Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/887/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2017. Зареєстровано: 07.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2017.
Дата набрання законної сили: 05.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		05 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/887/17
		Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого  - Танасогло Т.М.,
		суддів              - Федусика А.Г.,
		                       - Яковлєва О.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження  в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою  Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від   20 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до  Головного управління Національної поліції в Миколаївській області  про визнання протиправним та скасування наказу від 10.04.2017р. № 74 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
		В С Т А Н О В И Л А :
		У травні 2017 року ОСОБА_2 (ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до   Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області, відповідач), в якому просив суд:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №74 о/с від 10.04.2017 року в частині звільнення з поліції майора поліції ОСОБА_2, виконуючого обов'язки інспектора Баштанського відділу поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про Національну поліцію України" (у зв'язку із скороченням або проведенням організаційних заходів).
		- поновити майора поліції ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов'язки інспектора Баштанського відділу поліції.
		-   стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
		Обґрунтовуючи позивні вимоги ОСОБА_2 зазначив, що п. 4 ч. 1  ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", визначає як одну з підстав звільнення зі служби в поліції звільнення "у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів", про що особа повинна бути попереджена про майбутнє звільнення за два місяці. При цьому діючим законодавством передбачено, що     власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Але, відповідач за період з 13.02.2016 року до дати фактичного звільнення, не     запропонував позивачу жодної відповідної посади у складі поліції, хоч позивач     на момент звільнення мав звання майора поліції, вислуга років складає 14 років 06 місяців 27 днів.
		Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду  від  20 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.
		Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням ГУНП в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
		Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
		ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ до 06.11.2015 р., на час звільнення мав спеціальне звання майора поліції.
		Наказом начальника ГУНП у Миколаївській області №1 о/с "По особовому складу" від 07.11.2015 р. відповідно до пунктів 9 та 12  розділу XI Закону України "Про Національну поліцію"  позивач був призначений на посаду виконуючого обов'язки інспектора Баштанкського відділу поліції з присвоєнням звання майора поліції.
		Відповідно до наказу №52 о/с від 01.02.2016 року ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за  ст. 77 ч. 1 п. 5 Закону України "Про Національну поліцію"  (через службову невідповідність).
		Миколаївським окружним адміністративним судом 25.01.2017 року по справі №814/1191/16 винесено постанову, якою скасовано наказ №52 від 01.02.2016 р. та поновлено позивача на посаді в поліції.
		На підставі вищевказаної постанови був виданий наказ ГУ НП в Миколаївській області №30 о/с від 06.02.2017 року, яким ОСОБА_2 поновлено на службі в поліції.
		Позивачу 13.02.2017 року під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції в зв'язку з скороченням займаної посади.
		10 квітня 2017 року відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області №74 о/с позивач був звільнений з посади виконуючого обов'язки інспектора Баштанського відділу поліції за ч.1 п.4  ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"  у зв'язку зі скороченням штатів.
		Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем були порушені трудові права та гарантії позивача, у зв'язку з чим він підлягає поновленню на роботі з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його обґрунтованим з огляду на наступні обставини.
		Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає  Закон України «Про Національну поліцію».
		Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» названого Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
		Згідно ч. 1 ст. 58 Закону призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
		Відповідно до п. 4 ч. 1  ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»  поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
		Згідно частинам 1, 2 та 3  ст. 68 названого Закону  у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
		Разом з тим, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
		Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої  статті 77 цього Закону.
		Пунктом 5 ч. 10 ст. 62 Закону визначено, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
		На підставі п. 1 ч. 1  ст. 40 Кодексу законів про працю України  трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Частиною другою  статті 40 цього Кодексу  встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Згідно з частинами першою і третьою  статті 49-2 КЗпП України  про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації     виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті  40, частин першої і третьої статті  49-2 КЗпП України, колегія суддів приходить до висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
		Аналогічний висновок щодо застосування наведених вище норм права міститься в постанові Верховного Суду України від 19 травня 2015 року № 21-107а15. Відповідно до ч. 1  ст.244-2 КАС України  такий висновок Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
		Як вбачається з матеріалів справи, наказами голови Національної поліції України від 28.04.2016 р. № 360 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" та т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31.05.2016 р. № 440 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" були скасовані всі тимчасові штати ГУНП та скорочені всі посади, у тому числі й посада, яку обіймала до звільнення позивач, і оголошені постійні штати Головного управління Національної поліції.
