Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1486/17 : не визначено.
Надіслано судом: 09.11.2017. Зареєстровано: 10.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2017.
Дата набрання законної сили: 08.11.2017
Результат оскарження 12.04.2018 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		"08" листопада 2017 р.Справа № 916/1486/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
		головуючого судді: Богацької Н.С.
		суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
		 
		секретар судового засідання: Процук О.В.
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_1  довіреність від 13.07.2016;
		від відповідача: ОСОБА_2  довіреність № 9 від 10.07.2017;
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС»
		на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2017
		у справі № 916/1486/17
		за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів»
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС»
		про: стягнення 464 128,97 грн.
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		В червні 2017 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС», про стягнення заборгованості за договором поставки №11/01-16 від 11.01.2016 в сумі 464128,97грн., яка складається з основного боргу в сумі 342401,09грн., пені в сумі 43199,59грн., штрафу в сумі 47440,11грн., 3% річних в сумі 5196,12грн., інфляційних втрат в сумі 25892,06грн.
		Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно Договору грошових зобовязань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості та підстави для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу згідно п. 6.3 Договору, 3% річних та інфляційних втрат згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.07.2017) позов задоволено частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» стягнуто суму основного боргу у розмірі 342401,09 грн., пеню в сумі 43199,59грн. 3% річних в сумі 5196,12 грн., штраф в сумі 47440,11грн., інфляційні втрати 25137,05грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення місцевого господарського суду вмотивовано доведеністю факту невиконання відповідачем зобовязання зі своєчасної та повної оплати поставленого товару. При цьому, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість вимог в частині стягнення інфляційних втрат, що стало підставою часткового задоволення позову.
		Не погоджуючись з даним рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задовольнити в межах доведеності реального боргу та штрафних санкцій.
		Зокрема, скаржник зазначає, що не знав про наявність спору та звернення позивача до суду, адже в порушення вимог ст.ст. 6-8, 56 Господарського процесуального кодексу України претензія та копія позовної заяви ним не отримувались. Крім того, скаржник також зауважує, що він належним чином не повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, оскільки при зверненні до суду позивачем навмисно було неправильно зазначено код ЄДРПОУ та адресу відповідача. Фактичного спору між сторонами не існує, відповідач визнає наявність боргу та не відмовляється від його сплати.
		Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Додатково зауважив, що строк дії договору поставки № 11/01-16 від 11.01.2016 сплинув, однак розрахунку відповідачем за зазначеним договором не здійснено, заборгованість не погашена.
		В ході розгляду справи, скаржник апеляційну скаргу підтримав, додатково просив долучити до матеріалів справи копію додаткової угоди від 15.04.2016 до договору поставки № 11/01-16, якою змінено встановлений п. 2.3 Договору графік платежу, а також розрахунок штрафних санкцій.
		Представник позивача, згідно поданих письмових пояснень, факт укладання даної угоди заперечив, зазначив, що станом на 15.04.2016, ОСОБА_3 був звільнений з посади директора Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», про що надав відповідні докази.
		Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.11.2016 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС» (Покупець) укладено Договір поставки № 11/01-16 (Договір), у відповідності до умов якого Постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця металопродукцію (Товар), а Покупець зобовязався прийняти та оплатити її вартість в строки, визначені Договором.
		Згідно з п.1.2 Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), а також умови поставки визначаються видатковими накладними.
		Поставка товару у відповідності з п. 4.3 Договору здійснюється на умовах EXW склад Постачальника по фізичній вазі, що визначається на товарних вагах на складі Постачальника в присутності представника Покупця.
		Датою поставки Товару є дата прийняття Товару покупцем, відповідно до умов поставки, викладених в даному Договорі та видаткових накладних (п. 4.4 Договору).
		Відповідно до п. 4.5 Договору постачальник вважається таким, що виконав свої зобовязання щодо поставки, якщо він здійснив поставку Товару: в узгоджені термін (дату та час) і місце доставки; в асортименті і кількості, згідно з товаросупровідними документами; належної якості, відповідно вимогам, що предявляються до Товару законом та за цінами, затвердженими Сторонами.
