Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/18700/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2017. Зареєстровано: 14.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2017.
Дата набрання законної сили: 07.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                   Єдиний унікальний номер 234/18700/16-ц     Номер провадження 22-ц/775/1822/2017 
		                                                       
		Головуючий в 1 інстанції Ткачова С.М.   Єдиний унікальний номер 234/18700/16-ц
		Суддя доповідач Новосьолова Г.Г.   Номер провадження 22-ц/775/1822/2017
		Категорія 57
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 грудня 2017 року                            м. Бахмут
		 
		Апеляційний суд Донецької області у складі:
		головуючого судді Новосьолової Г.Г., 
		суддів:   Новосядлої В.М., Груіцької Л.О. 
		за участю секретаря Марченко Я.О., Ротар Я.Б.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		12 грудня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів мотивуючи позовні вимоги, тим що 09 жовтня 2016 року він отримав інформацію на сайті photobox.net.ua щодо продажу Інстабокса, а саме: ціна 3300 доларів США, гарантійні умови, технічні дані, контакти з продавцем-виробником. Даний товар йому був потрібен для подарунку дружині. За вказаним в повідомленні телефоном позивач звязався з представником відповідача та отримав додаткову інформацію щодо можливості купівлі товару та порядку його доставки. Додаткова інформація відповідачем була надана на його електронну адресу. Відповідно до інформації, викладеній на сайті відповідача, проходила акція на комплектацію «Преміум», він замовив собі саме цю комплектацію Інстабокса. 
		14 жовтня 2016 року представник відповідача - менеджер ОСОБА_4 запропонував комплектацію товару за ціною 3000 доларів США, з чим позивач погодився та 22 жовтня 2016 року він сплатив відповідачу 7 860, 00 гривень перерахуванням цієї суми на рахунок ОСОБА_3 27 жовтня 2016 року були сплачені ще 70 740,00 гривень. 03 листопада 2016 товар був доставлений з м. Одеси до м. Краматорська Новою Поштою до будинку, в якому позивач мешкає з дружиною. За доставку товару він сплатив власні кошти в розмірі 1 075,00 гривень.
		Після огляду товару та спроби ввести його в експлуатацію було виявлено, що обладнання зібране з комплектуючих, які вже були в експлуатації, деякі з них взагалі не працювали. Крім того, зовні Інстабокс виглядав як комісійний товар, обладнання було вироблено неохайно зі слідами товарного зносу, або необережного зберігання. До вказаного обладнання не було додано гарантійних документів та технічних інструкцій. З 03 листопада 2016 року він неодноразово звязувався з менеджером та техніком відповідача стосовно якості товару та несправностей, які були виявлені під час приймання товару. 11 листопада 2016 року він направив відповідачу заяву про повернення грошей, у звязку з тим, що на вироблений Інстабокс та комплектуючі до нього не було надано гарантійних та технічних документів, відповідач не надав документів щодо експлуатації даного товару, технічних умов обслуговування. У звязку з тим, що, відповідач відмовлявся передавати документи, які підтверджують якість товару та забезпечення гарантійного та технічного обслуговування, він прийняв рішення про розірвання договору, оскільки придбаний товар не відповідав умовам договору купівлі-продажу. Відповідач відмовився повертати гроші. Згідно умов договору він замовляв у відповідача  виробника Інстабокс комплектації «Преміум» вартістю 78 600 гривень за акцією. Відповідач надіслав комісійний товар, що визнано безпосередньо відповідачем, виходячи з листування між ними. Крім того, він замовляв товар з гарантійними строком обслуговування - 1 рік. Ця інформація містилася на сайті відповідача. Враховуючи, що інстабокс під час спроби його включити не запрацював, а комплектуючі вже знаходилися в експлуатації та не працювали, вважається, що в момент передачі товару він був неналежної якості. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є виробником електронних компонентів, змонтованих електронних плат, оптичних приладів та фотографічного устаткування. Крім того, відповідач повинен був надати документи, які підтверджують відповідність товару технічним вимогам, існуючим в Україні. Просив розірвати договір купівлі-продажу від 22 жовтня 2016 року та стягнути з відповідача 78 600, 00 гривень за придбаний товар. В подальшому неодноразово уточнюючи позовні вимоги просив стягнути з відповідача на його користь збитки повязані зі знеціненням грошей в сумі 2 529,01 гривень (індекс інфляції та 3% річних), витрати повязані з доставкою товару у сумі 1 074,00 гривень та судові витрати. 
		 
