Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1075/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; підряду.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2017. Зареєстровано: 01.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2017.
Дата набрання законної сили: 27.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"27" листопада 2017 р. Справа № 914/1075/17
		 
		Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
		 
		головуючого - суддіЗварич О.В.
		суддівМалех І.Б.
		Матущак О.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника військового прокурора Західного регіону України за № 10/2/3-542вих-17 від 23.08.2017р. (вх. № 01-05/4246/17 від 07.09.2017р.) та Міністерства оборони України б/н і дати (вх.№01-05/4245/17 від 07.09.2017р.)
		на рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2017р. 
		у справі № 914/1075/17
		за позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
		до відповідача-1: Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України
		до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Плюс Україна»
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: КЕВ м. Львова
		про визнання недійсним договору,
		 
		за участю:
		від прокуратури: Гарбарук В.А. (посвідчення № 045810 від 01.02.2017р.);
		від позивача: Матлай Й.І.  представник (довіреність № 220/437/д від 24.12.2016р.); 
		від відповідача-1: не з`явився;
		від відповідача-2: Гевяк П.І.  представник (довіреність б/н від 20.07.2017р.);
		від третьої особи: Черняк Ю.І.  представник (довіреність № 9 від 06.04.2017р.),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Львівської області від 10.08.2017р. у справі №914/1075/17 (суддя Крупник Р.В.) повністю відмовлено в позові. 
		Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що прокурор не довів належними та допустимими доказами порушення суб`єктивного права позивача, в інтересах якого заявлено позов, відтак вказав про відсутність підстав для захисту цього права в судовому порядку та задоволення позову. 
		Заступник військового прокурора Західного регіону України та Міністерство оборони України подали апеляційні скарги на вищевказане рішення суду.
		Заступник військового прокурора Західного регіону України в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права. Наголошує на тому, що земельна ділянка у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 1-5, щодо будівництва на якій було укладено спірний договір, відноситься до категорії земель оборони, що проігноровано судом першої інстанції. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2017р. у справі №914/1075/17, прийняти нове рішення, яким задоволити позов.
		Міністерство оборони України в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права. Звертає увагу на важливість дослідження обсягу дієздатності на укладення спірного договору від імені Міністерства у ЗУКБ як юридичної особи. В оскаржуваному рішенні суд, погоджуючись з відсутністю у ЗУКБ повноважень на укладення спірного договору (довіреність № 220/386/д), всупереч своїм висновкам відмовив в позові. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2017р. у справі №914/1075/17, прийняти нове рішення, яким задоволити позов Заступника військового прокурора Західного регіону України.
		Відповідач-2 у відзиві на апеляційні скарги вважає, що укладення спірного правочину не суперечить волевиявленню власника земельної ділянки Львівської міської ради та землекористувача МОУ, оскільки ділянка надана в постійне користування з цільовим призначенням будівництво житла, та не потребувало окремого доручення на підписання даного правочину. Звертає увагу на наявність в матеріалах справи доказів прийняття та схвалення МОУ спірного договору (лист заступника Міністра оборони України адресований Міністру оборони України Полтораку С.Т., та зворотня віза на нього). Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2017р. у справі №914/1075/17, апеляційні скарги Заступника військового прокурора Західного регіону України та Міністерство оборони України  без задоволення.
		Інші учасники судового процесу не надавали письмових відзивів на апеляційні скарги.
		В судовому засіданні прокурор, представники позивача Міністерства оборони України та третьої особи підтримали вимоги апеляційних скарг з наведених у них підстав.
		Представник відповідача-2 просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційні скарги  без задоволення.
		Відповідач-1 не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника. Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 03.11.2017р. обізнаний з датою, часом і місцем розгляду апеляційних скарг.
		Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності відповідача-1.
		Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2017р. у справі №914/1075/17.
		З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2016р. між Міністерством оборони України (замовник) в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про ЗУКБ №23 від 17.06.2003р., від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. та наказу Міністра оборони України від 21.08.2015р. за №28-ДП діє тимчасово виконуючий обов`язки начальника ЗУКБ Винарський В.В. (сторона-1), та ТзОВ Енерджі Плюс Україна (підрядник, сторона-2) укладено договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, відповідно до умов якого сторона-1 та сторона-2 зобов`язуються збудувати об`єкт (об`єкт будівництва)  житловий комплекс, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов`язані згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 (а.с.17-24, т.1). 
		Для реалізації цього договору сторона-1 передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються стороні-2 для виконання функцій замовника будівництва об`єкту визначена цим договором (п.2.2 договору).
		Згідно п.п. 2.4, 2.5 договору фінансування будівництва здійснюється стороною-2. Джерелом фінансування будівництва об`єкту є кошти сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних чи юридичних осіб сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами. У разі залучення стороною-1 коштів фізичних та юридичних осіб на фінансування будівництва до підписання цього договору, сторона-1 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами, та здійснює розрахунки з такими фізичними та юридичними особами виключно за рахунок власних коштів або належної йому, відповідно до п.7.1 цього договору, частки.
