Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12006/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2017. Зареєстровано: 03.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2017.
Дата набрання законної сили: 19.08.2019 (частково)
Результат оскарження 19.08.2019 Північний апеляційний господарський суд: скасовано судове рішення першої інстанції частково та ухвалено нове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.11.2017  Справа № 910/12006/17
		    Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Жук В.М., розглянувши матеріали справи
		за позовною заявою  Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Смарт Капітал Інвест"
		до 1) Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк",
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів  
		- Закрите акціонерне товариство "Котнар" 
		про визнання правочину недійсним
		 
		та за зустрічною позовною заявою  Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Смарт Капітал Інвест"
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Закрите акціонерне товариство "Котнар" 
		про розірвання договорів та стягнення заборгованості
		 
		за участю представників:
		від позивача (за первісним позовом):Юрченко В.Я. - представник за довіреністю б/н від 15.08.2017 р.від відповідача -1 (за первісним позовом):Левченко В.І. - представник за довіреністю № 326 від 12.10.2017 р.від відповідача -2:не з'явивсявід третьої особи:не з'явився
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Смарт Капітал Інвест" (далі - ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест") звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк", відповідач-1), Закритого акціонерного товариства "Котнар" (далі - ЗАТ "Котнар", відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" (далі - ТОВ "Котнар-М", відповідач-3) про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.11.2016 р.
		У обгрунтування позовних вимог ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" зазначило, що відповідач-1 (ПАТ "ВТБ Банк") відступив йому право грошової вимоги до боржників (ЗАТ "Котнар" та ТОВ "Котнар-М") за кредитними договорами № 019KL від 26.06.2007 р. та № 025KL від 14.08.2008 р., а також договором застави обладнання від 25.04.2012 р., про що сторони уклали відповідні договори відступлення права вимоги від 13.07.2017 р. Однак, у подальшому позивачу, як новому кредитору, стало відомо, що між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Котнар-М" було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви № 13863/1-2 від 16.11.2016 р. Вказаний односторонній правочин позивач просив визнати недійсним, оскільки сторонами не було дотримано вимог ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, а грошові вимоги сторін, які є предметом цього правочину, - не є зустрічними.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2017 р. за вказаними вимогами ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" було порушено провадження у справі.
		Також ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2017 р. за заявою позивача зазначений позов був забезпечний шляхом заборони ПАТ "ВТБ Банк", ТОВ "Котнар-М" та іншим особам вчиняти дії, направлені на припинення зобов'язань за заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 13863/1-2 від 16.11.2016 р. та спрямовані на стягнення, зарахування коштів, в тому числі при примусовому виконанні органами Державної виконавчої служби України за наказом господарського суду Закарпатської області від 03.06.2016 р. № 5/58, виданим на виконання ухвали господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 р. по справі № 5/58 про стягнення з ПАТ "ВТБ Банк" на користь ТОВ "Котнар-М" 5 750 000,00 грн.
		До початку розгляду справи по суті позивачем була подана заява про зміну позовних вимог, в якій, він просив визнати той же односторонний правочин недійсним, однак, вказані позовні вимоги заявив до відповідачів - ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Котнар-М", а ЗАТ "Котнар" просив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів. Вказана заява була прийнята судом до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України та п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", як така, що подана до початку розгляду справи по суті.
		Крім того, до початку розгляду справи по суті від ПАТ "ВТБ Банк" надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" (відповідач-1 за зустрічним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" (далі - ТОВ "Котнар-М", відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання розірваними договорів про відступлення права грошової вимоги від 13.07.2017 р., оскільки новий кредитор (ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест") істотно порушив умови зазначених правочинів, не виконавши свого обов'язку зі сплати коштів за відступлені йому права вимоги. Також у зустрічному позові банк вказував на порушення позичальником - ЗАТ "Котнар" зобов'язань за кредитними договорами № 019KL від 26.06.2007 р. та № 025KL від 14.08.2008 р., виконання яких було забезпечено договором застави обладнання від 25.04.2012 р., укладеним між ПАТ "ВТБ Банк", ТОВ "Котнар-М" та ЗАТ "Котнар" в межах справи про банкрутство останнього.
