Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14411/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2017. Зареєстровано: 07.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  910/14411/16 25.10.17 р.
		За позовом          Міністерства оборони України 
		до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче 
		          підприємство "ТЕМП-3000" 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:          Державна фінансова інспекція України
		за участю          Головної військової прокуратури
		про          стягнення 30 699 718,52 грн. та визнання договорів недійсними частково.
		 
		Суддя Зеленіна Н.І.
		 
		При секретарі судового засідання Цубері Ю.Ю.,
		за участю представників сторін:
		від позивача:          Кривошей Д.А. за довіреністю № 220/825/д від 30.12.2015 р.;
		від відповідача:          Галя Є.С. за довіреністю № б/н від 30.12.2016 р.;
		          Киричанський Д.В. за довіреністю № б/н від 30.12.2016 р.;
		від третьої особи:          Гудь І.І. за довіреністю № 25/11/27-Д від 17.11.2016 р.;
		          Шевчук С.О. за довіреністю № 25/10/65-Д від 23.10.2017 р.;
		від прокуратури:          Волошенюк О.Г.
		 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Міністерство оборони України звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" про стягнення 30 699 718,52 грн.
		Ухвалою суду від 18.10.2016 р. по справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Ковбич Тетяні Миколаївні.
		Провадження у справі № 910/14411/16 було зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду міста Києва від судового експерта Ковбич Тетяни Миколаївни.
		До господарського суду міста Києва від судового експерта Ковбич Тетяни Миколаївни  надійшов висновок експерта та матеріали справи № 910/14411/16.
		Ухвалою суду від 18.09.2017 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 27.09.2017 р.
		27.09.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву.
		27.09.2017 р. через відділ діловодства суду від прокурора надійшли пояснення.
		У судовому засіданні 27.09.2017 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.
		Ухвалою від 27.09.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі.
		У судовому засіданні 27.09.2017 р. оголошувалась перерва до 25.10.2017 р.
		24.10.2017 р. від позивача та третьої особи надійшли пояснення по справі.
		У судовому засіданні 25.10.2017 р. представники позивача, третьої особи та прокурор підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
		Представники відповідача проти задоволення позову заперечили.
		У судовому засіданні 25.10.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення прокурора, позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, протягом травня 2014 року - червня 2015 року відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України №244-р від 23.03.2014р. та №768-р від 20.08.2014 року "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету", та відповідно до рішень комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України, між Міністерством оборони України (Замовник) та ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" (Постачальник) було укладено ряд господарських договорів про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби.
		Так, у зв'язку з проведеною переговорною процедурою закупівлі по номенклатурі «вироби текстильні готові інші» (код за ДК 016-2010-13.92.2), між Міністерством оборони України та ТОВ «НВП «Темп-3000» були укладені Договори про поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України): №286/3/14/28 від 28.05.2014 р., №286/3/14/32 від 30.05.2014 р., №286/3/14/85 від 26.06.2014 р., №286/3/14/86 від 26.06.2014 р., №286/3/14/87 від 26.06.2014 р., №286/3/14/105 від 04.08.2014 р., №286/3/14/106 від 04.08.2014 р., №286/3/14/107 від 04.08.2014 р., №286/3/14/121 від 04.09.2014 р., №286/3/14/122 від 04.09.2014 р., №286/3/14/123 від 24.09.2014 р., №286/3/14/124 від 24.09.2014 р., №286/3/14/125 від           24.09.2014., №286/3/14/126 від 24.09.2014 р., № 286/3/14/127           від 24.09.2014р., №281/3/14/132 від 24.09.2014р., №286/3/14/133 від 24.092014 р., №286/3/14/134 від24.09.2014р., №286/3/14/135 від 24.09.2014 р., № 286/3/14/179 від 14.10.2014 р. 
		З вказаних договорів вбачається, що предмет договорів, вимоги до якості товарів, порядок здійснення оплати, порядок поставки та приймання товарів, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, порядок вирішення спорів, строки дії, інші умови укладених між Міністерством оборони України та ТОВ НВП «ТЕМП-3000» договорів є однотипними.
		Так, зазначеними Договорами сторони погодили, що Постачальник зобов'язується поставити Замовнику відповідний товар - вироби текстильні готові, інші (бронежилети: «Корсар 4», «Корсар МЗ-1-4», «Корсар МЗс-1-4»; шоломи кулезахисні «Каска - 1М»), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі (п.1.1).
		Пунктами 1.2 Договорів передбачено, що номенклатура товару; вимоги згідно яких виготовляється та контролюється товар; строки (терміни) виконання договорів визначаються Специфікаціями, а саме: найменування товару; стандарт; технічні умови на товар; зразок; строки постачання; загальна кількість постачання; ціна за одиницю товару в грн. з врахуванням тари (упаковки),  вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ).
