Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 679/1488/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2017. Зареєстровано: 22.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2017.
Дата набрання законної сили: 26.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 2-о/679/42/2017
		Справа № 679/1488/17 
		 
		 
		 Р І Ш Е Н Н Я
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 грудня 2017 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,
		 при секретарі Федорчук Л.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Нетішин цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення
		 ВСТАНОВИВ
		Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що її чоловік - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув при виконанні обов`язку військової служби 12 липня 2014 року у селищі Металіст Слов`яносербського району Луганської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Заявник мотивує свої вимоги тим, що 29 вересня 2002 року вона одружилася з ОСОБА_3 , уродженцем с. Успенка, Лутугинського району Луганської області, від шлюбу з яким народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Зазначає, що починаючи з кінця лютого 2014 року війська Російської Федерації, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, в результаті чого 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки", однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		ОСОБА_3 був призваний Славутським ОМВК Хмельницької області до лав ЗС України та з 19.05.2014 року знаходився на військово-польових зборах при військовій частині-польова пошта НОМЕР_1 , відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №454/2014 від 06.05.2014 року.
		Згідно витягу з Наказу командира військової частини- польова пошта №0624 від 07.06.2014 року №19 у відповідності до мобілізаційного плану був призначений стрільцем-помічником гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти, ВОС-100915А.
		12 липня 2014 року, розвідувальна група із п`яти чоловік, в складі якої перебував і ОСОБА_3 їдучи на автомобілі «Нива» поблизу селища Металіст, Слов`яносербського району, Луганської області, підірвалась на противотанковій міні. В результаті вибуху ОСОБА_3 отримав поранення несумісні із життям.
		Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №125 від 14.07.2014 року, довідкою про причину смерті, витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 19.07.2014 року №31, витягом із протоколу Центральної вйськово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №3429 від 04.11.2014 року) отримана під час виконання службових обовязків травма ОСОБА_3 «вогнепальна вибухова травма, травматична ампутація голови на рівні шиї» послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого 16.07.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нетішинського міського управління юстиції у Хмельницькій області, місце смерті - селище Металіст Слов`яносербського району Луганської області.
		26 лютого 2015 року Указом Президента України №109/2015 ОСОБА_3 посмертно нагороджено орденом "За мужність" III ступеня.
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено невід`ємне право на життя її чоловіка, передбачене ст. 27 Конституції України та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. 
		Як наслідок, їй та її неповнолітій дитині заподіяно насамперед моральну, а також і матеріальну шкоду, через що ОСОБА_1 має намір отримати її відшкодування від держави-агресора - Російської Федерації. Оскільки до компетенції відповідних виконавчих органів публічної влади не віднесено встановлення причин загибелі громадян при виконанні обов`язку військової служби в зоні бойових дій з країною агресором - Російською Федерацією, заявник вважає звернення до суду щодо встановлення такого юридичного факту єдиним можливим способом підтвердження наявності юридичних фактів, що мають значення для охорони її прав та інтересів.
		В судовому засіданні представники заявника  Панчук А.А. заяву підтримала, посилаючись на обставини, викладені в ній, просила її задовольнити.
		Заінтересована особа - представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки. Крім цього до суду надійшло клопотання Міністерства соціальної політики України про розгляд заяви без участі їх представника.
		Заінтересована особа - представник Російської Федерації, в судове засідання не з`явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.
		Заслухавши пояснення заявника, її представників, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт.Лугини Лугинського району Житомирської області та зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 . 
		Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії "Русское единство" С. Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації "забезпечити мир і спокій в Криму". У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 №891-VII, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним "Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів".
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Згідно зі ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року №685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", від 21.04.2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме "Луганська Народна Республіка" та "Донецька Народна Республіка" не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою, про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.
		Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). 
		Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки" (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).
		"Так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичною легітимністю", - заявила прес-секретар верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ Кетрін Ештон (http://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/1660771-es ne viznae referendum na shodi ukraiini_1937380.html).
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		На підтвердження цього заявницею були наведені наступні докази по справі.
		Так, в ніч з 10 на 11 березня 2014 року співробітники Служби безпеки України у взаємодії із міліцією попередили у Донецькій області диверсію проти українських громадян та затримали 37-річного громадянина Російської Федерації, який займався створенням озброєної диверсійно-підривної групи для дестабілізації ситуації в Україні. Затриманий організовував діяльність низки екстремістських груп, у тому числі забезпечував їх озброєнням та вибухівкою. Відомо, що він мав досвід служби в гарячих точках Російської Федерації (Дагестані, Осетії тощо) (http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=122565&cat_id=122526).
		Згідно з офіційним повідомленням Служби безпеки України від 24 липня 2014 року, військовослужбовець строкової служби Збройних сил Російської Федерації ОСОБА_17 засвідчив, що російська сторона направляє на територію Донецької та Луганської областей кадрових військових фахівців, озброєння та броньовану військову техніку. Колишній рядовий російської армії розповів, що його військова частина була перекинута у Ростовську область поблизу кордону з Україною у травні 2014 року. Частина постійно доукомплектовувалася фаховими військовими з числа спецпризначенців Головного розвідувального управління Російської Федерації та вихідцями з Північного Кавказу, які нелегально переправлялися на Схід України. На українську територію для підтримки терористів перекидалась броньована військова техніка з підготовленими російськими бойовими екіпажами (http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=129448&cat_ id=128580).