		У зустрічному позові ПАТ "ВТБ Банк" просив суд визнати розірваними договір від 13.07.2017 р. про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами та договір від 13.07.2017 р. про відступлення права вимоги за договором застави обладнання, а також стягнути з майнового поручителя - ТОВ "Котнар-М" грошові кошти у сумі 15 879 628,00 грн., що є вартістю предмета застави.
		У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест") свої позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
		Представник відповідача-1 за первісним позовом (ПАТ "ВТБ Банк") проти задоволення первісних позовних вимог заперечив, зазначив про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось раніше, ніж ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" отримало право вимоги за кредитними договорами № 019KL від 26.06.2007 р. та № 025KL від 14.08.2008 р. та договором застави, що їх забезпечував. При цьому, ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" не набуло права вимоги до ТОВ "Котнар-М" за вказаними зобов'язаннями, оскільки не здійснило оплату за таке відступлення. Вважав первісний позов необгрунтованим, просив відмовити у його  задоволенні.
		Представник позивача за зустрічним позовом (ПАТ "ВТБ Банк") у судовому засіданні заявлені зустрічні вимоги про розірвання договорів та стягнення грошових коштів підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
		Представник відповідача-1 за зустрічним позовом (ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест") зазначені вимоги не визнав, вказавши на їх необгрунтованість. Просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.
		Представник відповідача-2 (за первісним та за зустрічним позовами) - ТОВ "Котнар-М" та представник третьої особи (за первісним та за зустрічним позовами) - ЗАТ "Котнар" в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без їх участі до суду не подали, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.  Позиція відповідача-2 (за первісним та за зустрічним позовами) стосовно заявлених до нього суду невідома.
		Представник третьої особи - ТОВ "Котнар-М" на адресу суду направив клопотання, у якому просив направити дану справу за встановленою підсудністю до господарського суду Закарпатської області для розгляду її у межах справи № 5/58 про банкрутство ЗАТ "Котнар".
		Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що справа підсудна господарському суду міста Києва та за результатами її розгляду у первісному позові необхідно відмовити, а зустрічні вимоги - задовольнити частково з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 13.07.2017 р. між ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" (новий кредитор) та ПАТ "ВТБ Банк" (первісний кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами (далі - договір відступлення права вимоги-1), відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги на стягнення заборгованості, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору відступлення права вимоги за кредитною заборгованістю у порядку та строки, встановлені цим договором (п. 2.1).
		Розмір заборгованості боржника, право вимоги якої відступається за цим договором встановлюється у валюті кредитних договорів - доларах США в акті приймання-передачі права вимоги, станом на день повного зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора за курсом НБУ, встановленим на дату переходу права вимоги, що еквівлентно 32 750 000,00 грн., з яких: 16 375 000 грн. - основний борг (кредит) за кредитним договором № 019KL від 26.06.2007 р. (далі - кредитний договір-1) та 16 375 000 грн. - основний борг (кредит) за кредитном договором № 025KL від 14.08.2008 р.  (далі - кредитний договір-2) (п. 2.2 договору відступлення права вимоги-1).
		Сторони домовились, що підписання даного договору та зарахування ціни договору на поточний рахунок первісного кредитора є достатньою умовою для переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора (п. 2.3 договору відступлення права вимоги-1).
		Згідно з п. 4.1 ціна договору відступлення права вимоги-1 складає 15 879 628,00 грн., з яких 7 939 814,00 грн. - ціна відступлення права вимоги за заборгованістю за кредитним договором-1 та 7 939 814,00 грн. - ціна відступлення права вимоги за заборгованістю за кредитним договором-2.
