Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18548/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2017. Зареєстровано: 17.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.12.2017Справа №910/18548/17
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ ЦЕМ»
		до Міністерство оборони України
		Генеральний штаб Збройних сил України
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог по справі на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_1 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог по справі на стороні відповідача: Харківська обласна державна адміністрація
		про стягнення 708 452,80 грн.
		Суддя Лиськов М.О. 
		Представники сторін: 
		від позивача:Прокопченко К.А. (ордер №73/17 від 28.11.2017)
		від відповідача-1: Панько В.М. (дов. №220/431/д від 24.12.2016) 
		від відповідача-2: Глазунов М.Ю. (дов. від 28.02.2017) 
		від третьої особи: не з`явився 
		 
		В судовому засіданні 06.12.2017, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛ ЦЕМ (далі  позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерство оборони України (далі  відповідач) про стягнення 708 452,80 грн. 
		Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що 23 березня 2017 року на території складів боєприпасів військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, де зберігалося близько 138 тис. тон боєприпасів, виникла пожежа, що призвела до детонування частини боєприпасів. Внаслідок пожежі та детонування частини боєприпасів військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України 23.03.2017 року мало місце їх потрапляння по майну ТОВ «ОЛ ЦЕМ», яке у зв`язку з цим зазнало значних пошкоджень.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18548/17, розгляд справи призначено на 08.11.2017 року. 
		07.11.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву. 
		В судове засідання, призначене на 08.11.2017, з`явилися представники сторін та надали пояснення по справі.
		В судовому засіданні 08.11.2017 представник позивача надав пояснення по справі та заявив клопотання про залучення співвідповідача Генеральний штаб Збройних сил України.
		Судом було задоволено вказане клопотання. 
		В судовому засіданні 08.11.2017 представник відповідача заявив клопотання про залучення військової частини НОМЕР_1 в якості третьої особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача. Суд задовольнив вказане клопотання.
		В судовому засіданні 08.11.2017 представником відповідача було заявлено клопотання про залучення Служби безпеки України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, в задоволені якого суд відмовив.
		08.11.2017 в судовому засіданні було оголошено перерву до 29.11.2017.
		В судове засідання призначене 29.11.2017 з`явився представник позивача, відповідача-1 та відповідача-2. 
		В судове засідання призначене 29.11.2017 представник третьої особи не з`явився, однак через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи. 
		В судовому засіданні 29.11.2017 представник позивача надав пояснення по справі. 
		В судовому засіданні 29.11.2017 представник відповідача-1 заявив клопотання про заміну сторони відповідача та клопотання про зупинення провадження у справі.
		Подане клопотання про заміну сторони, відповідач-1 обґрунтовує тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 209-р Про виділення коштів для здійснення заходів ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалася 23.03.2017 у м. Балаклії Харківської області та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 325-р Про виділення коштів для здійснення заходів ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалась 23.03.2017 у м. Балаклії Харківської області Харківській облдержадміністрації за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету було виділено 100 000 тис. та додатково 45 000 тис. грн. для здійснення заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалась у м. Балаклії Харківської області, на підставі ст. ст. 22, 24 ГПК України просить залучити Харківську обласну державну адміністрацію в якості відповідача.
		Суд розглянувши клопотання та заслухавши представників сторін, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі в якості відповідача Харківську обласну державну адміністрацію в порядку ст. 24 ГПК України.
		Проте судом залучено Харківську обласну державну адміністрацію до участі у справі 910/18548/17 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів.
		Стосовно клопотання про зупинення провадження у справі суд відзначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
		Таким чином, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі №910/18548/17 до завершення кримінального провадження №22017220000000104.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 розгляд справи відкладено до 06.12.2017.
		04.12.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення по справі від Харківської обласної державної адміністрації та клопотання про розгляд справи без участі представника.
		В судове засідання, призначене на 06.12.2017, з`явилися представники сторін, надали пояснення по суті справи.
		Представник відповідача 1 в судовому засідання подав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, а саме просить суд залучити до участі у справі № 910/18548/17 в якості третіх осіб :
		- Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства;
		- Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;
		- Міністерство фінансів України.
