Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/21324/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2017. Зареєстровано: 20.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2017.
Дата набрання законної сили: 05.12.2018
Результат оскарження 05.12.2018 Апеляційний суд Вінницької області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/21324/16-к
		Провадження № 1-кп/127/141/17 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20.11.2017          м. Вінниця
		Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 , 
		захисника ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 , 
		представника потерпілого ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016020010000413 за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пиків Калинівського р-ну Вінницької обл., громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимого,
		у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		Стороною обвинувачення ОСОБА_8 обвинувачується у наступному. 
		З 10 травня 2006 року ОСОБА_7 був призначений на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «Уют».
		Згідно контракту, укладеного 09 січня 2007 року, ОСОБА_7 уповноважений представляти товариство при реалізації прав, повноважень, функцій, обов`язків, що передбачені законодавчими актами України та статутом товариства, на ОСОБА_7 покладено обов`язки безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне керівництво ТОВ «Уют», забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна товариства та майна, що не ввійшло до статутного фонду; також ОСОБА_7 являється повноважним представником товариства при реалізації прав, повноважень, функцій, обов`язків, що передбачені законодавчими актами України та статутом товариства; повинен неухильно дотримуватись умов контракту та здійснювати оперативне керівництво товариством, організовувати його виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань, передбачених статутом товариства, додатком 1 до цього контракту та річним фінансовим планом; виконувати рішення Вищого органу товариства; організовувати впровадження у виробництво нової техніки і прогресивної технології; організовувати виконання виробничих програм, договірних та інших зобов`язань, що взяті товариством; організовувати матеріально-технічне забезпечення діяльності товариства; організовувати реалізацію (збут) продукції, виробленої товариством, у тому числі робіт та послуг; налагоджувати юридичне, економічне, бухгалтерське та інформаційне забезпечення діяльності товариства; забезпечувати товариство кваліфікованими кадрами; організовувати впровадження нових прогресивних форм і методів господарювання, створення організаційних і економічних умов для високопродуктивної праці в товаристві; створювати для працівників нормальні, безпечні і сприятливі умови для роботи в товаристві; організовувати виконання екологічних програм; виконувати інші обов`язки з організації забезпечення діяльності товариства, якщо це передбачено діючим законодавством; організовувати збереження й ефективне використання майна та прибутку товариства.
		Згідно посадової інструкції директора ТОВ «Уют», з якою ОСОБА_7 ознайомився 03.01.2011 року, останній, як директор ТОВ «Уют», забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни і обліку, господарського розрахунку та несе персональну відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень, що виходять за межі його повноважень, які визначені чинним законодавством, Статутом підприємства, іншими нормативними правовими актами. Керівник підприємства не звільняється від відповідальності, якщо дії, що тягнуть відповідальність, були здійснені особами, яким він делегував свої права.
		Відповідно до п.п. 13.14. - 13.16 Статуту ТОВ Уют, зареєстрованого реєстраційною палатою Вінницької міської ради 25.09.2001 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Статут ТОВ Уют), до повноважень ОСОБА_7 , як директора ТОВ Уют, входить: вирішення усіх питань діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів Учасників (далі - Загальні збори); директор підзвітний Зборам і організовує виконання його рішень; без доручення діяти від товариства, представляти інтереси товариства у відносинах зі всіма вітчизняними та іноземними юридичними особами та громадянами, розпоряджатися майном товариства, укладати договори, в тому числі і трудові, видавати доручення, відкривати в банках поточні та інші рахунки, користуватися правом розпорядження коштами, видавати накази і давати вказівки, обов`язкові для всіх працівників товариства.
		Таким чином, ОСОБА_7 є особою, яка у період з 09.01.2007 року по 21.09.2015 року на ТОВ Уют обіймала посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто є службовою особою.
