Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/3461/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2017. Зареєстровано: 25.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2017.
Дата набрання законної сили: 20.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
		____________________________________________________________________________________ 
		 
		 2-о/381/107/17
		 381/3461/17 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   18 жовтня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Пруднікової П.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		ВСТАНОВИВ :
		Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити юридичний факт загибелі її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 16.10.2016 року поблизу м.Попасна Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування своїх вимог заявниця зазначила, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син заявниці ОСОБА_2 . Пізніше заявниця уклала шлюб з ОСОБА_4 та їй було присвоєне прізвище « ОСОБА_5 ». 09.07.2015 року Фастівським ОМВК Київської області ОСОБА_2 було призвано на військову службу за контрактом, службу проходив на посаді кулеметника 3-го мотопіхотного відділення 2-го мотопіхотного взводу 2-їмотопіхотної роти військової частини - польова пошта НОМЕР_1 . В період з 15.09.2015 року по 16.10.2016 року ОСОБА_2 брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей. 16.10.2016 року на виконання наказу керівництва старший солдат ОСОБА_2 разом зі своїми військовими побратимами на автомобілі марки ГАЗ-53 0612 вирушив на завдання щодо збору боєприпасів з пункту боєпостачання ВОП-5955 на складі РАО, в зв`язку із запланованим виходом підрозділу в с. Покровське Луганської області та близько 15 год. 20 хв. Останні, повертаючись з с. Покровськепо території ВОПу до пункту боєпостачання, потрапили під обстріл з боку противника з лісосмуги № 26 із застосуванням СПГ-9. Водій, почувши вибух, задля уникнення влучення в автомобіль з метою вийти із зони ураження, здійснив розворот автомобіля, після чого автомобіль потрапив заднім правим колесом на невідомий вибуховий пристрій, внаслідок чого стався підрив автомобіля. ОСОБА_2 було доставлено до реанімації Залізничної лікарні м.Попасна, де він внаслідок отриманих травм загинув. 
		Заявниця вважає, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, ОСОБА_2 загинув на території Луганської області, чим було порушено невід`ємне право на життя його сина, передбаченестаттею 27 Конституції України,ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.
		Заявниця вказує, що встановлення фактузагибелі ОСОБА_2 внаслідок саме військової агресії Російської Федерації буде породжувати юридичні наслідки - визначення його статусу як жертви міжнародного збройного конфлікту, тобто особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року,що обумовлює виникнення правта обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		В судове засідання заявник не з`явилася, через канцелярію суду від представника заявника надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Заявлені вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити. 
		В судове засідання представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Представник заінтересованої особи Російської Федерації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що заявниця та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) (а.с.24)
		14.10.2006 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_4 та їй було присвоєне прізвище « ОСОБА_5 » (а.с. 25).
		Відповідно до довідки військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 11 листопада 2016 року, виданої старшому солдату ОСОБА_2 , останній в період з «15» вересня 2015 року по «16» жовтня 2016 року брав участь у антитерористичній операції, забезпечн6ні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.98).
		Згідно акта службового розслідування від 12 листопада 2016 року, в ході проведення службового розслідування стало відомо, що 16.10.2016 року о 14.50 під час обстрілу позицій, біля ВОПу-5955 з СПГ  9, зі сторони противника з квадрату 8657, водій автомобіля ГАЗ-5312 в/н № НОМЕР_3 , уникаючи ураження противника, з`їхав з дороги та підірвався на міні. В результаті підриву старший сержант ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_7 , старший солдат ОСОБА_8 отримали мінно-вибухові травми, вогнепальні осколкові поранення різного ступеня тяжкості (а.с. 26-32). 
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 27.10.2016 року Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Попасна Луганської області помер ОСОБА_2  (а.с. 105).
		Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № 264, виданого Відділом експертизи трупів Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи 18.10.2016 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Попасна Луганської області, причина смерті: мінна-вибухова травма, травматичний крововилив під оболонки головного мозку (а.с. 102-104).
