Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/471/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; інші (СК5: п.53).
Надіслано судом: 30.10.2017. Зареєстровано: 31.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2017.
Дата набрання законної сили: 24.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 жовтня 2017 року Справа № 915/471/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Удовиченка О.С.розглянувши  касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2017у справі Господарського суду № 915/471/16 Миколаївської областіза заявою ліквідатора ТОВ "Марількомфрукт" ОСОБА_4провизнання банкрутом ТОВ "Марількомфрукт"ліквідаторОлексенко Н.В.у судовому засіданні взяли участь  представники:
		 ОСОБА_4: ОСОБА_6 (довіреність від 28.07.2017), ОСОБА_7 (довіреність від 20.10.2017),ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України": Гижко О.Л. (довіреність №010-00/1792 від 27.04.2017),а також особисто арбітражний керуючий Олексенко Н.В.
		ВСТАНОВИВ:
		ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2016 за заявою ліквідатора ТОВ "Марількомфрут" ОСОБА_4 порушено провадження у справі №915/471/16 про банкрутство ТОВ "Марількомфрут" (далі - боржника) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 212 - 213).
		Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2016 про визнання боржника банкрутом; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ТОВ "Марількомфрут" ОСОБА_4, якого зобов'язано щомісячно надавати господарському суду документально підтверджений звіт про хід ліквідаційної процедури, скласти реєстр вимог кредиторів та надати його на затвердження до суду до 03.07.2016, надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора у строк до 24.05.2017 (том 1, а.с. 220 - 222).
		Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2016 визнано грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") до банкрута на суму 1 321 380 201, 53 грн., з яких 2 756 грн. (1 черга), 1 147 934 643, 11 грн. (4 черга), 173 442 802, 42 грн. (6 черга) (том кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк", а.с. 139 - 140).
		Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Марількомфрут" з вимогами АТ "Укрексімбанк" на загальну суму 1 321 380 201, 53 грн., з яких 2 756 грн. (1 черга), 1 147 934 643, 11 грн. (4 черга), 173 442 802, 42 грн. (6 черга) (том 2, а.с. 45 - 46). 
		27.09.2016 кредитор АТ "Укрексімбанк" звернулося до місцевого господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора підприємства-боржника (з урахуванням доповнення до скарги №176-011/1075 від 17.11.2016), яку обґрунтовано тим, що в порушення вимог статті 26 Закону про банкрутство ліквідатором не скликано та не проведено загальних зборів кредиторів, не утворено комітету кредиторів, що свідчить про ухилення ліквідатора від надання звіту про свою діяльність, інформації про фінансове становище та майно боржника, здійснення аналізу щодо можливого доведення підприємства до банкрутства, невжиття належних та допустимих заходів для виявлення усіх видів майнових активів банкрута, зокрема, щодо встановлення наявної дебіторської заборгованості боржника та її стягнення в судовому порядку (том 3, а.с. 14 - 18, 63 - 74).
		Скаржник доводив, що оскільки ОСОБА_4 є заінтересованою особою щодо боржника, як його єдиний засновник, що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОПГФ, то при здійсненні ним неналежних заходів з ліквідації підприємства-банкрута проявився реальний конфлікт інтересів між його діями, як ліквідатора банкрута, та його майновими інтересами, як власника майна боржника, не зацікавленого у задоволенні в ході ліквідаційної процедури грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" шляхом розшуку незаконно відчужених предметів іпотеки до моменту порушення справи про банкрутство. З огляду на ці обставини, кредитор наполягає на припиненні виконання ОСОБА_4 повноважень ліквідатора ТОВ "Марількомфрукт".
		Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2017 (суддя Ржепецький В.О.) скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково; усунено ОСОБА_4 від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Марількомфрукт"; здійснено запит на автоматизований відбір кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі з числа осіб, внесених до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України; зобов'язано ОСОБА_4 здійснювати дії по зберіганню майна, документації банкрута до призначення ліквідатора ТОВ "Марількомфрукт" (том 3, а.с 116 - 120).
		Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на те, що в силу положень статті 1 Закону про банкрутство, ліквідатор ОСОБА_4 підпадає під ознаки заінтересованої особи щодо боржника, оскільки він є учасником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником банкрута, крім того, суд дійшов висновку, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор не вжив належних та достатніх заходів для виявлення усіх видів майнових активів (майна та майнових прав) банкрута, ліквідатором не подано належних доказів відсутності дебіторської заборгованості станом на момент розгляду справи про банкрутство, не вжито заходів щодо встановлення об'єктів обтяження на суму 85 600 000 доларів США, записи про які містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №49747033 від 09.06.2016, з метою включення їх до ліквідаційної маси та погашення кредиторської заборгованості.
		Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_4 (далі - скаржник) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.01.2017, відмовити у задоволенні скарги ПАТ "Укрексімбанк" на дії ліквідатора, затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді - Лавриненко Л.В., суддів: Лашина В.В., Аленіна О.Ю.) ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2017 залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення (том 3, а.с. 181 - 191).
		Не погоджуючись з винесеними рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 14.02.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 17.01.2017, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду в новому складі суду, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 41, 42, 83, 95, 114 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 та статей 32, 33, 43, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про неповноту дослідження судами обставин справи на предмет належного виконання ним обов'язків ліквідатора щодо виявлення майнових активів банкрута; факт наявності заінтересованості голови ліквідаційної комісії, на його думку, не може бути перешкодою при виконанні ним повноважень ліквідатора у процедурі банкрутства з особливостями провадження за статтею 95 Закону про банкрутство, оскільки законодавцем прямо передбачено можливість виконання повноважень у такій процедурі банкрутства головою ліквідаційної комісії боржника та не виключається, що ним може бути засновник боржника.
		Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 14.02.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 17.01.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, АТ "Укрексімбанк" - Гижка О.Л., ліквідатора банкрута Олексенко Н.В., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
		Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Частинами 1, 2 статті 95 Закону про банкрутство передбачено, що якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.  
		Частиною 2 статті 41 Закону про банкрутство визначено коло повноважень ліквідатора як виконавця заходів ліквідації боржника. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; веде реєстр вимог кредиторів.
		Згідно з частинами 5, 9, 11 статті 41 Закону про банкрутство, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом; ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
		Отже, при виконанні повноважень ліквідатора на предмет заявлення вимог про солідарну відповідальність керівника боржника, його засновників (учасників, акціонерів), винних у доведенні боржника до банкрутства, виникає реальний конфлікт інтересів, який може бути усунутий тільки шляхом заміни голови ліквідаційної комісії (засновника), який виконує повноваження ліквідатора боржника у справі з особливостями провадження за статтею 95 Закону про банкрутство, на арбітражного керуючого.
		Відповідно до частини 4 статті 46 Закону про банкрутство, у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Відповідно до пункту 1 абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону про банкрутство, усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
		Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду від 24.05.2016 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ТОВ "Марількомфрут" ОСОБА_4, якого зобов'язано здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом, здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до положень Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013) та надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора у строк до 24.05.2017 (том 1, а.с. 220 - 222).
		                    Як вбачається з матеріалів справи та вставлено судами, 27.09.2016 кредитор ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора підприємства-боржника (з урахуванням доповнення до скарги від 17.11.2016 №176-011/1075), в якій просив усунути ОСОБА_4 від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Марількомфрут"(том 3, а.с. 14-18, 63-74).
		                    Судами встановлено, що скарга на дії ліквідатора ОСОБА_4 обґрунтована неналежним виконанням ним повноважень в ході проведення ліквідаційної процедури, що полягало у невжитті всіх можливих заходів щодо виявлення усіх видів майнових активів банкрута, зокрема його дебіторської заборгованості, що не узгоджується з положеннями статті 41 Закону про банкрутство, якою визначено повноваження ліквідатора банкрута у ліквідаційній процедурі. Також, скаржник зазначав, що ліквідатор ОСОБА_4 затягував із скликанням на його вимогу загальних зборів кредиторів, внаслідок чого він, як кредитор з найбільшою кількістю голосів був позбавлений можливості утворити комітет кредиторів, ввійти до складу комітету кредиторів та отримувати щомісячні звіти про виконану ліквідатором роботу.
