Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1806/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2017. Зареєстровано: 30.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2017.
Дата набрання законної сили: 03.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19.10.2017р. Справа № 914/1806/17 
		 
		За позовом:Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львівдо відповідача-1:Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Нижні Гаї,до відповідача-2:Фермерського господарства «ОСОБА_1 В.+ Р.Є.», Львівська обл., Стрийський р-н, с. Нежухів,про:визнання недійсним рішення Нижньогаївської сільської ради №156 від 22.03.2017р, договору на управління спадщиною та земель резервного фонду від 04.05.2017р., зобовязання звільнити земельні ділянки  Суддя  Крупник Р.В. Секретар  Папроцька Б.С.Представники сторін:від прокуратури: від позивача:ОСОБА_2  прокурор; не зявився;від відповідача-1: від відповідача-2:ОСОБА_3  сільський голова; не зявився.
		Сторонам розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
		СУТЬ СПОРУ:
		01.09.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (надалі  Позивач) до Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району (надалі  Відповідач-1), Фермерського господарства «ОСОБА_1 В.+ Р.Є.» (надалі  Відповідач) про визнання недійсним рішення Нижньогаївської сільської ради №156 від 22.03.2017р., договору на управління спадщиною та земель резервного фонду від 04.05.2017р., зобовязання звільнити земельні ділянки.
		Ухвалою суду від 04.09.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 25.09.2017р. Ухвалою від 25.09.2017р. суд відклав розгляд справи на 19.10.2017р.
		Прокурор в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав. Заявлений позов прокурор обґрунтовує тим, що 22.03.2017р. Нижньогаївською сільською радою прийнято рішення №156 «Про передачу в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) та земель резервного фонду», яким, зокрема, вирішено передати в оренду відповідачу-2 земельну ділянку площею 13,0 га із земель резервного фонду сільської  ради, яка розташована в урочищі «За Бійничом» терміном на 360 днів, укласти з ФГ «ОСОБА_1 В.+Р.Є.» договір оренди на не витребувані земельні частки (паї), договір оренди на земельну ділянку резервного фронду та провести їх державну реєстрацію у законному порядку. 04.05.2017р. між Нижньогаївською сільською радою та ФГ «ОСОБА_1 В.+Р.Є.» укладено договір на управління спадщиною та землею резервного фонду, відповідно до якого у користування відповідача-2 було передано земельні ділянки загальною площею 57,0668 га, у т.ч. рілля 54,5942 га, сінокоси 2,4760 га, землі резервного фонду площею 13,0 га, у т.ч. рілля 13,00 га. Прокурор вважає, що оскаржуване рішення суперечить ч. 4 ст. 124 ЗК України, оскільки сільська рада не була уповноважена на розпорядження зазначеною в договорі земельною ділянкою. Крім цього, передача ділянки відбулася за відсутності проведення земельних торгів, а тому рішення сільської ради та договір слід визнати недійсними, а ФГ «ОСОБА_1 В.+Р.Є.» зобовязати звільнити земельні ділянки.
		Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дат та місце судового розгляду.
		Представник відповідача-1 в судове засідання зявився, позовні вимоги, заявлені прокуратурою визнав, просив суд позов задоволити.
		Представник відповідача-2 в судове засідання не зявився, вимог ухвали суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. 
		Заслухавши  пояснення  прокурора та представника відповідача-1, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд 
		ВСТАНОВИВ:
		22.03.2017р. Нижньогаївською сільською радою Дрогобицького району Львівської області ХІІІ сесії сьомого скликання прийнято рішення №156 «Про передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) та земель резервного фонду», яким вирішено: надати в оренду земельні частки (паї), власники яких померли, а спадкоємці не прийняли спадщину загальною площею 57 га, а також надання в оренду землі резервного фонду площею 13,0 га, терміном на один рік, відповідно до ст. 12, 124 ЗК України, ст. 19 ЗУ «Про оренду землі», керуючись ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»; надати в оренду земельну ділянку площею 13,0 га із земель резервного фонду сільської ради, яка розташована в урочищі «За Бійничом» ФГ «ОСОБА_1 +Р.Є.» терміном на 360 дні; встановити ставку орендної плати за невитребувані земельні частки (паї) в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, враховуючи коефіцієнт індексації; укласти з ФГ «ОСОБА_1 + Р.Є.» договір оренди на зазначені невитребувані земельні частки (паї), договір оренди на земельну ділянку резервного фонду та провести їх державну реєстрацію у законному порядку; у разі виготовлення власниками земельних часток (паїв) правовстановлюючих документів на земельні ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством, до договору за зверненням громадян вносяться зміни в частині зменшення площі земельних часток (паїв), що передані в оренду.