		В свою чергу, в новому штатному розкладі було затверджено штат в кількості 3333     штатних одиниць, з яких поліцейські 2930, 2234 посад середнього складу поліції.
		Крім того, посаду позивача - інспектора поліції, яка є рівноцінною посаді, яку займав позивач до звільнення, було збережено, що підтверджується звітом про добір на службу та рух кадрів в ГУНП в Миколаївській області.
		Отже, колегія суддів приходить висновку, що в структурі ГУНП відбулась реорганізація, при цьому штат управління не скоротився, посаду, яку обіймала позивач, не було скорочено.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що звільнення позивача зі служби в поліції було проведено відповідно до п. 4 ч. 1  ст. 77 Закону № 580.
		За загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 р. по справі № 21-8а15. Порядок звільнення працівника через скорочення штатів не визначений спеціальним законом, тому суд до даних правовідносин застосовує загальні положення норм трудового законодавства.     
		Таким чином, ГУНП в Миколаївській області не було дотримано встановленого ч. 1  ст. 49-2 КЗпП України порядку звільнення працівника за скороченням штату, крім того відповідач не надав жодних доказів пропонування ОСОБА_2  інших вакантних посад при попередженні про звільнення, а також доказів відмови позивача від подальшого проходження служби.
		Відповідно до статті 42 КЗпП України   при скорочені чисельності штату працівників адміністрація має право надавати переважне право на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Таке право отримало назву "переважного права" на залишення на роботі. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Зазвичай роботодавець повинен приготувати довідку у довільній формі про результати порівняльного аналізу і навести дані, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. У процесі такого порівняльного аналізу можна враховувати такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломну освіту, документи про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, відсутність зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, відсутність скарг, обсяги виконуваних робіт, дотримання строків доручених завдань тощо.
		Поряд з цим, Верховний Суд України в постановах від 17.10.2011 р. (справа № 21-237а11) та від 28.10.2014 р. (справа № 21-484а14) висловив позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
		Колегія суддів також вважає зазначити, що посилання апелянта, як на підставу невідповідності позивача виконанню службових обов'язків в подальшому та не запропонування йому іншої посади, на протокол атестаційної комісії від 03.03.2016 року ОП № 15.00004339.0022860, в якому міститься висновок атестаційної комісії про службову невідповідність позивача та необхідність його звільнення з органів поліції, є     безпідставними, оскільки цим висновкам була надана правова оцінка під час розгляду адміністративної справи № 814/1191/16, за результатами якої наказ відповідача від  01.02.2016 року № 52 о/с      про звільнення ОСОБА_3 через службову невідповідність, в основу якого покладено названий вище протокол атестаційної комісії, був скасований судом та надана відповідна правова оцінка.
		Крім того, наказом №74 о/с     від 10.04.2017 року позивача було звільнено не через службову невідповідність, а у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, тому посилання апелянта на невідповідність займаній посаді є необґрунтованими.
		Таким чином, колегія суддів вважає звільнення ОСОБА_3 противоправним, оскільки відповідачем були порушені трудові гарантії позивача, у зв'язку з чим такі гарантії повинні бути відновлені шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
		Приписами ч. 2  ст. 235 КЗпП України  встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі  наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 р. № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання".
		Відповідно до п. 9 вказаного Порядку при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за неповний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
		Як вбачається з матеріалів справ, довідка про грошове утримання позивача свідчить, що середньомісячне грошове забезпечення позивача складає 5683,17 грн.
		ОСОБА_3 звільнено з роботи 13.04.2017 року. З 14.04.2017 року по 20.07.2017 це час вимушеного прогулу. Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 18253,36 грн.(за квітень - 3220,46 грн. (5683,17/30*17), за травень - 5683,17 грн., червень - 5683/17 грн., липень - 3666,56 (5683,17/31 днів*20 днів), з яких 5683,17 грн. середньомісячна сума за один місяць.
		Приписами ч.1  ст.256 КАС України   встановлено, що негайно виконуються постанови про присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді.
		Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, із стягненням на його користь з ГУНП в Миколаївській області заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду  від    20 листопада 2017 року залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі. 
		Головуючий:                                                                               Т.М. Танасогло
		 
		Суддя:                                                                                          А.Г. Федусик
		 
		         Суддя:                                                                                         О.В. Яковлєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...