		Відповідно до п. 3.1.4 в день укладання договору відступлення права вимоги-1, з метою виконання зобов'язань боржника за кредитними договорами-1, 2, між первісним та новим кредитором здійснюється укладення договору відступлення права за договором забезпечення, згідно з умовами якого права та обов'язки за зазначеним договором відступлення виникають під відкладальною обставиною (з моменту її настання), якою є дата набуття новим кредитором права вимоги за заборгованістю згідно з п. 3.1.3 договору.
		Тому того ж дня, 13.07.2017 р., між ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" (новий кредитор) та ПАТ "ВТБ Банк" (первісний кредитор)  був укладений договір відступлення права вимоги за договором застави (далі - договір відступлення права вимоги-2), відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору права заставодержателя в зобов'язаннях, що виникли за договором застави обладнання від 25.04.2012 р., що був укладений банком з ТОВ "Котнар-М" (далі - договір застави).
		Договір відступлення права вимоги-2 вчинений з відкладальною обставиною, з моменту настання якої, право заставодержателя за договором застави переходить до нового кредитора. Відкладальною обставиною сторони визначили момент набуття новим кредитором права вимоги-1, а саме: з моменту повного зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора (ПАТ "ВТБ Банк") згідно з умовами договору відступлення права вимоги-1 (п. 1.2).
		Відповідно до п. 1.3 договорів відступлення права вимоги-1, 2 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів за кредитними договорами-1, 2 у розмірі заборгованості боржника, що відступається за договором відступлення права вимоги-1, а у випадку невиконання цієї вимоги - звернути стягнення на предмет застави і за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у розмірі, що буде визначений на момент їх фактичного задоволення, а також вимагати від боржника віконання інших зобов'язань за договором застави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
		На підставі наведених норм законодавства та умов договорів відступлення права вимоги, позивач вважає, що до нього, як до нового кредитора перейшло право вимагати від боржника - ЗАТ "Котнар" та заставодавця - ТОВ "Котнар-М" належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами № 019KL від 26.06.2007 р. та № 025KL від 14.08.2008 р., а також договором застави обладнання від 25.04.2012 р.
		Як зазначає позивач, реалізовуючи таке своє право, йому стало відомо, що між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Котнар-М" було проведене зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5 570 000,00 грн. за заявою ПАТ "ВТБ Банк" від 16.11.2016 року № 13863/1-2. Указана заява (правочин), на думку позивача суперечить вимогам ст. 601 ЦК України, а тому має бути визнана недійсною.
		Перевіряючи такі доводи та обгрунтування первісного позову, суд виходив з настпного.
		Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
		Статтею 203 ЦК України     встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити     ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Звертаючись до суду із первісним позовом, позивач зазначає, що заява ПАТ "ВТБ Банк" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 13863/1-2 від 16.11.2016 року, є одностороннім правочином.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
		Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. 
		Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.                                                                                                                                               
		Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна/коштів боржника.
		За таких обставин, заяву ПАТ "ВТБ Банк" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 13863/1-2 від 16.11.2016 року, наслідками якої є фактичне припинення зобов'язань вказаних у цій заяві, суд вважає одностороннім правочином, який може бути оскаржений.
		Позивач вказує, що вимоги, за якими відбулось зарахування грошових вимог між ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" та ТОВ "Котнар-М", не є зустрічними, а отже, спірний правочин вчинений з порушенням ст. 601 ЦК України та суперечить приписам діючого законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.
		Стосовно зазначених тверджень позивача, судом встановлено, що 16.11.2016 р. ПАТ "ВТБ Банк" направив ТОВ "Котнар-М" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, які випливають із взаємних відносин сторін, а саме - 1) за зобов'язаннями ТОВ "Котнар-М" перед ПАТ "ВТБ Банк", що виникли на підставі договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 019КL від 26.06.2007 р., договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 025КL від 14.08.2008 р., іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 2137, а також на підставі трьох договорів застави обладнання, посвідчених приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В. та зареєстрованих в реєстрі під №№  2139, 2140, 2141 та 
		2) за зобов'язаннями ПАТ "ВТБ Банк" перед ТОВ "Котнар-М", що виникли на підставі наказу господарського суду Закарпатської області № 5/58 від 03.06.2016 р. у справі про банкрутство ЗАТ "Котнар", виданого на виконання ухвали господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 р., щодо стягнення коштів з ПАТ "ВТБ Банк" у сумі 5 570 000,00 грн. 
