Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15401/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2017. Зареєстровано: 22.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2017.
Дата набрання законної сили: 14.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116,           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"14" грудня 2017 р.           Справа№ 910/15401/17
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Разіної  Т.І.
		суддів:            Тищенко  О.В. 
		          Чорної Л.В. 
		 
		За участю представників сторін:
		від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву:
		Гармашов Б.С. - за довіреністю № 48 від 07.08.2017;
		від товариства з обмеженою відповідальністю «СПІК АП УКРАЇНА»: Марченко В.А.- за довіреністю № б/н від 13.11.2017;
		від державного підприємства "Укркомунобслуговування": Ходос Д.С. - за довіреністю № 05  від 14.06.2017
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі № 910/15401/17 (суддя Спичак О.М.)
		 
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ
		до товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА", м. Київ
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: державне підприємство "Укркомунобслуговування", м. Київ
		 
		за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА"
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
		про визнання недійсним п. 5.15 договору оренди нерухомого майна 
		 
		За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		  Регіональне відділення Фонду державного майна України (надалі-позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спік Ап Україна" (надалі-відповідач/ТОВ «Спік Ап Україна") про стягнення 817 166,09 грн., з яких: 673 165,16 грн. сума заборгованості з орендної плати, 32 881,01 грн. інфляційних збитків, 90 924,97 грн. пені та 32 881,01 грн. штрафу.
		Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач зазначає, що ним та відповідачем  18.08.2016 був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7517. Однак, відповідачем у порушення умов п. 5.15 вказаного договору не внесено орендні платежі за період з 01.01.2016 по 17.08.2016, внаслідок чого станом на 22.05.2017 у відповідача утворилась  заборгованість перед позивачем з орендної плати в сумі 673 165,16 грн. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 90 924,97 грн., інфляційні збитки - 32 881,01 грн., та шраф - 20 194,95 грн.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15401/17 та призначено її до розгляду.
		Цією ж ухвалою суду було залучено до участі у справ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору нас троні позивача - державне підприємство "Укркомунобслуговування" (надалі-третя особа). 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2017 для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання недійсним п. 5.15 договору оренди нерухомого майна.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі № 910/15401/17 (суддя Спичак О.М.) первісні позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву  673 165,16 грн. - основного боргу, 90 924, 97 грн.. - пені та 20 194,95 грн. - штрафу; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 764,28 грн.; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 493,22 грн.; у задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено; в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.
		Обґрунтовуючи своє рішення в частині первісних позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на приписи  ст.ст. 525. 526, 530, 546, 549, 610, 611, 629, 612, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 283 Господарського кодексу України встановив факт несплати відвідачем орендних платежів за період з 01.01.2016 по 17.08.2016 у порушення умов п. 5.15 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7517 від 18.08.2016 і, відповідно, прийшов до висновку про доведеність позовних вимог, однак позов задовольнив частково відмовивши Регіональному відділення Фонду державного майна України у стягненні інфляційних втрат.
		Відмовляючи ж у задоволенні зустрічного позову місцевий господарський суд виходи з того, що  ТОВ «СПІК АП Україна» не було доведено, що на момент укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7517 від 18.08.2016  сторонами  були недодержані вимори статті 203 Цивільного кодексу України.
		Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №  910/15401/17, товариство з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило частково скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 673 165,16 грн. основного боргу, 90 924,97 грн. пені та 20 194, 95 грн. штрафу - відмовити; зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; в решті рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі № 910/15401/17 - залишити без змін та судові витрати покласти на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).
		Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем за зустрічним позовом; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, також норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 3, 6, 203, 207, 215, 229 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 19 закону України «Про оренду державного та комунального майна".
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/15401/17 прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі № 910/15401/17 та призначено її розгляд на 30.11.2017.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 910/15401/17 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" про відкладення розгляду справи № 910/15401/17; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі № 910/15401/17 відкладено до 14.12.2017. 
