Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/3834/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2017. Зареєстровано: 13.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 570/3834/16-ц 
		Номер провадження 2/570/260/2017 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		03 листопада 2017 року     Рівненський районний суд Рівненської області 
		        в особі судді                               Остапчук Л.В.  
		    при секретарі                           Захарук Г.Л.
		        за участю: представника позивача, прокурора           Прищепи О.М.
		                  представника третьої особи,
		                  облуправління Держгеокадастру           ОСОБА_1
		                  представника відповідача ОСОБА_2,
		                  адвоката                             ОСОБА_3
		                  представника відповідачки ОСОБА_4,
		                  адвоката                             ОСОБА_5
		                  представника третьої особи ОСОБА_6,
		                  адвоката                             ОСОБА_7
		                  третьої особи, приватного нотаріуса            ОСОБА_8
		                  представника третіх осіб ОСОБА_9            ОСОБА_9
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне 
		цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави (до участі в справі залучено як третю особу: Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області) до ОСОБА_2, ОСОБА_4 (до участі в справі залучено як третіх осіб: ОСОБА_6, приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12) про визнання договору недійсним, 
		в с т а н о в и в :
		    Перший заступник прокурора Рівненської області звернувся до суду з даним позовом і просить визнати недійсним договір міни земельних ділянок загальною площею 1,9732 га вартістю 212391 грн., укладеного 05.04.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 за № 694.
		    Позовні вимоги мотивуються тим, що вказаний договір суперечить вимогам Закону, зокрема вимогам п.5 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та ст.14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ". Тобто при укладенні договору сторонами порушено вимоги чинного законодавства щодо зборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
		    Під час розгляду справи було встановлено, що після укладення вказаного договору міни, земельна ділянка неодноразово відчужувалася, тому до участі в справі були залучені як треті особи без самостійних вимог наступні власники ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області за їх клопотаннями.
		    В суді представник позивача, прокурор Прищепа О.М., позов підтримала з мотивів наведених у позовній заяві. Пояснила суду, що прокуратура в інтересах держави звернулася до суду з даним позовом, оскільки під час його укладення було порушено вимоги Земельного кодексу України та вимоги Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою "пай на пай". ОСОБА_5 таку правову позицію висказав Верховний Суд України у постанові від 05.11.2014 року по справі № 6-172цс14. Виходячи з цього, вважає позов обґрунтованим і просить його задоволити.
		    Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області -  ОСОБА_1 вважає, що позов прокуратури обґрунтований і просить його задоволити. Повністю підтримав позицію прокурора в судовому засіданні.
		    Відповідач ОСОБА_2 з'явився в одне судове засідання і позов не визнав, пояснив, що дійсно укладав договір міни земельної ділянки. Чи змінювалось цільове призначення земельної ділянки йому не відомо. Вважає, що після укладення договору нічого не змінилося, земельна ділянка як оброблялась так і обробляється, тому шкоди державі не нанесено. На його думку, ніякого закону при укладенні договору не порушував, розпорядився лише своєю власністю.
		    Представник відповідача ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3, позов не визнав, подав заперечення на нього. В судовому засіданні пояснив, що позов поданий до суду незаконно, оскільки внесені зміни до Конституції України і такої функції як загальний нагляд у прокуратури на даний час немає. Позов, на його думку, було подано не уповноваженою особою і до неналежного відповідача. Оспорюваним договором нічиї права не порушено, не порушено і інтересів держави. Згідно вказаного договору були обмінені дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства і обмін таких земельних ділянок Законом не заборонено. Дійсно діє мораторій на обмін земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, але обмінені земельні ділянки не мають такого цільового призначення. Вважає позов безпідставним і просить відмовити в його задоволенні. 
		    Відповідачка ОСОБА_4 в содове засідання не з'явилася жодного разу, хоча своєчасно, постійно і належним чином повідомлялася про слухання справи.
