Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/6049/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2017. Зареєстровано: 01.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2017.
Дата набрання законної сили: 29.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29.11.2017 року                                                 Справа №  904/6049/17 
		 
		Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
		суддіАнтоніка С.Г., Березкіної О.В.
		секретарМанчік О.О.
		 
		за участю: 
		від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 10-659/д  від 09.11.2016;
		від відповідача:ОСОБА_2, довіреність № 50/016-юр  від 07.06.2017.
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот"
		на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року
		у справі№ 904/6049/17
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава
		доПублічного акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 Momentum Enterprises (Eastern Evrope) Limited
		простягнення заборгованості  у сумі 273 093 976,18 грн. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року у справі № 904/6049/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Панна С.П., судді Загинайко Т.В., Суховаров А.В.) частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  ОСОБА_3 Momentum Enterprises (Eastern Evrope) Limited про стягнення заборгованості  у сумі 273 093 976,18 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 240 000 000,00 грн. заборгованості, 26 564 661,11 грн. інфляційних втрат, 6 517 942,96 грн.  3% річних, 239 990,00 грн. судового збору.  В решті позовних вимог  відмовлено.
		Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.  
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:
		- господарським судом неповно з`ясовані обставини справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права;
		- висновок суду суперечить приписам законодавства, зокрема, п.6 ч. 1 ст.3, ч.3 ст.509, ст.524, ст.625 Цивільного кодексу України, практиці Верховного Суду України щодо застосування ст.625 ЦК України; зокрема, за вказаними висновками не є грошовим зобов`язання, в якому грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, а виконують роль товару: зобов`язання передачі грошей, що випливають з угод обміну валюти, опціону, купівлі-продажу монет і банкнот, зобов`язання повернути грошові знаки, які перебували на зберіганні, передати перевізником банкноти за договором перевезення та ін.; до вказаних відносин не застосовуються положення ст.625 ЦК України; 
		- судом першої інстанції встановлено, що між сторонами існували правовідносини з поставки продукції, за яким відповідач мав поставити продукцію, а позивач прийняти її та оплатити; таким чином, зобов`язальними відносинами, які відносяться до грошових, належали саме зобов`язання позивача з оплати продукції, а зобов`язання відповідача по поверненню грошових коштів,  отриманих від позивача в якості передоплати, не є грошовим зобов`язанням.  
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Антонік С.Г., Чимбар Л.О. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.11.2017 року. 
		В судовому засіданні 22.11.2017 року оголошено перерву до 29.11.2017 року.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 28.11.2017 року № 2028/17 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Чимбар Л.О.
		Автоматизованою системою документообігу для розгляду справи визначено колегію суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення господарського суду залишити без змін, вказували на те, що відповідно до додаткових угод № 2 до договорів поставки сторонами змінились правовідносини щодо основних зобов`язань, в зв`язку з чим повернення попередньої оплати набуло статусу грошового зобов`язання, а, отже, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є цілком обґрунтованим; зазначали, що відповідач в резолютивній частині скарги просить скасувати рішення повністю, проте, в мотивувальній частині скарги містяться висновки про невідповідність рішення лише в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.  
		Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. 
		Третя особа у справі  ОСОБА_3 Momentum Enterprises (Eastern Evrope) Limited відзив на апеляційну скаргу не надала, правом, передбаченим ст.96 ГПК України, не скористалась, як не скористалась правом участі у судовому засіданні, передбаченим ст.22 ГПК України; про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.68, т.2). Проте, в матеріалах справи містяться відповідні пояснення, надані представництвом ОСОБА_3 в Україні, щодо обґрунтованості пред`явлення позову одноособово позивачем, як управляючим спільною діяльністю, якому ОСОБА_3 надані відповідні повноваження, що підтверджується довіреністю, з підтверджуючими цю обставину доказами (а.с.159-171, т.1, а.с.11, т.2); також третьою особою неодноразово заявлялись клопотання про розгляд справи за відсутності представника ОСОБА_3 (а.с.159-160, т.1, а.с.18-19, т.2).
