Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/7387/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2017. Зареєстровано: 22.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2017.
Дата набрання законної сили: 18.12.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        11-кп/775/46/2017(м) 
		                                        265/7387/15-к 
		                       
		Єдиний унікальний номер 265/7387/15-к Головуюча суддя у суді 1-ої інст.: ОСОБА_1 
		Номер провадження 11-кп/775/46/2017(м) Суддя-доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: ч.1 ст.258-3 КК України
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 грудня 2017 року м. Маріуполь
		Судова палата у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:
		судді-доповідача ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , 
		 ОСОБА_4 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 , 
		прокурорів: ОСОБА_6 ,
		ОСОБА_7 ,
		 ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 
		та його захисника ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22015050000000155, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні  прокурора військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_11 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 серпня 2016 року, яким
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сопине Новоазовського району Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який за контрактом є старшим водієм патрульного відділення 2-го автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, неодруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.258-3 КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.
		Вирішено долю речових доказів. 
		В с т а н о в и л а:
		Обвинувальним актом ОСОБА_9 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, за таких обставин.
		З 29 жовтня 2013 року до 11 листопада 2014 року ОСОБА_9 проходив строкову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_3 .
		20 березня 2014 року наказом № 97 командира військової частини НОМЕР_1  ОСОБА_9 присвоєне військове звання «старший сержант».
		11 листопада 2014 року ОСОБА_9 відповідно до ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» прийнятий на військову службу за контрактом строком на 3 роки та зарахований до списків особового складу внутрішніх військ МВС України у військову частину НОМЕР_1 .
		15 грудня 2014 року наказом № 1 о/с командира військової частини НОМЕР_1  ОСОБА_9 призначено на посаду старшого водія патрульного відділення 2-го автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення.
		Водночас, у період з квітня 2014 року по теперішній час ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інші особи, діючи умисно, з метою вчинення на території України терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, створили терористичну організацію «ДНР», діяльність якої спрямована на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, ускладнення міжнародних відносин між Україною та Російською Федерацією, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян.
		Вказана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з планом спільних злочинних дій.
		На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входили до вказаних блоків.
		При цьому на керівників та учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань) покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України.
		У свою чергу, на представників політичного блоку покладаються організація збору та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до терористичної діяльності, чим також забезпечується існування вказаної терористичної організації.
		«ДНР» має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки:
		- створення так званих органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;
		- видання так званих нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР»;
		- організація та проведення незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ДНР»;
		- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
		- налагодження взаємодії з терористичною організацією «Луганська народна республіка» та її керівниками з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності терористичної організації «ДНР», що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам України та Збройним Силам України;
		- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» (не передбачених законом збройних формувань) для забезпечення їх протиправної діяльності;
		- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань), відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки:
		- організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
		- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
		- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
		- вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» (не передбачених законом збройних формувань) та керівництво їхніми діями;
		- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області;
		- вчинення терористичних актів та диверсій на території України;
		- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;
		- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу легітимну владу в Україні;
		- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ДНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
		- організація поставок зброї, бойових припасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації;
		- організація виробництва, налагоджування ремонту деяких видів зброї та бойових припасів, створення військово-промислового комплексу «Донецької народної республіки».
		13 квітня 2014 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.
		Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/9 від 7 жовтня 2014 року районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей. До проведення антитерористичної операції, відповідно до ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ України.
		Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Положеннями статті 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно із законом.
		З метою протидії антитерористичній операції, збору і опрацювання інформації про сили та засоби, які використовують правоохоронні та військові органи України в ході її проведення (далі - сили і засоби АТО), а також вербування нових членів та підшукання посібників терористичної діяльності у структурі «ДНР» створено «Міністерство державної безпеки» (далі - «МДБ ДНР»).
		Одним зі співробітників «МДБ ДНР» є громадянин України ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивний - «Змій», користувався мобільним телефоном із сім-карткою НОМЕР_2 ), який у травні червні 2014 року приймав активну участь у захопленні адміністративних будівель у м.Маріуполі разом з іншими прибічниками «ДНР».
		Упродовж січня - березня 2015 року включно ОСОБА_16 , перебуваючи у м.Донецьку за наказами свого керівництва здійснював збір інформації щодо місць дислокації підрозділів Збройних Сил України у секторі «М», їх кількісного складу, матеріально-технічного забезпечення тощо.
		Інформація, яку здобував ОСОБА_16 , згідно діючої структури вказаної терористичної організації, акумулювалась у відділ, який займається збором розвідувальних даних та доповідалась одному з керівників «МДБ ДНР» на позивний « ОСОБА_17 ».
		В подальшому, отримані розвідувальні дані використовувались при підготовці артилерійських ударів по позиціях Збройних Сил України, а також при плануванні збройного захоплення м. Маріуполя та прилеглих районів.
		Дані щодо протиправної діяльності ОСОБА_16 внесено до кримінального провадження № 22014050000000097 від 8 серпня 2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.258 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Донецькій області.
		Достовірно знаючи з розповсюджених у засобах масової інформації, мережі «Інтернет» та від командування військової частини НОМЕР_1 повідомлень про проведення на території Донецької і Луганської областей антитерористичної операції проти терористичної організації «ДНР», усвідомлюючи протиправну діяльність цієї терористичної організації та її учасників, ОСОБА_9 , перебуваючи на території м. Маріуполь та с. Сопино Новоазовського району Донецької області, з середини січня 2015 року по 18 березня 2015 року за пропозицією окремих учасників терористичної (у відповідності до ст.1 п.16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом») організації «ДНР», утвореної у квітні 2014 року у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України  тобто стійкого об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, порушуючи вимоги ст.17 Конституції України, діючи умисно із особистих мотивів, в обмін на допомогу в отриманні продуктів харчування та працевлаштуванні його родичам, які проживають у м. Іловайську Донецької області, тобто на території, яка тимчасово не підконтрольна органам влади України, здійснював збір та передачу представнику терористичної організації «ДНР» зокрема громадянину ОСОБА_16 (позивний - « ОСОБА_18 »), інформації щодо місць розташування вогневих позицій ЗС України, місць дислокації, маршрутів пересування військових підрозділів та техніки ІНФОРМАЦІЯ_3 , Національної гвардії та інших військових підрозділів України, які приймають участь у проведенні антитерористичної операції на території м. Маріуполя та Новоазовського району Донецької області, для подальшого використання учасниками терористичної організації «Донецька народна республіка» наданої ним інформації у веденні терористичної діяльності проти органів державної влади та військових підрозділів України, а саме - у здійсненні артилерійських, мінометних обстрілів місць дислокації військовослужбовців та військової техніки Збройних Сил та інших військових формувань України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції поблизу зазначених населених пунктів Донецької області.