		    Представник відповідачки ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5, в судовому засіданні позов не визнав і суду пояснив, що при посвідченні оспорюваного договору не були порушені інтереси держави. В даному випадку, з волі двох сторін, було обмінено дві земельних ділянки для ведення особистого селянського господарства, які перебували у власності цих фізичних осіб. Такий обмін не заборонено законом. Обмеження для обміну існують лише для земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тому вважає позов безпідставним і просить відмовити в його задоволенні.
		    Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином і в установлений строк повідомлявся про слухання справи. Він подав до суду клопотання про слухання справи у його відсутності з участю його представника, адвоката ОСОБА_7. Вимоги позивача не визнає і просить в задоволенні позову відмовити. 
		    Представник третьої особи ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_7, в судовому засіданні підтримав позицію адвоката ОСОБА_5, вважає, що обмеження Закону на міну не стосуються цих земельних ділянок, договір укладено добровільно, права сторін не були порушені, так само як і не порушені інтереси держави. Вважає позов безпідставним і просить відмовити в його задоволенні.
		    Третя особа, приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_8 подав заперечення на позов, вважає позов безпідставним, просить відмовити в його задоволенні. В судовому засіданні пояснив, що при укладенні договору міни земельних ділянок він не порушував закон, оскільки діюче законодавство не передбачає заборони посвідчення договорів міни земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Крім того, повідомив, що рішенням Рівненського міського суду від 16 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_13 і ін. про визнання протиправними його дій при посвідченні та реєстрації договорів міни земельних ділянок відмовлено і це рішення суду набрало законної сили. 
		Представник третіх осіб ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, їх родич ОСОБА_9 суду пояснив, що ОСОБА_11 купила земельну ділянку у ОСОБА_6, потім поділила її на три частини і продала ОСОБА_10 і ОСОБА_12. Ця земельна ділянка на даний час для садівництва. Нічого з цією земельною ділянкою не змінилося, вона не поділена на маленькі земельні ділянки, на ній не ведеться ніякого будівництва. На даний час земельна ділянка передана в оренду, але інвестори з ОСОБА_14 із-за слухання судом даної цивільної справи відмовилися вести садівництво на цій земельній ділянці. Вважає, що земельна ділянка належить його родичам правомірно, тому просить відмовити у задоволенні позову.   
		    Свідок ОСОБА_14 дав суду показання, що позов було підготовлено і направлено до суду відповідно до ст.121 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", які були чинними на час подачі позову. Позов був підготовлений працівниками прокуратури і на момен підписання позову у нього були повноваження його підписувати. Він звільнений з посади першого заступника прокурора Рівненської області 29 липня 2016 року і саме в останній день перебування на цій посаді підписав позов. Вважає, що позов було подано правомірно.
		    Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні дав показання, що на даний час земельна ділянка площею 7,5771 га, до складу якої входить і та земельна ділянка, яка свого часу належала ОСОБА_2, передана в оренду обслуговуючому кооперативу "Садівниче товариство "Скорпіон", директором якого є він. На сьогодні ця земельна ділянка не поділена, не відчужена, є в єдиному масиві, на ній не ведеться будівництва. На цій земельній ділянці мали закладати сад. Надав суду копію протоколу про наміри, укладений з польською фірмою, згідно якого висловлювались наміри створення яблуневого саду при умові інвестування польською стороною грошових коштів. Із-за судових тяжб ці наміри не втілилися, однак вважає, що на даний час можливо реанімувати ці наміри.
		    Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 252209, виданого 17 березня 2007 року на підставі розпорядження голови Рівненської райдержадміністрації від 14 червня 2006 року № 384 ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 2,09 га на території Великожитинської сільської ради Рівненського району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Ця земельна ділянка складалася з двох земельних ділянок, а саме: земельна ділянка № 1 площею 1,88 га кадастровий номер 56:246:815:00:08:001:0031 і земельна ділянка № 2 площею 0,21 га кадастровий номер 56:246:815:00:01:001:0067. Із долученої до матеріалів справи копії вищевказаного розпорядження голови Рівненської райдержадміністрації № 384 вбачається, що вказана земельна ділянка є земельною часткою (паєм).