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. 
		Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: "Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі".
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи "Зниклі особи під час конфлікту в Україні" від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації. 
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької областей.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно із нормами Цивільного-процесуального кодексу України.
		Згідно з частиною другою статті 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		В результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної Республіки Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи "Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб" №2028 від 27 січня 2015 року (http://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=21480&lang=en).
		Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованих сепаратистськими силами, схильних до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України. (http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06-58-56/news-archive/1244-internal-displacement-map).
		ОСОБА_3 був призваний Славутським ОМВК Хмельницької області до лав ЗС України та з 19.05.2014 року знаходився на військово-польових зборах при військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №454/2014 від 06.05.2014 року.
		Згідно витягу з Наказу командира військової частини-польова пошта №0624 від 07.06.2014 року №19 у відповідності до мобілізаційного плану був призначений стрільцем-помічником гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти, ВОС-100915А.
		Із досліджених в судовому засіданні статтей, зокрема: повідомлення Ради національної безпеки і оборони України від 11.07.2014 року вбачається, що не припиняються напади та диверсії з боку проросійських бойовиків. Так, протягом останньої доби незаконні збройні формування скоїли 12 обстрілів блокпостів та позицій підрозділів Збройних сил України неподалік населених пунктів Щастя, Новоайдарського району, Луганської області та с. Мегалісг. Слов`яносербського району, Луганської області. Танки проросійських бойовиків обстріляли аеродром "Луганськ" (http://www.rnbo.gov.ua/news/1711.html).
		Стаття "Сили АТО стверджують, що зайняли передмістя Луганська" опублікована 14.07.2014 року в Інтернет-виданні "Корреспондент.net" вказує що 14 липня 2014 року проросійськими бойовиками скоєно п`ять обстрілів блокпостів і позицій підрозділів Збройних сил України. Вночі 14 липня проросійські бойовики здійснили обстріл зі стрілецької зброї блокпоста у районі населеного пункту Стара Краснянка, Кремінського району, Луганської області. У відповідь військовослужбовці ЗС України відкрили вогонь. Близько 03:00 год. бойовики обстріляли з установки "Град" аеропорт Луганська. Також близько 23:00 год. проросійські бойовики здійснили невдалу спробу прориву через блокпост у районі Зелепопілля, Довжанського району, Луганської області. В ході бою силами ЗСУ знищено два автомобілі, які перевозили проросійських бойовиків (http://ua.korrespondent.net/ukraine/evcnts/3392231-syly-ato-stverdzhuuit-scho-zainialy-peredmistsa-luhanska).
		На сторінках Інтсрнет-порталу "Українська правда" розміщена стаття "У Червонопартизанську терористи обстрілювали місто - Селезньов" від 11 липня 2014 року в якій вказано, що у м. Червонопартизанськ, Луганської області проросійські бойовики обстрілювали з мінометів місто та його околиці, аби дискредитувати сили ЗСУ. 11 липня стало відомо про те, що автобус, який перевозив гірників ДТГК шахтоуправління "Червонопартизанське" до місця роботи, напередодні ввечері потрапив під мінометно- артилерійський обстріл проросійських бойовиків.15 людей постраждали, загиблі (http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/11/7031584/) 
		Аналізуючи дані статті, що містяться на сторінках інтернет-видання, суд робить висновок про участь у бойових діях в районі с. Металіст регулярних військ Російської Федерації, яким протистояли військові української армії, що відносились до складу сил та засобів сектора "А", та в яких, зокрема, і проходив військову службу ОСОБА_3 
		12 липня 2014 року, розвідувальної групи із п`яти чоловік, в складі якої перебував і ОСОБА_3 їдучи на автомобілі «Нива» поблизу селища Металіст, Слов`яносербського району, Луганської області, підірвалась на противотанковій міні. В результаті вибуху ОСОБА_3 отримав поранення несумісні із життям.
		Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16.07.2014 року, лікарським свідоцтвом про смерть №125 від 14.07.2014 року, довідкою про причину смерті, витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 19.07.2014 року №31, витягом із протоколу Центральної вйськово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №3429 від 04.11.2014 року) отримана під час виконання службових обовязків травма ОСОБА_3 послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Згідно Указу Президента України №109/2015 від 26 лютого 2015 року ОСОБА_3 посмертно нагороджено орденом "За мужність" III ступеня.
		Згідно зі ст. 1261 ЦК України ОСОБА_1 , як дружина загиблого чоловіка та неповнолітній син ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом, та мають необхідний та достатній обсяг цивільної правоздатності для звернення до суду з такими вимогами.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_3 , передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами, як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини. 
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		В судовому засіданні встановлено, що на підтвердження загибелі ОСОБА_3 суду надано лікарське свідоцтво про смерть №125 від 28 жовтня 2014 року, яке видане Старобільським міжрайонним відділенням Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи, витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3429 від 04 листопада 2014 року та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 16.07.2014 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нетішинського міського управління юстиції у Хмельницькій області. Дані документи посвідчують лише факт смерті ОСОБА_3 і не встановлюють причинного зв`язку між смертю та проходженням військової служби на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою в результаті збройної агресії Російської Федерації. 
		Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 , проходячи військову службу в Збройних Силах України, загинув в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт ОСОБА_1 необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		На підставі ст. 8 Конституції України, ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, керуючись ст. 212, 213, 214, 234, 256-259 ЦПК України, суд
		 ВИРІШИВ:
		 
		Заяву ОСОБА_1 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - задовольнити.
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обовязку військової служби 12 липня 2014 року у селищі Металіст Слов`яносербського району Луганської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Нетішинський міський суд Хмельницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		 
		 
		Головуючий Р.М. Стасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...