Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 539/2458/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.
Надіслано судом: 15.11.2017. Зареєстровано: 15.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2017.
Дата набрання законної сили: 15.12.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 539/2458/17 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 листопада 2017 року                        Лубенський міськрайонний суд
		                                   Полтавської області 
		В складі: головуючого судді - ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 , 
		з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		потерпілої ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області кримінальне провадження про обвинувачення : 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта середня, не працюючого, не одруженого, має малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ст. 116 КК України, 
		В С Т А Н О В И В :
		12 липня 2017 року близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебували в квартирі АДРЕСА_2 , де між ними виникла сварка на ґрунті особистих неприязних стосунків. В ході сварки у ОСОБА_5 , який перебував у вираженому емоційному стані - стані фізіологічного афекту, котрий виник на фоні раніше накопичених негативних почуттів (приниження гідності, образи), який реалізувався у виді афективного вибуху з розрядкою раніше накопичених переживань, чим суттєво вплинув на поведінку ОСОБА_5 , знизивши його свідому регуляцію, який виник раптово, але на фоні попереднього тривалого накопичення емоційного напруження, як наслідок тривалої проблемної сімейної ситуації, яка носила для підозрюваного емоційно-важкий характер, котрий був виражений у формі ображань, приниження, що сприяло накопиченню негативних переживань образи та приниження гідності, коли потерпіла ОСОБА_7 стала учасником чергового конфлікту із ним, що виник на грунті тривалих, стійких та неприязних стосунків між ними, у ОСОБА_5 виник умисел на вбивство ОСОБА_7 . Так, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник внаслідок тяжких образ з боку ОСОБА_7 , ОСОБА_5 з метою протиправного позбавлення життя ОСОБА_7 , взяв з кухонного столу невстановлений предмет, що мав колото-ріжучі властивості та наніс потерпілій ОСОБА_7 наступні тілесні ушкодження у вигляді : колото-різаної рани по передній поверхні шиї з пошкодженням трахеї, що проникає у порожнину трахеї, колото-різаної рани грудної клітки зліва, що не проникає у плевральну порожнину, колото-різаних ран лівого надпліччя, по бокових поверхнях шиї зліва та справа, підборіддя справа, правого плеча, правого ліктьового суглобу, правого променево-запястного суглобу, лівого передпліччя, тильної поверхні лівої кисті, по долонній поверхні 4-го пальця правої кисті, які утворились в короткий проміжок часу, не менш як від двадцятидвократної дії колючо-ріжучого предмету, по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, проте не зміг довести свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі.
		Допитаний в судовому засідання ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, як зазначено в мотивувальній частині вироку, визнав та пояснив, що потерпіла ОСОБА_7 є його колишньою дружиною, з якою він перебував у шлюбі 12 років. 12.07.2017 року він приїхав до ОСОБА_7 по свої речі та щоб побачити сина. Останнім часом між ним та ОСОБА_7 виникали сварки та конфлікти. Того дня між ними знову виник конфлікт. Конфлікт був через дитину та гроші. Так, потерпіла ОСОБА_7 почала виражати образи в його сторону, після чого він пам`ятає лише як взяв ніж і вдарив ОСОБА_10 один раз в передню частину тіла. Більше нічого не пам`ятає. На час цих подій був тверезий. Жалкує про свій вчинок та прохає вибачення в потерпілої та дитини. Його сім`єю надавалися кошти на лікування потерпілої близько 10 000 грн.
		Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина підтверджується наступними доказами:
		- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснила, що 12.07.2017 року зранку приїхав її колишній чоловік ОСОБА_5 і почав збирати речі. У них виник конфлікт, ОСОБА_5 почав казати, щоб вона віддала гроші, які він витратив на її лікування. Вона не заперечувала їх віддати, але хотіла це оформити юридично, потім ОСОБА_5 повернувся і наніс їй три удари. Вони зрозуміла, що він б`є ножем та почала кричати. Пам`ятає 4 удари в область горла, у плече. Перші удари не пам`ятає, оскільки не відчувала їх, потім намагалася вихопити у ОСОБА_5 ніж. На її крик вибіг син. ОСОБА_5 говорив сину, що вони самі розберуться. Після чого дитина побігла звати сусідів. Внаслідок таких дій ОСОБА_5 , вона впала обличчям донизу та відчувала, як чоловік ходить по її ногах. Потім приїхала «швидка». Вона дійсно проходила реабілітацію з приводу наркотичної залежності. До цієї події ОСОБА_5 дійсно ніколи не застосовував до неї фізичне насильство. Останні 3 роки вони із ОСОБА_5 жили кожен сам по собі;
		- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка суду пояснила, що працює лікарем швидкої допомоги. В липні 2017 року близько 9 год. надійшов виклик з приводу ножового поранення. Коли бригада швидкої прибула на місце, то вона побачила, що у кімнаті на підлозі лежала жінка на правому боці, тіло було в крові. Біля неї був чоловік, який теж лежав. Потім він піднявся і побіг в іншу кімнату. На підлозі також лежав ніж, який хтось забрав чи сусідка чи син. У жінки поранень було багато, основне в області шиї. Надавши першу допомогу жінці, викликали ще одну карету швидкої допомоги. Коли вони винесли жінку, то під`їхала інша бригада. Потерпіла була при свідомості та реагувала на прохання;
		- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка суду пояснила, що працює фельдшером швидкої допомоги. В липні 2017 року близько 9 год. надійшов виклик і бригада швидкої виїхала на місце. Їх зустріла сусідка. В коридорі на підлозі лежала жінка в крові. У неї в ногах лежав чоловік. Вони почали надавати допомогу жінці, а чоловік піднявся і кудись побіг. Чоловік нічого не казав. Бачила канцелярський ніж. Жінка була в свідомості, стогнала і нічого не казала;
		- показаннями свідка ОСОБА_13 , яка суду пояснила, що працює лікарем швидкої допомоги. Влітку 2017 року близько 9 год. надійшов виклик, на який вони виїхали, зустріли попередню бригаду швидкої допомоги, яка попросила надати допомогу людині, яка попередньо нанесла тілесні ушкодження жінці. Коли вона опинилась на місці події, то побачила, що в одній з кімнат на спині лежав обвинувачений в калюжі крові. Йому була надана медична допомога та він був доставлений до лікарні в тяжкому стані. У нього була обширна рана тканин шиї, інтенсивна кровотеча. При цьому, чоловік нічого не розповідав. Коли вона заходила в приміщення з сусідкою, то сусідка казала, що там є ніж;
		- показаннями свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що працює фельдшером швидкої допомоги. Влітку 2017 року близько 9 год. разом з лікарем ОСОБА_13 приїхали на виклик. Біля будинку їм повідомили, що там чоловік кидається з ножем. Піднявшись до квартири, вона побачила чоловіка у важкому стані без свідомості. Лікар надала допомогу цьому чоловіку, а вона у кімнату, де лікар надавала допомогу, не заходила;
		- показаннями малолітнього ОСОБА_9 , допитаного в присутності психолога ОСОБА_15 , який суду пояснив, 12.07.2017 року зранку почувши крики у квартирі та вийшов з кімнати. До нього підійшов батько і сказав, щоб він ішов спати. Однак він пішов за ним і побачив, як лежить мати і кричала йому, щоб він тікав. Він бачив як батько б`є матір ножем. Після цього він побіг до сусідів і сказав, що батько б`є ножем матір. Коли повернувся назад, то сів біля матері на стільці. Позаду неї сидів батько і бив себе ножем. Потім приїхала «швидка». Скільки ударів наніс батько матері сказати не може, бачив удари ножем в область по шиї. До цієї події між батьками часто були сварки та конфлікти;
		- показаннями свідка ОСОБА_16 , яка суду пояснила, що 12.07.2017 року близько 8-9 год. вона була у себе на кухні, коли почула стук у двері та побачила ОСОБА_17 , який сказав викликати «швидку», оскільки батько порізав ножем матір. Коли вона зайшла до приміщення квартири ОСОБА_18 , то побачила, що потерпіла лежала на підлозі і трималася за горло там же лежав і ОСОБА_5 . Одна «швидка» забрала потерпілу, інша «швидка» забрала обвинуваченого;