		08 вересня 2017 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів задоволено повністю.
		Розірвано договір купівлі-продажу Інстабоксу комплектації «Преміум» вартістю 78 600,00 гривень від 22 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3.
		Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за придбання товару у розмірі 78 600,00 гривень, витрати повязані з доставкою товару 1 074,00 гривень, збитків усумі 2 529,01 гривень, витрати по сплаті судового збору 811,29 гривень, а всього 83 014,30 гривень.
		Зобовязано ОСОБА_2 повернути Інстабокс комплектації «Преміум», придбаний за договором купівлі-продажу від 22 жовтня 2016року ФОП ОСОБА_3 після отримання (або одночасно) грошових коштів за цим рішенням.
		 
		Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом порушено правила підсудності, внаслідок неправильного визначення категорії справи, та не встановлено правовідносини, які виникли між сторонами, суд першої інстанції ухвалюючи рішення упереджено ставився до апелянта у процесі розгляду справи, ухвалою суду першої інстанції було накладено арешт на майно, яке не належить відповідачці з 2015 року.
		 
		Позивач та її представник в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить телефонограма за №4740, яка зареєстрована у журналі телефонограм та знаходиться в матеріалах справи (а.с.126).
		В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та її представник просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.
		Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма №5525, яка знаходиться в матеріалах справи.
		Крім того, до апеляційного суду від позивача надійшла зава про розгляд справи за його відсутності (а.с.53 Т.2).
		 
		З матеріалів справи вбачається наступне.
		 
		22 жовтня 2016 року та 27 жовтня 2016 року позивачем ОСОБА_2 були перераховані грошові кошти у сумі 7 860 гривень та 70 740 гривень на імя ФОП ОСОБА_3 за товар  автомат для здійснення фото печаті «Преміум», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.11-12).
		 
		11 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ФОП ОСОБА_3 з письмовою заявою про повернення коштів та розірвання договору купівлі-продажу, з тієї причини, що товар Інстабокс передбачений для печаті фото комплектація «Преміум» не відповідає зазначеним консультантом якостям та існують проблеми з його технічною справністю (а. с.13).
		 
		Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі виходив з вимог ст.ст.1, 8,10,14 Закону України «Про захист прав споживачів» та прийшов до висновку про наявність істотного недоліку, оскільки товар придбаний позивачем виявився неналежної якості, отже відповідачем не було належним чином виконано зобовязання за договором. Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору між сторонами, суд першої інстанції виходив з положень Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та вимог ст.ст.509, 526, 610, 611, 615,626,651 ЦК України та зазначив, що договір про придбання товару був укладений на відстані через засоби дистанційного звязку, а саме через інформаційні мережі Інтернет, відповідач отримавши оплату товару поставив комісійний товар, неналежної якості, тому позивач був позбавлений можливості користуватися товаром за його цільовим призначенням. Також, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків, знецінення грошових коштів та витрат повязаних з доставкою товару, виходив з вимог ст.22 , 536, 625 ЦК України.
		 
		Але, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливе з наступних підстав.
		 
		Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
		Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII ). Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
		Ураховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.
		Відповідно до п. 7, 8 ст. 1 цього Закону визначено, що договір це - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
		 
		Отже, договір між сторонами був вчинений в усній формі на відстані за допомогою засобів дистанційного звязку, який був оформлений платіжними дорученнями (а.с.11-12).
		 
		Відповідно до статей 525, 526, 651 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Відповідно до правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду України у справі № 6-75 цс13 від 18 вересня 2013 року, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		 
		Звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_2 зазначав, що товар Інстабокс придбаний у відповідача ФОП ОСОБА_3 був неналежної якості, обладнання зібране з комплектуючих, які вже були в експлуатації, деякі з них взагалі не працювали.
		Проте, позивач та відповідач між собою до укладення договору купівлі  продажу «Інстабоксу» домовлювалися щодо істотних умов: ціни Інстабоксу, відповідного зменшення ціни товару, кольору, встановлення комплектуючих товару, що підтверджується перепискою між сторонами, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.26-41 Т.1)  
		Отже, під час розгляду справи як у суді першої та апеляційної інстанції, позивачем не було доведено, що відповідачем були порушені умови договору, щодо кольору, ціни товару та встановлення комплектуючих меншої вартості, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
		 