		При цьому, ОСОБА_9 , діючи з єдиним умислом на неодноразове сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», усвідомлював, що терористична організація «ДНР», діяльності якої він сприяє, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил та інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.
		Сприяючи діяльності терористичної організації «ДНР», ОСОБА_9 для передачі вказаної інформації використовував мобільні телефони, у яких були активовані сім-картки: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
		Так, 12 березня 2015 року о 20 год. 35 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, точну адресу органами досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, з власного телефонного номеру НОМЕР_3 , з метою сприяння учасникам терористичної організації «ДНР» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, передав учаснику не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР» ОСОБА_16 з позивним « ОСОБА_18 », шляхом здійснення вихідного телефонного виклику на використовуваний останнім мобільний телефонний номер НОМЕР_2 інформацію щодо місць розташування позицій та порядок несення служби підрозділів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Національної гвардії України в населеному пункту АДРЕСА_4 ; місць розташування броньованої техніки, вогневих позицій мінометів та танків в населеному пункту АДРЕСА_5 ; місць розташування та кількості особового складу підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Національної гвардії України в населеному пункту АДРЕСА_5 ; приблизної кількості особового складу сил АТО наявних в місті Маріуполі секторі « ІНФОРМАЦІЯ_6 »; прибуття до сектору « ІНФОРМАЦІЯ_6 » для проведення ротації та кількість особового складу підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_6 та підрозділів БПСМОП « ІНФОРМАЦІЯ_7 »; наявність на кожному блокпосту в АДРЕСА_3 по одній одиниці бронетехніки, яку зазначений учасник «ДНР» мав намір використовувати при здійсненні в подальшому артилерійських обстрілів позицій підрозділів Збройних Сил України.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 12 березня 2015 року о 20 год. 56 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області, точну адресу органами досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, з власного телефонного номеру НОМЕР_3 , з метою сприяння учасникам терористичної організації «ДНР» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, передав учаснику не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР» ОСОБА_16 з позивним « ОСОБА_18 », шляхом отримання вхідного телефонного виклику з використовуваного останнім мобільного телефонного номеру НОМЕР_2 інформацію щодо розміщення близько 150 чоловік особового складу підрозділу «Донбас» Національної гвардії України у пансіонат «Надежда», який розташований у населеному пункті Сопине; порядок несення служби та спостереження на лінії розмежування підрозділами Національної гвардії України, яку зазначений учасник «ДНР» мав намір використовувати при здійсненні в подальшому артилерійських обстрілів позицій підрозділів Збройних Сил України.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 13 березня 2015 року о 11 год. 11 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області, точну адресу органами досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, з власного телефонного номеру НОМЕР_4 , з метою сприяння учасникам терористичної організації «ДНР» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, передав учаснику не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка» ОСОБА_16 з позивним « ОСОБА_18 », шляхом здійснення вихідного телефонного виклику на використовуваний останнім мобільний телефонний номер НОМЕР_2 , інформацію підтвердивши раніше передану (12 березня 2015 року) інформацію про кількість розміщених у населеному пункті Сопине мінометів, яку зазначений учасник «ДНР» мав намір використовувати при здійсненні в подальшому артилерійських обстрілів позицій підрозділів Збройних Сил України.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18 березня 2015 року о 18 год. 12 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області, точну адресу органами досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, з власного телефонного номеру НОМЕР_3 , з метою сприяння учасникам терористичної організації «ДНР» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, передав учаснику не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка» ОСОБА_16 з позивним « ОСОБА_18 », шляхом отримання вихідного телефонного виклику з використовуваного останнім мобільного телефонного номеру НОМЕР_2 , інформацію про чисельність підрозділів Національної гвардії України батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - 650 чоловік, батальйону «Донбас» - 500 чоловік; про прибуття для проведення ротації близько 100 військовослужбовців батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та посилення батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_8 », які знаходяться в районі населених пунктів АДРЕСА_5 та Чермалик; про дислокацію у населеному пункті Сопине у таборі АДРЕСА_3 штабу командирів батальйонів, які задіяні на передовій в районі населеного пункту АДРЕСА_4 ; про дислокацію та порядок несення служби батальйонів « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у населеному пункті Сопине; про розміщення З блокпостів (спостережних постів) в районі населених пунктів АДРЕСА_5 та Чермалик; щодо підтвердження раніше переданої (12 та 13 березня 2015 року) інформації приблизної кількості особового складу сил АТО наявних в місті Маріуполі секторі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яку зазначений учасник «ДНР» мав намір використовувати при здійсненні в подальшому артилерійських обстрілів позицій підрозділів Збройних Сил України.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18 березня 2015 року о 18 год. 49 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області, точну адресу органами досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, з власного телефонного номеру НОМЕР_3 , з метою сприяння учасникам терористичної організації «ДНР» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, передав учаснику не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка» ОСОБА_16 з позивним « ОСОБА_18 », шляхом отримання вихідного телефонного виклику з використовуваного останнім мобільного телефонного номеру НОМЕР_2 , інформацію уточнивши раніше передану (12, 13 та 18 березня 2015 року) інформацію про кількість та розташування блокпостів розміщених в районі населених пунктів АДРЕСА_6 , Маріуполь та АДРЕСА_5 , яку зазначений учасник «ДНР» мав намір використовувати при здійсненні в подальшому артилерійських обстрілів позицій підрозділів Збройних Сил України.
		19 березня 2015 року о 18 год. 25 хв. ОСОБА_9 затриманий співробітниками Служби безпеки України в порядку ст.208 КПК України та його злочинну діяльність припинено.
		Відповідно до повідомлень штабу сектору «М», штабу об`єднаного угрупування Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_6 », передана ОСОБА_9 інформація є достовірною, а передача такої інформації могла нанести шкоду обороноздатності України.
		Таким чином, стороною обвинувачення ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1статті 258-3 КК України - інше сприяння діяльності терористичної організації.
		Не погодившись із вироком суду першої інстанції прокурором подана апеляційна скарга, в які він зазначив, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_9 , неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що потягло за собою постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, допущена неповнота судового слідства, та істотне порушення вимог кримінальногопроцесуального закону. Просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_19 скасувати, у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. До того ж, просить повторно дослідити вказані у мотивувальній частині цієї скарги докази на підставі яких встановлено обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказування, у зв`язку з тим, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю та з порушеннями; доручити уповноваженій особі Генеральної прокуратури України провести перевірку вказаної справи контррозвідувального пошуку № 572 «Разін», з метою надання висновку за наслідками перевірки щодо законності проведених у цій справі заходів, зокрема, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контролю за телефонними розмовами, стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовував у своїй злочинній діяльності наступні номери абонентів мобільного зв`язку « НОМЕР_5 » та « НОМЕР_6 », для його долучення до матеріалів кримінальної справи у суді, тому що факт недопустимості вказаних доказів став відомим тільки після ухвалення судового рішення, що оскаржується; ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна обвинуваченого.