		Так, 10.03.2011 року ОСОБА_7 , маючи корисливий мотив вчинити протиправні дії на обернення (привласнення) коштів, що перебувають на рахунку Товариства, шляхом зловживання службовим становищем - посадою директора ТОВ Уют, використовуючи своє службове становище, оформив (склав) Договір №1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Даний договір підписали від імені ТОВ Уют головний інженер ТОВ ОСОБА_9 (позикодавець) та фізична особа ОСОБА_7 (позичальник). Відповідно до п. 1.1 даного договору, в порядку та на умовах визначених у ньому, позикодавець передає позичальнику грошові кошти для оплати за придбання автомобіля, а позичальник зобов`язується використати таку допомогу за цільовим призначенням і повернути її позикодавцеві в порядку та у строк визначений цим договором. Розмір поворотної фінансової допомоги становить 88000 грн. 
		Після цього ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, з використанням службового становища, видав наказ № 26 Про видачу поворотної безготівкової позики наступного змісту: 1) директору ТОВ «УЮТ» ОСОБА_7 видати поворотну безготівкову позику для придбання автомобіля в сумі 88 тисяч гривень, яку повинен повернути до 30 грудня 2011 року; 2) довести до відома головного бухгалтера ТОВ «УЮТ» .
		Згідно висновку експертного авто- товарознавчого дослідження №КЕ 98-08 від 23.08.2011 ринкова вартість автомобіля марки «Ford Tranzit», 1998 року випуску, тип: вантажний станом на дату оцінки складає 65513 грн. 40 коп.
		Продовжуючи свої дії, направлені на протиправне обернення (привласнення) коштів, 01 вересня 2011 року ОСОБА_7 оформив (склав) Додаткову угоду № 1 до Договору № 1 від 10.03.2011 року Про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, яку підписали від імені ТОВ Уют головний інженер товариства ОСОБА_9 (позикодавець) та фізична особа ОСОБА_7 (позичальник). Згідно даної додаткової угоди, п. 3 Договору № 1 від 10.03.2011 року Про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги доповнено п. 3.2 наступного змісту: «В разі не змоги повернення позики в грошовій формі, позика повертається Позичальником належним йому транспортним засобом, який був придбаний за кошти зазначені у п. 2.1 Договору № 1 від 10.03.2011 року: вантажний автомобіль з відкритим кузовом «Форд ENC» 1998 року».
		01.09.2011 року продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на протиправне обернення (привласнення) коштів ТОВ Уют , ОСОБА_5 оформив (склав) Договір купівлі-продажу автомобіля марки «Ford TRANZIT», 1998 року випуску, тип: вантажний, який підписали від імені ТОВ Уют головний інженер товариства ОСОБА_9 (позикодавець) та фізична особа ОСОБА_7 (позичальник).
		Своїми умисними діями ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне обернення (привласнення) коштів ТОВ «Уют», з використанням службового становища як директор ТОВ «Уют», завдав ТОВ «Уют» збитків на суму 22486,60 грн. 
		Дії ОСОБА_7 прокурором кваліфіковано за ч. 2 ст.191 КК України як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах не визнав, суду пояснив наступне. У 2007 році він був призначений на посаду директора ТОВ «Уют». Дане товариство входило до складу концерну «Поділля».
		В 2011 році він звернувся до засновника ТОВ ОСОБА_10 та пояснив останній, що для здійснення господарської діяльності підприємству необхідний вантажно-пасажирський автомобіль. ОСОБА_10 не заперечувала проти придбання такого автомобіля та доручила йому знайти необхідне авто. Він повідомив про це водію, головному інженеру, головному бухгалтеру та юристу ТОВ «Уют». На авторинку він разом з останніми знайшли потрібний автомобільний за 65520 грн., він його сфотографував та показав фото ОСОБА_10 . Останній сподобався автомобіль та ціна на нього, тому вона не заперечувала проти його придбання. Власник автомобіля продавав його лише за готівку. Він доповів про це ОСОБА_10 , на що остання запропонувала, щоб він оформив позику грошей у ТОВ «УЮТ» на себе та повернув дану позику купленим автомобілем. Для нього така купівля не була вигідною, однак він не хотів втратити роботу, тому погодився. 
		Він знову зібрав головного інженера, головного бухгалтера та юриста ТОВ «УЮТ» і повідомив їм про варіант купівлі автомобіля, запропонований ОСОБА_10 . Разом вони порахували, що на купівлю та оформлення автомобіля їм потрібні кошти в сумі 88000 грн.