		Право власності на Товар переходить до Покупця в момент підписання видаткової накладної за поставлену партію Товару. Ризик втрати чи пошкодження Товару переходить до покупця з моменту прибуття Товару та його прийняття Покупцем (п. 4.6 Договору).
		Приймання Товару продукції з асортименту, кількості і якості проводиться Покупцем на базі Постачальника перед відвантаженням. Після відвантаження, претензії Покупця за асортиментом і кількістю Постачальником не приймаються. Претензії щодо якості приймаються не пізніше 2 (двох) календарних днів після відвантаження Товару, виклик представника Постачальника при цьому обовязковий. До моменту повного врегулювання претензії Покупець не має права проводити будь які дії з отриманим Товаром, в іншому випадку претензій по якості не приймаються (п. 5.1 Договору).
		Пунктом 2.3 Договору сторони узгодили, що, розрахунок за цим Договором здійснюється в національній валюті України шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок Постачальника на умовах часткової оплати згідно наступного графіку:
		до 31 травня 2016 року-59300 грн.00 коп.
		до 30 червня 2016 року -59300 грн. 00 коп.
		до 31 липня  2016 року -59300 грн. 00 коп.
		до 31 серпня 2016 року -59300 грн. 00 коп.
		до 30 вересня 2016 року -59300 грн. 00 коп.
		до 31 жовтня 2016 року -59300 грн. 00 коп.
		до 30 листопада 2016 року -59300 грн. 00 коп.
		до 31 грудня 2016 року -59300 грн. 00 коп.
		до 31 січня 2017 року -59300 грн. 00 коп.
		до 28 лютого 2017 року -59300 грн. 00 коп.
		до 31 березня 2017 року -59300 грн. 00 коп.
		до 30 квітня 2017 року -59301 грн. 09 коп.
		Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у випадку порушення встановлених цим Договором строків оплати, згідно з п. 2.3., Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості Товару за кожен день прострочення. А також, у разі затримання оплати понад 15 днів, штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
		Згідно з п. 6.5 Договору сторони дійшли згоди встановити трирічний період часу в частині стягнення штрафних санкцій за цим Договором.
		Договір, за змістом п.9.1, вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31.05.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобовязань, що випливають з Договору.
		З матеріалів справи вбачається, що постачальником, на виконання умов Договору позивач протягом лютого-березня 2016 року згідно до видаткових накладних № РН-000072 від 25.02.2016 на суму 120628,20грн., № РН-000073 від 26.02.2016 на суму 120489,60грн, №     РН-000074 від 26.05.2016 на суму 301289,28грн., № РН-000075 від 29.02.2016 на суму 138008,52грн., №     РН-000077 від 01.03.2016 на суму 31185,49грн., передано покупцю товар на загальну суму 711601,09грн. Видаткові накладні підписані представником покупця без жодних зауважень та заперечень та скріплені печаткою Товариства.
		В свою чергу, за змістом апеляційної скарги, відповідач факт отримання ним товару за вказаними видатковими накладними не заперечує та не оспорює.
		29.03.2017 позивачем на адресу відповідача за вих.№109 направлена претензія (а.с.23-25), у відповідності до якої позивач вимагав від відповідача в строк до 10.04.2017 оплатити поставлений товар.
		Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
		Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків:
		Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір поставки № 11/01-16 від 11.01.2016 є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.
		Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
		За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
		1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
		2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
		Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (абз. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).
		Товар на суму 711601,09грн., як визнано відповідачем, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов Договору.
		Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.655, ч.1ст.691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.
		Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
		Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів повної сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобовязань іншим передбаченим законом способом, відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано і за змістом апеляційної скарги не вбачається.
		Враховуючи викладене, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно видаткових накладних № РН-000072 від 25.02.2016 на суму 120628,20грн., № РН-000073 від 26.02.2016 на суму 120489,60грн, №     РН-000074 від 26.05.2016 на суму 301289,28грн., №     РН-000075 від 29.02.2016 на суму 138008,52грн., №     РН-000077 від 01.03.2016 на суму 31185,49грн. на умовах, передбачених п.2.3 Договору. Нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобовязання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобовязання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.