		Так, прокурор в обґрунтування доводів апеляції зазначив, що суд безпідставно визнав недопустимим доказом протокол, складений за результатами проведення негласних розшукових заходів від 23 березня 2015 року і оптичний диск типу DVD + R №CMDR 47 G-CTMWM 02-23770511 та не використав їх при прийняті процессуального рішення по данному кримінальному провадженні. Суд вказує на те, що у кримінальному провадженні №22015050000000155 відносно ОСОБА_9 у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку негласні слідчі (розшукові) заходи не проводились, а ухвали заступника голови апеляційного суду м. Києва ОСОБА_20 від 10 грудня 2014 року № 01-10468 цт. та від 04 лютого 2015 року № 01-1062 цт. на «зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контрою за телефонними розмовами» відношення до кримінального провадження відносно ОСОБА_9 не мають. Прокурор вважає, що рішення суду про недопустимість як доказу протоколу, складеного за результатами проведення негласного розшукового заходу, є безпідставним, оскільки вказаний протокол був складений не за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку, передбаченому КПК України, а в рамках контррозвідувального пошуку № 572 «Разін», яка відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» є одним із видів оперативно-розшукових заходів та проводиться до початку кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів.
		Зазначені докази отримання відповідно до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», Закону України «Про службу безпеки України», Закону України « Про оперативно-розшукову діяльність», « Про боротьбу з тероризмом». Тобто отримані матеріали щодо ОСОБА_9 відповідно до зазначених Законів України є документами та можуть використовуватися в цьомому кримінальному провадженні як докази. На думку прокурора суд неправильно надав оцінку доказу з точки зору його належності, допустимості та достовірності,а тому мотиви неврахування цього доказу під час ухвалення рішення є безпідставними.
		Більш того з тих же необґрунтованих підстав суд визнав неналежними всі інші докази, які є похідними від вказаного протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу, зокрема висновок судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису № 9471 від 27 жовтня 2015 року.
		Так само, суд безпідставно визнав неналежним та недопустимим доказом протокол огляду документів (прослуховування звукозапису) від 28 вересня 2015 року, відповідно до якого старший слідчий 2-го відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції ОСОБА_21 провів огляд інформації, записаної на оптичний диск DVD+R № CMDR47G-CTMWM02-23770511. Суд розцінив це як втручання у приватне спілкування без законних не те підстав, оскільки у протоколі не зазначено, на підставі чого така інформація була отримана.
		Прокурор не згодний з таким твердженням суду і звертає увагу на те, що в указаному протоколі слідчим чітко вказано, що оглядувана (прослухана) ним інформація записана на оптичний диск DVD+R № CMDR47G-CTMWM02-23770511 та отримана в ході документування протиправної діяльності в рамках контррозвідувальної справи № 572 «Разін» з класифікацією «Терористична та екстремістська діяльність» за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, відповідно до ст.ст. 17,31 Конституції України, ст.ст.24,25 Закону України «Про Службу безпеки України», ст.ст. 2,5,6,7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», ст. 8 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність», ст. 263 КПК України, в результаті проведення на підставі ухвали заступника голови апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року № 01-10468цт та від 04 лютого 2015 року № 01-1062цт на «зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контролю за телефонними розмовами», за результатами проведення ВОТЗ УСБ України в Донецькій області оперативно-технічних пошукових заходів у системах і каналах телекомунікації з метою пошуку ознак або фактів терористичної та іншої протиправної діяльності стосовно «Алексея» - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_4 , НОМЕР_7 ) та інших.
		Крім цього, суд розцінив як втручання в приватне спілкування, проведене без законних підстав, та не прийняв як належний та допустимий доказ висновки експерта № 264 від 18 червня 2015 року та № 265 від 19 червня 2015 року.
		При цьому, висновком експерта № 264 встановлено, що у телефоні «Samsunq GT  E1080 i», яким користувався ОСОБА_9 в списку контактів серед іншого міститься контакт «Данил» №0633647533 та контакт «Донецк» №0633880769, у телефоні «Noкіа 1280», яким користувався ОСОБА_9 в списку контактів серед іншого міститься контакт «даник» №0633647533, а висновком експерта № 265 встановлено, що серед відновлених файлів на жорсткому диску наданого системного блоку ПЕОМ виявлені файли зображень, інформаційний вміст яких, на думку експерта, може мати відношення до казаної у постановлених питаннях інформації, тобто містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Суд з незрозумілих причин не прийняв до уваги і той факт, що телефони «Samsunq G T СТ-Е1080І» та «Тіокіа 1280» вилучено відповідно до ч. З ст. 208 КПК України у законному порядку під час обшуку затриманого ОСОБА_9 з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 та ст. 236 КПК України.
		До того ж, ухвалою слідчого судді від 20 березня 2015 року на указані телефони відповідно до ст. 170 КПК України, як на доказ злочину, накладено арешт.
		Так само, суд не прийняв до уваги, що системний блок ПЕОМ вилучено у законному порядку під час обшуку 19 березня 2015 року проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 19 березня 2015 року.
		Слідчим суддею відповідно до ч.5 ст.234 КПК України було перевірено наявність достатніх підстав вважати, що відомості, які містяться у відшукуваних під час обшуку речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду.
		Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства під час вилучення, огляду та дослідження телефонів «Samsunq G T -Е1080І» та «Nокіа 1280» і системного блоку ПЕОМ не допущено, а тому, висновок щодо втручання у приватне спілкування без законних на те підстав є необгрунтованим.
		Суд також вказує на відсутність в діях ОСОБА_9 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, так як останній не усвідомлював, що передавав інформацію представникам терористичної організації «ДНР» та взагалі був необізнаним про діяльність такої терористичної організації.
		Вказані твердження суду є безпідставними та окрім невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження свідчать про неповноту судового розгляду.
		Крім того, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду полягає у тому, що суд надав неправильну оцінку доказам - показанням свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , зазначивши у своєму висновку лише свідчення цих осіб щодо позитивної характеристики ОСОБА_9 , при цьому залишивши поза увагою надані ними показання, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Зокрема, їх показання щодо можливості ОСОБА_9 , як старшого водія патрульного відділення 2-го автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, збирати інформацію щодо місць розташування, кількості та переміщення особового складу, командування підрозділів, військового озброєння, техніки, блокпостів, позицій, порядку несення служби підрозділів Національної гвардії України та Збройних Сил України.