		04.05.2017р. між Нижньогаївською сільською радою (Стороною-1) та ФГ «ОСОБА_1 +Р.Є.» (Стороною-2) укладено Договір на управління спадщиною та землею резервного фонду (надалі  Договір), відповідно до п. 1.1. якого сторона-1 передає, а сторона-2 приймає в управління майно померлих осіб відповідно до Додатку №1, який уточнюється не менше двох разів на рік (початок і кінець сільськогосподарського року), даного договору, яке потребує окремого утримання, догляду, вчинення інших фактичних та/або юридичних дій для підтримання його в належному стані, а саме: земельні ділянки загальною площею 57,0668 га, у т.ч. рілля 54,5942 га, сінокоси 2.4760 га, пасовища _ га, багаторічні насадження _ га, нормативна грошова оцінка 1 га ріллі  26623,45 грн./га, нормативна грошова оцінка 1 га сінокосів  4912,31 грн./га, цільове призначення  ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Нижньогаївської сільської ради (далі  спадкове майно), а також землі резервного фонду площею 13,00 га, у т.ч. рілля 13,00 га, нормативна грошова оцінка 1 га ріллі  26623,45 грн./га.
		Згідно п. 1.2. Договору, стороною-1 перевірено факт належності спадкового майна померлих на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки та сертифікатів на земельну частку (пай).
		В матеріалах справи наявним є Додаток №1 до Договору в якому міститься прізвища, імя, по-батькові померлих громадян, яким належали земельні ділянки, їх розмір, кадастрові номери.
		Цей договір набирає чинність з 01 червня 2017 року та діє терміном на 1 рік але припиняє свою дію не раніше завершення сезонних робіт, необхідних для збору стороною-2 врожаю відповідно до п. 3.3., 3.4. цього договору (положення п. 6.1. Договору).
		Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор стверджує, що прийняття спірного рішення (та в подальшому укладення на його підставі оскаржуваного договору) відбулося всупереч положенням чинного земельного законодавства, а тому такі повинні бути визнані судом недійсними.
		Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Під земельною частою (паєм) розуміється право є на умовну земельну частку без виділення її у загальному масиві земель.
		Спеціальним законодавчим актом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками та використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок є Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (надалі  Закон).
		За приписами ч. 1-2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат  на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		Відповідно до ст. 3 Закону, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		Згідно ч. 2 ст. 5 Закону, сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
		За змістом ч. 1 ст. 9 Закону, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		У відповідності до п. 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004р. №122, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
		Так, ст. 13 Закону визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
		Таким чином, з наведеного вбачається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
		Аналізуючи положення ст.ст. 3, 5, 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а також пунктів 2, 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), вбачається, що сільські, селищні, міські ради чи райдержадміністрації наділені повноваженнями щодо розпорядження (виділ в натурі, розподіл) земельними ділянка (паями) в залежності від місця розташування таких ділянок, а тому суд приходить до висновку, що і передача в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) здійснюється в залежності від місця розташування таких ділянок, а саме: за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради нерозподілені (невитребувані) земельні частки можуть передаватися в оренду в межах населених пунктів, а за рішенням районної державної адміністрації - за межами населених пунктів.
		З листа Міськрайонного управління у Дрогобицькому р-ні та м. Дрогобичі ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. від 04.08.2017р. №0-13-0.17-579/121-17 вбачається, що спірні земельні частки (паї) перебувають за межами населеного пункту с. Гаї Нижні Дрогобицького р-ну Львівської обл.
		Таким чином, станом на день укладення спірного договору, повноваженнями щодо передачі в оренду земельних часток (паїв), які знаходяться за межами населеного пункту  с. Гаї Нижні була наділена Дрогобицька РДА, а не Нижньогаївська сільська рада. 
		Окрім цього, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 79 ЗК України, ч. 1, 4 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		З наявного в матеріалах справи Додатку №1 до Договору судом встановлено, що фактично в користування відповідача-2 за спірним договором було передано не невитребувані земельні частки (паї) (загальною площею 57,0668 га) померлих громадян, а повноцінні, сформовані земельні ділянки, про що свідчать присвоєні таким земельним ділянкам кадастрові номери. Таким чином, відповідач-1 помилково розпорядилася земельними ділянками як невитребуваними земельними частками (паями). 
		Також, ч. 10-11 ст. 25 ЗК України передбачено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
		Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Відтак, уповноваженим органом, до компетенції якого (станом на день прийняття спірного рішення) належало розпорядження землями сільськогосподарського призначення резервного фонду являлося Головне управління Держгеокадастру у Львівській області. Попри це, Нижньогаївська сільська рада незважаючи на приписи земельного законодавства здійснила передачу земель резервного фонду площею 13,0 га ФГ «ОСОБА_1 + Р.Є.».