		    Згідно договору міни земельних ділянок, укладеного 05 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрованого в реєстрі за № 694, ОСОБА_2 безоплатно обміняв земельну ділянку площею 1,8759 га розташовану на території Великожитинської сільської ради Рівненського району, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 56:246:815:00:08:001:0031 (земельна ділянка № 1) на земельну ділянку площею 0,0973 га, розташовану в с.Городище Рівненського району, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624683000:01:001:0892, яка належала на праві власності ОСОБА_4
		    В подальшому вказана земельна ділянка площею 1,8759 га була обмінена на іншу земельну ділянку згідно договору міни від 11.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_15, який продав цю земельну ділянку ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу від 13.05.2016 року. ОСОБА_6 об'єднав дану земельну ділянку в загальний масив площею 7,5771 га і цій земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 5624681500:08:001:0682, яку він відчужив ОСОБА_11 В свою чергу ОСОБА_11 відчужила відповідно до договору купівлі-продажу від 09.11.2016 року частини земельних ділянок ОСОБА_12 і ОСОБА_10 Згідно договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 11 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_16 і зареєстрованого в реєстрі за № 2643, ОСОБА_11 належить 3303/10000, ОСОБА_10 - 2621/10000, ОСОБА_12 - 4076/10000 частин від площі 7,5771 га земельної ділянки з кадастровим номером 5624681500:08:001:0682. Всі ці обставини підтверджуються відповідними договорами, копії яких долучені до матеріалів справи.
		    Згідно договору оренди землі від 19.05.2017 року, укладеного між ОСОБА_9, який діяв від імені ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, та обслуговуючим кооперативом "Садівниче товариство "Скорпіон" в особі директора ОСОБА_15, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_17 і зареєстрованого в реєстрі за № 1099, копія якого долучена до матеріалів справи, земельна ділянка для ведення садівництва площею 7,7551 га, якісні характеристики земельної ділянки за їх складом та видами угідь - рілля, кадастровий номер 5624681500:08:001:0682, передана в оренду обслуговуючому кооперативу "Садівниче товариство "Скорпіон" терміном на 10 років.
		    Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
		    Відповідно до ст.121 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру", які були чинними на момент подачі позову, у прокуратури були повноваження звертатися до суду з позовом. Тому суддею було відкрито провадження у справі.
		    02 червня 2016 року до Конституції України було внесено зміни і Конституцію доповнено ст.131-1, згідно якої прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Ці зміни вступили в дію з 30.09.2016 року.
		    Однак, під час розгляду справи, виходячи із вимог Конституції України на даний час, прокурор не скорегував правомірності підстав звернення до суду з позовом і не обґрунтував виключність даного випадку на даний час, хоча сторона відповідачів неодноразово звертала на це увагу в судовому засіданні.
		    Як пояснила прокурор в судовому засіданні підставами звернення з позовом до суду стало недотримання вимог Закону під час укладення оспорюваного договору міни земельної ділянки, що тягне за собою визнання недійсним договору.
		    Відповідно до ч.1 ст.215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		    А ст.203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		    Із позову і пояснень прокурора в суді вбачається, що саме невідповідність договору міни нормам Земельного кодексу України і Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та укладення цього договору під час дії обмежень на відчуження земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства є підставою для визнання договору недійсним.
		    Відповідно до пп."б" п.15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
		     Аналіз даної правової норми свідчить про те, що дія мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення не поширюється на правочини щодо обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку.
		     Прокурор також посилається на порушення ст.14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", яка передбачає, що у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. 