		В свою чергу, відповідно до ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації, пені та штрафу, передбачених п. 6.3 Договору.
		За поданим позивачем розрахунком розмір пені за період з моменту виникнення права вимоги по 20.06.2017 становить 43199,59 грн.
		Представлений позивачем розрахунок перевірений як місцевим, так і апеляційним господарським судом, містить арифметичні помилки, що призвели до заниження стягуваної суми пені.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що розрахунок розміру пені здійснюється за формулою:
		сума пені = сума заборгованості * подвійну облікову ставку НБУ: 100% * кількість днів прострочення: календарну кількість днів у році.
		Так, за період з 01.10.2016 по 27.10.2016, тобто за 27 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 15 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1312,38 грн. (59300*30%/100%*27/366).
		За період з 28.10.2016 по 12.03.2017, тобто за 136 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 14 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 6178,62 грн. (59300*28%/100%*65/366) + (59300*28%/100%*71/365).
		За період з 13.03.2017 по 30.03.2017, тобто за 18 днів прострочення, виходячи із суми боргу 29300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 14 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 404,58 грн. (29300*28%/100%*136/365). Період нарахування пені обмежений виходячи з приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
		За період з 01.11.2016 по 11.04.2017, тобто за 162 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 14 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 7361,87 грн. (59300*28%/100%*62/366) + (59300*28%/100%*100/365).
		За період з 12.04.2017 по 13.04.2017, тобто за 1 день прострочення, виходячи із суми боргу 38600,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 14 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 29,61 грн. (38600*28%/100%*1/365).
		За період з 14.04.2017 по 20.04.2017, тобто за 7 днів прострочення, виходячи із суми боргу 38600,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 13 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 192,47 грн. (38600*26%/100%*7/365).
		За період з 21.04.2017 по 27.04.2017, тобто за 7 днів прострочення, виходячи із суми боргу 20600,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 13 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 102,72 грн. (20600*26%/100%*7/365).
		За період з 01.12.2016 по 13.04.2017, тобто за 134 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 14 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 6091,86 грн. (59300*28%/100%*31/366) + (59300*28%/100%*103/365).
		За період з 14.04.2017 по 27.04.2017, тобто за 14 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 13 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 591,38 грн. (59300*26%/100%*14/365).
		За період з 28.04.2017 по 15.05.2017, тобто за 18 днів прострочення, виходячи із суми боргу 53300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 13 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 683,41 грн. (53300*26%/100%*18/365). При здійсненні розрахунку позивачем помилково за базу обчислення взято заборгованість в розмірі 53300грн замість 53900 (59300 (сума згідно графіку)-5400 (сума оплати)).
		За період з 16.05.2017 по 25.05.2017, тобто за 10 днів прострочення, виходячи із суми боргу 45900,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 13 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 326,96 грн. (45900*26%/100%*10/365).
		За період з 26.05.2017 по 31.05.2017, тобто за 6 днів прострочення, виходячи із суми боргу 45900,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 12,5 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 188,63 грн. (45900*25%/100%*6/365).
		За період з 01.01.2017 по 13.04.2017, тобто за 103 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 14 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4685,51 грн. (59300*28%/100%*103/365).
		За період з 14.04.2017 по 25.05.2017, тобто за 42 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 13 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1774,13 грн. (59300*26%/100%*42/365).
		За період з 26.05.2017 по 20.06.2017, тобто за 26 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 12,5 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1056,03 грн. (59300*25%/100%*26/365).
		За період з 01.02.2017 по 13.04.2017, тобто за 72 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 14 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 3275,31 грн. (59300*28%/100%*72/365).
		За період з 14.04.2017 по 25.05.2017, тобто за 42 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 13 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1774,13 грн. (59300*26%/100%*42/365).
		За період з 26.05.2017 по 20.06.2017, тобто за 26 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 12,5 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1056,03 грн. (59300*25%/100%*26/365).
		За період з 01.03.2017 по 13.04.2017, тобто за 44 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 14 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2000,58 грн. (59300*28%/100%*44/365).