		12.12.2017 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України було подано заперечення на апеляційну скаргу,  в якому останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
		Розпорядженням начальника відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/4942/17 від 13.12.2017 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15401/17.
		Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.12.2017 для розгляду справи № 910/15401/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Тищенко О.В., Чорна Л.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі № 910/15401/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя-Разіна Т.І. (доповідач у справі), судді: Тищенко О.В., Чорна Л.В.
		14.12.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від  ТОВ "СПІК АП УКРАЇНА" надійшло клопотання.
		У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав.
		Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з викладених у запереченнях на неї підстав.
		Представник державного підприємства "Укркомунобслуговування" у судовому засіданні підтримав  подану ТОВ "СПІК АП УКРАЇНА" апеляційну скаргу та просив її задовольнити та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Статтею 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 18.08.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем  та товариством з обмеженою відповідальністю "Спік Ап Україна"  було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7517 (надалі- договір).
		Відповідно до 1.1. договору  орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 561,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, дев'ятий поверх, що перебуває на балансі державного підприємства "Укркомунобслуговування", вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 березня 2016 і становить 10 192   000,00 грн.
		Згідно умов п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення курсів вивчення англійської мови.
		Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна ( п. 2.1. договору).
		Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2016 року 127 400,00 грн.
		У п. 3.2 договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць, із врахуванням пункту 9  розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік". 
		За умовами пункту 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється плата, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік".
		Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, укладаючи день оплати.
		Умовами п. 3.8 договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше як три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
		Враховуючи статтю 631 Цивільного Кодексу України, у зв'язку із тим, що майно використовувалось орендарем до укладання договору оренди, а саме із 01.01.2016, орендар зобов'язується, протягом місяця після підписання цього договору перерахувати орендну плату до державного бюджету і блансоутримувачу у співвідношенні, визначеному пункті 3.6. договору за період із 01.01.2016 до дати укладання цього договору. Орендна плата за січень 2016 р. становить 127400,00 грн. без ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" ( п. 5.15. договору).
		Згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 18.08.2016 по 18.07.2019. 
		Відповідно до акту приймання-передачі майна від 18.08.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України зазначає, що ТОВ "СПІК АП Україна" були порушені зобов'язання передбачені умовами п. 5.15 договору, зокрема, орендарем не внесено орендні платежі за період з 01.01.2016 по 17.08.2016, внаслідок чого станом на 22.05.2017 заборгованість з орендної плати становить - 817166,09 грн., з них сума заборгованості з орендної плати - 673 165,16 грн., пеня - 90 924,97 грн., інфляційні збитки - 32 881,01 грн., та шраф - 20 194,95 гривень.
		18.04.2017 позивачем за певним позовом було направлено ТОВ «СПІК АП Україна» претензію № 30-5/4574 про сплату заборгованості з орендної плати на підставі  п. 5.15  договору № 7517 від 18.08.2016 в розмірі 673 165,16 грн.
		Несплата ТОВ "СПІК АП Україна" ) заборгованість з орендної плати стала підставою для звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України до суду з даним позовом про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та шрафу.
		В свою чергу  ТОВ «"СПІК АП Україна проти задоволення первісних позовних вимог заперечує посилаючись на те, що предметом первісного позову є стягнення  заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних збитків, штрафу на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить державної власності № 7517 від 18 серпня 2016. Заборгованість, як зазначає позивач за первісним позовом, виникла внаслідок невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань зі сплати орендної плати в період з 1 січня 2016   по серпень 2016 на підставі  п. 5.15 договору оренди № 7517 від 18.08.2016. Також, ТОВ "Спік Ап Україна" вважає, що п. 5.15 договору оренди суперечить статті 203 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним.  
		Так, обґрунтування недійсності п. 5.15 договору оренди нерухомого майна, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що його укладено з порушенням норм Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.