		Загальна вартість товару визначена у Договорах з урахуванням податку на додану вартість, відповідно до повідомлень Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції, або пропозиції за результатами процедури закупівлі в одного учасника.
		Пунктами 1.2, 1.3 Договорів сторони погодили, що Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби. Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товару, залежно від реального фінансування видатків Замовника.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що укладеними Договорами передбачені всі істотні умови договорів, що деталізовані у відповідних розділах, у тому числі: якість товару, загальна вартість (ціна) договору, порядок здійснення оплати, умови, терміни та порядок поставки товару, права та зобов'язання сторін, їх відповідальність, терміни виконання, види порушень та санкції за них, обставини непереборної сили, строк дії договорів та інші, зокрема:
		Відповідно до умов п. п. 2.7, 2.8 Договорів, приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою. Підтвердженням приймання та оприбуткування за обліком товару є належним чином оформлені документи (видаткова накладна  Постачальника та повідомлення - підтвердження).
		Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 90 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунку - фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунках - фактурі) (п. п. 4.1 Договорів).
		За умовами п. п. 4.2 Договорів передбачено, що до рахунку - фактури додаються:
		- акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача Замовника, засвідчений мастичною печаткою, підтверджує одержання товару;
		- видаткова накладна Постачальника;
		- повідомлення - підтвердження.
		Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем Замовника в Акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника. Договори набувають чинності з дати їх підписання Сторонами і діють до 31.12.2014 р. включно, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання.
		Зміни і доповнення до цих договорів вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які додаються до тексту цих Дворів як невід'ємні їх частини.
		Невід'ємною частиною укладених договорів є Додатки до них, а саме:
		- Додаток 1 до договору - "Рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією" із зазначенням: центрів забезпечення речовим майном; поштової адреси; кількості; терміну постачання;
		- Додаток 2 до договору - Ростовка Міністерства оборони України за Специфікацією, згідно з якою у відповідності з договорами підприємству "НВП "ТЕМП-3000" сплановано відвантаження у кількості, умовних розмірах і ростовці (в %). 
		При цьому, здавання готової продукції проводиться лише після приймання її військовим представником Міністерства оборони України згідно з рознарядкою.
		Укладені Договори про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби, Додатки та Додаткові угоди до них підписані обома сторонами та скріплені печатками, тобто, відповідають вимогам п. 2 статті 207 Цивільного кодексу України.
		Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 ЦК України).
		Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).
		Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Згідно із п. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.
		Зі змісту частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.  
		Отже, підписавши Договори на визначених умовах, сторони дійшли згоди щодо їх істотних умов, у тому числі, щодо ціни.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договорів відповідач поставив, а Міністерство оборони України прийняло погоджений сторонами товар, що підтверджується видатковими накладними та актами приймального контролю.
		Оплата за поставлений товар здійснена  Міністерством оборони України в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.
		Таким чином, підтверджується факт повного виконання сторонами умов Договорів про поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України). Жодних заперечень щодо виконання договору з боку Міністерства оборони України матеріали справи не містять.
		Частиною 2 ст. 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
		Приписами частини 3 ЦК України визначено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		За таких обставин, відсутні підстави для зменшення ціни договорів з огляду на відсутність умов такого зменшення у договорі та з огляду на заборону такого зменшення через повне виконання договору згідно приписів ЦК України.
		Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів" (дата набрання чинності 23.07.2014), підрозділ 2 розділу XX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 32 такого змісту: 
		тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, зокрема:  
		спеціальних засобів індивідуального захисту (каски, виготовлені відповідно до військових стандартів або технічних умов, чи їх еквіваленти та спеціально призначені для них компоненти (тобто підшоломи, амортизатори), що класифікуються у товарній підкатегорії 6506 10 80 00 згідно з УКТ ЗЕД, бронежилети, що класифікуються у товарній підкатегорії 6211 43 90 00 згідно з УКТ ЗЕД), виготовлених відповідно до військових стандартів або військових умов для потреб правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, інших суб'єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону; ниток для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 5402 11 00 00 та 5407 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД; тканин (матеріалів) для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 3920 10 89 90, 3921 90 60 00, 5603 14 10 00, 6914 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.
		При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач та військовий прокурор посилаються на те, що укладені між сторонами Договори в частині визначення ціни, суперечать зазначеному Закону, а тому мають бути в цій частині визнані судом недійсними.