		- протоколом огляду місця події від 12.07.2017 року з фото таблицею до нього, яким зафіксована обстановка у квартирі АДРЕСА_2 , сліди РБК на ковровій доріжці в коридорі, на раковині для миття посуду в кімнаті №2 (кухня), на підлозі на лінолеумі в кімнаті №2 (кухня), кухонні ножі на пральній машинці, канцелярський ніж на вхідних східцях до будинку, сліди РБК у фойє будинку АДРЕСА_3 (а.с.126-135);
		- протоколом огляду від 12.07.2017 року з фото таблицею до нього, яким зафіксовано одяг та взуття обвинуваченого ОСОБА_5 зі слідами РБК (а.с.137-141);
		- висновком експертизи №219 від 18.08.2017 року, згідно якого у ОСОБА_7 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани по передній поверхні шиї з пошкодженням трахеї, що проникає у порожнину трахеї, колото-різаної рани грудної клітки зліва, що не проникає у плевральну порожнину, колото-різаних ран лівого надпліччя, по бокових поверхнях шиї зліва та справа, підборіддя справа, правого плеча, правого ліктьового суглобу, правого променево-запястного суглобу, лівого передпліччя, тильної поверхні лівої кисті, по долонній поверхні 4-го пальця правої кисті, які утворились в короткий проміжок часу, не менш як від двадцятидвократної дії колючо-ріжучого предмету, тобто маючого гострий кінець та ріжучій край, можливо в указаний у постанові строк і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення. Виявлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран правого плеча, правого ліктьового суглобу, правого променево-запястного суглобу, лівого передпліччя, тилу лівої кисті, 4-го пальця правої кисті, могли утворитися під час того, коли остання закривалась від ударів руками. Зважаючи на характер, кількість та розташування виявлених при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 тілесних ушкоджень вони не характерні для нанесення їх власною рукою та не могли утворитися при падінні ОСОБА_7 на площину (а.с.143-144);
		- висновком експертизи №394 від 08.09.2017 року, згідно якого ОСОБА_5 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає, не виявляє ознак недоумства чи іншого хворобливого розладу психічної діяльності. В період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння не страждав будь-якими хронічними психічними захворюваннями, не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 під дію ч.2, ч.3 ст.19 та ст.20 КК України не підпадає. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Може постати перед слідством та судом. При дослідженні індивідуально-психологічних особливостей, ОСОБА_5 виявляє: пасивність, високий рівень тривожності, ригідність, схильність до уникнення конфліктів та накопичення внаслідок цього негативних емоцій, застрягаюча акцентуація характеру, невпевненість в собі, низька фрустраційна толерантність, що суттєво вплинули на його свідомість та поведінку під час вчинення інкримінованого йому протиправного діяння. В момент здійснення інкримінованого йому діяння ОСОБА_5 знаходився в стані фізіологічного афекту, що істотно обмежував його свободу усвідомлення значення своїх дій та їх наслідків (а.с.187-200);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.08.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_10 з фото таблицею до нього, в ході якого остання розказала та показала як ОСОБА_5 наносив їй удари в різні частини тіла та як саме вона захищалась та відбивалась від нього (а.с.202-210);
		- висновком експертизи №259 від 01.09.2017 року, згідно якого показання дані потерпілою ОСОБА_7 в ході проведення з нею слідчого експерименту 11.08.2017 року щодо характеру, механізму та локалізації тілесних ушкоджень, отриманих нею не протирічать об`єктивним даним, отриманим під час проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_7 №219 від 04.08.2017 року, протиріччя вбачається в кількісному співвідношенні виявлених при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та вказаних в ході проведення слідчого експерименту з нею, завданих їй ударів травмуючим предметом, а саме підекспертна вказує меншу кількість завданих їй ударів, ніж виявлено у неї тілесних ушкоджень (а.с. 211).
		Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, коли особа з причин, ще не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, встановлена і доведена, а його дії необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 15, ст. 116 КК України. 
		Відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України обставин справи, що обтяжують та пом`якшують покарання ОСОБА_5 суд не вбачає. 
		Суд, керуючись вимогами ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного ОСОБА_5 , який вину визнав, позитивно характеризується по місцю проживання, не одружений, має малолітню дитину, раніше не судимий, вважає за необхідне призначити ОСОБА_5  покарання за ч.3 ст. 15, ст. 116 КК України у виді позбавлення волі.
		Підстав для застосування відносно ОСОБА_5  ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
		Разом із тим, від захисника обвинуваченого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_6 до суду надійшла заява про застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення його від призначеного покарання на підставі статті 1 пункту «в» вказаного Закону. Заява мотивована тим, що є всі підстави для звільнення ОСОБА_5  від відбування покарання за даний злочин, оскільки він обвинувачується у вчиненні незакінченого замаху на умисний злочин, а саме умисне вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, має малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні злочину до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».
		В судовому засіданні обвинувачений подану заяву підтримав та прохає застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році» і звільнити його від відбування покарання, оскільки має малолітнього сина.
		За змістом ст.85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону. 
		Згідно ч.2 ст. 3 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
		07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році». Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
		Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили підлягають особи, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 має малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.120), батьківських прав відносно якого не позбавлявся, що підтверджується довідкою виконкому Лубенської міської ради від 04.10.2017 року №1-18/2732 (а.с. 121), є винним у вчиненні незакінченого замаху на умисний злочин, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України. Даний злочин вчинив до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році». 
		Обвинувачений ОСОБА_5 дав згоду на застосування відносно нього амністії.
		Обмежень щодо застосування відносно ОСОБА_5 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році", судом не встановлено, амністія щодо нього раніше не застосовувалась. 
		Отже, на обвинуваченого ОСОБА_5 поширюється дія Закону України "Про амністію у 2016 році" та останній підлягає звільненню від відбування покарання, призначеного за даним вироком.
		По справі потерпілою ОСОБА_7 до ОСОБА_5 заявлено позов про відшкодування 10 385 грн. 43 коп. майнової шкоди та 50 000 моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що в результаті вчинення ОСОБА_5 злочину, вона отримала тілесні ушкодження, перенесла оперативне втручання, перебувала на тривалому лікуванні. Дії обвинуваченого призвели до негативних змін у її житті: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну та неприємні сновидіння, нервозність та дратівливість. Крім цього витратила кошти на придбання медикаментів та проїзд з м. Лубни до м. Полтава і назад у зв`язку з розслідуванням даного кримінального провадження. (а.с.66-110).
		Крім того, прокурором в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради заявлено цивільний позов до ОСОБА_5  про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 12 584 грн. 07 коп. Позов мотивовано тим, що в результаті вчинення обвинуваченим злочину, потерпіла знаходилася на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та отоларингологічному відділені Лубенської КЦМЛ і на її лікування було затрачено кошти у вищевказаній сумі (а.с.16-18, 122-124).
		В судовому засідання обвинувачений цивільний позов потерпілої визнав в повному обсязі, цивільний позов прокурора не визнав.
		З`ясувавши обставини справи суд вважає, що цивільні позови потерпілої та прокурора підлягають задоволенню. 
		При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 суд враховує наступне. 
		Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Позов потерпілої ОСОБА_7 в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню на суму 10 385 грн. 43 коп., тобто в розмірі фактично понесених потерпілою витрат на лікування по наданим суду чекам на придбання медичних засобів та оплату медичних послуг, та понесених під час лікування у зв`язку з спричиненими обвинуваченим тілесними ушкодженнями та на проїзд з місця проживання і назад, а саме з м. Лубни до м. Полтава і назад у зв`язку з розслідуванням даного кримінального провадження. (а.с.70-110).