		За період з 14.04.2017 по 25.05.2017, тобто за 42 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 13 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1774,13 грн. (59300*26%/100%*42/365).
		За період з 26.05.2017 по 20.06.2017, тобто за 26 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 12,5 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1056,03 грн. (59300*25%/100%*26/365).
		За період з 01.04.2017 по 13.04.2017, тобто за 13 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 14 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 591,38 грн. (59300*28%/100%*13/365).
		За період з 14.04.2017 по 25.05.2017, тобто за 42 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 13 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1774,13 грн. (59300*26%/100%*42/365).
		За період з 26.05.2017 по 20.06.2017, тобто за 26 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300,00 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 12,5 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1056,03 грн. (59300*25%/100%*26/365).
		За період з 01.05.2017 по 25.05.2017, тобто за 25 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59301,09 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 13 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1056,05 грн. (59301,09*26%/100%*25/365).
		За період з 26.05.2017 по 20.06.2017, тобто за 26 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59301,09 грн. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 12,5 % сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1056,05 грн. (59301,09*25%/100%*26/365).
		Таким чином, за розрахунком суду загальний розмір пені становить 47450,01грн. Водночас, як правильно зазначено місцевим господарським судом, за відсутністю підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню у розмірі, що визначений позивачем.
		Згідно поданого позивачем розрахунку розмір штрафу, нарахованого відповідно до п. 6.3 Договору складає 47440,109грн. Перевіривши представлений розрахунок колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в цій частині виходячи з розрахунку: 474401,09 (сума заборгованості, з якої допущено прострочення понад 15 днів)*10% (розмір штрафу)/100%.
		Крім того, позивачем за прострочення оплати вартості поставленого товару нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 5196,12 грн.
		Перевіривши здійснений розрахунок розміру 3 % річних, колегія суддів вважає, що його зроблено методологічно та арифметично неправильно. 
		За період з 01.10.2016 по 12.03.2017, тобто за 163 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 793,25 грн. (59300*3%/100%*92/366) + (59300*3%/100%*71/365).
		За період з 13.03.2017 по 12.04.2017, тобто за 31 день прострочення, виходячи із суми боргу 29300 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 74,66 грн. (29300*3%/100%*92/365).
		За період з 01.11.2016 по 11.04.2017, тобто за 162 дні прострочення, виходячи із суми боргу 59300 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 788,77 грн. (59300*3%/100%*61/366) + (59300*3%/100%*101/365).
		За період з 13.04.2017 по 20.04.2017, тобто за 8 днів прострочення, виходячи із суми боргу 38600 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 25,38 грн. (38600*3%/100%*8/365).
		За період з 21.04.2017 по 27.04.2017, тобто за 7 днів прострочення, виходячи із суми боргу 20600 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 11,85 грн. (20600*3%/100%*7/365).
		За період з 01.12.2016 по 27.04.2017, тобто за 148 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 720,94 грн. (59300*3%/100%*31/366) + (59300*3%/100%*117/365).
		За період з 28.04.2017 по 15.05.2017, тобто за 18 днів прострочення, виходячи із суми боргу 53300 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 78,86 грн. (53300*3%/100%*18/365). При здійсненні розрахунку позивачем помилково за базу обчислення взято заборгованість в розмірі 53300грн замість 53900 (59300 (сума згідно графіку)-5400 (сума оплати)).
		За період з 16.05.2017 по 20.06.2017, тобто за 35 днів прострочення, виходячи із суми боргу 45900 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 132,04 грн. (45900*3%/100%*35/365).
		За період з 01.01.2017 по 20.06.2017, тобто за 171 день прострочення, виходячи із суми боргу 59300 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 833,45 грн. (59300*3%/100%*171/365).
		За період з 01.02.2017 по 20.06.2017, тобто за 140 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 682,36 грн. (59300*3%/100%*140/365).
		За період з 01.03.2017 по 20.06.2017, тобто за 112 днів прострочення, виходячи із суми боргу 59300 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 545,89 грн. (59300*3%/100%*112/365).