		Суд також вказує на те, що інші надані стороною обвинувачення інформаційні запити, листи, відповіді, рапорти оперативних працівників самі по собі не містять доказів обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України. Такими документами, серед інших, на думку суду, є запити заступника начальника Управління - начальника ГВ в м. Маріуполь від 19 березня 2015 року та від 24 березня 2015 року та дві відповіді на них начальника штабу - першого заступника керівника сектору «М», відповідно до яких ОСОБА_9 передав ОСОБА_16 інформацію щодо 22 фактів дислокації підрозділів Збройних Сил України та інших правоохоронних органів, 4 з яких відповідають дійсності, 7 - частково відповідають дійсності.
		Сторона обвинувачення не погоджується з такими висновками суду та вважає, що ці відповіді є доказом того, що ОСОБА_9 в силу своїх можливостей, здійснював збір вищевказаної інформації, яка в окремих випадках підтверджувалась частково, так як він не мав можливості її перевірити в повному обсязі.
		Таким чином, всі вказані доводи суду свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також про неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що узгоджується позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ сформульованій в п.п. 17, 18, 19 листа від 21.11.2012 № 10-1717/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», тому що судом всебічно і повно не досліджено ознаки, на підставі яких встановлюється суб`єктивна сторона злочину, не вжито заходів щодо перевірки отриманих під час кримінального провадження фактів та обставин вчинення злочину, не виконано інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого справедливого судово рішення.
		Суд також звертає увагу на той факт, що ОСОБА_9 обвинувачується у передачі інформації співробітнику «МДБ ДНР» ОСОБА_16 , а як доказ цьому сторона обвинувачення надає документа щодо ОСОБА_16 .
		Вказаний факт є технічною опискою в обвинувальному акті та його наявність не впливає на об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		Стороною обвинувачення до суду надані належним чином завірені копії повідомлень про підозри ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_36 , ОСОБА_15 та ОСОБА_37 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених у тому числі ч. 1 ст. 258 КК України.
		На переконання колегії суддів, такі процесуальні документи містять тільки інформацію про проведення досудового розслідування у певних кримінальних провадженнях щодо певних осіб. Надані документи не містять жодного факту, який би свідчив, що ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, вчиняв інформаційне сприяння саме цим особам або за їх вказівкою.
		Не погоджуючись із таким трактуванням колегії суддів вважаю, що вказані документи у сукупності між собою та з іншими наданими стороною обвинувачення доказами підтверджують факт створення і функціонування терористичної організації «Донецька народна республіка» та причетності до її діяльності ОСОБА_16 , якому ОСОБА_9 передавав вищевказану інформацію.
		Заслухавши суддю - доповідача, прокурора який підтримав свою апеляційну скаргу, та просив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 скасувати, у зв`язку з неповнотою судового розгляду,невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального закону; ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винними за ч. 1 ст. 258-3 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна обвинуваченого, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, просить суд повторно дослідити вказані у мотивувальній частині цієї скарги докази на підставі яких встановлено обставини,що мають значення для кримінального провадження та піддягають доказуванню,у зв`язка з тим,що вони дослідженні судом першої інстанції не повністю та з порушеннями; тако просить доручити уповноваженій особі Генеральної прокуратури України провести перевірку вказаної справи контррозвідувального пошуку № 572 «Разін»,з метою надання висновку за наслідками перевірки щодо законності проведених у цій справі заходів, зокрема, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контролю за телефонними розмовами, стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовував у своїй злочинній діяльності наступні номери абонентів мобільного зв`язку « НОМЕР_5 » та « НОМЕР_6 », для його долучення до матеріалів кримінальної справи у суді, тому що факт недопустимості вказаних доказів став відомим тільки після ухвалення судового рішення, що оскаржується; виправданого та його захисника, які вважали, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, та просили його залишити без змін, провівши судове слідство, перевіривши матеріали кримінального провадження, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з таких підстав.
		За змістом ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу.
		Статтею 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. 
		Частиною 3 ст.62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За приписами частини третьої статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, тобто час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Згідно з ч. 1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин,передбачених статтею 91 цього кодексу,за винятком випадків,передбачених частиною другою цієї статті,покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках,- на потерпілого.
		Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. 
		Виправдовуючи обвинуваченого ОСОБА_9  за ч. 1 ст. 258-3 КК України, суд прийшов до висновку про недоведеність в його діях складу даного кримінального правопорушення. А також по справі відсутні докази, які свідчили би про те, що виправданий мав умисел вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України у виді іншого сприяння діяльності терористичної організації. Такий висновок суд зробив після проведення судового слідства та дослідження матеріалів справи в їх сукупності.
		Доводи прокурора про те, що судом першої інстанції безпідставно визнані недопустимими доказами :
		- протокол,складений за результатами проведення негласних розшукових заходів від 23.03.2015 року і оптичний диск типу DVD + R № CMDR 47 G-CTMWM 02-23770511 та не використав їх при прийняті процессуального рішення по данному криминальному провадженні. 
		- протокол огляду документів (прослуховування звукозапису) від 28 вересня 2015 року 28 вересня 2015 року, відповідно до якого старший слідчий 2-го відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції ОСОБА_21 провів огляд інформації, записаної на оптичний диск DVD+R № CMDR47G-CTMWM02-23770511. 
		-висновки експерта № 264 згідно з яким встоновлено,що у телефоні «Samsunq GT  E1080 i», яким користувався ОСОБА_9 в списку контактів серед іншого міститься контакт «Данил» №0633647533 та контакт «Донецк» №0633880769, у телефоні «Noкіа 1280», яким користувався ОСОБА_9 в списку контактів серед іншого міститься контакт «даник» №0633647533, а висновком експерта № 265 встановлено, що серед відновлених файлів на жорсткому диску наданого системного блоку ПЕОМ виявлені файли зображень, інформаційний вміст яких, на думку експерта, може мати відношення до казаної у постановлених питаннях інформації, тобто містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. 
		Суд з незрозумілих причин не прийняв до уваги і той факт, що телефони «Samsunq GT СТ-Е1080І» та «Тіокіа 1280» вилучено відповідно до ч. З ст. 208 КПК України у законному порядку під час обшуку затриманого ОСОБА_9 з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 та ст. 236 КПК України.
		Суд надав неправильну оцінку доказам - показанням свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , зазначивши у своєму висновку лише свідчення цих осіб щодо позитивної характеристики ОСОБА_9 , при цьому залишивши поза увагою надані ними показання, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
		Зокрема, їх показання щодо можливості ОСОБА_9 , як старшого водія патрульного відділення 2-го автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, збирати інформацію щодо місць розташування, кількості та переміщення особового складу, командування підрозділів, військового озброєння, техніки, блокпостів, позицій, порядку несення служби підрозділів Національної гвардії України та Збройних Сил України.
		Суд також не взяв до уваги і інші похідні докази по справі, які вказували на причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому злочину. 
		Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав вищезазначені докази неналежними та недопустимими, не ґрунтується на матеріалах справи.
		Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_9 винуватим себе як в суді першої, так і в апеляційній інстанції не визнав та пояснив, що інкримінований йому злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК України він не вчиняв.
		ОСОБА_16 -його знайомий, який мешкає на тимчасово непідконтрольній Україні території, йому не було відомо, що він служить в МДБ ДНР, він з ним спілкувався на побутові теми, та обговорювали обстановку на території України. Шевченко цікавився де розташовані блокпости, та питав про ротацію батальйонів «Донбас» та «Азав» на той час усе населення обговорювало тільки ці теми, у засобах масової інформації також висвітлювалися ці теми. Спеціально він інформацію не відшукував,а розповідав те що чув ,тобто користувався слухами. 
		Орган досудового розслідування в основу обвинувачення за ч. 1 ст. 258 КК України у здійснені інформаційного сприяння діяльності терористичної організації стороною обвинувачення надані такі докази : 
		- витяг з кримінального провадження № 22015050000000155, розпочатого 13 березня 2015 року за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (т.1 ас.42);
		- повідомлення заступника начальника Управління  начальника ГВ у місті Маріуполі СБУ в Донецькій області полковника ОСОБА_38 від 13 березня 2015 року про злочин (т.1 ас. 43);
		- рапорт начальника СЗНД ГВ у місті Маріуполі СБУ в Донецькій області підполковника ОСОБА_39 (т.1 ас. 44);
		- протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 23 березня 2015 року, відповідно до якого в рамках СКП № 572 «Разін» з класифікацією «Терористична та екстремістська діяльність» за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, відповідно до ст. 17, 31 Конституції України, ст. 24, 25 Закону України «Про Службу безпеки України», ст. 2, 5-7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст. 263 КПК України, на підставі ухвали заступника голови Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року № 01-10468цт та від 04 лютого 2015 року № 01-1062цт на «зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контролю за телефонними розмовами», ВОТЗ УСБУ в Донецькій області проводилися оперативно-технічні пошукові заходи у системах і каналах телекомунікацій з метою пошуку ознак або фактів терористичної діяльності та іншої протиправної діяльності стосовно « ОСОБА_40 » ІНФОРМАЦІЯ_9 ( НОМЕР_5 , НОМЕР_8 ), «Змія» ІНФОРМАЦІЯ_10 ( НОМЕР_9 ), «Зубра» ІНФОРМАЦІЯ_11 ( НОМЕР_10 ), «Тома» ( НОМЕР_11 ), а також « ОСОБА_41 » ІНФОРМАЦІЯ_12 ( НОМЕР_12 ). В результаті таких заходів отримані фактичні дані, які згідно з п.1 ст. 10 Закону України «Про оперативно-технічну діяльність» та ч. 1 ст. 256 КПК України можуть бути використані в рамках кримінального провадження № 22015050000000155, про що складена стенограма 19 аудіофайлів тривалістю 1 год. 01 хв. 05 сек. (т.1 ас.46-52); 
		- оптичний диск типу DVD+R № CMDR47G-CTMWM02-23770511 з надписом «із записами телефонних переговорів підозрюваного ОСОБА_9 з представником терористичної організації ДНР ОСОБА_16 »; «Розсекречено. Акт № 2/2/5-21994 від 27.05.15 …» (т.1 ас. 53);
		- запити заступника начальника Управління  начальника ГВ в м.Маріуполі від 19 березня 2015 року та від 24 березня 2015 року та дві відповіді на них начальника штабу  першого заступника керівника сектору «М» (без дати, а одна і без печатки), що інформація, яка передавалася ОСОБА_9 : щодо 4 фактів  відповідає дійсності; щодо 11 фактів  не відповідає дійсності; щодо 7 фактів  приблизно відповідає дійсності (т.1 ас. 54-57); 
		- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 19 березня 2015 року, якою був наданий дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_7 , де фактично проживає ОСОБА_9 (т.1 ас.62);
		- протокол обшуку від 19 березня 2015 року квартири АДРЕСА_7 , відповідно до якого у ході обшуку виявлено та вилучено: системний блок комп`ютера у корпусі синього кольору; блокнот в обкладинці жовтого кольору; два аркуші паперу А-4 з фотокопією паспорту на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; мобільний телефон «Fly» IMEI-1 НОМЕР_13 та IMEI-2 НОМЕР_14 без сім-карток; DVD-R диск «Ridata»; карта з-під сім-карти «МТС»; мобільний телефон «Samsung» IMEI НОМЕР_15 ; картка з-під сім-карти оператору «Life» з номером НОМЕР_3 ; паперова коробка та пластикова картка з-під сім-карти оператору «МТС» з номером НОМЕР_16 (т.1 ас.63-72);
		- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19 березня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_9 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України, як підстава затримання вказано  особу застали під час вчинення злочину; в ході затримання у ОСОБА_9 були виявлені та вилучені: мобільний телефон марки «Samsung », ІМЕІ: НОМЕР_17 із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Life» № НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «Nokia», ІМЕІ: НОМЕР_18 із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_5 ; посвідчення військовослужбовця Національної гвардії України серія НОМЕР_19 та пластикове посвідчення водія серія НОМЕР_20 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (т. 1 ас. 73-77); 
		- ухвала слідчого судді Жовтневого району міста Маріуполя від 20 березня 2015 року, якою накладено арешт на телефони та посвідчення, що вилучені у ОСОБА_9 під час його затримання (т. 1 ас. 80);
		- протокол огляду від 20 березня 2015 року, відповідно до якого старшим слідчим в ОВС СВ Управління СБУ в Донецькій області було оглянуто мобільні телефони, вилучені у ОСОБА_9 під час його затримання; огляд проводився у присутності підозрюваного ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_42 (т.1 ас. 78-79);
		- засвідчена копія контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України, укладеного 11 листопада 2014 року між повноважною посадовою особою та ОСОБА_9 , строком на три роки; наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1 о/с від 15 грудня 2014 року про призначення старшого солдата ОСОБА_9 старшим водієм патрульного відділення 2-го автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення (т.1 ас.82-83);
		- постанова про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 03 квітня 2015 року двох мобільних телефонів, які були вилучені в ході обшуку квартири АДРЕСА_7 , та двох мобільних телефонів, які були вилучені у ОСОБА_9 під час його затримання; висновок експерта № 264 від 18.06.2015 (т.1 ас. 84-99);
		- постанова про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 08 квітня 2015 року системного блоку комп`ютера у корпусі синього кольору, який був вилучений в ході обшуку квартири АДРЕСА_7 ; висновок експерта № 265 від 19.06.2015 (т.1 ас. 100-113);
		- постанова про призначення фоноскопічної експертизи від 15 вересня 2015 року та висновок судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису № 9471 від 27 жовтня 2015 року (т. 1 ас. 115-141); 
		- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 30 березня 2015року, відповідно до якої старшому слідчому в ОВС СВ Управління СБ України в Донецькій області ОСОБА_43 (або іншому слідчому за його письмовим дорученням) надано тимчасовий доступ до інформації про зв`язки зазначеного абонента, їх дату, час та тривалість, маршрут передавання з вказівкою базових станцій в період здійснення з`єднань по всій зоні дії мережі, IMEI-коди мобільних телефонів, де використовувалась sim-картка, якій відповідає номер абонента телефонної мережі стільникового зв`язку: НОМЕР_4 за період з 01 червня 2014 року по 19 березня 2015 року, яка знаходиться у оператора зв`язку ПАТ «Київстар» за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд 53 «а» (т.1 ас.142);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений старшим слідчим в ОВС СВ Управління СБ України в Донецькій області ОСОБА_44 23 червня 2015 року в місті Маріуполі, про те, що діловод Маріупольської філії ПрАТ «Київстар» надала слідчому інформацію про з`єднання абонента, до якого долучений оптичний диск (т.1 ас. 143-145);
		- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 30 березня 2015року, відповідно до якої старшому слідчому в ОВС СВ Управління СБ України в Донецькій області ОСОБА_43 (або іншому слідчому за його письмовим дорученням) надано тимчасовий доступ до інформації про зв`язки зазначеного абонента, їх дату, час та тривалість, маршрут передавання з вказівкою базових станцій в період здійснення з`єднань по всій зоні дії мережі, IMEI-коди мобільних телефонів, де використовувалась sim-картка, якій відповідає номер абонента телефонної мережі стільникового зв`язку: НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_21 за період з 20 січня 2015 року по 12 березня 2015 року, яка знаходиться у оператора зв`язку ТОВ «Астеліт»» за адресою: м. Київ, вул. Амосова, буд 12 (т.1 ас.146);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений слідчим СВ ГУ СБ України в м.Києві ОСОБА_45 28 червня 2015 року в місті Києві, про те, що представник ТОВ «Астеліт» надав слідчому оптичний диск CD-R з надписом 11034 вк та оптичний диск до нього (т.1 ас. 147-149);
		- протокол огляду документів (прослуховування звукозапису) від 28 вересня 2015 року, відповідно до якого старший слідчий 2-го відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції ОСОБА_21 провів огляд інформації, записаної на оптичному диску DVD+R № CMDR47G-CTMWM02-23770511, отриманої вході документування протиправної діяльності в рамках контррозвідувальної справи № 572 «Разін» (т.1 ас. 150-177);
		- протокол огляду документів від 11 листопада 2015 року, відповідно до якого старший слідчий 2-го відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції ОСОБА_21 провів огляд інформації, записаної на оптичному диску СD-R, з трафіками телефонних дзвінків (т.1 ас. 178-179);
		- документи щодо проходження ОСОБА_9 військової служби (т.1 ас. 183-210);
		- довідка в.о. начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Донецької області щодо ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 ас. 212);
		- інформація заступника начальника Управління  начальника ГВ в м.Маріуполі УСБУ в Донецькій області від 03.11.2015 про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 має позивний « ОСОБА_18 », перебуває на посаді співробітника так званого «МГБ ДНР», в період з січня по березень п.р. за наказом свого керівництва здійснював збір інформації щодо місць дислокації підрозділів ЗСУ у секторі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » тощо (т. 1 ас. 214);
		- інформація заступника начальника Управління  начальника ГВ в м.Маріуполі УСБУ в Донецькій області від 25.09.2015 про те, що ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , має брата ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (т.1 ас. 217);
		- інформація начальника ІНФОРМАЦІЯ_14 від 03.10.2015 про те, що ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , пересікала КПВВ «Бугас» на «в`їзд» 02.05.2015 та 21.06.2015, і КПВВ «Гнутове» на «виїзд» 31.08.2015 (т.1 ас. 219);
		- інформація командира об`єднаного угрупування Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 11.11.2015 про обстріли позицій ЗСУ України (т.1 ас. 225-228). 
		Допитаний у судовому засіданні апеляційного суду, як свідок ОСОБА_47 пояснив, що він є співробітником СБУ, виконує службові завдання у місті Маріуполі. Саме він, як оперативний співробітник, збирав та формував оперативні дані щодо ОСОБА_9 , на підставі зібраних ним матеріалів було розпочато кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 . Також він приймав участь у затриманні обвинуваченого. Він складав протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 23 березня 2015 року. Такий захід проводився на підставі ухвали заступника голови Апеляційного суду міста Києва, прийнятої у рамках контррозвідувальної справи. Ухвала слідчим суддею про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні щодо конкретного абонента ОСОБА_9 не приймалася.
		Допитані у судових засіданнях свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , які є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , пояснили, що знають ОСОБА_9 як військовослужбовця, який був водієм автомобіля супроводження з конвоювання осіб, що перебувають під вартою. Надали щодо ОСОБА_9 позитивні характеристики. Повідомили, що їм не відомі факти, які могли б свідчити про злочинну діяльність ОСОБА_9 . 
		Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги данні отримання в результаті проведення негласного розшукового заходу від 23 березня 2015 року, які були дослідженні судом, такі заходи проводилися на підставі ухвали заступника голови Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року № 01-10468цт та від 04 лютого 2015 року № 01-1062цт на «зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контролю за телефонними розмовами», постановлених в рамках СКП № 572 «Разін» з класифікацією «Терористична та екстремістська діяльність» за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України.
		Згідно з положеннями п. 6 ч.1 ст. 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах контррозвідки здійснювати на підставі відповідної контррозвідувальної справи заходи, визначені частиною третьою статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу), - лише за ухвалою слідчого судді, постановленою за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженим прокурором. 
		Частиною третьою статті 62 Конституціїї України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
		Відповідно до ст.ст. 84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, і ці докази мають бути належними та допустимими. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Консмтитуцією та законами України.
		У статті 246 КПК України зазначено, що негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
		Статтею 247 КПК України встановлено, що розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями глави 21 КПК України до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Статею 258 КПК України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем є різновидом втручання в приватне спілкування.
		Відповідно до ч.1 ст.263 КПК України, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікації для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
		Частина друга цієї статті Кодексу встановлює, що в ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.
		Статею 264 КПК України передбачено, що пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.
		Як вбачається з рішення Конституційного Суду України у справі від 20.10.2011 №1-31/2011, за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст.62 Конституціїї України, аналізуючи положення: "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом", Конституційний Суд України приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до п. 3.2 цього Рішення, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Конституційний Суд України чітко зазначає, що тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян під час здійснення оперативно-розшукової діяльності уповноваженим органом, посадовою особою можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України, та в порядку, встановленому законами України, з метою захисту прав і свобод інших людей, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, економічного добробуту та прав людини; у випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи. Відтак, Конституційний Суд України приходить до висновку, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституціїї України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів.