		Так, 26.06.2007 року між ПАТ "ВТБ Банк" (кредитор) та ЗАТ "Котнар" (позичальник) був укладений договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 019КL (далі - кредитний договір-1). Відповідно до цього договору кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії з правом конвертації в національну валюту/інші валюти у тимчасове користування на таких умовах: сума кредитної лінії - 2 560 000,00 доларів США; строк користування - по 26 грудня 2011 року, на умовах визначених цим договором; плата за користування кредитом - 11 % річних (п. 1.1).
		Додатковою угодою № 1 від 20.09.2007 р. сторони внесли зміни до вказаного кредитного договору, якими встановили плату за користування траншами, що будуть надані ЗАТ "Котнар", починаючи з 20 вересня 2007 року, у розмірі 13 % річних.
		Також 14.08.2008 р. між ПАТ "ВТБ Банк" (кредитор) та ЗАТ "Котнар" (позичальник) був укладений договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 025КL, відповідно до якого кредитор зобов'язується надати ЗАТ "Котнар" грошові кошти (кредит) у тимчасове користування у національній валюті, доларах США та євро окремими частинам (транш), в межах максимального ліміту заборгованості еквівалентному 4 800 000,00 доларів США та кінцевим терміном поворотної заборгованості за кредитом - 30.06.2011 р., за користування якими позичальник сплачує 16 % річних у гривні, 14 % річних у доларах США та 14 % річних у євро.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		З матеріалів справи вбачається, що позичальник - ЗАТ "Котнар" не виконав своїх кредитних зобов'язань та у визначений сторонами строк не повернув банку передбачені кредитними договорами-1, 2 кошти та відсотки за користування ними, у зв'язку з чим у позичальника виникла заборгованість.
		Також судом встановлено, що 04.06.2010 р. господарським судом Закарпатськоої області було порушено провадження у справі № 5/58 про банкрутство ЗАТ "Котнар", який є боржником за кредитними договорами-1, 2. При цьому з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "ВТБ Банк" звернувся до ЗАТ "Котнар" із заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство № 5/58 на загальну суму 61 349 145, 56 грн., що виникла з кредитних договорів № 019KL від 26.06.2007 р. та № 025 KL від 14.08.2008 р. та складається з суми боргу у розмірі 58 641 894, 41 грн. та пені у сумі 2 707 251, 15 грн.
		Ухвалою попереднього засідання господарського суду Закарпатської області від 11.02.2011 р. у вищевказаній справі ПАТ "ВТБ Банк" було визнано конкурсним кредитором ЗАТ "Котнар" за договорами № 019KL від 26.06.2007 р. та № 025 KL від 14.08.2008 р. на вказану суму кредитної заборгованості. 
		У подальшому, постановою господарського суду Закарпатської області  по справі 5/58 від 30.03.2011 р. ЗАТ "Котнар" визнано банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.
		Крім того, у судовому засіданні встановлено, що у тій же справі про банкрутство ухвалою господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 р. були задоволені вимоги ЗАТ "Котнар" про стягнення з ПАТ "ВТБ Банк" перерахованих йому грошових коштів у сумі 5 570 000,00 грн. на виконання мирової угоди, затвердженої 16.03.2012 р., яка у подальшому була припинена (розірвана). Відповідно, 03.06.2016 р. господарським судом Закарпатської області був виданий наказ № 5/58 про стягнення з ПАТ "ВТБ Банк" указаних коштів.
		При цьому з матеріалів справи вбачається, що підставою для стягнення суми 5 570 000,00 грн. з ПАТ "ВТБ Банк" стали наступні обставини.
