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом (частини перша, друга, третя статті 17).
		Згідно з пунктом 9 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.
		Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України за своїм конституційно-правовим статусом забезпечує державну незалежність, національну безпеку держави; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України (пункти 1, 17, 18 частини першої статті 106 Конституції України).
		Відповідно до пунктів 19 та 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		Наведені вище положення Конституції України знайшли своє відображення у нормах Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		У статті першій Закону України «Про оборону України» наведено визначення збройної агресії - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		З урахуванням наведених норм слід дійти висновку, що встановлення такого факту має безпосередній зв`язок та випливає із компетенції конституційних, політичних органів (суб`єктів) - Верховної Ради України, Президента України, які наділені дискреційними повноваженнями у відповідних сферах.
		Підтвердженням такої позиції є прийняття парламентом та Президентом України низки актів, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Так, за приписами статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», прийнятого Верховною Радою України 15 квітня 2014 року, цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		У подальшому, Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-УІІІ затверджено Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, у якому зазначено наступне: Україна залишається об`єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац 1 Звернення); Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою - агресором та закликає міжнародних партнерів України визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані "ДНР" і "ЛНР" визнати терористичними організаціями (абзаци 6 та 8 Звернення); міжнародне співтовариство закликано визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародно визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни (абзац 12 Звернення).
		Також, Верховна Рада України Постановою від 21 квітня 2015 року № 337-УІІІ схвалила текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», у абзаці першому пункту 1 якої констатовано, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. У вказаній Заяві Парламенту також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України (абзац 3 пункту 4 Заяви), та наведено численні факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов`язань, посягань на територіальну цілісність України, на які, в тому числі, посилається і заявник в обґрунтування необхідності встановлення відповідного юридичного факту судом.
		Крім того, Президент України своїм Указом від 24 вересня 2015 року № 555 ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, у пунктах 3, 9, 11, 16, 17, 28-30, 36, 42, 49, 65 якої визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		За приписами частин другої, третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. За змістом правової позиції, викладеної у Рішенні Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002, це означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень вирішення питань, які мають правовий (а не політичний) характер.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.
		Вищевикладені обставини справи встановлюють причинний зв`язок між загибеллю ОСОБА_3 17 липня 2014 року в місті Донецьку Донецької області та обставинами того, що він в цей час проходив військову службу та брав участь у проведенні антитерористичної операції.
		Виходячи зі змісту лікарського свідоцтва про смерть, свідоцтва про смерть, протоколу Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, отримані ОСОБА_3 смертельні поранення, що призвели до його смерті, пов`язані з виконанням службових обов`язків.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, про доведеність та обґрунтованість вимог заявника щодо встановлення факту загибелі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час участі в антитерористичній операції для забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в м.Донецьку Донецької області України при виконанні обов"язку військової служби 17 липня 2014 року внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 виконуючи військовий обовязок загинув під час бойових дій та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для визначення статусу свого сина, як жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.3,10,11,57-61,218,234,235,256,259 ЦПК України, на підставі статтею 8 розділу II Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, суд 
		 
		 
		 
		В И Р І Ш И В
		Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
		Встановити факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при виконанні обов`язку військової служби 17 липня 2014 року, в м.Донецьку Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
		СУДДЯ                                    Г.В.Соловей

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...