		Відповідно до глави 21 КПК України, втручання у приватне спілкування відноситься до негласних слідчих (розшукових) дій, для проведення яких законом передбачено спеціальний порядок та перелік осіб їх здійснення.
		Наведені норм діючого законодавства вказують на те, що негласні розшукові заходи, проведені у порядку Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» застосовуються виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах контррозвідки, тоді як негласні слідчі (розшукові) дії відповідно до положень ст. 223, 246 КПК України спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. 
		За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновкау про те що що негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні №22015050000000155 відносно ОСОБА_9 у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку не проводилися, а ухвали заступника голови Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року № 01-10468цт та від 04 лютого 2015 року № 01-1062цт на «зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контролю за телефонними розмовами», ніякого відношення до кримінального провадження щодо ОСОБА_9 не мають.
		В матеріалах справи відсутня ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва відповідно до ст. 247 КПК України про наданя дозвілу на проведення негласних розшукових заходів щодо ОСОБА_9 та відсутня ухвала слідчого судді про наданя дозвілу на використання данних отриманних під час проведення негласних розшукових заходів в рамках контр розвідувальної справи СКП № 572 «Разін» з класифікацією «Терористична та екстреміська діяльність» за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України в іншому кримінальному провадженні. 
		Суд першої інстанції встановив, що в наданих стороною обвинувачення доказах відстутні дані які вказували на те що негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні у № 22015050000000155 відносно ОСОБА_9 , проводились відповідно до вимог кримінального процессуального закону.
		Тобто ухвали заступника голови Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року № 01-10468цт та від 04 лютого 2015 року № 01-1062цт на «зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контролю за телефонними розмовами», ніякого відношення до кримінального провадження щодо ОСОБА_9 не мають.
		На думку коллегіі суддів, суд першої інстанціїї всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст.87, 89 КПК України, визнав протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 23 березня 2015 року (т.1 ас.46-52); оптичний диск типу DVD+R № CMDR47G-CTMWM02-23770511 з надписом «із записами телефонних переговорів підозрюваного ОСОБА_9 з представником терористичної організації ДНР ОСОБА_16 »; «Розсекречено. Акт № 2/2/5-21994 від 27.05.15 …» (т.1 ас. 53), недопустимими доказами і не використовував ці докази при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, ви включивши їх з переліку доказів. 
		Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що акт за № 2/2/5-21994 від 27 травня 2015 року, яким розсекречено диск, суду стороною обвинувачення не наданий і судом не досліджувався.
		Крім того суд відповідно до вимог закону обґрунтовано прийшов до висновку що протокол огляду документів (прослуховування звукозапису) від 28 вересня 2015 року, відповідно до якого старший слідчий 2-го відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції ОСОБА_21 провів огляд інформації, записаної на оптичному диску DVD+R № CMDR47G-CTMWM02-23770511, отриманої вході документування протиправної діяльності в рамках контррозвідувальної справи № 572 «Разін» (т.1 ас. 150-177), що мало місце втручання у приватне спілкування без законних не те підстав, так як в протоколі не зазначено, на підставі чого така інформація була отримана. 
		За таких обставин суд першої інстанції також не прийняв цей доказ, як належний та допустимий, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
		Оскільки ключовий доказ  протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу здобутий внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини, зокрема, втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді, визнаний судом недопустимим, а відтак всі інші докази, які є похідними від нього, також не можуть бути визнані належними і покладені в основу обвинувального вироку.
		Такими похідними доказами є висновки судової криміналістичної експертизи відео- звукозапису № 9471 від 27 жовтня 2015 року (т. 1 ас. 126-141). висновок експерта № 264 від 18.06.2015 (т.1 ас. 84-99); висновок експерта № 265 від 19.06.2015 (т.1 ас. 100-113);запити, рапорти, різні довідки, протоколи огляду та затриманя ОСОБА_9 , а також інша інформація, визнані судом першої інстанції недопутимими доказами, оскільки вони є похідними, від протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу від 23 березня 2015 року (ас.46-52 т. 1 ) і отримані внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституціїї України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини, зокрема, втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.
		Суд звертає увагу ще й на те, що таке втручання мало місце не лише щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , а й до іншої особи на ім`я ОСОБА_54 .
		З суб`єктивної сторони сприяння діяльності терористичної організації характеризується прямим умислом, тобто особа: усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій  свідома передача інформації особі, яка брала участь у діяльності терористичної організації; передбачала їх суспільно небезпечні наслідки  отримання інформації членом терористичної організації та використання інформації у терористичній діяльності; бажала їх настання - прагнула досягти конкретного результату, а саме, неминуче отримання зібраної інформації особою, що здійснює терористичну діяльність. 
		Сторона обвинувачення, підтримуючи державне обвинувачення, неодноразово наголошувала, що ОСОБА_9 , вчиняючи злочин, діяв з прямим умислом, а саме достовірно знав про проведення АТО проти терористичної організації «ДНР», усвідомлював протиправну діяльність цієї організації та її учасників, діяв умисно із особистих мотивів, в обмін на допомогу в отриманні продуктів харчування та працевлаштуванні його родичам, які проживають у м.Іловайську Донецької області, тобто на території, яка тимчасово не підконтрольна органам влади України, здійснював збір та передачу інформації представнику терористичної організації «ДНР» зокрема громадянину ОСОБА_16 (позивний - «Змій»). 
		При цьому, на думку обвинувачення, ОСОБА_9 , діючи з єдиним умислом на неодноразове сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», усвідомлював, що терористична організація «ДНР», діяльності якої він сприяє, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил та інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.
		Також в обвинуваченні вказано, що одним із співробітників «МДБ ДНР» є громадянин України ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивний - «Змій», користувався мобільним телефоном із сім-карткою НОМЕР_2 ), який у травні червні 2014 року приймав активну участь у захопленні адміністративних будівель у м.Маріуполі разом з іншими прибічниками «ДНР».
		Доказом таких тверджень сторона обвинувачення вважає довідку про послужний список у органах прокуратури Донецької області ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 ас. 212) та інформацію заступника начальника Управління  начальника ГВ в м.Маріуполі УСБУ в Донецькій області від 03.11.2015 про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 має позивний « ОСОБА_18 », перебуває на посаді співробітника так званого «МГБ ДНР», в період з січня по березень п.р. за наказом свого керівництва здійснював збір інформації щодо місць дислокації підрозділів ЗСУ у секторі «М» тощо (т. 1 ас. 214).
