Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/1739/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2017. Зареєстровано: 23.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа № 310/1739/17
		2/310/1753/17
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		02 червня 2017 року                                                  Бердянський міськрайонний суд 
		                                                                                                            Запорізької області
		в складі: головуючого - судді Крамаренка А.І.,
		                при секретарі - Корнієнко Н.І.,
		за участі: позивача  ОСОБА_1, представників відповідачів  ОСОБА_2, ОСОБА_3
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріального збитку,
		В С Т А Н О В И В:
		     ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути на її користь з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок Державного бюджету України у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 503668,80 грн. 
		     В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1.
		02 серпня 2014 року приблизно 0 21 годині відбувся обстріл м. Шахтарськ. Внаслідок потрапляння снаряду її квартира була зруйнована, а майно знищено.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.
		Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав їх необґрунтованості та просили відмовити у задоволенні позову.
		Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1Ю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1. 
		Позивач посилається на те, що 02 серпня 2014 року під час проведення антитерористичної операції в м. Шахтарську вказана вище квартира була зруйнована, а майно знищено, внаслідок потрапляння снаряду.
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до частини першої стаггі 319 ЦК України власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може и протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти їм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на підставах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		     Відповідно до ст. 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).
		Проте в порушення статті 41 Конституції України право приватної власності позивача порушено, належна їй на праві власності квартира зруйнована, стала непридатною для подальшої експлуатації, а майно, що знаходилось в квартирі знищено.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного за, має право на їх відшкодування.
		     Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		   Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		   Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну
		    Термін «антитерористична операція» визначено в статті 1 Закону України від 20.03.2003 року «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції Закону № 1313-УІІ від 05.06.2014 року), згідно якої антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
		  Район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
		Згідно ст. 1 зазначеного Закону терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних обєктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму (у редакції Закону від 18.05.2010 р. № 2258-У1).
		Терористичний акт - це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258-260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між по набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і рони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо долання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 су №405/2014.
		Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м. Шахтарськ, в якому знаходилася квартира позивача, належить до населених пунктів, в яких здійснювалася антитерористична операція.
		Згідно ст. 4 Закону України від 20.03.2003 року № 638-ІV «Про боротьбу з тероризмом» організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції.
		Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
		Суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю; Міністерство внутрішніх справ України; Національна поліція; Міністерство оборони України; центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону; центральний орган виконавчої лади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань; Управління державної охорони України.
		Відповідно до ст. 30 ЦПК України держава може виступати стороною у цивільному процесі. Проте держава є особливим суб'єктом цивільного судочинства, оскільки не може здійснювати в суді свої трава безпосередньо.
		Відповідно до частини 4 ст. 38 ЦПК України державу представляють відповідні органи державної щади в межах їх компетенції через свого представника, тобто свою цивільну процесуальну правосуб'єктність держава реалізує через відповідні органи державної влади за допомогою особливого інституту процесуального представництва держави.
		Механізм представництва держави зумовлюється її внутрішньою побудовою: у цивільних відносинах носієм цивільних прав та обов'язків є держава, а виразником державного (публічного) інтересу правомочні та зобов'язані особи. Виступаючи стороною у цивільній справі, держава є носієм цивільних процесуальних прав та обов'язків, у той час як виразником інтересів держави в суді та безпосередніми учасниками відповідних правовідносин виступають уповноважені державою суб'єкти - органи державної влади, організації, посадові особи, яким держава делегує свої права та обов'язки, що закріплюються у відповідних нормативно - правових документах.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) входить до системи органів державної влади України та є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
		Згідно ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» саме Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції здійснюються організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами.
		Решта суб'єктів боротьби з тероризмом, які зазначені в ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є лише суб'єктами, які безпосередньо у межах своєї компетенції здійснюють боротьбу з тероризмом.
		Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» контроль за діяльністю суб'єктів боротьби з тероризмом здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному Конституцією і законами України.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що в ході судового розгляду не було встановлено факт наявності причино-наслідкового зв'язку саме між діями відповідачів та спричиненою  позивачу шкодою, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
		Керуючись ст.ст. 10, 15, 57 -61, 212-215 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя                                                                    А.І. Крамаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...