		16.03.2012 р. ухвалою господарського суду Закарпатської області за заявою ліквідатора банкрута  була затверджена мирова угода, у якій сторони погодили обов'язок боржників, зокрема, ТОВ "Котнар-М" сплатити на користь ПАТ "ВТБ Банк" суму вимог, яка становить 32 750 000, 00 грн., не пізніше 31.12.2015 р.
		25.04.2012 р., з метою забезпечення виконання затвердженої господарським судом Закарпатської області мирової угоди, між ПАТ "ВТБ Банк" (заставодержатель) та ТОВ "Котнар-М" (заставодавець) був укладений договір застави обладнання (далі - договір застави), відповідно до якого заставодавець передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі рухоме майно, яким є обладнання, зазначене в розділі 2 договору застави та знаходиться за адресою: Закарпатська область, с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, 274/а. У випадку  розірвання мирової угоди, заставою за даним договором забезпечується обов'язок ЗАТ "Котнар" зі сплати суми вимог ПАТ "ВТБ Банк" за кредитними договорами № 019KL від 26.06.2007 р. та № 025 KL від 14.08.2008 р. у непогашеній до розірвання мирової угоди частині, а договір застави продовжує діяти до повного виконання ЗАТ "Котнар" такого обов'язку (п.п. 1.1, 1.2).
		Пунктом 1.3 договору застави сторони погодили, що за рахунок предмета застави, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги  та відшкодувати витрати в повному обсязі, які визначаються на момент фактичного задоволення вимоги заставодержателя, що передбачені умовами мирової угоди та/або цього договору та становлять максимальний розмір вимоги заставодержателя, а саме - вимоги за основним зобов'язанням, вимоги щодо відшкодування витрат на утримання предмета застави, тощо.
		Згідно з п. 2.3 застави на момент укладення цього договору предмет застави оцінено у сумі 15 879 628,00 грн. 
		Договір застави набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015 р. (п. 6.1).
		Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Заставою є спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом, якою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ст. 1, 3 Закону України "Про заставу").
		Таким чином, на підставі наведених норм чинного законодавства та умов договору застави, у ПАТ "ВТБ Банк" виникло право грошової вимоги до майнового поручителя про стягнення кредитної заборгованості на підставі договору застави.
		У судовому засіданні встановлено, що ТОВ "Котнар-М" частково виконав свій обов'язок з погашення вказаної заборгованості, а саме - у період з 15.08.2011 р. по 31.01.2013 р. перерахував ПАТ "ВТБ Банк" грошові кошти у сумі 5 570 000,00 грн.
		Однак, у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.07.2015 р. у справі № 5/58 про банкрутство ЗАТ "Котнар" господарські правовідносини між ТОВ "Котнар-М", ПАТ "ВТБ Банк" та ЗАТ "Котнар" за мировою угодою від 06.12.2011 р. починаючи з 17.12.2012 р. були припинені, господарський суд Закарпатської області ухвалив стягнути з ПАТ "ВТБ Банк" сплачені йому (тобто повернути) кошти під час дії вказаної мирової угоди, про що було видано відповідний наказ.
		Отже, у ТОВ "Котнар-М", як стягувача за наказом, виникло право вимоги грошового стягнення до ПАТ "ВТБ Банк" у вищевказаній сумі.
		Таким чином, судом встановлено, що за договором застави обладнання від 25.04.2012 р. (укладеним між ПАТ "ВТБ Банк", ЗАТ "Котнар" та ТОВ "Котнар-М" в забезпечення виконання мирової угоди від 16.11.2011 р.) ПАТ "ВТБ Банк" виступив кредитором на суму 32 750 000, 00 грн., а ТОВ "Котнар-М" - боржником, і навпаки - за наказом від 03.06.2016 р. у справі № 5/58 (виданим на виконання ухвали господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 р.) ПАТ "ВТБ Банк" є боржником на суму 5 570 000,00 грн., а ТОВ "Котнар-М" - кредитором.
