Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/939/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2017. Зареєстровано: 22.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2017.
Дата набрання законної сили: 18.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" грудня 2017 р.                                 Справа №   909/939/17
		Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого судді Марка Р.І
		суддівОрищин Г.В. 
		ОСОБА_1 
		секретар судового засідання                     Кобзар О.В.
		 
		за участю  представників:
		від позивача: ОСОБА_2;
		від відповідача: ОСОБА_3;
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, № 847/11.1-05/14в від 23.11.2017р. (вх. № 01-05/5679/17 від 01.12.17)
		на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2017р. (час проголошення об 11год. 50хв. в м. Івано-Франківськ, суддя  Максимів Т.В., повний текст рішення складений 20.11.2017р.) 
		у справі № 909/939/17
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр Гаразд", м. Івано-Франківськ 
		до відповідача: Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ
		про: визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2017р. у справі №909/939/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр Гаразд" до Івано-Франківської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною  задоволено.
		При прийнятті рішення місцевий господарський суд враховував наступне, що у позивача наявні правові підстави для поновлення договору оренди землі на новий строк, згідно ч. 6  ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а також судом встановлено факт порушення законних прав та інтересів позивача у зв'язку зі зволіканням в укладенні додаткової угоди до договору з боку відповідача, а отже суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
		Не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2017р. у справі №909/939/17 відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 847/11.1-05/14в від 23.11.2017р. (вх. № 01-05/5679/17 від 01.12.17), в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2017р.  скасувати та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. 
		При цьому, скаржник зазначає, що немає підстав стверджувати про порушення норми ч.6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» з боку орендодавця, оскільки лист  повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, що врегульовано даною нормою направлено в межах місячного терміну, після закінчення дії даного договору. Скаржник вважає, що ТОВ «РВЦ «Гаразд» не було дотримано вимог передбачених ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та не додано до клопотання про поновлення договору оренди додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Крім того, апелянт зазначає, що підстав для затвердження додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у редакції позивача немає, оскільки  умови щодо  сплати орендних платежів не відповідають діючим нормативно - правовим актам Івано-Франківської міської ради, а тому визнання укладеною додаткової угоди призведе до завдання збитків  міському бюджету. Також зазначає, що спірна земельна  ділянка відповідно до генерального плану міста є територією зелених насаджень загального користування, а громадою міста Івано-Франківська  неодноразово піднімалося питання щодо недопущення забудови спірної земельної ділянки та залишення її, як рекреаційної зони, задля задоволення потреб мешканців міста.
		Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП Документообіг господарських судів, 01.12.2017р. справу за № 909/939/17 розподілено до розгляду судді  доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Костів Т.С. та Орищин Г.В.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р. апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, № 847/11.1-05/14в від 23.11.2017р. прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.12.2017р.
		На адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н, б/д (вих.№ 01-04/8536/17 від 18.12.2017р.) в якому останній просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		В судовому засіданні від 18.12.2017 року  представники позивача та відповідача надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги. 
		Відповідно до ст. 282 ГПК України у судовому засіданні 18.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.03.2011р. між Івано-Франківською міською радою, як орендодавцем та ТОВ "РВЦ "Гаразд", як орендарем укладено договір оренди землі №79 (надалі - договір). 
		Відповідно до п.1.2 договору, орендарю передана в користування земельна ділянка для будівництва розважально-відпочинкового центру по вул. Південний бульвар площею 4 га.
		Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком на 3 роки і після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Договір набрав чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 42 договору), яка відбулась 16.03.2011р. за № 261010004000032.
		Крім того, між сторонами укладена додаткова угода від 21.03.2014р. відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 21.03.2014р. №1374-43 (а.с.52), за умовами якої договір продовжено на той самий строк - на 3 роки і передбачено, що після закінчення терміну дії додаткової угоди орендар має переважне право поновлення її на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. 
		На підставі додаткової угоди орендар 16.04.2014р. зареєстрував право оренди в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується витягом з цього реєстру №20624253 від 17.04.2017р. Строк дії права - до 16.04.2017р. (а.с.51). 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.12.2016р. Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради направив позивачу лист з повідомленням про час закінчення договору та з пропозицією вжити заходи щодо продовження (поновлення) договору (а.с.98).
		10.02.2017р. позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Івано-Франківської міської ради з заявою про поновлення договору на 3 роки. Вищенаведене підтверджується заявою позивача від 10.02.2017р., талоном про реєстрацію адміністративної послуги від 10.02.2017р., реєстраційний №212378, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.55-57).
		З матеріалів справи вбачається, що на звернення ТОВ "РВЦ "Гаразд" щодо поновлення договору Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради надав відповідь від 09.03.2017р. вих.№ ДКР-2512 (зворотня сторона а.с.56) про те, що дане питання буде подано на розгляд чергового засідання виконавчого комітету та сесії міської ради. В матеріалах справи, відсутні належні докази надсилання та вручення зазначеного вище листа позивачеві.