		При вирішенні позову потерпілої ОСОБА_7 в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. 
		Згідно п. 2 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Суд вважає, що позов потерпілої в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому суд вважає, що моральна шкода, заподіяна ОСОБА_7 , полягає в фізичному болю та стражданнях, яких потерпіла зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких потерпіла зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує те, що моральна шкода заподіяна злочином, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, ступінь вини ОСОБА_5 та ступінь тяжкості, характер та кількість заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, вимушеність змін в організації потерпілою свого життя, вимоги розумності і справедливості, а також те, що позовні вимоги потерпілої обвинуваченим визнано.
		При вирішенні цивільного позову прокурора суд враховує наступне. 
		Так, відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» N 11 від 07.07.1995 року, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання".
		Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.
		Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
		 Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
		Відповідно до довідки Комунальної лубенської центральної міської лікарні від 16.08.2017 року, ОСОБА_7  перебувала на лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії з 12.07.2017 року по 17.07.2017 року  5 ліжкоднів (вартість 1 ліжкодня  1931,15 грн.), у відділенні отоларингологічному з 17.07.2017 року по 27.07.2017 року  10 ліжкоднів (вартість 1 ліжкодня  207,63 грн.) з діагнозом множинні колото-різані рани шиї, надпліччя, обох верхніх кінцівок, грудної клітки зліва. Пошкодження шийного відділу трахеї і на її лікування було витрачено загалом 12 584 грн. 07 коп., в тому числі медикаменти лікарні на суму 852,02 грн. (а.с.186). 
		Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. 
		Враховуючи викладене, наявний причинний зв`язок між встановленими вироком суду злочинними діями ОСОБА_5 та перебуванням потерпілої ОСОБА_19 на лікуванні, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.
		Речові докази по справі: один канцелярський ніж зі слідами РБК, три кухонних ножі зі слідами РБК, коврову доріжку зі слідами РБК, шматок ліноліума зі слідами РБК, змив РБК з раковини та контроль до нього, змив РБК з підлоги фойє багатоповерхового будинку та контроль до нього, змив РБК з підлоги коридору при вході до багатоповерхового будинку та контроль до нього, змив РБК з поверхні пральної машини та контроль до нього, джинсові штани з паском зі слідами РБК, труси по типу «Боксерки» зі слідами РБК та кросівки зі слідами РБК, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів при Лубенському ВП (а.с.213) необхідно знищити.
		Речовий доказ : мобільний телефон «Nomi i5030», що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_20 під зберігальною розпискою (а.с.213,214) необхідно залишити їй. 
		Керуючись ст. 374 КПК України, 
		З А С У Д И В:
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ст. 116 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. 
		На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. 
		Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити. 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7  10 385 грн. 43 коп. майнової шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди, а всього 60 385 грн. 43 коп. 
		Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради до ОСОБА_5  про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої задовольнити .
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради 12 584 грн. 07 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілої.
		Речові докази по справі : один канцелярський ніж зі слідами РБК, три кухонних ножі зі слідами РБК, коврову доріжку зі слідами РБК, шматок ліноліума зі слідами РБК, змив РБК з раковини та контроль до нього, змив РБК з підлоги фойє багатоповерхового будинку та контроль до нього, змив РБК з підлоги коридору при вході до багатоповерхового будинку та контроль до нього, змив РБК з поверхні пральної машини та контроль до нього, джинсові штани з паском зі слідами РБК, труси по типу «Боксерки» зі слідами РБК та кросівки зі слідами РБК, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів при Лубенському ВП (а.с.213) - знищити
		Речовий доказ  мобільний телефон «Nomi i5030», що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_20 під зберігальною розпискою (а.с.213,214) залишити ОСОБА_20 .
		Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Суддя Лубенського
		міськрайонного суду                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...