		21.11.2017 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника про зупинення провадження у справі № 904/6049/17 до розгляду Господарським судом м.Києва справи № 910/15515/17, учасниками якої є ті ж самі сторони, а предметом визнання недійсним договору поставки хімічної продукції № 146785 від 27.11.2014, передоплату за яким, в тому числі, має повернути відповідач у цій справі.
		Вказане клопотання не задовольняється колегією суддів з огляду на наступне.
		Частиною 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. 
		Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим зумовлюється неможливість розгляду справи.
		Згідно п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), статтею 79 Господарського процесуального кодексу встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі; зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
		Предметом розгляду даної справи є повернення відповідачем передоплати, а у справі № 910/15515/17 визнання недійсним договору поставки хімічної продукції. Отже, предмети розгляду в обох справах є різними, а суд може самостійно встановити обставини цієї справи; жодного преюдиційного значення факти, встановленні у рішення Господарського суду м.Києва, для цієї справи не матимуть. Більш того, колегія суддів звертає увагу заявника на той факт, що загальні наслідки недійсності правочину встановлені ст.216 ЦК України, якою передбачено повернення становища сторін у початковий стан (реституція). Таким чином, навіть за умови визнання правочину недійсним у справі № 910/15515/17, позивач у цій справі не буде мати жодних зобов`язань відносно відповідача, а ПАТ "Дніпроазот" як в цій справі, так і при позитивному рішенні у справі, що розглядається Господарським судом м.Києва, має здійснити повернення попередньої оплати, проведеної позивачем.   
		 
		Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Розглядаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції встановив наступне.
		16.05.2017 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава до Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області про стягнення заборгованості в сумі 273 093 976,18 грн., з яких: 240 000 000,00 грн. сума попередньої оплати неповернутої відповідачем, 26 564 661,11 грн. інфляційних втрат та      6 529 315,07 грн. 3% річних. 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 року суддею Панною С.П. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 13.06.2017 року.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 розгляд справи відкладений на 13.07.2017 в зв`язку з неявкою представника позивача, задоволенням клопотань обох сторін про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду справи; продовжено строк вирішення спору на 15 днів, судове засідання відкладено на 20.07.2017. 
		19.07.2017 відповідачем до Господарського суду Дніпропетровської області подані клопотання:
		- в порядку ст.ст.22, 83 ГПК України про розстрочення виконання рішення, відповідно до якого відповідач просив суд розстрочити йому на 3 роки виконання рішення у цій справі щодо сплати заборгованості позивачу у сумі 240 000 000 грн., з виплатою рівномірних щомісячних платежів по 6 666 000,00 грн. кожний (а.с.139-141,т.1);
		- про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 Momentum Enterprises (Eastern Evrope) Limited, яка з позивачем є учасниками договору про спільну інвестиційну діяльність від 24.12.1997 року № 999/97, із часткою власності 50%, оскільки, у позивача, як управляючого спільною діяльністю, відсутні права по розпорядженню спільними з цією компанією коштами (а.с.143-144, т.1);
		- про призначення колегіального розгляду справи (а.с.145, т.1).
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 року задоволено клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.07.2017 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий суддя), ОСОБА_5, ОСОБА_6 
		Ухвалою місцевого господарського суду від 21.07.2017 справу прийнято до провадження вище вказаною колегією суддів; судове засідання призначено на 13.09.2017.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  ОСОБА_3 Momentum Enterprises (Eastern Evrope) Limited; розгляд справи відкладений на 21.09.2017.  