		На позачерговій сесії 11.04.2017р. Івано-Франківська міська рада прийняла рішення №95-11/1 "Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки" (а.с.22).  
		24.04.2017р.  відповідач листом №541/01-18/18в  направив позивачу  рішення  №95-11/1 від 11.04.2017р. (а.с.21).
		Як правомірно встановлено судом, не погоджуючись з прийнятим рішенням міської ради, ТзОВ "РВЦ "Гаразд" звернулося за захистом своїх прав до суду.
		Рішенням  Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2017р., яке набрало законної сили згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.20017р.,  позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" до Івано-Франківської міської ради  задоволено та визнано недійсним рішення Івано-Франківської міської ради № 95-11/1 від 11.04.2017р. "Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки".
		Враховуючи те, що рішення Івано-Франківської міської ради № 95-11/1 від 11.04.2017р.  "Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки" визнано недійсним, інших заперечень щодо поновлення договору оренди землі №79 від 14.03.2011р.  від відповідача не надходило, зважаючи на подальше користування земельною ділянкою та оплату орендної плати після закінчення строку дії  договору, позивач 18.07.2017р. звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про укладення додаткової угоди про поновлення  дії договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". До даної заяви долучено три примірника   підписаного та скріпленого печаткою позивача  проекту додаткової угоди (а.с.15,16). Однак, відповідач додаткову угоду не підписав, що на думку позивача є порушенням норм чинного законодавства,  а саме ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та стало підставою для подачі до суду даної позовної заяви.
		Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
		Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні визначення містить  норма статті 373 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України,  право власності  на  землю - це   право  володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
		Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України).
		Частиною 2  статті 19 Конституції України   передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією   та законами України; за  статтями 142-144 Конституції України   до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч. 2 ст. 125 ЗК України).
		Згідно ст. 126 ЗК України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
		Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
		Відповідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України,  наймач, який належно виконує свої обовязки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
		Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України Про оренду землі, яка конкретизує порядок такої пролонгації.
		За змістом вказаної норми (ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). 
		Відповідно до  статті 13 Закону України «Про оренду землі»   під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у  статті 33 Закону України "Про оренду землі".
		Згідно частин 1- 6  статті 33 Закону України "Про оренду землі"  по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
		Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у Постановах  ВСУ від 25.02.2015 у справах №№6-219цс14, 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах №№6-3цс15, 6-4цс15, від 15.04.2015 у справі №6-55цс15, стаття 33 Закону України "Про оренду землі"  фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди, а саме:
		- для застосування частини першої  статті 33 цього Закону  та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідні такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатись переважним правом укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення;
		- для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою  статті 33 Закону України "Про оренду землі"необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди.
		Відповідно до приписів  статті 111-28 ГПК України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
		Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
		До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
		При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
		Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
		У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Таким чином, поновленням договору є визначена у наведеній нормі процедура, яка реалізовується у формі двох самостійних правових конструкцій. 
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що до даних правовідносин необхідно застосувати ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», та вважає зазначити наступне.
		Як уже було вищенаведено, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.
		Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 р. у справі № 6-219цс14.
		Необхідно зазначити, що з матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції було встановлено, що  позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди та сплачувати орендну плату за користування землею. Вищенаведене підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи  щодо сплати орендної плати за землю  за період  квітень - жовтень 2017 року та довідкою  з  ГУ ДФС Івано-Франківської області №6969/10/09-19-17-07-20 від  07.11.2017р. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували вищезазначене.
		Крім того, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що лист - повідомлення  від 24.04.17 №541/01-18/18в не може вважатися запереченням  у поновленні  договору оренди землі, та вважає за необхідне зазначити наступне.
		Супровідний лист - це такий службовий лист, в якому інформують адресата про надсилання йому документів, що додаються до цього листа. Як правило, супровідні листи складають у тих випадках, коли потрібно  надіслати  документи, подати їх детальний опис та зазначити кількість їх аркушів. Нормативні та організаційно-розпорядчі документи, на яких не оформлено реквізит "Адресат", також надсилають разом із супровідним листом. 
		Як уже було вищенаведено, відповідачем  11.04.2017р. прийнято   рішення № 95-11/1 від 11.04.2017р.  "Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки" та листом №541/01-18/18в направлено позивачу для відома, оскільки останній був позбавлений можливості взяти участь у засіданні сесії  11.04.2014р. Даний факт встановлено рішенням Господарського суду  Івано-Франківської області  від 27.06.17 у справі №909/359/17, яке набрало законної сили згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.17.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий лист розцінюється як супровідний лист до рішення Івано-Франківської міської ради, а тому не може вважатися запереченням у  поновленні договору оренди землі.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутній належний  та допустимий доказ повідомлення позивача про заперечення у поновленні договору протягом строку, встановленого ч.6  ст. 33 Закону України "Про оренду землі" - протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
		Отже, судова колегія погоджується з правомірним висновком місцевого господарського суду, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі №79 від 14.03.2011р.