		                    Окрім того, скаржник зазначав про те, що ОСОБА_4 має реальний конфлікт інтересів, перебуваючи одночасно ліквідатором та засновником боржника, та не може в повній мірі виконувати покладені на нього обов'язки ліквідатора ТОВ "Марількомфрукт", зокрема, щодо стягнення грошових коштів з третіх осіб; доказів вжиття ліквідатором ОСОБА_4 заходів щодо стягнення заборгованості з третіх осіб, розшуку обтяжених заставою активів боржника матеріали справи про банкрутство не містять.
		                    Розглянувши скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на дії ліквідатора банкрута, місцевий господарський суд дійшов висновку про її часткове задоволення, усунення ОСОБА_4 від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Марількомфрукт" з огляду на таке.
		                    Судами встановлено, що під час засідання комітету кредиторів ліквідатором було надано бухгалтерську довідку від 25.10.2016, згідно з якою у боржника відсутня дебіторська заборгованість. Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи фінансового звіту боржника станом на 30.09.2014, поточна дебіторська заборгованість обліковувалась в бухгалтерському обліку підприємства та складала 447 498, 8 тис. грн. Крім того, ТОВ "Агроновоком" (попередня назва і місцезнаходження підприємства-банкрута) листом від 05.12.2014 №01/05-12-14 повідомлено кредитору про наявність дебіторської заборгованості та відповідно вжиття заходів до її стягнення; зокрема, в провадженні Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України знаходиться справа №525к/2014 про стягнення заборгованості ТОВ "Агроновоком" з Компанії з обмеженою відповідальністю "Ратінурна Лімітед" на території Республіки Кіпр, за наслідком розгляду якої боржник міг стягнути кошти з депозитного рахунку іноземної юридичної особи (Компанії з обмеженою відповідальністю "Ратінурна Лімітед"), які передавались на забезпечення кредитних зобов'язань боржника за договором застави рухомого майна, внесеним до державного реєстру застав. 
		                    Разом з тим, судами встановлено, що ліквідатор ОСОБА_4 надав суду інформацію про зменшення балансового розміру оборотних активів з суми 581 623, 4 тис. грн. на кінець 2014 до 6 тис. грн. на 17.02.2016, не надав жодних доказів про встановлення причин такого зменшення більш ніж на півмільярда гривень активів боржника, не надав доказів вжиття ним заходів у ліквідаційній процедурі заявлення вимог до третіх осіб про визнання недійсними правочинів, внаслідок яких боржник став неплатоспроможних, спростування майнових дій боржника, повернення незаконно виведеного майна до ліквідаційної маси, а подав суду звіт про завершення ним дій у ліквідаційній процедурі. 
		          Отже, за обставин відсутності у звіті ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури інформації про вжиття ліквідатором заходів до виявлення дебіторської заборгованості, підстав її виникнення та стягнення з метою погашення кредиторської заборгованості, суди дійшли до висновку про неправомірність дій ліквідатора в цій частині.
		Судами встановлено, що ліквідатором також не вжито заходів щодо встановлення об'єктів обтяження, записи про які містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №49747033 від 09.06.2016 (загальний розмір зобов'язання 85 600 000 доларів США), включення їх до ліквідаційної маси з метою стягнення та погашення кредиторської заборгованості. 
		Також, судами встановлено, що матеріали справи не містять жодного проміжного звіту ліквідатора про хід ліквідаційної процедури, що свідчить про недотримання ліквідатором ОСОБА_4 обов'язку періодично звітувати суду про свою роботу відповідно до постанови Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2016.