		Що стосується позовних вимог щодо неналежної якості придбаного товару, то апеляційний суд приходить до наступного.
		Законодавець у ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» розмежував товари неналежної якості на такі категорії: товари, що мають недоліки; товари, що мають істотні недоліки; фальсифіковані товари.
		Відповідно до визначення термінів у ст. 1 даного Закону недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
		Якщо через недолік неможливе чи недопустиме використання товару відповідно до його цільового призначення, виник він із вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення був виявлений знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з таких ознак: взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад 14 календарних днів; робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором - то це істотний недолік товару.
		Згідно з пп «б» п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів.
		Істотні недоліки, що виникли з вини виробника (продавця, виконавця), підтверджуються висновком експертизи, яку продавець відповідно до п. 13 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 506 "Про затвердження Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів", зобов'язаний організувати у триденний термін із дня одержання письмової заяви від споживача.
		Відповідно до ст. 8 Закону № 1023-XII споживач у разі виявлення протягом установленого гарантійного строку недоліків у порядку та в строки, встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
		Якщо ж протягом гарантійного строку було виявлено істотний недолік, який виник з вини виробника товару (продавця, виконавця), підтверджений висновком експертизи, то споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же або аналогічний, із числа наявних у продавця (виробника), товар.
		Споживач має право пред'явити одну із зазначених вимог, а в разі її невиконання - заявити іншу вимогу (ч. 3 ст. 8 Закону № 1023-XII).
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2016 року позивачем ОСОБА_2 на адресу відповідача була направлена заява про повернення грошових коштів, у звязку із встановленими недоліками у придбаному товарі (а.с.13-14).
		Також, позивачем до матеріалів справи надані документи про дослідження веб сторінки сайту де був придбаний товар:
		- 22 травня 2017 року Консорціум «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) Департаменту «Центр компетенції» надав на імя представника позивача ОСОБА_5 довідку за №70/2017-ДР-ЦК про дослідження веб - сторінки у мережі Інтернет http:// photobox.net.ua/ щодо реєстранта доменного імені http:// photobox.net.ua (а.с.142-148)/;
		- 22 травня 2017 року Консорціум «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) Департаменту «Центр компетенції», за заявою представника позивача ОСОБА_5, надав експертний висновок про проведення фіксації і дослідження змісту веб  сторінки у мережі Інтернет за адресою http:// photobox.net.ua/ (а.с.149-162).
		Отже, позивач та його представник надали докази наявності діючого веб-сайту з якого був придбаний товар, але доказів істотних недоліків товару Інстабоксу, як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції не надано. 
		Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що недоліки товару були істотними, отже відповідачем не було належним чином виконано зобовязання за вказаним договором та не надано товар належної якості, але суд не звернув уваги на те, що відсутні будь-які докази того, що придбаний позивачем товар вартістю 78 600 гривень має істотні недоліки, які роблять неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, оскільки це не підтверджено висновком експертизи. Крім того, на наявність таких доказів не посилається і сам позивач.
		 
		Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, рішення суду в частині розірвання договору купівлі  продажу від 22 жовтня 2016 року та стягнення з відповідача 78 600 гривень підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині за відсутністю відповідних доказів.
		Крім того, позивач звертаючись до суду з уточненими позовними вимогами просив стягнути з відповідача витрати за доставку товару «Новою поштою» у сумі 1 075 гривень (а.с.105 Т.1).
		Оскільки, у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору купівлі  продажу від 22 жовтня 2016 року та стягнення з відповідача 78 600 гривень відмовлено у звязку з відсутністю відповідних доказів, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат повязаних із доставкою товару «Новою поштою», тому що вказані вимоги є похідними від позовних вимог про розірвання договору.
		Також, звертаючись до суду з уточнюючими позовними вимогами виходячи з вимог ст.ст.22, 536, 625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача збитки, повязані із знеціненням грошових коштів у сумі 2 529, 01 гривень, оскільки відповідач відмовився повертати грошові кошти, у звязку з чим з урахуванням індексу інфляції в Україні вони почали знецінюватися.
		Апеляційний суд звертає увагу, що до даних правовідносин вимоги ст.625 ЦК України не застосовуються відповідно до вимог діючого законодавства.
		Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених підстав.
		Керуючись ст..ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 вересня 2017 року скасувати.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		 
		Головуючий                                               Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...