		21.09.2017 відповідачем подано до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання в порядку ст.79 ГПК України про зупинення провадження у цій справі до розгляду Господарським судом м.Києва справ № 910/14885/17, № 910/15511/17, № 910/15514/17,  № 910/15515/17.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року відмовлено в задоволенні клопотань про розстрочення виконання рішення, про зупинення провадження у справі; позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з ПАТ "Дніпроазот" на користь ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" 240 000 000 грн. боргу,  26 564 661,11 грн. інфляційних втрат, 6 517 942,96 грн.  3% річних, 239 990 грн. судового збору; в решті позовних вимог  відмовлено. 
		Оскаржуване рішення мотивовано тим, що:
		- відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання з повного та своєчасного повернення передоплати, здійсненої позивачем за договорами поставки хімічної продукції, після документально оформленої додатковими угодами № 2 до договорів поставки відмови позивача про прийняття продукції та прийняття такої відмови відповідачем; 
		- частковому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині інфляційних втрат та 3% річних згідно зі ст.625 ЦК України,  з урахуванням помилкового розрахунку позивачем 3 % річних;
		- на обґрунтування клопотання про розстрочення рішення у справі не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України;
		- клопотання про зупинення провадження у справі не задоволено в зв'язку з тим, що предмети спору у справах є різними, а також,  можливістю встановити обставини цієї справи самостійно господарським судом. 
		 
		При з'ясуванні законності та обґрунтованості прийнятого місцевим господарським судом рішення, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення заборгованості з повернення попередньої оплати за договорами поставки хімічної продукції.
		Звертаючись із позовною заявою позивач посилався на те, що між сторонами в період з 24 по 28 листопада 2014 року були укладені п`ять договорів на поставку хімічної продукції, умовою яких була стовідсоткова передоплата, позивачем зобов`язання виконані в повному обсязі та здійснено передоплату в розмірі 240 000 000,00 грн., 31.05.2016 сторонами були укладені додаткові угоди № 2 до договорів поставки, за якими позивач відмовився від прийняття продукції та таку відмову прийняв відповідач, сторонами визначений строк повернення передоплати  три дні з моменту укладення договору, відповідач вказаних умов додаткових угод не виконав, грошові кошти не повернув, що стало підставою з боку позивача для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, та звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
		Загальними вимогами процесуального права, визначеними статтями 32-34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України передбачено обовязковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо. 
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,  24.12.1997 року між Підприємством "Полтаванавтогаз" та ОСОБА_3 "Momentum Energy International Inc" було укладено Договір №999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не повязану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" (в редакції додатку № 6 до договору) (а.с.87-90, 240, т.1)).
		Згідно угоди про передачу прав і обов'язків за договором від 22.07.1998 року та додатку №4 від 20.07.1998 до договору №999/97 від 24.12.1997 року компанія Momentum Enterprises (Eastern Evrope) Limited є правонаступником компанії "Momentum Energy International Inc", а Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" є правонаступником Підприємства  "Полтаванафтогаз" (а.с.236-237, т.1). 
		Відповідно до додаткової угоди від 28.04.2011 року про внесення змін до вище зазначеного договору №999/97 рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрнафта" від 22.03.2011 року (протокол №21) змінено найменування ВАТ "Укрнафта" на ПАТ "Укрнафта" та, з врахуванням додатку № 4 до договору №999/97, ПАТ "Укрнафта" є Управляючим спільною діяльністю, тобто, особою уповноваженою учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ, у тому числі, на укладення цивільних правочинів відповідно до ст.1135 ЦК України (а.с.246, т.1). 
		В період з 24 по 28 листопада 2014 року між ПАТ "Дніпроазот" (постачальник) та ПАТ "Укрнафта" і ОСОБА_3 Momentum Enterprises (Eastern Evrope) Limited (учасниками Договору №999/97 від 24.12.1997 про спільну діяльність (покупець)) було укладено пять договорів поставки хімічної продукції, ідентичних за своїм змістом  №146782 від 24.11.2014, №146783 від 25.11.2014, №146784 від 26.11.2014, №146785 від 27.11.2014, №146786 від 28.11.2014 (а.с.7-9, 11-13, 15-17, 19-21, 23-25, т.1).
