Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/1264/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2017. Зареєстровано: 25.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2017.
Дата набрання законної сили: 18.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 жовтня 2017 року Справа № 923/1264/16 
		Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		 
		 Вовк І.В. (головуючий, доповідач),Грек Б.М., Могил С.К.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року у справі № 923/1264/16 за позовом Державної екологічної інспекції у Херсонській області до комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" про відшкодування збитків, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2016 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з відповідача 31303,54 грн збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в частині охорони водних ресурсів від забруднення.
		В обґрунтування позовних вимог позивач послався на результати перевірки від 02.12.2013 року, якою встановлено відсутність у відповідача дозволу на здійснення забору та скиду зворотних вод та приписів ст. ст. 20-2, 68, ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. 3 ст. 44, 110, п. 1 ст. 111 Водного кодексу України та ст. 1166 ЦК України.
		Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.02.2017 року (суддя Ярошенко В.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року (судді: Разюк Г.П., Савицька Я.Ф., Принцевська Н.М.) рішення суду першої інстанції скасоване, позов задоволено повністю.
		У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2013 року позивачем складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
		За результатами перевірки позивачем встановлено, що відповідач здійснює свою діяльність без дозволу на спеціальне водокористування та відповідно не має затверджених норм скидів зворотних вод, оскільки дозвіл на спеціальне водокористування за № Укр. 7188-ХРС від 12.12.2011 року, виданий відповідачу, анульовано Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області 08.02.2012 року.
		Позивач зазначає, що несанкціонований скид зворотних вод в Каховське водосховище, а саме водовідведення від трьох багатоповерхових будинків по адресу: вул. 25-років Жовтня, вул. Херсонська, вул. Леніна відповідач здійснює по одному випуску в Каховське водосховище. 
		Позовні вимоги Інспекція обґрунтовує посиланням на результати досліджень відділу інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року (протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб вод № 18 від 11.03.2013 року, №16 від 11.03.2013 року, №149 від 18.09.2013 року, №152 від 18.09.2013 року, №154 від 18.09.2013 року, № 203 від 09.12.2013 року, № 205 від 09.12.2013 року відповідно до актів відбору проб вод від 05.03.2013 року за №8, від 12.09.2013 року за №55, від 02.12.2013 року за №72) та наданих відповідачем результатів відомчого контролю якості скинутих зворотних вод (результати хімічних аналізів стічної води, виконані лабораторією очисних споруд КП "Міськводоканал" 27.03.2013 року, 11.06.2013 року, 27.09.2013 року, 28.11.2013 року) середні фактичні концентрації забруднюючих речовин у зворотних водах становлять: завислі речовини (161,091 г/м3), сухий залишок (819,364 г/м3), азоту амонію (50,919 г/м3), нітрити (1,205 г/м3), нітрати (0,911 г/м3), фосфати (13,505 г/м3), хлориди (176,929 г/м3), сульфати (149,185 г/м3), залізо загальне (1,137 г/м3), БСК (255,909 г/м3) та ХСК(419,082 г/м3). 
		Наступною перевіркою 20-27.08.2015 року Акт №04-11/27 та за результатами інструментально-лабораторного контролю позивача, визначено відповідач в період 01.01.2015 року по 31.12.2015 року проводив несанкціонований скид неочищених зворотних вод у Каховське водосховище. 
		Згідно з отриманими даними визначених інструментально-лабораторним контролем позивача та наданих відповідачем результатів відомчого контролю якості скинутих зворотних вод середні фактичні концентрації забруднюючих речовин у зворотних водах становлять: завислі речовини 226,2; сухий залишок 1083,8; ХСК 541,6; БСК5 269,9; хлориди 150,216; сульфати 125,052; залізо загальне 1,7446; азот амонійний 54,592; нітрати 0,892; фосфати 14,4375.
		На думку позивача, дії відповідача є протиправними та порушують вимоги п. 3 ст. 44 та ч. 1 ст. 70 Водного кодексу України.
		Листами від 21.03.2014 року за № 08-12/35 та від 12.04.2016 року за №09-12/11 позивач направляв відповідачу претензії на загальну суму 31303,54грн, в яких пропонував добровільно відшкодувати заподіяні державі збитки, але відповідач не реагував на них.
		Предметом даного судового розгляду є вимоги контролюючого органу до комунального підприємства про відшкодування збитків заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства спричиненого забрудненням поверхневих вод.
