Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 598/1309/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: 23.10.2017. Зареєстровано: 23.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2017.
Дата набрання законної сили: 31.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 598/1309/17
		провадження № 2-о/598/67/2017 
		 
		РІШЕННЯ
		іменем  України
		     "20" жовтня 2017 р.            Збаразький районний суд Тернопільської області
		в складі:             головуючого суду                     Левків А.І.
		                           при секретарі                                Шевчук Н.П.
		               з участю представника заявників      ОСОБА_2           
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Збаражі справу за заявою   ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, 
		встановив:
		     До суду звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
		Зокрема, заявники просять встановити, що їх вимушене переселення в вересні 2014 року з окупованої території м.Шахтарськ Донецької області України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України. 
		Свої вимоги заявники мотивують тим, що вони з 25 квітня 2017 року являються членами громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права». ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Шахтарськ Донецької області та була зареєстрована і проживала по АДРЕСА_1. ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Кинахівці Збаразького району Тернопільської області та був зареєстрований і проживав по АДРЕСА_1. 27 липня 1982 року вони одружились. До переселення проживали за рахунок пенсійного забезпечення та мали у власності трьохкімнатну квартиру за вказаною адресою. З місця проживання вони змушені були виїхати внаслідок окупації території Донецької області. В обґрунтування обставин викладених в заяві заявники посилаються на те, що з 27 лютого 2014 року відносно України відбувається збройна агресія Російської Федерації, яка розпочалась із захоплення будівель Ради Міністрів та Верховної Ради АР Крим, що підтверджується повідомленнями з різних засобів масової інформації, що відображають  як свідчення окремих осіб, так і офіційну позицію окремих органів  державної влади, а також відбуття на окупованій території Донецької і Луганської областей референдуму щодо самовизначення в Луганському і Донецькому регіонах проголошення так званих Луганської Народної Республіки, Донецької Народної Республіки, при цьому вказуючи на офіційні  повідомлення РНБО  України, Ради Безпеки ООН, дані Державної прикордонної служби України, прес - центр Служби безпеки України, резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ. Заявники вважають, що причиною їх внутрішнього переміщення з постійного місця проживання до іншого тимчасового місця проживання на території України, а саме, в смт.Вишнівець Збаразького району Тернопільської області, обумовлено саме збройним конфліктом та тимчасовою окупацією частини Донецької області. У відповідності до постанови Кабміну України від 01.10. 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якою посвідчується лише факт їх вимушеного переселення з окупованої території м. Шахтарськ Донецької області до смт.Вишнівець Збаразького району Тернопільської області і не містить в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не наділений на законодавчому рівні такими повноваженнями. Заявники зазначають, що вони є особами, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 р. (жертви - потерпілого від збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав і обов'язків, передбачених вказаною Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права, вказуючи на те, що особами, які перебувають під захистом цієї Конвенції є ті, хто в будь - який момент та за виняткових обставин опиняються у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (ст. 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949р.) та обумовлює, що іншого порядку встановлення такого юридичного факту чинним законодавством України не передбачено, а тому, вони просять встановити вищезазначений факт з метою виникнення прав та обов'язків, передбачених Конвенцією, як осіб які перебувають під її захистом.
		Заявники в судове засідання не з'явились, однак від них на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі заяву підтримують. 
		В судовому засіданні представник заявників заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених в заяві. 
		Представники заінтересованих осіб Міністерства соціальної політики України та Посольства  Російської Федерації в Україні в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника заявників, суд, приходить до висновку, що заяву слід задовольнити. 
		При цьому суд виходив з наступного.
		Судом встановлено, що заявники з 25 квітня 2017 року являються членами громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права» (а.с.30-31). 
		ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Шахтарськ Донецької області та була зареєстрована і проживала по АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с.32-33). 
		ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Кинахівці Збаразького району Тернопільської області та був зареєстрований і проживав по АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с.34-35). 
		27 липня 1982 року вони одружились, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.36). 
		До переселення сім'я ОСОБА_3 проживала за рахунок пенсій та мали у власності трьохкімнатну квартиру за вищевказаною адресою (а.с.37-44). 
		У зв'язку з виниклою в Донецькій області збройної конфліктної ситуації заявники вимушена були переїхати до с.Мишківці, а згодом до смт.Вишнівець Збаразького району Тернопільської області, де вони і проживають в даний час, що підтверджується довідками від 20 жовтня 2014 року № 3106/000050 року та від 15 жовтня 2014 року № 6106/000007 (а.с.45-48). У вказаних довідках посвідчено лише факт переселення заявників з м.Шахтарськ Донецької області до с.Мишківці Збаразького району Тернопільської області без встановлення вимушеності такого переселення
		Положенням ст. 3 Конституції  України  встановлено,  що  людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		Згідно із   ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Отже,  Конституцією   України  зобов'язано державу  за будь-яких обставин захищати  життя  людей і цей  обов'язок не  залежить  від встановлення  тих чи інших  юридичних фактів.