		Відповідно до витягу із наказу № 290 від 16.10.2016 року командира військової частини п\п НОМЕР_1 (по стройовій частині) старший солдат ОСОБА_2 , старший стрілець 3-го мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини пп НОМЕР_1 загинув 16 жовтня 2016 року під час виконання бойового завдання від мінно-вибухової травми не сумісного з життям; смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (а.с. 106). 
		Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтва, протокол № 16 від 04.01.2017 року, травма: «мінна-вибухова травма, травматичний крововилив під оболонки головного мозку», старшого солдата ОСОБА_2 , 1993 року народження, яка згідно лікарського свідоцтва про смерть № 264 від 18.10.2016 року і свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ,послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4  травма і причина смерті пов`язана із захистом батьківщини (а.с.107).
		Указом Президента України від 03 лютого 2017 року № 23/2017 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов`язку, ОСОБА_2 посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (а.с. 109).
		Заявниця, як мати загиблого ОСОБА_2 ,отримала посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби (а.с.108).
		Положенням ст. 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно із ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Отже, Конституцією України зобов`язано державу за будь-яких обставин захищати життя людей і цей обов`язок не залежить від встановлення тих чи інших юридичних фактів.
		Крім того, Конституцією України визначено, що Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України забезпечує державну незалежність, національну безпеку держави, є Головнокомандувачем Збройних Сил України; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; вносить до Верховної ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (стаття 106 Конституції України).
		До повноважень Верховної ради України, відповідно до п.9 ч.1 ст.85 Конституції України, належить оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.
		Наведені положення Конституції України знайшли свій розвиток у нормах Закону України «Про оборону України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		В статті 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія визначена як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому-сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому-восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
		Відповідно до статті 4 цього закону у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його до Верховної Ради України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		З врахуванням наведеного можна дійти висновку, що встановлення факту збройної агресії належить до компетенції конституційних, політичних органів (суб`єктів) Верховної Ради України, Президента України, які наділені дискреційними повноваженнями у відповідних сферах.
		Наведене підтверджується прийнятими Верховною Радою України та Президентом України актами, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		У зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, яка розпочалася 27 лютого 2014 року Верховна Рада України, діючи як представницький орган Українського народу, який є єдиним джерелом влади в Україні та має виключне право визначати і змінювати конституційний лад України, 27 січня 2015 року прийняла закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території "( далі - Закон № 1207-VII) згідно якого встановила, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України і встановила, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року( ст. 1 названого Закону зі змінами та доповненнями).
		Як зазначено в цьому Законі його метою є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації та встановлення особливого правового режиму на цій території та визначила особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб(ст. 2 Закону № 1207-VII).
		Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України" "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", з якої вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
		Президент України своїм Указом від 24 вересня 2015 року №555 ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, в якій визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою України прийнято постанову від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими.
		Як підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_2 дійсно перебував на військовій службі у військовій частині  польова пошта НОМЕР_1 , який входить до складу сил, що залучаються та беруть участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 20.08.2014 року.
		Вищевикладені обставини справи встановлюють причинний зв`язок між загибеллю ОСОБА_2 16 жовтня 2016 року в м. Попасна Луганської області України та обставинами того, що він в цей час перебував на військовій службі та брав участь у проведенні антитерористичної операції.
		Враховуючи, що в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих Російською Федерацією, ОСОБА_2 16 жовтня 2016року отримав травми, які стали причиною його смерті, тобто внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено право ОСОБА_2 на життя і здоров`я, передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Суд вважає, що документи, які посвідчують смерть ОСОБА_2 ,лише констатують факт цього, тобто, в іншому порядку, окрім судового, вказаний юридичний факт встановити неможливо, а встановлення даного юридичного факту необхідно заявниці для виникнення у неї права на справедливу компенсацію.
		На підставі наведеного заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.
		Керуючись статтею 8 розділу II Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. ст. 212, 213, 214, 234, 256-259 ЦПК України,-
		ВИРІШИВ:
		Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , при виконанні обов`язку військової служби 16 жовтня 2016 року поблизу міста Попасна Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Суддя                         Є.Ю.Чернишова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...