		Частиною 3 ст. 203 ГК України, положення якої кореспондуються з положеннями          ст. 601 ЦК України, встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
		Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
		Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що достатньо заяви однієї сторони для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГК України). Моментом припинення зобов'язань сторін у такому випадку є момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та її направлення кредитору (вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 910/25488/15 від 13.07.2017 р.).
		Отже, судом встановлено, що вимоги у сторін (ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Котнар-М") є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання їх вже настав, що відповідає приписам ст. 601 ЦК України. 
		До того ж, з матеріалів справи вбачається, що умови спірного правочину (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) сторонами були схвалені, зокрема, ПАТ "ВТБ Банк" - при зверненні з цією заявою до ТОВ "Котнар-М", а останнім - шляхом мовчазної згоди (конклюдентних дій) та відсутністю дій щодо оскарження такого одностороннього правочину.
		Отже, сторони своїми діями (бездіяльністю) засвідчили факт прийняття до виконання спірного правочину (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) та його схвалення юридичною особою.
		За таких обставин, зважаючи на проведений належним чином взаємозалік зустрічних однорідних вимог між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Котнар-М" на суму 5 570 000 грн., судом встановлено, що з 16.11.2016 р. заборгованість за наказом господарського суду Закарпатської області № 5/58 від 03.06.2016 р. у вказаній сумі у ПАТ "ВТБ Банк" перед ТОВ "Котнар-М" відсутня. Так само у ТОВ "Котнар-М" перед ПАТ "ВТБ Банк" з 16.11.2016 р. відсутня заборгованість за кредитними зобов'язаннями і за договором застави обладнання від 25.04.2012 р. на вказану суму.
		Проте, ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" твердить про те, що проведений взаємозалік заборгованості був проведений без його участі (нового кредитора), що свідчить про відсутність ознаки зустрічності взаємних зобов'язань, оскільки позивач не був стороною спірного правочину.
		За приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. У зв'язку із цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину.
		Також у пункті 2.1 постанови Пленуму № 11 від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків саме на час укладення спірного правочину.
		Як встановлено судом, спірний взаємозалік між ТОВ "Котнар-М" та  ПАТ "ВТБ Банк" був проведений 16.11.2016 р., а договір відступлення права вимоги, за яким ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" набувало прав нового кредитора, був укладений - 13.07.2017 р. Отже, доводи позивача про те, що на час укладення одностороннього договору була відсутня ознака зустрічності грошових вимог є спростованими, а проведений взаємозалік між сторонами (ТОВ "Котнар-М" та ПАТ "ВТБ Банк") суд вважає таким, що не суперечить приписам ст. 601 ЦК України, 203 ГК України, про що зазначалось вище.
		Крім того, з п. 2.3 договору відступлення права вимоги-2 вбачається, що новий кредитор (ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест") був ознайомлений з умовами договору застави, а також з інформацією щодо заходів первісного кредитора по стягненню заборгованості з боржника за кредитними договорами, зокрема ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" відомо про справу № 5/58 про банкрутство ЗАТ "Котнар", та не має з цього приводу до ПАТ "ВТБ Банк" ніяких претензій.
		За таких обставин, підстави для визнання одностороннього правочину ПАТ "ВТБ Банк" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 13863/1-2 від 16.11.2016 р. відсутні та у задоволенні первісного позову ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" необхідно відмовити.
		Розглядаючи зустрічну позовну заяву ПАТ "ВТБ Банк" про розірвання договорів відступлення права вимоги від 13.07.2017 р. за кредитними договорами-1, 2 та договором застави обладнання, суд приймає до уваги наступне.
		Як вже встановлено, 13.07.2017 р. між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" був укладений договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами та договір відступлення права вимоги за договором застави.