		Відповідно до розділу 3 договору об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1 м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, орієнтовною площею 6,22 га (згідно наказу начальника Львівського гарнізону від 02.03.2015р. №7 закріплено за КЕВ м. Львова. НСБЛВС, А 0583), яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому №4/370 від 26.01.53р., №394 від 07.08.64р. та №3-«С» від 08.02.85р. Сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену п.1.1.5 цього договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт. Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до сторони-2. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього договору.
		В розділі 4 договору визначено права та обов`язки його сторін. Так, сторона-2 бере на себе зобов`язання погасити заборгованість сторони-1 з виплати заробітної плати у розмірі 75000,00 грн. (пп.4.1.20 п. 4.1 договору); компенсувати квадратними метрами житла стороні-1 витрати, пов`язані із використанням земельної ділянки та розробкою проектно-кошторисної документації на загальну суму 434000,00 грн. (пп.4.1.22 п. 4.1 договору).
		Сторона-1 зобов`язана передати стороні-2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами цього договору за актом передачі будівельного майданчика, який є невід`ємною частиною цього договору (пп.4.2.3 п. 4.2 договору); сторона-1 зобов`язана протягом 3 календарних місяців з дати підписання цього договору, в порядку, встановленому Положенням та чинним законодавством України, списати нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, здійснити його розбирання/демонтаж та звільнити будівельний майданчик від цього майна (пп.4.2.4 п. 4.2 договору).
		Строки виконання робіт, порядок розрахунків та частки сторін в об`єкті визначено в розділах 5-7 договору.
		Відповідальність сторін договору передбачено розділом 9.
		У відповідності до п. 12.7 цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на сторони зобов`язань.
		Договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р. підписаний і скріплений печатками його сторін, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3558.
		На підставі акту приймання-передачі від 26.11.2016р. сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла будівельний майданчик  виробничу територію (земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, орієнтовною площею 6,22 га), яка виділена у встановленому порядку для розміщення об`єкту, що будується, а також машин, механізмів, матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання, комунікацій, виробничих і санітарно-побутових приміщень, які використовуватимуться в процесі будівництва (а.с.25, т.1).
		В позовній заяві прокурор вважає, що укладення та виконання договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р. призвело до незаконного використання земельної ділянки (будівельного майданчика) та завдало прямої матеріальної шкоди інтересам держави. Стверджує, що договір від 26.11.2016р. підлягає визнанню недійсним з підстав укладення його з порушенням положень ст. 77 Земельного кодексу України у зв`язку з фактичною зміною цільового призначення земельної ділянки  з земель оборони на землі житлової та громадської забудови та порушенням процедури, встановленої Положенням про Західне управління капітального будівництва МОУ, затвердженого наказом державного секретаря МОУ від 17.06.2003р. №23, Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою КМУ від 06.07.2011р. №715, без відповідного погодження та проведення конкурсу (а.с.9-16, т.1).
		При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.
		Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
		Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Положеннями частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р., укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ Енерджі Плюс Україна.
		За своєю правовою природою договір від 26.11.2016р. є змішаним та містить в собі елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, а тому до спірних відносин підлягають до застосування положення глави 77 Цивільного кодексу України та Закону України Про інвестиційну діяльність.
		Згідно положень частини 1 статті 2 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
		Частиною 1 статті 1 Закону України Про інвестиційну діяльність передбачено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. 
		За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників (ст. 1130 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
		Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. 
		Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Судом встановлено, що договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р., укладений між Міністерством оборони України та ТОВ Енерджі Плюс Україна вчинений у письмовій формі, нотаріально посвідчений, його сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору.
		При укладенні спірного договору, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про ЗУКБ №23 від 17.06.2003р. в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника ЗУКБ Винарського В.В., який діяв згідно довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. та наказу Міністра оборони України від 21.08.2015р. №28-ДП.
		Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
		Підставою визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р., прокурор вважає, зокрема, те, що довіреністю №220/386/д від 10.11.2016р. Винарському В.В. не надано повноважень на підписання від імені Міністерства оборони України договорів на будівництво житлових об`єктів, виконання проектно-вишукувальних робіт за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1 у м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, а тому, Винарський В.В. уклав спірний договір без відповідних повноважень та без погодження цього договору з Головним КЕУ Збройних сил України.
		Проте, на думку колегії суддів, вказані доводи прокурора є необгрунтованими та не можуть слугувати правовою підставою для визнання недійсним спірного договору, враховуючи таке.
