Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 441/1659/15-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ 
		30 листопада 2017 року                                                                                                                  м. Київ 
		Судова палата у кримінальних справах
		Верховного Суду України у складі:
		головуючого судді-доповідача ОСОБА_15,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 суддів:ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, при секретарях:ОСОБА_20, ОСОБА_21,     за участю:прокурора Генеральної прокуратури України               ОСОБА_22,  засудженого ОСОБА_1 у режимі відеоконференції,  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою захисника  ОСОБА_23 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року та вироку Городоцького районного суду Львівської області від 30 червня 2016 року щодо ОСОБА_1,
		 
		у с т а н о в и л а: 
		Городоцький районний суд Львівської області вироком від 30 червня 2016 року засудив ОСОБА_1 за частиною другою      статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років.
		На підставі частини другої статті 72 КК ОСОБА_1 у строк покарання зараховано попереднє ув'язнення з 5 жовтня 2015 року по дату набрання вироком законної сили. 
		Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 491 гривню судових витрат за проведення експертизи. 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишено без розгляду.        
		Суд визнав ОСОБА_1 винуватим та засудив за те, що він 3 жовтня 2015 року приблизно о 16 годині 30 хвилин за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_14 один удар ножем у верхню ділянку лівої частини тазу, заподіявши потерпілому тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть ОСОБА_14  
		Апеляційний суд Львівської області ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 21 грудня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 16 травня 2017 року зазначені рішення судів нижчих інстанцій залишив без зміни.
		У заяві захисник ОСОБА_23 порушує питання про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року та вироку Городоцького районного суду Львівської області від 30 червня 2016 щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 2        частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. 
		Захисник зазначає, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми, яка міститься у частині першій, пункті 2           частини другої статті 374 КПК (гіпотеза), пункті 2 частини першої статті 91, абзацах 1, 3 пункту 2 частини третьої статті 374 КПК (диспозиція), пункті 3 частини першої статті 409, частині першій статті 412 КПК (санкція). 
		Заявник заперечує правильність кваліфікації дій засудженого             ОСОБА_1 та порушує питання про перегляд обставин справи у зв'язку з невстановленням мотиву і мети злочину, форми вини.   
		Суд касаційної інстанції, на переконання заявника, не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, допущених судами нижчих інстанцій. Рішення касаційного суду, про перегляд якого порушено питання у заяві, не містить жодних спростувань доводів щодо неналежного встановлення судами першої та апеляційної інстанцій мети та мотиву вчиненого злочину.
		Заявник просить скасувати зазначені судові рішення щодо               ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. 
		На підтвердження неоднакового правозастосування до заяви додано копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року, 3 листопада 2016 року, 14 липня 2016 року, 23 липня 2015 року, 7 квітня 2015 року, 17 березня 2015 року,           10 лютого 2015 року, 25 грудня 2014 року, 18 листопада 2014 року та 26 липня 2012 року.
		Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року щодо ОСОБА_3 та 25 грудня 2014 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залишено без зміни рішення судів нижчих інстанцій. Зокрема, у рішенні від 22 червня 2017 року суд касаційної інстанції визнав доводи сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій засудженого за частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК, оскільки злочин було вчинено в стані сильного душевного хвилювання, безпідставними. У рішенні від 25 грудня 2014 року суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно встановив, що умисел засуджених на вбивство ОСОБА_14 виник саме після побиття останнього і до того, як потерпілого помістили до багажника автомобіля.       
		Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2015 року щодо ОСОБА_5, 7 квітня            2015 року щодо ОСОБА_2, 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 та                    18 листопада 2014 року щодо ОСОБА_2 скасовано вироки судів першої інстанції та ухвали апеляційних судів і призначено новий розгляд у суді першої інстанції. У зазначених рішеннях суд касаційної інстанції встановив істотне порушення кримінального процесуального закону у зв'язку з відсутністю зазначення мотиву злочину, невстановленням остаточних обставин вчинення злочину, відсутністю спростування доводів засудженого про вчинення діяння під час оборони та невстановленням мотиву і мети злочину відповідно.     
		Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1, 14 липня  2016 року щодо ОСОБА_1, 17 березня 2015 року щодо ОСОБА_5 та 26 липня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасовано ухвали апеляційних судів та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У цих рішеннях суд касаційної інстанції встановив істотне порушення кримінального процесуального закону у зв'язку з відсутністю обґрунтованої відповіді на усі доводи апеляційних скарг та неналежною перевіркою судом апеляційної інстанції правильності застосування судом першої інстанції кримінального закону.  
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - Суд) заслухала суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_1 на підтримання заяви захисника ОСОБА_23, прокурора, який вважав, що заява задоволенню не підлягає, дослідила матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1, матеріали, додані до заяви, обговорила доводи заяви й дійшла висновку про таке. 
		1.       Справу про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року та вироку Городоцького районного суду Львівської області від 30 червня 2016 року щодо               ОСОБА_1 допущено до провадження за заявою захисника ОСОБА_23, який зазначає підставу для перегляду, передбачену пунктом 2 частини першої статті 445 КПК.
		Провадження у даній справі відкрито колегією суддів за умови, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 451 КПК. 
		2.                            Згідно зі статтею 444 КПК Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 445 КПК підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є неоднакове застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. 
		Суд нагадує, що заявлена  підстава передбачає порівняння судових рішень на предмет однаковості/неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права. Факт неоднакового застосування норми права судом касаційної інстанції повинен мати певний зовнішній вияв, знаходити відображення у фактичному процесуальному документі (рішенні). Про неоднакове застосування норми права свідчить неоднакове її розуміння судом виключно в процесі правозастосування, що зумовлює ухвалення рішень, які мають різний зміст. Наведені обставини належить викласти у змісті заяви та зазначити обґрунтування того, як висновки у судових рішеннях, доданих до заяви на підтвердження неоднакового правозастосування, демонструють інакше застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права в рішенні, про перегляд якого порушено питання у заяві. 
		Статтею 448 КПК встановлено вимоги до заяви про перегляд судового рішення. У заяві, серед іншого, зазначається обґрунтування підстав для перегляду судового рішення, передбачених статтею 445 КПК. 
		Незважаючи на те, що справу допущено до провадження Верховного Суду України, Суд вважає можливим висловитися щодо відповідності заяви захисника ОСОБА_23 в інтересах засудженого ОСОБА_1 зазначеним вимогам закону.  
		3.                            Особливістю кримінальних процесуальних норм, на відміну від, наприклад, кримінально-правових, є те, що їхні структурні елементи (гіпотеза, диспозиція, санкція) у переважній більшості випадків не зосереджені в одній статті КПК, а окремо викладені законодавцем у різних статтях, іноді навіть  розділах, КПК України, а отже, зміст окремої норми може бути виявлено лише шляхом системного тлумачення положень КПК. А тому, коли йдеться про неоднаково застосовану норму кримінального процесуального права як підставу для перегляду судових рішень Верховним Судом України, заявник повинен посилатися не на окремі статті КПК України, а саме на ті положення, що містять у собі структурні елементи норми, яка на його думку, неоднаково застосована судом касаційної інстанції. 
		Структуру норми кримінального процесуального права у заяві викладено без урахування зазначених особливостей. Заявник не навів доводів на обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК, для перегляду судових рішень Верховним Судом України. Заявлену підставу захисник ОСОБА_23 обґрунтовує поза зв'язком із предметом судового перегляду, висловлюючи прохання переглянути усі судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого, тобто неправильним застосування норми закону України про кримінальну відповідальність, неправильною оцінкою судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій достовірності доказів у справі, та фактично порушуючи питання про повторний касаційний розгляд.  
		З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що підстава, передбачена пунктом 2 части першої статті 445 КПК, для перегляду судових рішень Верховним Судом України у заяві захисника ОСОБА_23 не знайшла свого підтвердження, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.  
		Керуючись статтями 447, 453, 454, 456 Кримінального процесуального кодексу України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Відмовити у задоволенні заяви захисника ОСОБА_23 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Львівської області від                 21 грудня 2016 року та вироку Городоцького районного суду Львівської області від 30 червня 2016 року щодо ОСОБА_1. 
		Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої                 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України. 
		Головуючий                                                                ОСОБА_15      
		                              
		Судді:                                                                           ОСОБА_16 ОСОБА_17   ОСОБА_18 ОСОБА_19

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...