		Зокрема, при визначенні розміру орендної плати за базовий місяць, однією із складових є оцінка вартості орендованого майна. З умов договору оренди вбачається, що базовим місяцем розрахунку розміру орендної плати було визначено березень 2016, а розмір оренди визначено у сумі  - 127   400,00 грн, при цьому вартість об'єкта оренди згідно з висновком визначено станом на 31.03.2016.
		ТОВ "Спік Ап Україна" наголошував на тому, що згідно умов п. 5.15 договору оренди вбачається, що розмір орендної плати за січень 2016 визначено у розмірі 127 400,00 грн. Проте зазначене суперечить Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, так як на січень 2016 не було проведено оцінки орендованого майна, а отже не можливо було сформувати розмір орендної плати.
		Отже з урахуванням вищезазначеного, ТОВ "Спік Ап Україна" вважає, що наявні всі обставини для визнання недійсним п. 5.15 договору оренди № 7517 від 18.08.2016.
		Крім того, позивач за зустрічним позовом вважає, що оспорюваний пункт 5.15 договору оренди укладений з порушенням норм Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу при визначенні орендної плати за майно, є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, внаслідок чого підлягає визнанню недійсними в цій частині.
		Також, однією правовою підставою для визнання оспорюваного пункту 5.15 договору оренди недійсним позивач за зустрічним позовом зазначає ч. 1 ст. 229 ЦК України.  Зокрема наголошує на тому, що 1 січня 2016 між ТОВ "Спік Ап Україна" (поклажодавець) та ДП "Укркомунобслуговування" (зберігач, балансоутримувач за договором оренди) було укладено договір відповідального зберігання майна № 01/01-2016, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно, що належить поклажодавцю згідно з переліком (додаток №1 до цього договору).
		Адреса зберігання відповідно до п. 1.2. договору відповідального зберігання: 03150, м, Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 9 поверх, кабінети 1-16 загальною площею 392 м. кв. Схема приміщення вказана в Додатку 3.
		Пунктом 7.2. договору відповідального зберігання майна сторони передбачили, що умови цього договору застосовуються до відносин сторін починаючи з 01 січня 2016 до 31 липня 2016 . У випадку, якщо за 20 днів до закінчення строку дії цього договору сторони не повідомляють одна одну про його припинення, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
		Відповідно до п. 2.1.5. договору відповідального зберігання, зберігач зобов'язується зберігати майно, зазначене у додатку № 1 до цього договору, за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 9 поверх, кабінети 1- 16. Усі двері до приміщень, де зберігається майно, зазначене у додатку № 1 до цього договору, мають бути постійно зачинені. Ключі від приміщень, де зберігається майно, зазначене у додатку № 1 до цього договору, зберігач (його відповідальна особа) зобов'язаний забезпечити можливість доступу до майна і перевірки умов його зберігання.
		Позивач за зустрічним позовом зазначив, що укладаючи договір оренди, текст якого містить спірний п. 5.15, сторони помилялись щодо правової природи даного пункту договору оренди, прав та обов'язків сторін.
		Місцевий господарський суд не погодився з такими доводами  ТОВ «СПІК АП УКРАЇНА» покладеними в  підставу зустрічного позову та дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.
		Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду  погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. 
		Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має насідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.    
		Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 ЦК України).
		Пунктами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
		Відповідно до п. 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, у разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = Вп х Сор, де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки (у разі передачі в оренду нерухомого майна державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні вартість орендованого майна визначається шляхом проведення стандартизованої оцінки), грн.; Сор - орендна ставка визначена згідно з додатком № 2. Незалежна оцінка вартості об'єкта оренди повинна враховувати його місцезнаходження і забезпеченість інженерними мережами. Результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки.
		З умов вищезазначених нормативно-правових актів вбачається, що дотримання умов Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу є обов'язковим для визначення та стягнення орендної плати за користування об'єктом оренди на підставі  договору оренди нерухомого майна  (договірне користування майном). 
		Разом з тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції, що сторонами в умовах п. 5.15 договору розмір орендної було визначено, у зв'язку з фактичним користуванням майном, тобто користування предметом оренди без договору.
		Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обов'язку сторін визначати розмір орендної плати на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, а можливість сторін  встановлювати розмір плати за їх згодою. 
		З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є недоведеними твердження ТОВ "Спік Ап Україна" про порушення умов п. 5.15 договору оренди чинним нормативно-правовим актам.
		Щодо посилань ТОВ "Спік Ап Україна" на статтю 229 Цивільного кодексу України, то колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
		Істотне  значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.
		Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Причини помилки в цьому випадку ролі не грають. 
		Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. 
		Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати. 
		Підставою для визнання п. 5.15 договору оренди  недійсним, позивач за зустрічним позовом вважає те, що сторони помилялися щодо правової природи даного пункту договору оренди, оскільки 1 січня 2016 між ТОВ "Спік Ап Україна" (поклажодавець) та ДП "Укркомунобслуговування" (зберігач, балансоутримувач за договором оренди) було укладено договір відповідального зберігання майна № 01/01-2016, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку цього договору: майно, що належить поклажодавцю згідно з переліком (додаток №1 до цього договору).
		Разом з тим, ТОВ « СПІК АП УКРАЇНА» не доведено, яким чином договір зберігання майна може свідчити про наявність помилковості укладення спірного пункту договору, а також, що при укладенні спірного пункту договору була відсутня єдність волі і волевиявлення сторін щодо намірів створення цивільних прав та обов'язків у правовідносинах щодо оренди, і договір укладено з невірним (спотвореним) сприйняттям природи правочину, невірним сприйняттям прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, маючи намір надати послуги іншого характеру, внаслідок чого ТОВ "Спік Ап Україна" неправильно сприйняв ціну, предмет або інші істотні умови пункту 5.15 договору, які вплинули на його волевиявлення і при відсутності яких по обставинах справи можна було б вважати, що зазначений пункт договору не був би укладений.
		Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що однією з загальних засад цивільного законодавства, згідно зі ст. 3 ЦК України, є свобода договору.
		Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. 
		Тобто укладаючи договір оренди, сторони вільно та на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови і підписали договір без будь-яких зауважень, застережень, протоколу розбіжностей.
		При цьому, норма ч. 3 ст. 631 цього Кодексу дозволяє сторонам встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, тобто, поширити дію його умов на фактичні правовідносини, що виникли до моменту їх юридичного оформлення.
		Колегія суддів зазначає,  що ТОВ "Спік АП УКРАЇНА" не довело та не надало суду доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довело підстав, в силу яких спірний пункт договору має бути визнаний недійсним, а тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.
		Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення первісного позову та вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
		Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). 
		Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
		У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
		Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання. 
		Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Так, за умовами п. 5.15. договору оренди, враховуючи статтю 631 Цивільного кодексу України у зв'язку із тим, що майно використовувалось орендарем до укладення договору оренди, а саме із 01.01.2016, орендар зобов'язується протягом місяця після підписання цього договору перерахувати оренду плату до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6 договору за період із 01.01.2016 до дати укладення цього договору. Орендна плата за січень 2016  становить 127400,00 грн. без ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік".
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про з задоволення первісного позову  в частині стягнення з відповідача  заборгованості з орендної плати на підставі  п. 5.15  договору № 7517 від 18.08.2016 в розмірі 673 165,16 грн. 
		Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 90   924,97, штраф в розмірі  та 20 194,95 грн. та  інфляційні втрати в розмірі 32   881,01 грн.
		Також колегія суддів апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним, відповідно до якого розмір пені становить  90 924,97 грн. та штраф у розмірі 20 194,95 грн.
		Крім того, місцевим господарський суд дійшов правомірно висновку про відмову у нарахуванні позивачем за зустрічним позовом  інфляційних втрат в розмірі 32 881,01 грн, у  зв'язку, що  Регіональним відділення Фонду державного майна України було здійснено нарахування інфляції у період з січня по липень 2016, тобто до моменту прострочення виконання зобов'язань, вставлених в п 5.15 договору оренди - 18.09.2016
		Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявного факту порушення умов п. 5.15  договору № 7517 від 18.08.2016, а саме, внесення орендної плати за вказаним договором, та, відповідно, обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог Регіональним відділення Фонду державного майна України.
		Доводи заявника апеляційної скарги є ідентичними доводам, викладеним у зустрічній позовній заяві, які місцевим господарським судом обґрунтовано спростовані.
		На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає
		В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.
		Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд
		          
		ПОСТАНОВИВ:
		 Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПІК АП УКРАЇНА" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі № 910/15401/17 залишити без змін.
		 
		    
		Головуючий суддя                                                             Т.І. Разіна 
		 
		Судді                                                                                О.В. Тищенко
		 
		                                                                                Л.В. Чорна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...