		Відповідно до п. 2.1 договору від 13.07.2017 р. про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами, ПАТ "ВТБ Банк" передає (відступає) на користь ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" своє право вимоги про стягнення заборгованості, а ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" - набуває таке право вимоги та сплачує ПАТ "ВТБ Банк" за відступлене право ціну договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
		Згідно з п. 4.1 ціна договору відступлення права вимоги-1 складає 15 879 628,00 грн., з яких 7 939 814,00 грн. - ціна відступлення права вимоги за заборгованістю за кредитним договором-1, та 7 939 814,00 грн. - ціна відступлення права вимоги за заборгованістю за кредитним договором-2.
		Пунктом 4.2 договору відступлення права вимоги-1 сторони визначили, що ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" зобов'язано сплатити ПАТ "ВТБ Банк" ціну договору шляхом перерахування грошових коштів у сумі, що дорівнює ціні договору в наступному порядку: 3 969 907,00 грн. - протягом 5 робочих днів з дати укладення даного договору; 3 969 907,00 грн. - до 28.07.2017 року; 3 969 907,00 грн. - до 04.08.2017 року; 3 969 907, 00 грн. - до 11.08.2017 року.
		Оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок ПАТ "ВТБ Банк" грошових коштів в сумі, визначеній в п. 4.1 цього договору (п. 4.3 договору відступлення права вимоги-1).
		Із матеріалів справи вбачається, що у порушення зазначених умов договорів відступлення права вимоги ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" не виконало покладеного на нього обов'язку, а саме - не сплатило ПАТ "ВТБ Банк" грошові кошти за відступлені права вимоги за кредитними договорами у сумі 15 879 628,00 грн. У судовому засіданні відповідач-1 (ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест") протилежного не довів.
		Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
		За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 р. у справі № 3-26гс12).
		Отже, оскільки судом встановлено, що ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" істотно порушило умови договору про відступлення права вимоги в частині належного виконання грошового зобов'язання, вимога позивача за зустрічним позовом про розірвання договору від 13.07.2017 р. про відступлення права вимоги за кредитними договорами є правомірною.
		З тих же підстав розірванню підлягає договір відступлення права вимоги за договором застави, оскільки він є похідним від договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами, а отже, мало місце істотне порушення з боку ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест" також і договору про відступлення права вимоги за договором застави. 
		Таким чином, враховуючи, що відповідач-1 (новий кредитор) за зустрічним позовом не виконав умов договорів відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами та застави, чим істотно порушив умови цих договорів, суд вважає, шо вимоги про їх розірвання на підставі ст. 188 ГК України та ст. 651 ЦК України є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
		Також у зустрічному позові ПАТ "ВТБ Банк" просив стягнути з ТОВ "Котнар-М", як майнового поручителя за договором застави обладнання від 25.04.2012 р., заборгованість позичальника, що виникла за кредитними договорами № 019KL від 26.06.2007 р. та № 025KL від 14.08.2008 р.
		Із матеріалів справи вбачається та підтверджується банківськими виписками з рахунку ЗАТ "Котнар" (позичальника), що станом на 10.11.2017 р. у останнього наявна заборгованість за вказаними кредитними угодами у загальній сумі 5 246 677,30 доларів США, 1 184 895,43 євро та 3 383 885,11 грн., а саме:
		- за кредитним договором від 26.06.2007 р. № 019KL, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у сумі 2 062 550,86 доларів США та простроченої заборгованості за відсотками у сумі 551 672,94 доларів США;
		- за кредитним договором від 14.08.2008 р. № 025KL, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у сумі 2 203 339,35 грн., 896 672,81 євро та 1 935 708,63 доларів США; простроченої заборгованості за відсотками у сумі 696 744,87 доларів США, 288 222,62 євро, 1 180 545,76 грн.
		Наявність кредитної заборгованості також підтверджується ухвалою попереднього засідання господарського суду Закарпатської області від 11.02.2011 р. у справі № 5/58 про банкрутство, якою ПАТ "ВТБ Банк" визнано кредитором ЗАТ "Котнар".
		Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем)  забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. 
		Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно зі ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
		Отже, укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником, у межах вартості предмета застави (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду україни від 06.07.2016 року по справі № 3-584гс16).