		За період з 01.04.2017 по 20.06.2017, тобто за 81 день прострочення, виходячи із суми боргу 59300 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 394,79 грн. (59300*3%/100%*81/365).
		За період з 01.05.2017 по 20.06.2017, тобто за 51 день прострочення, виходячи із суми боргу 59301,09 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 248,58 грн. (59300*3%/100%*51/365).
		Таким чином, за розрахунком суду загальний розмір 3% річних становить 5330,82грн. Водночас, за відсутністю підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню у розмірі, що визначений позивачем.
		Одночасно, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 25892,06 грн.
		Передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 по справі №   37/64).
		Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №     14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
		Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
		Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. 
		У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».
		З урахуванням викладеного, індекс інфляції, що підлягає стягненню, повинний бути розрахований виходячи із наступного розрахунку:
		Сума інфляційних втрат = С х Пс - С, де С - сума заборгованості; Пс - сукупний індекс інфляції, який розраховано наступним чином:
		Пс = (П-1: 100)*(П-2: 100)*(П-3: 100)*...*(П-Z :100), де П-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочки; П-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочки; П-3 - індекс інфляції за третій місяць прострочки; П-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочки; виходячи з суми боргу та періоду прострочки.
		Перевіривши представлений розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів доходить висновку, що останній здійснено позивачем арифметично не вірно, з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом наведених вище рекомендаційних розяснень, здійснюється не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги щодо сплати суми боргу та період існування відповідного грошового зобовязання, нарахування інфляції на суми 38600,00грн., 20600,00грн., 53300,00грн. за квітень 2017 року, а також на суму 45900,00грн. за травень 2017 року суд вважає безпідставним.
		Отже розмір належних до стягнення інфляційних втрат, з урахуванням правильності їх розрахунку становить 23488,60 грн., замість стягнутих місцевим судом 25137,05грн. Безпідставно стягнута сума інфляційних втрат становить 1648,45грн., в частині якої переглядуване рішення підлягає скасуванню із відмовою у задоволенні позовних вимог в цій сумі.
		В ході апеляційного перегляду, відповідач просив долучити до матеріалів справи копію додаткової угоди від 15.04.2016 до договору поставки № 11/01-16, за змістом якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.3 договору поставки № 11/01-16 та викласти його в наступній редакції: 
		« 2.3. Розрахунок за цим Договором здійснюється в національній валюті України шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок Постачальника на умовах часткової оплати в період з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року згідно наступного графіку:
		до 31 травня 2016 року - 59 300 грн.00 коп.
		до 30 червня 2016 року -59 300 грн. 00 коп.
		до 31 липня  2016 року -59 300 грн. 00 коп.
		до 31 серпня 2016 року -59 300 грн. 00 коп., залишок грошових коштів на суму 474     401,09 грн. Покупець зобовязується сплатити на поточний рахунок Постачальника до 31 травня 2017 року. Всі інші пункти Договору № 11/01-16 від 11.01.2016 залишити без змін в первинній редакції.
		Надана фотокопія додаткової угоди містить підписи: від покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтакт МВС» - директора ОСОБА_4 та від постачальника ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» - начальника ОСОБА_3, які скріплені відбитками печаток юридичних осіб.
		Оцінюючи представлені докази на предмет їх належності та допустимості, а отже і спроможності підтверджувати певні факти (зокрема, щодо зміни встановленого п. 2.3 Договору графіку платежу), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Положення статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За змістом ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
		Враховуючи, що представник позивача заперечував факт підписання такої угоди та  обгрунтовано наполягає на відсутності повноважень визначеної в ній особи (ОСОБА_3М.) на її підписання (зареєстровані у встановленому порядку відомості щодо зміни керівника Підприємства з 03.03.2016), апеляційний господарський суд ухвалою від 25.10.2017 зобовязав відповідача надати оригінал додаткової угоди від 15.04.2016 для огляду в судовому засіданні.