		В березні 2011 року він оформив відповідний договір та отримав позику у ТОВ «УЮТ» на купівлю автомобіля. В подальшому він з водієм ТОВ «Уют» ОСОБА_11 поїхали оформляти автомобіль. Він зробив все так, як сказала ОСОБА_10 .
		Потім ОСОБА_10 сказала оформити автомобіль на ТОВ «УЮТ». Він оформив договір купівлі-продажу, оскільки інакше автомобіль не можливо було передати підприємству. 
		01.09.2011 року він передав автомобіль ТОВ «УЮТ».
		Спочатку технічний паспорт автомобіля був виписаний на нього, а потім він переоформив його на ТОВ «УЮТ». 
		Куплений автомобіль використовувався лише для потреб ТОВ «УЮТ», на ньому їздив ОСОБА_11 .
		Він все робив так, як говорила йому ОСОБА_10 . Сам він не розбирається у всіх юридичних питаннях, оскільки має середню-спеціальну освіту, за спеціальністю він слюсар-сантехнік.
		Автомобіль коштував понад 65000 грн., але потрібно було сплатити всі необхідні платежі та податки при постановці авто на облік в МРЕО, вони разом з головним інженером та головним бухгалтером порахували, вийшла сума в 88000 грн., тому на цю суму і був укладений договір позики.
		Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засідання надав суду наступні показання. ОСОБА_7 працював директором ТОВ «УЮТ». Він був призначений на посаду ОСОБА_10 , яка йому довіряла.
		21.09.2015 року коли ОСОБА_7 звільнився, то при передачі документів виявили нестачу грошей. Тоді він повідомив про це засновника ТОВ ОСОБА_10 , яка призначила аудиторську та службову перевірки. Своєму наступнику ОСОБА_7 не повідомляв про те, що він винен гроші ТОВ «УЮТ». 
		При звільненні ОСОБА_7 не підписував акт інвентаризації.
		З 2011-2015 роки ТОВ «Уют» було прибутковим підприємством. Чи були вантажні авто на ТОВ «Уют» він не знає. Автомобіль марки «Ford TRANZIT» був придбаний ОСОБА_7 для себе.
		Згідно договору позики, стороною від ТОВ «Уют» виступає інженер ОСОБА_9 , який діє на підставі довіреності. Однак насправді такої довіреності немає.
		ОСОБА_7 не мав права використовувати кошти ТОВ «УЮТ» у власних інтересах. Також ОСОБА_7 не мав права давати доручення представляти його особисті інтереси, а лише інтереси ТОВ «УЮТ. ОСОБА_7 мав право розпоряджатися коштами товариства (згідно Статуту), але не у власних інтересах. ОСОБА_7 не був матеріально-відповідальною особою. 
		В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_10 , яка суду повідомила наступне. Вона працює заступником директора Концерну «Поділля» та є засновником ТОВ «УЮТ». Станом на 2007 рік засновників було четверо. В 2007 року вона призначила директором ТОВ «УЮТ» ОСОБА_7 . Також з останнім було підписано контракт на рік, але чи продовжувався він їй не відомо. Вона особисто діяльністю підприємства ТОВ «УЮТ» не займалася.
		В 2011-2012 роках звіту про діяльність товариства не було. Всі фінансові питання ОСОБА_7 мав погоджувати з нею, але не робив цього.
		Про укладання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги вона не знала. Про автомобіль їй нічого не відомо, вона не перевіряла його наявність та не цікавилася діяльністю підприємства.
		Вона не пам`ятає чи проводилися загальні збори підприємства з 2007 року по 2015 рік. 
		У третьому кварталі 2015 року ТОВ «УЮТ» стало збитковим, саме тоді вона дізналася про автомобіль та позику.
		Після цього вона прийняла рішення про звільнення ОСОБА_7 . 
		Після внутрішньої перевірки виявилося що ОСОБА_7 винен гроші ТОВ «УЮТ». Коли вона намагалася з`ясувати, куди зникли кошти, то ОСОБА_7 почав ігнорувати її, бухгалтер пішла на лікарняний, а юрист звільнився. При цьому останні жодних документів на підприємство не передали. 
		Потім вона призначила нового тимчасового директора. При цьому ніяких актів приймання  передачі вона не підписувала.