		Відповідно до частини 6 вказаної норми у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
		- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
		- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанція, що твердження апелянта про необхідність рішення міської ради, щодо поновлення договору оренди є безпідставними.
		Щодо твердження відповідача, що укладення додаткової угоди в редакції позивача призведе до завдання  збитків міському бюджету, оскільки  умови щодо сплати орендних платежів не відповідають діючим нормативно - правовим актам Івано-Франківської міської ради, необхідно зазначити наступне.
		Згідно з частинами 8 та 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення права на поновлення договору) додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
		Невиконання відповідачем вимог закону на оформлення(підписання додаткової угоди до договору оренди землі) не припиняє визнаного судом права позивача на поновлення договірних відносин по оренді землі. 
		З другого боку, не позбавляє права позивача на звернення до суду в разі невиконання відповідачем вимог закону на укладення додаткової угоди до оренди землі.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем не подано доказів звернення до позивача щодо зміни істотних умов договору (орендної плати)  чи заперечень позивача щодо таких змін.
		Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обовязок доказування покладається на сторону процесу та полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
		Враховуючи вищенаведене та виходячи із повноважень господарського суду щодо вирішення спору в межах заявлених позовних вимог, враховуючи  неподання Івано-Франківською міською радою будь-якого іншого проекту додаткової угоди, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що суд позбавлений можливості самостійно дослідити інший ніж запропонований позивачем проект додаткової угоди.
		Поновлення договору оренди за приписами ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" відбувається на тих самих умовах і на той самий строк які були передбачені договором автоматично з наступної дати після дати його припинення, втім в подальшому, такий юридичний факт (автоматичне поновлення) потребує відповідного оформлення сторонами додатковою угодою, на момент підписання такої угоди, враховуючи приписи ст.ст.203, 628, 651, 653 ЦК України, ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України, сторони мають привести умови договору у відповідність до чинних вимог законодавства, тобто внести зміни до пролонгованого договору, які (зміни), відповідно, набирають чинності в день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору (ч.2 ст.187 ГК України).
		Отже, встановлений ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі" припис є імперативним, а тому за умови наявності юридичних  фактів, зазначених  у ч.6 ст.33 зазначеного вище Закону,  має бути виконаний сторонами в обовязковому порядку.  Таким чином, відповідач не позбавлений права звернутися до позивача з пропозицією внести зміни до додаткової угоди в частині розміру орендної плати. 
		Необхідно також зазначити, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про те, що спірна земельна  ділянка відповідно до генерального плану міста є територією зелених насаджень загального користування, спростовується рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2015р. у справі №909/480/15, що набрало законної сили згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2015р., яким  встановлено, що спірна земельна ділянка  за своїм цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової і громадської забудови, а невиконання радою договірних зобовязань  унеможливлює для орендаря її використання у відповідності до цільового призначення. Доводи позивача про залишення спірної земельної ділянки, як рекреаційної зони задля задоволення потреб мешканців міста Івано-Франківська відповідно до електронної петиції  громади міста Івано-Франківська  щодо недопущення забудови спірної земельної ділянки суперечать правовим висновкам, викладеним  у рішеннях Європейського суду з прав людини. 
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у рішеннях, зокрема у справах: "Меллахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998 та "ОСОБА_4 Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.
		При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "ОСОБА_4 Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є обєктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
		Судом встановлено, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для поновлення договору оренди землі, тобто, позивач може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування".
		Необхідно також зазначити, що суд першої інстанції правомірно зазначив, що твердження представника відповідача про те, що на спірній земельній   ділянці не розміщено жодних  обєктів нерухомості  позивача та договір  оренди припинив свою дію  у звязку  із спливом строку на який він укладався, а отже немає підстав вважати, що порушено переважне право позивача на оренду цієї земельної ділянки не узгоджуються із предметом позову, згідно якого позивач звернувся  про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною, а не за захистом порушеного переважного права орендаря, згідно ч.1-5  ст.33 Закону України "Про оренду землі".
		Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку, що дії позивача, а саме продовження користування спірною земельною ділянкою, внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку договору, використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та дії відповідача: порушення законних прав та інтересів позивача у зв'язку зі зволіканням в укладенні додаткової угоди до договору, породжують юридичні наслідки, а тому позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору визнаються правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. 
		Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2017р.  відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
		Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, 
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2017р. в справі за номером  909/939/17 залишити без змін.
		2. Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, № 847/11.1-05/14в від 23.11.2017р. (вх. № 01-05/5679/17 від 01.12.17) залишити без задоволення.
		3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст.287,288 ГПК України.
		4. Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 19 грудня 2017р.
		 
		 
		Головуючий-суддяМарко Р.І.
		 
		 
		СуддяОрищин Г.В.
		 
		 
		СуддяКостів Т.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...