		Подане клопотання відповідач 1 обґрунтовує тим, що з метою встановлення фактичних обставин справи пов`язаних із з`ясуванням можливості фінансування заходів (згідно переліку витрат) з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалась 23.03.2017 р. у місті Балаклея Харківської області згідно розпорядження Кабінету міністрів України від 29.03.2017 № 209-р та розпорядження Кабінету міністрів України від 26.04.2017 № 325-рЮ .
		Суд розглянувши клопотання про залучення до участі у справі №910/11119/17 третіх осіб: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; Міністерство фінансів України та заслухавши представників сторін, відмовляє у задоволенні клопотання виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї із сторін.
		Оскільки відповідачем 2 не доведено яким чином рішення суду в даній справі може вплинути на права і обов`язки щодо однієї із сторін спору, суд не вбачає підстав для залучення до участі в розгляді справи Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; Міністерство фінансів України в якості третіх осіб.
		Представником позивача, під час судового засідання призначено на 06.12.2017, заявлені позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
		Представниками відповідачів 1 та 2 під час судового засідання призначено на 06.12.2017, позовні вимоги заперечувалися в повному обсязі.
		У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		У судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
		Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об`єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		23 березня 2017 року на території складів боєприпасів військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, де зберігалося близько 138 тис. тон боєприпасів, виникла пожежа, що призвела до детонування частини боєприпасів.
		Зазначена подія відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року №368 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями» (пунктів 4.4. та 9), рішенням засідання регіональної комісії з питань ТЕБ та НС Харківської облдержадміністрації (протокол №4 від 23.03.2017 року) класифікована як надзвичайна ситуація техногенного характеру (код НС 10260 - НС унаслідок пожежі, вибуху на арсеналі, складі боєприпасів або іншому об`єкті військової призначеності) регіонального рівня.
		ТОВ «ОЛ ЦЕМ» є власником приміщень, будівель та споруд за адресою: Харківська область, м. Балаклія, вулиця Геологічна, будинок 12-А. Право власності ТОВ «ОЛ ЦЕМ» підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 31071247 від 25.08.2011 року та Витягом про державну реєстрацію прав № 31071256 від 25.08.2011 року. При цьому, вказане майно перебуває на балансі підприємства та використовується безпосередньо у господарській діяльності.
		За твердженням позивача, внаслідок пожежі та детонування частини боєприпасів військової частини А1352 Міністерства оборони України 23.03.2017 року мало місце їх потрапляння по майну ТОВ «ОЛ ЦЕМ», яке у зв`язку з цим зазнало значних пошкоджень.
		Пошкодження будівель та споруд, за твердженням позивача, призвело до того, що вони є небезпечними для знаходження людей, не надають можливості надавати послуги на належному та безпечному рівні, що призводить фактично до припинення підприємницької діяльності. Таким чином, позивач стверджує, що експлуатація пошкодженого майна ТОВ «ОЛ ЦЕМ» є неможливою без здійснення відповідних ремонтних та будівельних робіт з відновлення належного стану майна товариства.
		Відповідач-1 та відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечували посилаючись на те , що відповідно до ч. 1, 2, 5 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Таким чином, заперечуючи проти позову, Генеральний Штаб Збройних сил України посилався на те, що умовами відшкодування відповідачами 1, 2 матеріальних збитків завданих джерелом підвищеної небезпеки під час вибухів на складі боєприпасів у м. Балаклія можуть бути: 
		1) Протиправність дій;
		2) Шкода;
		3) Причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та шкодою;
		Разом з тим, доведеність під час судового розгляду справи дії непереборної сили або умислу потерпілого під час вибухів боєприпасів, внаслідок чого заподіяна шкода позивачу виключає відповідальність відповідачів 1, 2 шляхом її відшкодування.
		Окрім того, відповідачі 1 та 2 цілком вірно вказували суду на те, що за фактом пожежі 23.03.2017, яка спричинила вибухи боєприпасів на території військової частини А 1352 Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017220000000104 від 23.03.2017, що станом на дату розгляду справи в суді не є завершеним.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди (деліктної відповідальності за шкоду) викладено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я, тощо).