		В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_11 , який суду повідомив наступне. В 2011 році він працював в ТОВ «УЮТ» водієм та комірником. На той час у ТОВ «Уют» був дуже старий автомобіль марки «Москвич», інших машин не було. Він пам`ятає, що в березні 2011 року ТОВ «УЮТ» придбало автомобіль «Форд  Транзит». 
		Одного дня ОСОБА_7 прийшов і сказав, що ОСОБА_12 дозволив купити для ТОВ «УЮТ» автомобіль. Він їздив на вул. Л. Ратушної забрати автомобіль «Форд  Транзит» за який розрахувався ОСОБА_7 та бачив, як останній віддав продавцю гроші готівкою. 
		Куплений автомобіль використовувався лише в інтересах ТОВ «УЮТ». ОСОБА_7 виписав на нього довіреність, і він їздив на даному автомобілі, використане пальне списувалось по бухгалтерії. 
		В серпні 2011 року він їздив зі ОСОБА_7 ставити автомобіль на облік. 
		Він звільнився у 2015 році. На кого оформили автомобіль йому не відомо. 
		До звільнення він їздив на вищевказаному автомобілі, в техпаспорті власником було зазначене ТОВ «УЮТ». 
		В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_13 , який суду повідомив наступне. Він працює директором ТОВ «Уют». ОСОБА_10 ініціювала питання про аудиторську перевірку ТОВ «Уют». Під час даної перевірки було виявлено видачу позики. В подальшому ця позика була повернута автомобілем, однак йому не відомо яким чином. Документів, які підтверджують повернення позики на суму 22000 грн. немає. 
		Куплений автомобіль на даний час знаходиться у ТОВ «Уют», інших автомобілів товариство не має.
		В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9 , який суду повідомив наступне. 
		З 2011 року він був головним інженером ТОВ «Уют», на якому директором був ОСОБА_7 , а ОСОБА_10 засновником. До березня 2011 року ТОВ «Уют» орендувало дуже старий автомобіль марки «Москвич». ТОВ «Уют» потрібен був транспорт і ОСОБА_7 просив засновників придбати вантажну машину з кузовом і кабіною більше ніж на дві людини. Засновники погодили питання купівлі такого авто. Підшукував такий автомобіль ОСОБА_7 , але інші працівники теж могли пропонувати свої варіанти. Далі вони знайшли автомобіль в приватної особи, вирахували ціну разом з податками і ОСОБА_7 пішов до засновників, щоб погодити ціну і умови придбання. Ціна автомобіля була не вище ринкової.
		В подальшому ОСОБА_7 взяв під звіт гроші в сумі приблизно до 100000 грн., тому що власник автомобіля продавав його лише за готівку. З березня 2011 року куплений автомобіль використовувався в ТОВ «Уют». На цю машину офіційно списувалися ПММ. За кермом їздив водій ТОВ.
		Зі слів ОСОБА_7 йому відомо, що ОСОБА_10 знала про придбаний автомобіль.
		При купівлі автомобіля був складений договір позики, до якої включалися всі витрати на придбання разом з податками. Автомобіль коштував 65513,40 грн., але фактична його вартість становила 88000 грн., яка складалася з вартості автомобіля, а також податків і зборів. Він пам`ятає, що ОСОБА_7 взяв гроші на купівлю автомобіля, а потім здав довідку-рахунок і квитанції по сплаті податків. 
		Тобто, гроші у ТОВ «УЮТ» ОСОБА_7 взяв для того, щоб придбати автомобіль для даного ТОВ. Одразу після купівлі автомобіль був оформлений на ОСОБА_7 
		01.09.2011 року між ОСОБА_7 і ним був укладений договір купівлі-продажу для того, щоб передати автомобіль у власність ТОВ «УЮТ». Він підписував даний договір, а також попередній про надання позики на підставі довіреності. Де на даний час знаходиться довіреність він не знає. Оскільки ОСОБА_7 не міг підписувати договори, які стосувалися купленого автомобіля з обох сторін, то він сказав йому це робити. Головний бухгалтер ТОВ «УЮТ» знала про дані договори.
		Він працював до лютого 2013 року в ТОВ «Уют».