		Відмова у позові судом першої інстанції мотивована тим, що очисні споруди м. Берислав знаходяться в неробочому стані з 2002 року і експлуатація їх неможлива внаслідок фізичного зносу. Функції замовника природоохоронного заходу "Реконструкція очисних споруд м. Берислав" покладено на Комунальну установу з капітального будівництва та експлуатації Херсонської обласної ради, тобто на іншу установу, якою зазначена реконструкція не завершена через брак фінансування, до того ж відповідача створено рішенням Бериславської міської ради № 156 від 17.10.2003 року, йому було передано непрацюючі очисні споруди згідно з рішенням Бериславської міської ради № 224 від 08.036.2004 року, а тому суд розцінив такі обставини, як доказ відсутності вини відповідача в заподіянні шкоди державі порушенням природоохоронного законодавства.
		Задоволення позову апеляційним господарським судом мотивовано тим, що відсутність очисних споруд не звільняє відповідача від дотримання вимог законодавства, якими він нехтував, а їх порушення є підставою для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 111 Водного Кодексу України, яка зобов'язує відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
		Пунктом 1 статті 49 ГК України визначено, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.
		Частина 1 статті 70 Водного Кодексу України встановлює, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
		Пунктом 3 частини 1 статті 44 Водного Кодексу України, в редакції, яка діяла на час перевірки, передбачено, що зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
		Крім того, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 44 Водного Кодексу України водокористувачі мають здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
		Дозволу на спеціальне водокористування відповідач на час здійснення перевірок не мав.
		Відсутність очисних споруд не звільняє відповідача від дотримання зазначених вимог закону, якими він нехтував, а їх порушення є підставою для його притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 111 Водного Кодексу України, яка зобов'язує відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вже притягувався у судовому порядку до аналогічної відповідальності за схоже правопорушення, скоєне у 2010 році, що підтверджується чинним рішенням господарського суду Херсонської області від 15.11.2011 року у справі  № 5024/1896/2011, в якій суд за подібних фактичних обставин, дійшов висновку про наявність вини КВУ "Бериславський водоканал" в здійсненні спеціального водокористування без дозволу та завданні цими діями збитків державі, отже обставини відсутності в нього дозволу на спеціальне водокористування не підлягають новому доведенню у відповідності до ст. 35 ГПК України.
		До того ж, наявність дозволу на спеціальне водокористування не може бути підставою для звільнення від відповідальності за завдану шкоду внаслідок порушення особою вимог природоохоронного законодавства.
		Розрахунок позивача здійснено за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою Наказом Міністерства Охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783. Використаний в розрахунку коефіцієнт водного об'єкту встановлено за даними Державного агентства рибного господарства України, до компетенції якого належить визначення категорії рибогосподарських водних об'єкті відповідно до Державного кадастру ДСТУ 17.1.2.04-77.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України, згідно з ч.ч. 1, 2, 4 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що в повному обсязі відшкодовується майнова шкода, що завдана майну та особистим немайновим правам. Як випливає з припису даної правової норми, для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду, необхідною є встановлення наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. 
		Отже, враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки у діях відповідача вбачається повний склад цивільного правопорушення, що дає підстави для притягнення останнього до цивільної відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
		За таких обставин, прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
		З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року - без змін.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                             І.Вовк 
		                                                                                              
		Судді                                                                                     Б.Грек
		 
		                                                          
		                                                                                              С.Могил

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...