		Відповідно до п.1.1 договорів, постачальник зобовязується протягом строку дії договору поставляти (передавати у власність) покупцю визначену цим договором та невідємними додатками до нього продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець  зобовязується приймати таку продукцію та оплачувати її вартість в порядку і в строки, передбачені договором та невідємними додатками до нього. 
		Предметом поставки за цими договорами є визначена родовими ознаками продукція виробничо-технічного призначення  карбамід марки Б (далі-хімічна продукція) (п.1.2 договору). 
		Згідно п.2.3, 2.4 договорів, оплата хімічної продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. В платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначити номер цього договору, дату його укладення та призначення платежу. Хімічна продукція повинна бути оплачена покупцем на умові повної (стовідсоткової) попередньої оплати. Здійснення покупцем повної  попередньої оплати за хімічну продукцію є необхідною умовою виконання постачальником своїх зобовязань по поставці хімічної продукції покупцю. 
		Пунктами 3.1-3.3, 3.5 договорів сторони узгодили, що постачання хімічної продукції покупцеві здійснюється постачальником окремими партіями на умові (базисі) поставки: FOB  франко-борт  порт "Южний" (Україна), згідно Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 року (надалі Інкотермс-2010). Хімічна продукція постачається покупцеві окремими партіями. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання по поставці партії хімічної продукції покупцеві з моменту здійснення поставки партії хімічної продукції на борт судна, вказаного покупцем у своєму письмовому повідомленні, в порту "Южний" (Україна). Факт поставки хімічної продукції підтверджується бортовим коносаментом, копія якого обов`язково надається покупцем постачальнику. Бортовий коносамент є достатнім документом, підтверджуючим поставку хімічної продукції покупцеві. Датою поставки хімічної продукції є дата оформлення (виписки) бортового коносаменту в порту "Южний" (Україна). На підставі бортових коносаментів сторони підписують акти приймання-передачі хімічної продукції із зазначенням кількості, ціни та загальної вартості поставленої хімічної продукції. Покупець зобов`язаний заздалегідь, до моменту прибуття суден в порт "Южний", письмово повідомляти постачальнику інформацію про найменування та прапор судна, на яке слід відвантажувати хімічну продукцію, точну дату прибуття судна до порту "Южний", кількість хімічної продукції, що може бути відвантажена постачальником на борт судна. 
		Розділом 5 договорів сторони визначили забезпечення виконання зобов`язань, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. Зокрема, п.5.1 передбачено, що за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, а також за виниклі внаслідок невиконання та/або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором негативні наслідки, сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
		Пунктом 5.2 договорів передбачено, що постачальник несе відповідальність за поставку покупцю неякісної хімічної продукції у вигляді штрафу в розмірі 2% від вартості прийнятої покупцем неякісної хімічної продукції.     
		Відповідно до п.8.1 договорів вони набирають чинність з моменту їх укладення і діють до 31.12.2015 року. 
		Також сторонами в період з 24 по 28 листопада 2014 року підписані специфікації № 1 до цих договорів, зокрема, 24.11.2014 на суму 48 900 000,00 грн., 25.11.2014 на суму 48 900 000 грн., 26.11.2014 на 48 900 000 грн., 27.11.2014 на суму 48 900 000 грн., 28.11.2014 на суму 44 400 000 грн. Таким чином, загальна ціна договорів становила суму 240 000 000 грн.  (а.с.10, 14, 18, 22, 26, т.1).
		28.11.2014 року на виконання умов договору позивачем (покупцем) на рахунок відповідача (постачальника) було перераховано 240 000 000,00 грн. попередньої оплати за карбамід марки Б згідно умов вищезазначених договорів, що підтверджується платіжними дорученнями: № 191 на суму 48900000 грн.; № 192 на суму 48900000 грн.;  № 193 на суму 48900000 грн.; № 194 на суму 48900000 грн.;  № 195 на суму 44400000 грн. (а.с.92-96, т.1). 