		     Дана норма регулює правовідносини у сфері здійснення обміну земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		     Оскільки судом встановлено, що сторони за договором міни обмінювались земельними ділянками, які використовуються для ведення особистого селянського господарства, обмін земельними ділянками, який передбачений у підпункті "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, здійснюється відповідно до закону, який містить норми загального правового регулювання договорів обміну (міни), яким єЦивільний кодекс України, який не передбачає жодних обмежень для здійснення міни земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
		     Така ж позиція викладена і в рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2014 року у справі № 6-15260св14 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.11.2012 року № К/9991/735/11.
		     Згідно ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
		     Відповідно до ст.715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
		     Виходячи із норм ЦК України, укладення договорів міни відповідно до вказаної статті ЦК України не суперечить діючому земельному законодавству. 
		     Враховуючи вказані норми Закону, можна зробити висновок, що обмін земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва має відбуватися відповідно до ст.14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), а обмін земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства має відбуватися відповідно до ст.715 ЦК України.
		    Таким чином, встановлені чинним законодавством обмеження щодо можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення, поширюється лише щодо земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно Класифікації видів цільового призначення земель 01.01). Землі для ведення особистого селянського господарства згідно Класифікації маю код 01.03, тобто вони не відносяться до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		    Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що оспорюваний договір міни було укладено відповідно до норм Цивільного кодексу України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусів України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та Методичних рекомендацій щодо застосування нотаріусами деяких положень цивільного та земельного законодавства при посвідченні правочинів, предметом яких є нерухоме майно, затверджених 26.11.2010 року.
		    На обґрунтування позиції, прокуратура області в позові і її представник в суді покликаються на правову позицію Верховного Суду України від 05.11.2014 року у справі № 6-172цс14. Але, на думку суду, посилання прокуратури на правову позицію Верховного Суду України щодо обміну земельних ділянок за схемою "пай на пай" є хибною і не може братись до уваги при розгляді даної справи, оскільки земельні ділянки у справі, на яку посилається прокурор, мали інше цільове призначення, а саме: предметом договору міни була земельна ділянка (пай) із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		    На інші порушення норм чинного законодавства при посвідченні оспорюваного договору міни земельних ділянок, прокурор не посилається, тому суд вважає, що цей договір відповідає вимогам закону.
		    Крім того, судом приймається до уваги той факт, що рішенням Рівненського міського суду від 16 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_13 і інших про визнання протиправними дій приватного нотаріуса при посвідченні та реєстрації договорів міни земельних ділянок (в тому числі і при посвідченні оспорюваного договору міни у даній справі) в задоволенні позову відмовлено. А ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області від 20 липня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Рівненської місцевої прокуратури на вказане рішення Рівненського міського суду закрите. 
		    Із позову вбачається, що однією з підстав підготовки позову стало те, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016180000000088 за ч.1 ст.365-2 КК України по факту зловживання службовим становищем приватним нотаріусом шляхом вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення договорів міни земельних ділянок, що розташовані на території Великожитинської сільської ради Рівненського району. Однак, під час розгляду справи встановлено, що вказане кримінальне провадження закривалося двічі: один раз за відсутності складу злочину, а другий раз - за відсутності події злочину. В судовому засіданні представник позивача стверджувала, що постанови про закриття кримінального провадження скасовані, на даний час проводиться досудове розслідування, але належних доказів цього не надала. А ст.60 ЦПК України покладає на сторони обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		    Виходячи з вищенаведеного, суд не вбачає порушення прав, на захист яких було подано позов до суду і вважає, що позов є безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити. 
		    Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 59, 60, 61, 213-215, 223, 294, 295 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 373, 715 Цивільного кодексу України, п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", суд, -
		в и р і ш и в :
		    В задоволенні позову Першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави (до участі в справі залучено як третю особу: Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області) до ОСОБА_2, ОСОБА_4 (до участі в справі залучено як третіх осіб: ОСОБА_6, приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12) про визнання договору недійсним - відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог.  
		    Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		    
		    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.
		 
		 
		    Суддя                                                   Остапчук Л.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...