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди.
		Отже, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: завдана майну шкода, протиправна поведінка заподіювана шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, вина.
		Тягар наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримувати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання відповідних доходів.
		Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Частиною 1 статті 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачені вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є:
		1.) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
		Разом з тим, позивачем не надано доказів понесення ним витрат з вини відповідачів, а також не надано доказів втрати або пошкодження майна з вини відповідачів.
		У роз`ясненні Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди» зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
		Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або у утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.
		Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
		Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.
		Тобто, збитки мають бути реальними. З зазначено вище вбачається, що станом на день звернення до суду за захистом свого порушеного права про відшкодування збитків, особа має бути такою, якій вже завдано шкоду, понесену майном, яка виявляється в зменшенні його цінності та при наявності належних доказів, які б свідчили про затрати, в даному випадку, позивача, понесені на усунення цих недоліків (реальність понесених збитків).
		В обґрунтування розміру заявлених до стягнення збитків, позивач посилається на Висновок експертного будівельно-технічного дослідження №8267/11398-11403 по заяві ТОВ «ОЛ ЦЕМ» про визначення вартості нанесеної шкоди, складеного 18.07.2017. Проте вказаним висновком експерта визначається лише вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень нежитлових приміщень за адресою Харківська область, м. Балаклія, вул.. Геологічна 12 та 12А та розмір завданої матеріальної шкоди.
		За змістом частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, Висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
		Частиною 1 та частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22 січня 2013 р. у справі N 3-72гс12).
		Позивачем не надано жодних доказів протиправної поведінки відповідачів та не доведено наявності збитків, як складової цивільного правопорушення, що виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності відповідача-1 у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків у даній справі.
		Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
		Тобто, позивач повинен довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.
		Так, при визначені розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
		Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
		Разом з цим, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
		Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню. Опосередковані збитки підпадають під поняття комерційного ризику, визначеного ст. 44 Господарського кодексу України та не підлягають відшкодуванню, оскільки є складовою підприємницької діяльності.
		Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 19.03.2015 р. у справі № 910/19489/15.
		Подані позивачем документи не дають можливість чітко встановити особу, яка нанесла шкоду майну Позивача і унеможливлює встановлення такої особи, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволені позовної заяви.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачами збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та понесеними позивачем збитків саме у розмірі 708 452,80 грн., зокрема, сам факт спричинення саме відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача, розмір завданих збитків.
		З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017220000000104 від 23.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 113 КК України, яке триває і на даний час.
		Листом Слідчого відділу Служби безпеки України від 03.04.2017 №70/6-1714 доведено, що в ході досудового розслідування встановлено, що 23.03.2017 близько 02 год. 40 хв. На території 65 арсеналу ЦРАУ Озброєння ЗС України (в\ч А1352, м. Балаклія, Харківської області) невстановленими на даний час особами, здійснено диверсійні дії в результаті чого, відбулися вибухи боєприпасів на технічній території арсеналу. 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		Під час розслідування зазначеного кримінального провадження крім того підлягає встановленню розмір майнової шкоди, яка заподіяна фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення злочину, що призвів до пожежі і детонації боєприпасів у місті Балаклея Харківської обл., на території військової частини НОМЕР_1 .
		У такому разі, суд дійшов висновку, позивачем не вірно визначено спосіб захисту своїх інтересів шляхом подачі позову до господарського суду, так як на цей час не доведено фактичні обставин пригоди, яка трапилася 23.03.2017 у місті Балаклея Харківської обл. Таким чином, звернення до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України стягнення 708 452,80 грн. є передчасними.
		Оскільки, позивачем не було доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків саме у визначеному позивачем розмірі, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою саме відповідача і понесеними збитками позивачем, позов задоволенню не підлягає.
		За таких обставин та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛ ЦЕМ відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
		Повне рішення складено 13.12.2017
		 
		СуддяМ.О. Лиськов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...