		30.12.2015 року  між постачальником та покупцем були укладені ідентичні за своїм змістом додаткові угоди №1 (№№ 1/666, 1/667, 1/668, 1/669, 1/670)  до договорів поставки хімічної продукції №146782 від 24.11.2014, №146783 від 25.11.2014, №146784 від 26.11.2014, №146785 від 27.11.2014, №146786 від 28.11.2014 про пролонгацію дії договорів, відповідно до яких строк дії основних договорів поставки продовжено до 31.12.2016 року (а.с.77-81, т.1).
		31.05.2016 між постачальником та покупцем були укладені ідентичні за своїм змістом додаткові угоди №2 до договорів поставки хімічної продукції №146782 від 24.11.2014, №146783 від 25.11.2014, №146784 від 26.11.2014, №146785 від 27.11.2014, №146786 від 28.11.2014, відповідно до пунктів 1 та 2 яких покупець, у зв`язку з виробничою потребою, відмовлявся від прийняття хімічної продукції, яку мав поставити постачальник згідно з договорами, на суму кожного (відповідного) договору, що сплачена покупцем постачальнику як попередня оплата (стовідсоткова) за пунктами 1.1, 2.4 договорів, а постачальник приймав відмову покупця від прийняття поставки хімічної продукції згідно з договорами та зобовязався протягом 3 днів з дати укладення цих додаткових угод повернути покупцю суму отриманої від нього попередньої оплати (а.с.82-86, т.1).
		Таким чином, згідно з умовами додаткових угод строк повернення попередньої оплати визначений до 04.06.2016 року.
		Відповідач свій обов`язок по поверненню попередньої оплати в строки, визначені додатковими угодами, не виконав, в зв`язку з чим позивач 21.02.2017 листом №08-803 звернувся до відповідача з претензією, у якій вимагав повернення суми попередньої оплати в розмірі 240 000 000,00 грн. (а.с.97-98, т.1). Вказану претензію отримано відповідачем 27.02.2017, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення листа (а.с.99, т.1). Проте, відповіді на претензію відповідач не надав, суму попередньої оплати не повернув, що і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду.  
		Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договорів поставки хімічної продукції, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
		Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.  
		Норма вказаної статті повністю кореспондується зі ст.265 Господарського кодексу України. 
		Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.         
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.      
		Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Статтею 663 ЦК України регламентовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
		Частинами 1, 2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. 
		Отже, оскільки позивачем проведено попередню оплату товару за договорами, товар тривалий час не був поставлений відповідачем, позивачем, враховуючи приписи ст.693 ЦК України, здійснено відмову від подальшого виконання зобов`язань ПАТ "Дніпроазот", вказану відмову прийнято відповідачем, що зафіксовано у додаткових угодах № 2 до договорів поставки, то судом першої інстанції зроблено обґрунтований і законний висновок щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати. 
		Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з огляду на наступне.
		Згідно позовної заяви позивачем здійснено нарахування відповідачу інфляційних втрат у розмірі 26 564 661,11 грн. за період з 04.06.2016 року по 30.04.2017 року та 3% річних у розмірі 6 529 315,07 грн.  за цей же період. Судом першої інстанції проведено перевірку розрахунку та задоволено позовні вимоги щодо інфляційних втрат в повному обсязі, щодо стягнення 3 % річних задоволені у розмірі  6 517 942,96 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
		Так, дійсно, відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції,  а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. 
		Вказана норма є наслідком неналежного виконання однією із сторін зустрічного зобов`язання, регламентованого ст.538 ЦК України, відповідно до якої виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.  У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. 
		Пунктом 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання. 