		В судовому засіданні від 08.11.2017 представник відповідача пояснив, що оригінал додаткової угоди в його розпорядженні відсутній, представити оригінал  в даному судовому засіданні він немає можливості через ненадання його позивачем. При цьому, представник повідомив, що не є штатним працівником Товариства, а здійснює представництво інтересів юридичної особи за довіреністю, а тому не може повідомити коли витребувані судом документи будуть передані довірителем та можливість їх надання суду.
		В силу приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		У світлі викладеного, представлена на дослідження копія додаткової угоди від  15.04.2016, за відсутності інших доказів спрямованості волевиявлення сторін на зміну встановленого правовідношення, не може бути розцінені судом як беззаперечний доказ досягнення між сторонами згоди щодо погодження нового графіку платежів, оскільки в цьому випадку рішення ґрунтуватиметься лише на поясненнях відповідача та фотокопії документу, дійсність якого позивачем заперечується.
		Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про неспроможність доводів апелянта в цій частині та відхиляються судовою колегією як доказово необґрунтовані.
		При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апеляційний перегляд оскаржуваного рішення тривав з 28.08.2017, а отже відповідач мав достатньо часу для реалізації визначених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України процесуальних прав щодо подання належних у розумінні ст. 34 наведеного Кодексу доказів, які б у встановленому порядку спростовували доводи позивача.
		Що стосується посилань скаржника на належне повідомлення відповідача про час, місце та дату розгляду справи колегія суддів зазначає, що такі обставини під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження.
		Наразі, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 28-30) кореспонденція суду направлялась за зареєстрованою адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС»: 65059, м. Одеса, Адміральський проспект, 33А, оф 316, та повернута підприємством поштового звязку із позначкою «за закінченням терміну зберігання».
		У світлі приписів ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та рекомендаційних розяснень п. 3.9.1 Пленуму Вищого господарського суду України №     18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» таке повідомлення учасника судового процесу вважається належним, що спростовує доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом вимог ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.
		Втім, з огляду на допущені місцевим судом помилки при визначені належних до стягнення сум інфляційної індексації, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги і часткового скасування переглядуваного рішення та задоволення про позовних вимог щодо інфляційної індексації в сумі 23488,60 грн.
		Частковість задоволення апеляційних і позовних вимог за змістом ст.49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює і розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги і перерозподіл витрат зі сплати судового збору за подання позову між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
		В силу приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
		Правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01.11.2011.
		Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
		Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла станом на день звернення позивача з позовом до суду, визначено, що ставки судового збору із позовної заяви майнового характеру встановлюються в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітної плати, а з позовної заяви немайнового характеру - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
		Предметом спору у даній справі є одна вимога майнового характеру (про стягнення 464128,97 грн.).
		Відтак, відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 6961,94 грн. (за розгляд вимоги майнового характеру  464128,97 грн.).
		Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2017 у справі №916/1486/17 складав 7658,13 грн. - 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
		Між тим, як вбачається з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення №1047 від 16.08.2017 (а.с. 97) скаржником було сплачено судовий збір лише в сумі 7645,67грн, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС» суму недоплаченого ним судового збору в розмірі 12,46 грн. в дохід Державного бюджету України.
		 
		Керуючись ст.ст. 44, 49, 101-105 ГПК України, судова колегія -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС» задовольнити частково.
		2.Рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2017 у справі №       916/1486/17 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
		« 1.Позов задовольнити частково.
		2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» суму основного боргу у розмірі  342401,09 грн., пеню у розмірі 43199,59грн., штраф у розмірі 47440,11грн., 3% річних 5196,12грн., інфляційні втрати 23488,60 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6925,89грн. 
		3.В решті позовних вимог  відмовити.».
		3.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 39,66грн.
		4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ МВС» (65059, м. Одеса, Адміральський проспект, 33А, оф. 316; код 38915198) на користь державного бюджету України, отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса, код ЄДРПОУ отримувача: 38016923, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 12,46грн.
		5.Видачу наказів за постановою та в порядку ст. 122 Господарського процесуального кодексу України із зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.
		Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
		 
		 
		Головуючий суддяБогацька Н.С.
		 
		 
		СуддіРазюк Г.П.
		 
		 
		ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...