		Проте, дослідивши матеріали справи та умови спірних Договорів, суд відхиляє такі твердження, оскільки наведеною правовою нормою врегульовано оподаткування саме операцій з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України відповідних товарів - спеціальні засоби індивідуального захисту, тоді як правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, до таких не належать.
		Дослідивши зміст Договорів про поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) суд дійшов висновку, що умови даних договорів не містять посилань на те, що продукція підлягає використанню саме в оборонних цілях при проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.
		Окрім того, у відповідності до наявних у матеріалах справи копій ліцензії серії AB №601510 на виробництво спеціальних засобів індивідуального захисту; довідки Державної служби статистики України АА№778633 з зазначенням основних видів діяльності підприємства та сертифікату на систему управління якістю (ISO 9001:2008) стосовно розробки та виробництва засобів індивідуального бронезахисту, вбачається, що відповідач є вітчизняним виробником і ввезення на митну територію України та подальше постачання на митній території України таких товарів не здійснює. Поставлена за Договорами продукція не перетинала державний кордон України, у зв'язку з чим коди УКТ ЗЕД такій продукції станом на час поставки не присвоювались.
		Посилання на те, що шоломи кулезахисні та бронежилети, що були предметом постачання за Договорами, класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, зазначеними у Законі України "Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів", не підтверджені жодними доказами. Також відсутні і будь-які докази на підтвердження того, що здійснені за Договорами поставки відносяться до операцій з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України.
		Таким чином, нормами податкового законодавства, на які посилається позивач та військовий прокурор, не передбачено звільнення відповідача від обов'язку сплати податку на додану вартість в рамках укладених між сторонами договорів про поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
		Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, у постанові від 18 вересня 2017 року по справі №910/22319/16.
		Також, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до положень п. п. 4.5 ст. 4 Податкового кодексу України, при встановленні пільг або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року. 
		При цьому, Законом України від 01.07.2014  «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів» іншого порядку застосування наданої пільги не передбачено.
		Крім того, в силу положень п. 30.4. статті 30 Податкового кодексу України платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.
		З огляду на приписи наведеної норми, суд зазначає, що отримання платником податку податкової пільги не тягне за собою її загальнообов'язкове використання, а ставиться у залежність від волевиявлення одержувача цієї пільги на її подальше використання.
		Таким чином, наявність податкових пільг, що передбачені чинним законодавством, сама по собі не вимагає будь-якого коригування кінцевої вартості товарів (робіт, послуг), оскільки це є правом платника податків.
		Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи до нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
		Також, у п. 56.21 статті 56 Податкового кодексу України законодавчо визначено що у разі, коли норма Податкового кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на його на підставі, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь, як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		Посилання прокурора та представника третьої особи на Акт ревізії ДФІ України окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерстві оборони України за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 від 21 квітня 2015 року  №08-21/6, не приймаються судом до уваги, оскільки, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава зменшення ціни Договорів на суму податку на додану вартість та не може підтверджувати порушення сторонами Договорів норм законодавства при його укладенні. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами Договорів і не можуть їх змінювати.
		Акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень, не є правовим документом, не є актом індивідуальної дії та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 р. у справі № 21-237а13.
		Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» у повному обсязі включило отриманий податок на додану вартість до своїх податкових зобов'язань (відобразило у деклараціях з ПДВ) та сплатило його у відповідному розмірі до бюджету у відповідності до поданих декларацій з ПДВ за період червень - жовтень 2014 року (період виконання зобов'язань з ПДВ), що свідчить про відсутність завданих державі збитків.
		Так, з метою з'ясування усіх обставин даної справи, ухвалою суду від 18.10.2016 р. було призначено судове економічну експертизу.
		Висновком експерта №SE/02/1611-21 від 28 квітня 2017 року, складеного за результатами судової економічної експертизи, встановлено наступне:
		- здійснення у повному обсязі нарахування (декларування) ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» податкових зобов'язань з податку на додану вартість щодо поставки торів (бронежилетів та шоломів кулезахисних) у період з липня 2014 р. по жовтень 2014 р. включно, відповідно до укладених із Міністерством оборони України договорів про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/14/28 від 28.05.2014 р., №286/3/14/32 від 30.05.2014 р., №286/3/14/85 від 26.06.2014 р., №286/3/14/86 від 26.06.2014 р., №286/3/14/87 від 26.06.2014 р., №286/3/14/105 від 04.08.2014 р., №286/3/14/106 від 04.08.2014 р., №286/3/14/107 від 04.08.2014 р., №286/3/14/121 від 04.09.2014 р., №286/3/14/122 від 04.09.2014 р., №286/3/14/123 від 24.09.2014 р., №286/3/14/124 від 24.09.2014 р., №286/3/14/125 від 24.09.2014., №286/3/14/126 від 24.09.2014 р., №286/3/14/127 від 24.09.2014р., №281/3/14/132 від 24.09.2014р., №286/3/14/133 від 24.092014 р., №286/3/14/134 від24.09.2014р., №286/3/14/135 від 24.09.2014 р., № 286/3/14/179 від 14.10.2014 р. та оформлених первинних документів, документально підтверджується.