		Пунктом 1.3 вище вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз`яснено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
		Пунктом 4.1 вказаної постанови зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
		Верховний Суд України в своєму Аналізі практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві також притримується позиції, що зобов`язальні правовідносини, які належать до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов`язань (наприклад, обов`язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов`язок наймача оплатити користування майном тощо) або мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і ін.). Разом з тим, не є грошовими зобов`язання, в яких грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, а виконують роль товару: зобов`язання передачі грошей, що випливають з угод обміну валюти, опціону, купівлі-продажу монет і банкнот, зобов`язання повернути грошові знаки, які перебували на зберіганні, передати перевізником банкноти за договором перевезення та ін. З огляду на це положення ст.625 ЦК України не застосовується до зазначених відносин.
		Матеріалами справи встановлено, що за договором поставки хімічної продукції відповідач мав поставити продукцію, а позивач її оплатити на умовах 100% передоплати. Таким чином, грошовими зобов`язання були саме у позивача, що кореспондувалось з обов`язком відповідача поставити продукцію. Після укладення додаткових угод № 2 до договорів поставки, в яких узгоджена між сторонами відмова позивача від виконання зобов`язань відповідачем, останній мав повернути передоплачені грошові кошти. Отже, у спірних правовідносинах зобов`язання відповідача не є грошовими та на них не розповсюджується дія ст.625 ЦК України. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 № 3-30гс13, відповідно до якої застосування судами частини 2 ст.625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні ст.625 ЦК України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 ст.693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. 
		Згідно з ч.1 ст.111-28 ГПК України висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. 
		Посилання позивача на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено ним обґрунтовано, в зв`язку зі зміною додатковими угодами № 2 зобов`язання, не приймаються колегією суддів, оскільки вказані угоди не є зустрічним виконанням зобов`язань, які передбачені основними договорами,  за цими додатковими угодами позивач не мав жодного обов`язку відносно відповідача, вказаними угодами лише письмово зафіксована відмова позивача від подальшого виконання зобов`язань відповідачем та умови повернення попередньої оплати згідно ст.693 ЦК України.  
		Частиною 3 ст.693 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. 
		Статтею 536 ЦК України регламентовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.  Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. 
		Колегія суддів зауважує, що законодавством забезпечено право покупця, на отримання компенсації за користування його коштами, від невчасно повернутої попередньої оплати, виражене у нарахуванні процентів згідно зі ст.536 ЦК України, проте, такий вид відповідальності має бути передбачений умовами договору. 
		У спірних правовідносинах сторонами у договорах передбачена лише відповідальність відповідача (постачальника) за несвоєчасну поставку продукції та поставку неякісної продукції. Відповідальності, передбаченої ст.536, ч.3 ст.693 ЦК України умови договорів не містять.  
		З огляду на викладені обставини, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити частково. 
		Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у справі строком на три роки, то господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні цього клопотання, з урахуванням відсутності доказів на його обґрунтування. Крім того, колегія суддів зазначає, що після укладення додаткових угод (31.05.2016 року), якими визначений строк повернення передоплати, відповідач вже більше, ніж 1,5 роки продовжує користуватись грошовими коштами позивача, які підлягають поверненню, попри наявні в державі інфляційні процеси.    
		Судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.                        
		Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" м. Кам`янське Дніпропетровської області задовольнити частково.
		Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року у справі             № 904/6049/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, в зв`язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
		"Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" м. Кам`янське Дніпропетровської області на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава суму боргу в розмірі 240 000 000 грн., 210 916,41 грн. судового збору, про що видати наказ. 
		В решті позовних вимог відмовити."
		В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року у справі № 904/6049/17 залишити без змін. 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" м. Кам`янське Дніпропетровської області 31 991,95 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. 
		Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області. 
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
		 
		Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.11.2017 року.
		 
		 
		Головуючий суддяІ.О. Вечірко
		                       
		СуддяС.Г. Антонік 
		                       
		СуддяО.В. Березкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...