		В ході судового розгляду стороною обвинувачення були відкриті додаткові матеріали стороні захисту та долучені до матеріалів кримінального провадження як докази обізнаності ОСОБА_9 про діяльність терористичної організації «ДНР»:
		- повідомлення про підозру від 02 лютого 2016 року щодо ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , за ч.1 ст. 258-3 КК України та постанова про оголошення його у розшук від 08 лютого 2016 року;
		- повідомлення про зміну раніше оголошеної підозри від 31 липня 2014 року щодо ОСОБА_13 за ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 109, ч.2 ст.110, ч.5 ст. 260 КК України;
		- повідомлення про підозру від 10 червня 2014 року щодо ОСОБА_55 за ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 109, ч.2 ст.110 КК України;
		- повідомлення про підозру від 31 липня 2014 року щодо ОСОБА_15 за ч.1 ст. 258-3 КК України;
		- повідомлення про підозру від 03 травня 2014 року щодо ОСОБА_56 за ч.1 ст. 258-3, ч.1 ст. 294, ч.3 ст. 258 КК України,а також постанови про оголошення вказаних осіб у розшук. 
		На переконання колегії суддів, такі процесуальні документи містять тільки інформацію про проведення досудового розслідування у певних кримінальних провадженнях щодо певних осіб. Надані документи не містять жодного факту, який би свідчив, що ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, вчиняв інформаційне сприяння саме цим особам або за їх вказівкою. 
		Суд, крім іншого, звертає увагу на той факт, що ОСОБА_9 обвинувачується у передачі інформації співробітнику «МДБ ДНР» ОСОБА_16 , а як доказ цьому сторона обвинувачення надає документи щодо ОСОБА_16 .
		Ця обставина ще раз підтверджує відсутність доказів з боку сторони обвинувачення щодо наявності у діях ОСОБА_9 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України. 
		Інші надані стороною обвинувачення інформаційні запити, листи, відповіді, рапорти оперативних працівників самі по собі не містять доказів обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України.
		Відсутність доказів винуватості особи у вчиненні інкримінованого злочину не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в численних рішеннях Європейського суду з прав людини, за яким суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
		Суд вважає, що висновки сторони обвинувачення як щодо просторово-часових, так і стосовно функціонально-вольових елементів події злочину, серед яких, зокрема, виникнення й реалізація злочинного умислу обвинуваченого ОСОБА_9 , направленого на сприяння терористичній організації, яка вчиняє акти тероризму, залякує населення, вбиває громадян, захоплює адміністративні будівлі органів державної влади і місцевого самоврядування, ґрунтуються на цілковитих домислах і припущеннях, які відповідно до приписів ст. 62 Конституції України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Прокурор надав до суду ухвалу судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_57 від 05 жовтня 2017 року відповідно до якої клопотання прокурора Військової прокуратури ОСОБА_58 від 18 вересня 2017 року зодовільнено.
		Надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні №22015050000000155 від 13 березня 2015 року результатів проведення негласного розшукового заходу у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контролю за телефонними розмовами,які проводилися відповідно до ухвал слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року № 01-10468 цт та від 04 лютого 2015 року № 01-1062 цт, а саме протоколу зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контролю за телефонними роз-мовами.складеногно 23 березня 2015 року старшим уповноваженим в особливо важливих справах сектору захисту національної державності Головного відділу в місті Маріяуполі У правлення Служби безпеки України в Донецій оббалсті ОСОБА_47 та оптичного дтиску типу DVD +R № CMDR47 G-CTMWM 02-23770511, що проводився в рамках справи контрозвідувального пошуку № 572 «Разін» за ознаками злочину,передбаченого частиною 1 статті 258-3 КК України.
		Згідно ч. 1 ст. 257 КПК України якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.
		Відповідно до вимог частини 2 статті 99 КПК України матеріали, в яких зафіксовано фактичні данні про протиправні діяння окремиих осіб, груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами що можуть бути використані у кримінальному провадженні як докази.
		Зазначені докази отримані відповідно до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», Закону України «Про службу безпеки України», Закону України « Про оперативно-розшукову діяльність», « Про боротьбу з тероризмом» .
		Тобто прокурорм не надано суду ухвали слідчого суді Апеляційного суду міста Киева про те, що в рамках справи контрозвідувального пошуку № 572 «Разін» з класифікацією «Терористична та екстреміська діяльність» за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, проводилися негласні слідчі розшукові дії відносно ОСОБА_9 .
		В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про те, що слідчим суддею був наданий дозвіл на проведення опретивно технічних заходів відносно ОСОБА_9 в контррозвідувальній справі пошуку № 572 «Разін». Прокурор в ході апеляційного розгляду такі відомості на підтвердження законності проведення щодо ОСОБА_9 оперативно технічних заходів не надав.
		За таких обставин, суд вважає, що отримана в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій інформація в рамках контррозвідувальної справи СКП № 572 «Разін» з класифікацією «Терористична та екстреміська діяльність» за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України не може бути використана в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 оскільки вона отримана всупереч вимогам глави 21 КПК України.
		Доводи прокурора про задоволення клопотання про надання доручення уповноваженій особі Генеральної прокуратури України провести перевірку вказаної справи контррозвідувального пошуку № 572 «Разін», з метою надання висновку за наслідками перевірки щодо законності проведених у цій справі заходів, зокрема, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у виді контролю за телефонними розмовами, стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовував у своїй злочинній діяльності наступні номери абонентів мобільного зв`язку « НОМЕР_5 » та « НОМЕР_6 », для його долучення до матеріалів кримінальної справи у суді, суд до уваги не приймає.
		Так, відповідно до вимог ч. 1,2,6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоюваня стороною обвинуваченя і стороною захисту їхніх правових позицій,прав,свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав,передбачених цим кодексом. А суд, зберігаючи, об`єктивність та неупередженість, стоворює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 
		Згідно ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях та ухвалюється лише при умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. 
		На підставі вищевикладеного, всебічно, повно дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновоку про недоведеність вини ОСОБА_9 у своєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК Укураїни, а тому обвинувачений підлягає виправданню за пред`явленим обвинуваченням. 
		Дані висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає слушними та обґрунтованими, та такими, що підтверджуються матеріалами кримінального провадженняі, і суд першої інстанції зробив правильний висновок про недоведеність вини ОСОБА_9 у своєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК Укураїни. 
		Порушення матеріального та процесуального закону, на які посилається прокурор і які ставлять під суменів висновок суду, не ґрунтується на матеріалах справи, підстави для скасування рішеня суду відсутні.
		У зв`язку з вищезазначеним, колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції, оскільки він являється справедливим, законним та обґрунтованим, істотних порушень кримінального процесуального закону не виявлено, а тому апеляційна скарга прокурора задоволеню не підлягає. 
		Керуючись статтями 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів
		у х в а л и л а:
		апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
		Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 серпня 2016 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни.
		Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 Судді:
		 
		 
		 
		 _______________ ________________ ______________
		 ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...