		- здійснення у повному обсязі ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» оплати до бюджету задекларованих сум податку на додану вартість за період з липня 2014 р. по | жовтень 2014 р. включно, відповідно до поданих податкових декларацій податку на додану вартість за вказаний період, за договорами про поставку і державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кой Державного бюджету України): №286/3/14/28 від 28.05.2014 р., №286/3/14/32 від 30.05.2014 р., №286/3/14/85 від 26.06.2014 р., №286/3/14/86 від 26.06.2014 р., №286/3/14/87 від 26.06.2014 р., №286/3/14/105 від 04.08.2014 р., №286/3/14/106 від 04.08.2014 р., №286/3/14/107 від 04.08.2014 р., №286/3/14/121 від 04.09.2014 р., №286/3/14/122 від 04.09.2014 р., №286/3/14/123 від 24.09.2014 р., №286/3/14/124 від 24.09.2014 р., №286/3/14/125 від 24.09.2014., №286/3/14/126 від 24.09.2014 р., №286/3/14/127 від 24.09.2014р., №281/3/14/132 від 24.09.2014р., №286/3/14/133 від 24.092014 р., №286/3/14/134 від24.09.2014р., №286/3/14/135 від 24.09.2014 р., № 286/3/14/179 від 14.10.2014 р. документально підтверджується.
		- заподіяння державі збитків (матеріальної шкоди) у економічною їх розумінні шляхом здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000» нарахування (декларування) податкових зобов'язань з податку на додану вартість із операцій постачання товарів (бронежилетів та шоломів кулезахисних) у період з липня 2014 р. по жовтень 2014 р. включно, відповідно до укладених із Міністерством оборони України договорів про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України): №286/3/14/28 від 28.05.2014 р., №286/3/14/32 від 30.05.2014 р., №286/3/14/85 від 26.06.2014 р., №286/3/14/86 від 26.06.2014 р., №286/3/14/87 від 26.06.2014 р., №286/3/14/105 від 04.08.2014 р., №286/3/14/106 від 04.08.2014 р., №286/3/14/107 від 04.08.2014 р., №286/3/14/121 від 04.09.2014 р., №286/3/14/122 від 04.09.2014 р., №286/3/14/123 від 24.09.2014 р., №286/3/14/124 від 24.09.2014 р., №286/3/14/125 від 24.09.2014., №286/3/14/126 від 24.09.2014 р., №286/3/14/127 від 24.09.2014р., №281/3/14/132 від 24.09.2014р., №286/3/14/133 від 24.092014 р., №286/3/14/134 від24.09.2014р., №286/3/14/135 від 24.09.2014 р., № 286/3/14/179 від 14.10.2014 р. та оформлених первинних документів, а також проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» у повному обсязі оплати до бюджету задекларованих сум податку на додану вартість за період з липня 2014 р, по жовтень 2014 р. включно, відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за вказаний період, документально не підтверджується.
		- висновок Державної фінансової інспекції України, викладений в Акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства оборони України за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. № 08-21/6 від 21.04.2015 р., щодо нанесення державі збитків унаслідок сплати Міністерством оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000» грошових коштів у розмірі 30 699 718,52 грн., як податку на додану вартість у складі вартості поставленої продукції, яка звільнена від такого оподаткування, документально не підтверджується.
		Відтак, судом не приймаються до уваги і посилання позивача та військового прокурора на Акт від 21.07.2016 №118/26-15-14-07-02-31778043 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з постачання Міністерству оборони України бронежилетів та шоломів кулезахисних за період з 01.05.2014 по 30.06.2015, проведеної інспекторами ГУ ДФС у м. Києві.
		Крім того, податкові повідомлення-рішення, прийняті за даним актом ГУ ДФС у м. Києві, скасовані у повному обсязі постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2017 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 р. по справі №826/18372/16 і набрала законної сили.
		Відповідно до даних судових рішень, при розгляді справи №826/18372/16 була встановлена та визнана правомірність поведінки відповідача, як платника податків у зазначений період, а також підтверджено правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку відповідачем відповідно до існуючої первинної документації. 
		Приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для звільнення сторін від доказування, до яких належить: обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування; факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони; вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені; рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
		Також обставини, встановлені судами при розгляді адміністративної справи №826/18372/16, повністю узгоджуються з Висновком експерта №SE/02/1611-21 від 28 квітня 2017 р. за результатами судової економічної експертизи у даній справі, у якому встановлено, що впродовж липня 2014 р. - жовтня 2014 р. включно у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» не було документально оформлених підстав для відображення у податковому обліку без сум податку на додану вартість господарських операцій згідно укладених із Міністерством оборони України договорів на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України): №286/3/14/28 від 28.05.2014 р., №286/3/14/32 від 30.05.2014 р., №286/3/14/85 від 26.06.2014 р., №286/3/14/86 від 26.06.2014 р., №286/3/14/87 від 26.06.2014 р., №286/3/14/105 від 04.08.2014 р., №286/3/14/106 від 04.08.2014 р., №286/3/14/107 від 04.08.2014 р., №286/3/14/121 від 04.09.2014 р., №286/3/14/122 від 04.09.2014 р., №286/3/14/123 від 24.09.2014 р., №286/3/14/124 від 24.09.2014 р., №286/3/14/125 від 24.09.2014., №286/3/14/126 від 24.09.2014 р., №286/3/14/127 від 24.09.2014р., №281/3/14/132 від 24.09.2014р., №286/3/14/133 від 24.092014 р., №286/3/14/134 від24.09.2014р., №286/3/14/135 від 24.09.2014 р., № 286/3/14/179 від 14.10.2014 р. та первинних бухгалтерських документів, оформлених із податком на додану вартість, без внесення змін до умов зазначених вище договорів.
		Неможливість зменшення ціни договору на вартість сплаченого податку на додану вартість на 20% також підтверджується цим висновком судової економічної експертизи №SE/02/1611-21 від 28.04.2017 р., а саме: «при застосуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» приписів п.32 Перехідних положень Податкового кодексу України до операцій постачання спеціальних засобів індивідуального захисту, зокрема, кулезахисних шоломів та бронежилетів, у випадку сплати податку на додану вартість при закупівлі сировини та матеріалів, за відсутності бюджетного відшкодування за такими операціями, вартість продукції власного виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» на суму податку на додану вартість (20%) не зменшиться».
		При цьому, дослідивши висновок експерта №SE/02/1611-21 від 28 квітня 2017 р. та матеріали даної справи, суд зазначає, що такий висновок є повним та обґрунтованим, узгоджується з іншими матеріалами справи, у зв'язку з чим приймається судом як належний і допустимий доказ у даній справі. Більш того, позивачем, військовим прокурором або третьою особою клопотань про проведення додаткової або повторної експертизи заявлено не було.
		Суд також не приймає до уваги і посилання позивача та прокурора на висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 14.04.2017 р., №5502/7072/17-45, оскільки ґрунтується та підтверджує висновки Акту ГУ ДФС у м. Києві від 21.07.2016 №118/26-15-14-07-02-31778043, рішення за якими були скасовані при розгляді адміністративної справи №826/18372/16.
		Посилання позивача на положення Закону України "Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів" як на підставу для стягнення з відповідача коштів, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно з п. 5.1 ст. 5 Податкового кодексу України, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу (до відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів між платником податків та контролюючою установою).
		Більш того, частиною 2 ст. 1 ЦК України встановлено, що до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. 
		Таким чином, по суті доводи сторін зводяться до необхідності вирішення питання щодо порядку оподаткування ПДВ певних господарських операцій - поставки бронежилетів та шоломів кулезахисних, що до компетенції господарського суду не відноситься.
		Будь-яких порушень відповідачем зобов'язань за Договорами, що може бути підставою для притягнення відповідача до відповідальності, при розгляді справи не встановлено.
		Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Таким чином, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
		В силу ст.ст. 626, 628, 627 ЦК України зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відтак, суперечність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
		Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями  представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Дослідивши оспорювані договори, суд дійшов висновку про те, що зміст договорів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особи, які уклали договір, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі; а договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Таким чином, будь-які підстави для визнання оспорюваних Договорів недійсними у частині включення до ціни договорів податку на додану вартість у розмірі 20%, відсутні.
		У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Враховуючи встановлені судом обставини, всебічно і повно дослідивши зібрані учасниками судового процесу докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
		За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Відмовити у задоволенні позову Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна фінансова інспекція України, за участю Головної військової прокуратури, про стягнення  30 699 718,52 грн. та визнання договорів недійсними частково.
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
		 
		Повний текст рішення складено 06.11.2017 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                            Н.І. Зеленіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...