		В судовому засіданні були досліджені документи, надані сторонами кримінального провадження, а саме:
		- витяг з кримінального провадження від 19.01.2016 року;
		- заява на ім`я начальника Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області про відкриття кримінального провадження від 18.01.2016 року, згідно якої ТОВ «Уют» просить притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які привласнили протягом 2010-2015 року грошові кошти товариства з копією аудиторського звіту від 24.11.2015 року та копією Акту службового розслідування від 25.12.2015 року;
		- копії квитанцій: № 269 від 15.03.2011 року, № 0611088178 від 23.08.2011 року, № 123101/16 від 23.08.2011 року, № 123106/16 від 23.08.2011 року, № QS11087970 від 23.08.2011 року, № 123112/16 від 23.08.2011 року, № 123119/16 від 23.08.2011 року, № QS11088371 від 23.08.2011 року;
		- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 25.08.2011 року, згідно якого автомобіль марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_3 , зареєстрований на TOV «UIUT»;
		- копія контракту з керівництвом ТОВ «Уют» укладеного в особі власника ОСОБА_10 та ОСОБА_7 09.01.2007 року;
		- посадова інструкція директора підприємства ТОВ «УЮТ» від 03.01.2011 року;
		- статут ТОВ «УЮТ» з доповненнями та змінами до нього;
		- висновок експерта № 73 від 24.03.2016 року, згідно якого ринкова вартість аналогічного повнокомплектного технічно-справного автомобіля марки Ford Transit, НОМЕР_4 , 1998 року випуску, станом на лютий 2015 року з ПДВ складає 65212,70 грн.;
		- наказ № 26 від 10.03.2011 року про видачу ОСОБА_7 безвідсоткової повторної позики для придбання автомобіля в сумі 88000 грн. з терміном повернення 30.12.2011 року; 
		- договір № 1 безпроцентної цільової позики від 10.03.2011 року підписаний позикодавцем ТОВ «УЮТ» в особі головного інженера ОСОБА_9 та позичальником ОСОБА_7 та додаткова угода до даного договору від 01.09.2011 року;
		- договір купівлі-продажу автомобіля від 01.09.2011 року підписаний продавцем ОСОБА_7 та покупцем ТОВ «УЮТ» в особі ОСОБА_9 ;
		- акт приймання  передачі автомобіля від 01.09.2011 року, згідно якого ОСОБА_7 передав ТОВ «УЮТ» автомобіль марки «Ford Transit»;
		- висновок № КЕ98-08 експертного авто товарознавчого дослідження від 23.08.2011 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля Ford Transit на дату оцінки складає 65513,40 грн.;
		- довідка рахунок № 849402 від 23.08.2011 року;
		- облікова картка транспортного засобу.
		Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов наступних висновків. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Привласнення чужого майна (саме такий зміст вкладає в цей термін законодавець) полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.
		Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов`язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.
		В судовому засіданні було встановлено наступне. 
		ОСОБА_7 09.01.2007 р. підписав контракт з ТОВ «Уют» в особі ОСОБА_10 про призначення його на посаду директор вказаного товариства, тобто став службовою особою вказаного товариства. Відповідно до умов цього контракту, який також є трудовим договором, ОСОБА_7 , як службова особа, крім іншого, був зобов`язаний організовувати матеріально-технічне забезпечення підприємства, а також мав право, розпоряджатися майном товариства згідно з чинним законодавством та статутом товариства, розпоряджатися коштами товариства в порядку, визначеному статутом товариства та чинним законодавством, у межах своєї компетенції видавати накази, розпорядження і давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів і працівників товариства.
		10 березня 2011 року між ТОВ «Уют» в особі головного інженера ОСОБА_9 , що діяв на підставі довіреності і громадянином України  директором ТОВ «Уют» ОСОБА_7 було укладено договір №1 безпроцентної цільової позики. Згідно з умовами цього договору ОСОБА_7 отримав від ТОВ «Уют» позику в сумі 88000 грн., яку зобов`язаний був повернути у безготівковому порядку шляхом сплати відповідних коштів на поточний рахунок Позикодавця.