		Пунктом 5.1 договору застави сторони погодили, що заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог із вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця у разі невиконання чи неналежного виконання основного забов'язання (мирової угоди). Предмет застави оцінено у сумі 15 879 628,00 грн. (п. 2.3 договору застави).
		Таким чином, на підставі наведених приписів закону та умов договору, зважаючи на факт наявності у позичальника - ЗАТ "Котнар" заборгованості за кредитними договорами № 019KL від 26.06.2007 р. та № 025KL5 від 14.08.2008 р. у загальній сумі 246 677,30 доларів США, 1 184 895,43 євро та 3 383 885,11 грн., а у заставодавця - обов'язку з погашення вказаної заборгованості, суд прийшов до висновку, що позивач (заставодержатель) набув права на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави із його вартості у межах суми 15 879 628,00 грн. (п. 5.1 договору застави).
		У той же час, суд враховує, що між сторонами був проведений взаємозалік правомірно зустрічних однорідних вимог за заявою ПАТ "ВТБ Банк" № 13863/1-2 від 16.11.2016 р., а тому - зобов'язання ТОВ "Котнар-М" перед ПАТ "ВТБ Банк" за договором застави обладнання від 25.04.2012 р. є припиненими на суму 5 570 000,00 грн. 
		За таких обставин, суд вважає, що ПАТ "ВТБ Банк" має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави, виходячи із суми його вартості у розмірі 10 309 628,00 грн. (15 879 628,00 грн. - 5 570 000,00 грн.), а відтак - зустрічні позовні вимоги ПАТ "ВТБ Банк" про стягнення грошових коштів з ТОВ "Котнар-М" підлягають частковому задоволенню на суму 10 309 628,00 грн.
		Отже, зустрічні позовні вимоги суд задовольняє частково.
		Щодо клопотання третьої особи про направлення даної справи за підстудністю до господарського суду Закарпатської області для розгляду її у межах справи № 5/58 про банкрутство ЗАТ "Котнар", суд зазначає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги, які є предметом розгляду даної справи, заявлені до майнового поручителя боржника - ТОВ "Котнар-М", а не до банкрута - ЗАТ "Котнар", який є третьою особою у цій справі.
		Крім того, при вирішенні спору суд враховує положення ст. 68 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких, розглянувши справу, суд повинен вирішити питання про застосовані заходи забезпечення позову. Відповідно до указаної статті дане питання вирішується господарським судом, який розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
		Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26 грудня 2011 року визначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
		У даному випадку суд вважає, що потреба у забезпеченні первісного позову на час ухвалення рішення не відпала, тому вжиті заходи забезпечення первісного позову скасуванню не підлягають до набрання рішенням у даній справі законної сили.
		Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме - судові витрати за первісним позовом та за розглянуту заяву про забезпечення позову покладаються на ТОВ "ФК "Смарт Капітал Інвест", витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічної позовної заяви ПАТ "ВТБ Банк" - пропорційно на сторони відповідно до задоволених вимог. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32 - 35, 49, 60, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Смарт Капітал Інвест" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Закритого акціонерного товариства "Котнар" про визнання правочину недійсним.
		Зустрічний позов  Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Смарт Капітал Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Закритого акціонерного товариства "Котнар" про розірвання договорів та стягнення заборгованості задовольнити частково.
		Розірвати договір від 13.07.2017 р. про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Смарт Капітал Інвест".
		Розірвати договір від 13.07.2017 р. про відступлення права вимоги за договором застави, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Смарт Капітал Інвест".
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 38, офіс 127/3, ідентифікаційний код 39273347) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) грошові кошти у сумі 10 309 628 (десять мільйонів триста дев'ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви в сумі 154 644 (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн. 42 коп. 
		У іншій частині зустрічного позову - відмовити.
		Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 листопада 2017 року.
		Повний текст рішення підписаний 29 листопада 2017 року.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
		 
		 
		Суддя                                                                                                  Головіна К.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...