		Відповідно до довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. Міністерство оборони України уповноважило тимчасово виконуючого обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарського Володимира Віталійовича на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за небюджетні кошти за такими адресами: вул.Городоцька, 222 м. Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5; м. Львів, вул. Личаківська, 105; м.Львів, вул. Стрийська, в/м. 209-1; м. Львів, вул. Зріні, 153; м. Мукачево, Закарпатська обл., вул. Гагаріна, 28; м. Ужгород, Закарпатська обл., вул. Прилуцька, в/м 210; м. Львів (Брюховичі), а також здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням (а.с.26, т.1).
		Як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутність в довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. повноважень Винарського В.В. на укладення договорів про будівництво житлових комплексів не підтверджує того, що спірний договір укладено ним без повноважень. 
		Відповідно до наказу Міністра оборони України №28-ДП від 21.08.2015р. на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (а.с.94, т.1).
		Пунктом 1 Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом МОУ №23 від 17.06.2003р. (далі Положення) передбачено, що ЗУКБ є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об`єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності. Управління виконує функції замовника Міністерства оборони України (далі Орган управління) на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального, загальновійськового призначення, а також у порядку, встановленому чинним законодавством України та цим Положенням залучається до вирішення питань придбання та обміну житла в Львівській, Закарпатській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях (а.с.28-35, т.1).
		Згідно пункту 6 Положення основним завданням Управління є участь у вирішенні питань придбання та обміну житла для військовослужбовців Збройних Сил України у встановленому порядку, залучення коштів інвесторів у будівництво та придбання жилих будинків, у спорудження інженерних комунікацій та об`єктів іншого призначення (далі  будівництво об`єктів); пайових внесків інвесторів у будівництво разом з житлом, споруд соціально-побутового, торговельного та інших призначень; кредитних позик від інвесторів на житлове будівництво; внесків або благодійних пожертвувань приватних осіб, організацій на житлове будівництво та інших джерел інвестування у встановленому чинним законодавством України порядку.
		Управління відповідно до покладених на нього завдань за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає договори на пайову участь у будівництві об`єктів іншими замовниками; вишукує та залучає кошти інвесторів у будівництво об`єктів у визначеному чинним законодавством України та цим Положенням порядку та укладає договори (контракти), які узгоджуються в управлінні капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України (п.7 Положення).
		Відповідно до п. 11 Положення начальник Управління за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції.
		З аналізу вищевикладеного, повноваження Винарського В.В. на укладення спірного договору передбачено п.11 Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
		Разом з тим, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що ОСОБА_1 уклав спірний договір з перевищенням наданих йому повноважень, а саме без погодження з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.
		Згідно положень статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
		Учасники судового процесу не заперечують того, що однокімнатну квартиру загальною площею 47,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул.Рубчака, 21-б/19 надано дружині загиблого Героя України Кизило Оксані Богданівні. 
		Таким чином, на виконання спірного договору відповідач-2 передав, а відповідач-1 (від імені Міністерства оборони України) прийняв у власність однокімнатну квартиру загальною площею 47,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Такими діями, Міністерство оборони прийняло до виконання та схвалило оскаржуваний договір, а тому відсутні правові підстави для визнання цього правочину недійсним у зв`язку із перевищенням ОСОБА_1 повноважень при його укладенні.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно відхилив твердження прокурора недійсність договору про будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 від 26.11.2016р. у зв`язку з його укладенням при фактичній зміні цільового призначення земельної ділянки  з земель оборони на землі житлової та громадської забудови, з огляду на те, що чинною і не оскарженою у встановленому порядку ухвалою Львівської міської ради народних депутатів № 157 від 01.06.1995р. спірну земельну ділянку вилучено з користування військової частини та зараховано до земель запасу міста (а.с.217-218, т.1). 
		Крім того, відповідно до вказаної ухвали ЛМР, 26.05.1997р. КЕУ Прикарпатського військового округу видано Державний акт №001518 на право постійного користування землею площею 20,68 га для будівництва житлових кварталів на вул. Княгині ОльгиКуликівській, Княгині ОльгиЛ.Кобилиці, Стрийській, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №29 (а.с.213-216, т.1).
		Отже, при укладенні спірного договору відповідачі не змінювали цільового призначення земельної ділянки за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1 м.Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5.
		Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність доводів прокурора щодо недійсності спірного договору у зв`язку з його укладенням без конкурсу, передбаченого Порядком організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011р.
		Вказаний Порядок визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони. Відтак, цей Порядок до спірних відносин не застосовується.
		Окрім цього, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди України повинні застосовувати практику Європейського суду, як джерело права в Україні.
		Так, у рішенні Європейського суду з захисту прав людини від 20.01.2012 р. «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. 
		Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному судовому рішенні.
		З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги  без задоволення.
		Судові витрати за розгляд апеляційних скарг необхідно покласти на скаржників відповідно до положень ст.49 ГПК України.
		Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд  
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2017р. у справі № 914/1075/17, апеляційні скарги  без задоволення.
		Справу повернути в господарський суд Львівської області.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
		 
		 
		Головуючий суддяЗварич О.В.
		судді Малех І.Б.
		 Матущак О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...