		Цей договір не був в подальшому визнаний не чинним або незаконним. Це означає, що кошти, які отримав відповідно до умов цього договору ОСОБА_7 , належать саме йому, отримав він їх законно, і це сторонами не оспорюється, адже в обвинувальному акті немає жодного слова про незаконність даного договору, не зазначали сторони про це і в судовому засіданні. Разом з тим, в ОСОБА_7 виник обов`язок повернути ці кошти товариству. 
		01 вересня 2011 року між тими самими сторонами було укладено додаткову угоду, якою в п. 3 зазначеного вище договору внесено зміни, а саме, цей пункт доповнено п. 3.2 у наступній редакції: «В разі незмоги повернення позики в грошовій формі, позика повертається Позичальником належним йому транспортним засобом, який був придбаний за кошти зазначені в п. 2.1 договору № 1 безпроцентної цільової позики від 10 березня 2011 року, : вантажний автомобіль з відкритим кузовом «Форд ENC» 1998 року (ідентифікацій номер тр. засобу WF0CXXGBVCWB54531).»
		В цей же день 01.09.2011 р. між тими самим сторонами було укладено договір купівлі-продажу автомобіля та акт приймання-передачі автомобіля.
		Законність зазначених вище договорів ніким не оспорена, умови договорів сторонами були виконані в повному обсязі. Обвинувальний акт, складений прокурором ОСОБА_3 і погоджений заступником керівника Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_14 , не містить вказівок на те, що описані вище договори є незаконними, підробними, нечинними, або невиконаними сторонами.
		Частиною 2 статті 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Ця норма кореспондується із ч. 1 ст. 92 КПК України, якою обов`язок доказування винуватості особи у скоєнні злочину покладається на слідчого та прокурора.
		Таким чином законодавець зобов`язує сторону обвинувачення довести провину особи у вчиненні злочину, який їй інкримінують.
		Статтею 91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, серед яких:
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Всі ці обставини мають бути викладені в обвинувальному акті, оскільки саме цей документ має містити обвинувачення особи у скоєнні злочину. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Відповідно до ст. 337 КПК, яка визначає межі судового розгляду, він проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		В обвинувальному акті, який є предметом судового розгляду у даному кримінальному провадженні, об`єктивні дії ОСОБА_7 щодо привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем не описані взагалі. Прокурор ОСОБА_3 навела перелік договорів, які укладалися ОСОБА_7 з ТОВ «Уют» без жодної вказівки на їх незаконність або нечинність, з чого можна зробити висновок, що всі ці договори законні, укладені відповідно до вимог чинного законодавства. Не зазначено, яким чином ОСОБА_7 привласнив чуже майно, на яку суму.
		В Україні встановлена Конституцією і діє свобода договору. Як видно із досліджених доказів між сторонами а саме ОСОБА_7 та ТОВ «Уют» склалися договірні відносини. 
		Разом з тим прокурор ОСОБА_3 зазначила, що « ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне обернення (привласнення) коштів ТОВ «Уют», з використанням службового становища, як директор ТОВ «Уют», завдав ТОВ «Уют» збитків на суму 22486 грн. 60 коп.» Проте в який спосіб він використав своє службове становище, і що саме він привласнив із майна ТОВ «Уют» незрозуміло, хоча кваліфіковано його дії саме як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		Незрозумілою є й сума в 22486 грн. 40 коп. Досудовим розслідуванням не досліджувалося питання вартості автомобіля на момент придбання його ОСОБА_7 та на момент передачі його у власність ТОВ «Уют». Разом з тим сторони діяли відповідно до укладених договорів, в жодному з яких не визначалася вартість автомобіля ані на момент придбання його ОСОБА_7 , ані на момент повернення позики шляхом укладання договору купівлі-продажу автомобіля. Ст. 604 ЦК України дозволяла сторонам договору використати такий механізм врегулювання договірних відносин як новація, тобто припинення за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами. Саме така заміна зобов`язання і виникла на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 01.09.2011 р., адже ОСОБА_7 внаслідок продажу автомобіля за цим договором ніяких грошей не отримав. 