		За змістом положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
		Положеннями ч. 3 ст. 152 ЦК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Із врахуванням наведеного суд погоджується з доводами прокуратури щодо незаконності прийнятого відповідачем-1 рішення, як такого, що прийняте поза межами наданих йому повноважень.
		З приводу визнання недійсним договору та звільнення земельної ділянки, то суд зазначає наступне.
		Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Оскільки Нижньогаївська сільська рада прийняла рішення №156 від 22.03.2017р., яке не відповідає вимогам законодавства і на підставі нього уклала із ФГ «ОСОБА_1 + Р.Є.» договір від 04.05.2017р., відтак позовна вимога про визнання укладеного між відповідачами договору недійсним є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
		Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, самостійною підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним слугує також та обставина, що Нижньогаївська сільська рада прийняла рішення №156 від 22.03.2017р. «Про передачу в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) та земель резервного фонду», водночас договір уклала про управління спадщиною та землею резервного фонду. Тобто зміст договору суперечить прийнятому сільською радою рішенню.
		За змістом ст.1285 ЦК України якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. 
		У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки.
		Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.
		Таким чином, як свідчить аналіз наведеної статті, договір на управління спадщиною може бути укладений лише для підтримання в належному стані майна, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій і за наявності наступних умов: 1) відсутності спадкоємців або виконавця заповіту. За наявності хоча б одного спадкоємця або виконавця заповіту вони здійснюють управління самостійно або шляхом оформлення договірних відносин з управителем спадщиною; 2) подання заяви особою, що заінтересована у вжитті заходів щодо управління спадщиною; 3) пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця.
		Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідач-1 уклав спірний договір не з метою утримання та догляду спірної земельної ділянки і підтримання її в належному стані, а з метою передачі її в користування відповідачу-2. Таким чином, спірний договір не відповідає положенням цивільного законодавства щодо договорів на управління спадщиною, що слугує підставою для визнання його недійсним.
		Беручи до уваги факт зайняття ФГ «ОСОБА_1 + Р.Є.» земельних ділянок померлих громадян та земель резервного фонду на підставі недійсного правочину, враховуючи те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, а також те, що відповідно до ст. 152 ЗК України, прокурор вправі заявляти в інтересах ГУ Держгеокадастру вимогу про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобовязання відповідача-2 звільнити земельні ділянки є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		Щодо звернення з даним позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, суд зазначає наступне.
		Так, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
		Частиною 2 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
		За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Як зазначалося прокурором, підставою для представництва інтересів держави щодо визнання рішення та договору недійсними в частині передачі земельних ділянок померлих громадян являється відсутність уповноваженого державою органу, натомість підставою для представництва інтересів держави щодо визнання рішення та договору недійсними в частині передачі земель резервного фонду послужило невжиття органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах заходів щодо захисту інтересів держави.
		Підставою для звернення із відповідним позовом прокурора в інтересах держави в особі позивача є необхідність дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у правильних законодавчо визначених обсягах та шляхом їх вірного правового регулювання.
		Правовідносини, повязані з використанням земель, якими розпоряджаються органи державної влади та місцевого самоврядування, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення чи дій органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка чи право на неї передано іншій особі в порушення встановленого вимогами чинного законодавства порядку, такому інтересу не відповідає. Незаконне надання у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судовий збір покладається на відповідачів.
		Керуючись ст. ст. 4-3, 12, 22, 28, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Визнати недійсним рішення Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району Львівської області ХІІІ сесії 7 скликання №156 від 22.03.2017р. «Про передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) та земель резервного фонду».
		3. Визнати недійсним договір на управління спадщиною та землею резервного фонду від 04.05.2017р., укладений між Нижньогаївською сільською радою та ФГ «ОСОБА_1 + Р.Є.», зареєстрований у Нижньогаївській сільській раді Дрогобицького району Львівської області 04.05.2017р. за №3.
		4. 3обовязати Фермерське господарство «ОСОБА_1 + Р.Є.» (82431, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Нежухів; код ЄДРПОУ 364660910) звільнити земельні ділянки загальною площею 57,0668 га, у т.ч. рілля 54,5942 га, сінокоси 2,4760 га, а також землі резервного фонду площею 13,00 га, у т.ч. рілля 13,00 га, які розташовані на території Нижньогаївської сільської ради за межами населеного пункту.
		5. Стягнути з Фермерського господарства «ОСОБА_1 + Р.Є.» (82431, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Нежухів; код ЄДРПОУ 364660910) на користь прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) 2400,00 грн. судового збору. 
		6. Стягнути з Нижньогаївської сільської ради Дрогобицького району Львівської області (82168, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Нижні Гаї, вул. Зарічна, 1; код ЄДРПОУ 04373910) на користь прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) 2400,00 грн. судового збору. 
		7. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
		8. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
		 
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2017р.
		 
		 
		 
		Суддя                                                              Крупник Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...