		До повноважень Верховної Ради України, яка є єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст.75 Основного Закону України), належить прийняття законів; оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України ( п.3,9  ст.  85 Конституції). А, отже, у зв'язку із агресією Російської Федерації проти України, яка розпочалася 27 лютого 2014 року Верховна Рада України, діючи як представницький орган Українського народу, 27 січня 2015 року  прийняла Закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території "( далі - Закон № 1207-VII) згідно якого встановила,  що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України і  встановила , що датою  початку  тимчасової окупації є 20 лютого  2014 року ( ст. 1  Закону зі змінами та доповненнями).
		Аналіз досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, зокрема, даних - Державної прикордонної служби України, прес-центру Служби безпеки, Міністерства оборони України, оперативної інформації Інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки та оборони України, Управління Верховного комісара ООН з питань біженців; Міністерства закордонних справ України, статей в засобах масової інформації та інтернет видань (а.с.49-145) в сукупності з іншими  доказами свідчить про обґрунтованість твердження заявників щодо неможливості подальшого ї проживання в м. Харцизьк Донецької області, що змусило її покинути своє житло, виїхати за межі окупованої території Донецької області.
		Як вбачається з пояснення представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 його довірителька внаслідок переїзду була вимушена позбавитись роботи, рідного дому, матеріального забезпечення, звичного середовища існування, вільного спілкування з рідними, друзями, оскільки все це залишилось на окупованій території Донецької області, тобто де заявниця мала налагоджений побут, планувала своє майбутнє, чим фактично були порушені її права, передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділом II Конституції України, з посиланням на те, що відповідно до Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту (чинна для Росії з 10.05.1954 року в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР), то її положення застосовуються до всього цивільного населення держав, що беруть участь у конфлікті, тобто не лише до іноземних громадян, що перебувають на території однієї з воюючих держав, й до громадян цих держав, а також до цивільного населення окупованих територій.
		При цьому, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 9 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України. Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України за своїм конституційно-правовим статусом забезпечує державну незалежність, національну безпеку держави; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України (п.п.1, 17, 18 ч.1 ст.106 Конституції України). Відповідно до п.п.19, 20 ч.1 ст.106 Основного Закону України саме Президент України вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		Наведені вище положення Конституції України знайшли свій розвиток у нормах Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Так, за приписами ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. У подальшому, Постановою ВРУ від 27.01.2015 №129-УІІІ затверджено Звернення ВРУ до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором. Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». 17 липня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року №343створено міжвідомчу робочу групу з питань відшкодування втрат, завданих тимчасовою окупацією частини території України.
		Крім того, Президент України своїм Указом від 24.09.2015 №555 ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2015 «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, у пунктах 3, 9, 11, 16, 17, 28-30, 36, 42, 49, 65 якої визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Вищевказані правові норми свідчать при їх аналізі, що факт збройної агресії проти держави України встановлюється уповноваженими на те Конституцією України органами державної влади (Президентом України та Верховною Радою України) та відноситься до політичної сфери (публічно-правової), оскільки стосується виконання імперативних повноважень органами державної влади у політичній сфері. Підтвердженням такої позиції є прийняття парламентом та Президентом України низки актів, якими вже встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України, тобто є загальновідомим і не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Таким чином, заслухавши представника заявників, аналізуючи наведені обставини та докази досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що переселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в вересні 2014 року з окупованої території м.Шахтарськ Донецької області України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України, а тому заяву слід задовольнити. 
		Керуючись ст. 8, 21-68 Конституції України, ст.12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятої згідно з резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї ООН від 02 грудня 2004 р., ст.11 Європейської конвенції про імунітет держави № ЕТS № 74 від 16 травня 1972 р., Женевської конвенції 1949 р., ст.ст.10, 60, 212-215, 218, 256 ЦПК України, суд, 
		в и р і ш и в:
		     Заяву задовольнити. 
		Встановити, що вимушене переселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в вересні 2014 року з окупованої території м.Шахтарськ Донецької області України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України. 
		Встановити, що вимушене переселення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в вересні 2014 року з окупованої території м.Шахтарськ Донецької області України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		     СУДДЯ:                                                                            А.І.ЛЕВКІВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...