		Європейська Конвенція з прав людини та основоположних свобод у статті 6 закріплює право особи на справедливий суд, яке складається з такого елементу, в тому числі, як право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
		В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошує та тому, що обвинувачення має бути чітким і зрозумілим, таким, що особа могла ясно усвідомити, від чого їй потрібно захищатися (справи: «Маттоціа проти Італії», «Пелисьє і Сассі проти Франції», «Лакатос проти Угорщини»). Про це вказує і Верховний Суд України в постанові від 24.11.2016 р. При цьому Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення)  це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		Висновок прокурора ОСОБА_3 про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 191 КК України не випливає із формулювання обвинувачення і не підтверджується належними та допустими доказами.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що він не придбавав особисто для себе вантажний автомобіль з відкритим кузовом «Форд ENC» 1998 року, цей автомобіль був куплений для ТОВ «Уют», однак, враховуючи, що цей автомобіль придбавався в фізичної особи, яка не бажала безготівкового розрахунку, вирішено було оформити придбання ТОВ «Уют» автомобіля щляхом оформлення відповідних договорів  договору поворотної фінансової допомоги, а потім договору купівлі-продажу автомобіля, що й було зроблено. Також ОСОБА_7 пояснив, що автомобіль з першого дня після його придбання використовувався виключно на товаристві, автомобілем керував водій товариства ОСОБА_11 , на автомобіль бухгалтером товариства списувалося пальне. Такі показання ОСОБА_7 підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_9 . Вказані свідки також підтвердили показання ОСОБА_7 в тій частині, що ОСОБА_7 погоджував питання придбання автомобіля саме таким чином із засновником ОСОБА_10 . Крім того свідок ОСОБА_9 підтвердив, що після того, як був знайдений потрібний автомобіль, він, ОСОБА_7 і головний бухгалтер порахували всі витрати на придбання автомобіля, включаючи податки та інші збори, які сплачуються при постановці автомобіля на облік компетентними органами.
		Слідством не досліджувалося питання суми витрат ОСОБА_7 на придбання автомобіля «Форт Транзит» та постановки його на облік в органах МРЕО, хоча сторона захисту заявляла відповідні клопотання про витребування документів із ТОВ «Уют» і надавала копії квитанцій, які підтверджують наявність таких витрат. Цілком зрозумілим є факт того, що вартість автомобіля для покупця не складається виключно із ціни, яку він сплачує продавцеві. Вона зростає на суму витрат, пов`язаних з постановкою автомобіля на облік, однак цей факт слідством проігноровано.
		Версія подій, описана ОСОБА_7 , не спростована належними та допустими доказами. 
		Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_10 в тій частині, що всі фінансові питання ОСОБА_7 мав погоджувати з нею, як засновником, оскільки ані Статут товариства, ані контракт  трудовий договір між ТОВ «Уют» і ОСОБА_7 такої вимоги не містять. Крім того свідок повідомила суду, що вона не займалася господарською діяльністю товариства, а лише отримувала дивіденди від його діяльності. Твердження представника потерпілого ОСОБА_6 про те, що автомобіль ОСОБА_7 придбав для себе, є лише його суб`єктивною думкою, яка спростовується показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , які підтвердили, що автомобіль з дня купівлі його ОСОБА_7 використовувався лише на ТОВ «Уют». Посилання свідка ОСОБА_10 та представника потерпілого ОСОБА_6 на те, що внутрішньою перевіркою біло встановлено факт нестачі коштів жодним доказом не підтверджено. 
		Суд також не приймає до уваги висновок експерта №73 від 24.03.2016, оскільки дослідження не стосуються періоду придбання автомобіля ОСОБА_7 та ТОВ «Уют».
		Разом з тим відсутність формулювання обвинувачення за наявності лише правової кваліфікації дій ОСОБА_7 , яка не підтверджується належними та допустими доказами не дає підстав визнати його винним за ч. 2 ст. 191 КК України, а тому суд вважає, що він має бути виправданим.
		Суд вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов представника потерпілого слід залишити без розгляду, а процесуальні витрати на проведення експертизи віднести на рахунок держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 191 КК України виправдати в зв`язку з недоведеністю його вини у скоєнні злочину.
		Процесуальні витрати по проведенню експертизи віднести на рахунок держави.
		Цивільний позов представника потерпілого залишити без розгляду.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
		Суддя :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...