		Як встановлено судами, збори кредиторів проведено лише після подання скарги кредитором ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до суду, що унеможливило своєчасне утворення комітету кредиторів боржника, як органу представництва інтересів кредиторів у процедурі банкрутства, що свідчить про порушення ним вимог щодо добросовісного, розсудливого та обґрунтованого виконання повноважень з дотриманням балансу інтересів боржника та кредиторів відповідно до частини 3 статті 98 Закону про банкрутство.
		Окрім того, суди дійшли до висновку, про те, що ліквідатор ОСОБА_4, який підпадає під ознаки заінтересованої особи щодо боржника в розумінні статті 1 Закону про банкрутство (відповідно до положень Статуту ТОВ "Марількомфрукт" він є його єдиним учасником, а згідно з Витягом з ЄДРЮОФОПГФ він є керівником та кінцевим бенефіціарним власником банкрута), має реальний конфлікт інтересів у належному виконанні повноважень щодо можливого солідарного стягнення з третіх осіб та покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника відповідно до частини 5 статті 41 цього Закону (том 1, а.с. 15, 67).
		З огляду на встановлене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли  висновку, про неналежне та неповне виконання обов'язків ліквідатором ОСОБА_4, передчасність затвердження звіту ліквідатора з припиненням юридичної особи боржника, необхідність усунення голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4, як ліквідатора у справі про банкрутство та призначення ліквідатором професійного арбітражного керуючого.
		Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції про усунення голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Марількомфрукт" та призначення у справі ліквідатором професійного арбітражного керуючого, виходячи з встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин неповноти дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури та наявністю реального конфлікту інтересів у виконанні ним повноважень ліквідатора у процедурі банкрутства з огляду на те, що він є засновником боржника та має свій приватний інтерес, як засновник боржника, що перешкоджає належному виконанню повноважень ліквідатора щодо притягнення до відповідальності третіх осіб у ліквідаційній процедурі та врегульовано статтями 1, 28 - 29 Закону України "Про запобігання корупції".
		Доводи скаржника за змістом касаційної скарги про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет повноти вжитих ним заходів з ліквідації підприємства-банкрута та належного виконання обов'язків ліквідатора щодо подання комітету кредиторів щомісячних звітів про проведену ним роботу та скликання комітету кредиторів на вимогу голови комітету кредиторів з метою заслуховування звіту ліквідатора про проведену роботу, виконання ним доручень комітету кредиторів з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами, зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.
		          Доводи скаржника про невірне застосування загальних норм Закону про банкрутство, що регулюють ліквідаційну процедуру (положень статей 41, 46, 98, 114), в той час як щодо боржника застосовуються особливості провадження за статтею 95 цього Закону, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими та зазначає, що особливості провадження у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником відповідно до статті 95 Закону про банкрутство, та дозволяють суду призначити ліквідатором голову ліквідаційної комісії, не виключають обов'язку суду застосовувати загальні положення Закону про банкрутство, якими регламентовано хід ліквідаційної процедури у випадках, якщо нема спеціального регулювання за статтею 95 цього Закону. Відтак, положення статей 41, 46 Закону про банкрутство повинні застосовуватися щодо боржника у даній справі. Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що згідно з частиною 6 статті 95 Закону про банкрутство передбачено солідарну відповідальність власника майна боржника, керівника боржника, голови ліквідаційної комісії, якими допущено порушення вимог частини 1 цієї статті; таке питання розглядається в ході ліквідаційної процедури боржника, що не виключає можливості усунення голови ліквідаційної процедури (ліквідатора) відповідно до статей 98, 114 цього Закону в ході ліквідаційної процедури.
		З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2017 у справі №915/471/16 такими, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		2.          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2017 у справі №915/471/16 залишити без змін.
		 
		Головуючий                                                                            Л.Й. Катеринчук
		 
		Судді                                                                                    С.В. Куровський
		 
		                                                                                                             О.С. Удовиченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...