Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/17311/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2018.
Дата набрання законної сили: 11.12.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 У Х В А Л А 
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 11 грудня 2017 року м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		Апеляційного суду міста Києва в складі:
		 
		 головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,  при секретарі судового засіданняОСОБА_4 ,
		розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року,
		 
		 за участі прокурора  ОСОБА_5 ,
		 захисника  ОСОБА_6 ,
		 обвинуваченого   ОСОБА_7 , - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Цією ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420131000000001 92 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 375 КК України, повернутий до прокуратури Київської області для усунення виявлених недоліків.
		На обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що при складанні обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 від 24.11.2015 не були усунуті порушення, на які вказувалось в ухвалах Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2015 та 15.09.2015 та ухвалах Апеляційного суду міста Києва від 27.04.2015 та 13.10.2015, відповідно, які набрали законної сили та є обов`язковими для виконання.
		А тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані порушення, які полягають у відсутності в обвинувальному акті посилання на обов`язкову ознаку щодо наявності прямого умислу, а також щодо відсутності відомостей про повідомлення захисника про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування - унеможливлюють призначення провадження до судового розгляду.
		 
		Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду та призначити новий судовий розгляд вказаного кримінального провадження зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції.
		В обґрунтування апеляційних вимог прокурор стверджує, що висновки суду є необґрунтованими і, як наслідок, незаконними.
		Так, у відповідності до ч. 1 ст. 375 КК України відповідальність судді настає за постановлення завідомо неправосудного рішення і підтвердженням того, що суддя діє умисно при винесенні неправосудного акту - є його спеціальна освіта, багаторічний досвід роботи на посаді судді, наявність необхідних професійних знань, системність та грубий характер помилок допущених при його постановленні, а також подальше використання зазначеного рішення.
		За наведених в обвинувальному акті обставин, як вказує прокурор, є очевидним, що суддя ОСОБА_7 , виносячи і проголошуючи рішення у цивільній справі, не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій, яка виразилась у тому, що він: будучи суддею Васильківського міськрайонного суду Київської області, вирішив долю нерухомого майна, яке розташоване у м. Києві, порушивши основоположний принцип права Lex rei sitae щодо закону місцезнаходження речі; справа розглянута за 49 секунд і менше ніж за 5 хвилин всього засідання, саме засідання розпочато більше ніж на годину раніше від назначеної дати та часу; у ході судового засідання не встановлював справжнього власника нерухомого майна, у справі відсутні правовстановлюючі документи та запити до державної реєстраційної служби; не встановив осіб, які проживають в даних квартирах АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , не залучив їх до справи в якості третіх осіб; не встановив дійсного місця проживання ОСОБА_8 , така особа не проживає і ніколи не проживала на території м. Васильків та Васильківського району; в резолютивній частині рішення зазначив про виселення всіх осіб з зазначеного житла навіть не встановивши хто конкретно там проживає і чи проживають там малолітні діти, а саме рішення судді в кінцевому результаті набуло значного негативного суспільного резонансу та за його допомогою було здійснено рейдерську атаку на житло осіб, які проживали у АДРЕСА_6 на законних підставах.
		Як далі зазначає прокурор, обвинувачений ОСОБА_7 , згідно з обвинувальним актом, негайно і детально поінформований про причини обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які мали місце та є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення.
		Щодо порушення прокурором та слідчим презумпції невинуватості  ОСОБА_7 , як викладено в ухвалі, то, на переконання прокурора, суд невірно та не об`єктивно оцінив формулювання обвинувачення ОСОБА_7 , викладене в обвинувальному акті, оскільки прокурором при складанні обвинувального акта ОСОБА_7 висувається обвинувачення у тому, що він вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 375 КК України, і в жодному випадку не стверджується про те, що він є винуватим у його вчиненні.
		 Не погоджується прокурор і з висновками суду щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст.ст. 109, 110 КПК України, оскільки у п. 40 реєстру матеріалів досудового розслідування зазначено процесуальну дію - надання доступу до матеріалів досудового розслідування, з якими ознайомилися обвинувачений та захисник шляхом здійснення їх фотографування. При цьому захиснику було надано можливість внести зауваження до протоколу щодо якості проведеного досудового розслідування, подавав він і відповідні клопотання.
		 Підсумовуючи, прокурор стверджує, що жодних порушень права на захист або існування інших щонайменших фактів створення перешкод стороні захисту - не встановлено. 
		 
		Заслухавши доповідь головуючої судді ОСОБА_1 , пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, пояснення захисника  ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які вважали рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акта до прокуратури Київської області законним та обгрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків. 
		 
		Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. 
		Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
		 
		Як указують приписи ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити обов`язкові відомості, перелік яких є вичерпним.
		Зокрема, обвинувальний акт, згідно з положеннями п. 5 вказаної норми процесуального закону, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. 
		 
		Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта до прокуратури Київської області для усунення виявлених недоліків обвинувального акта, суд послався на те, що обвинувальний акт містить порушення, на які вказувалось в ухвалах Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2015 та 15.09.2015 і ухвалах Апеляційного суду міста Києва від 27.04.2015 та 13.10.2015, відповідно, які набрали законної сили та є обов`язковими для виконання, відносно відсутності в обвинувальному акті посилання на обов`язкову ознаку щодо наявності прямого умислу, а також щодо відсутності відомостей про повідомлення захисника про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, що, на переконання суду першої інстанції, унеможливлюють призначення провадження до судового розгляду.
		 
		Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки обвинувальний акт від 24.11.2015, відповідно до вимог ст. 291 КПК України, містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_7 , з зазначенням умислу, з яким діяв ОСОБА_7 (а.п. 14 т. 6).
		Доданий до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування складений у відповідності до вимог ст. 109 КПК України, зміст якого підлягає перевірці при дослідженні матеріалів кримінального провадження і не може бути підставою для повернення обвинувального акта. 
		 
		Водночас слід вказати, що за вказаним обвинувальним актом ухвалою від 13.01.2016 був призначений судовий розгляд, який і відбувався у період з 21.01.2016 по 23.09.2016, коли головуючий суддя ОСОБА_9 була замінена суддею ОСОБА_10 , після чого судовий розгляд повинен був розпочинатися спочатку, як це регламентують приписи ст. 319 Глави 28 КПК України, а не вирішуватися питання щодо відповідності обвинувального акта вимогам цього Кодексу у порядку ст. 314 Глави 27 КПК України. 
		За наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 25.10.2017 про повернення обвинувального акта до прокуратури Київської області - скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
		 
		 При цьому також слід скасувати досліджуване судове рішення і в частині вирішення скарг захисника ОСОБА_6 на дії слідчого щодо вручення повідомлення про підозру та щодо порушення презумпції невинуватості при складанні обвинувального акта, - оскільки вони не відносяться до питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, які підлягають вирішенню в порядку ст. 315 КПК України, а їм повинна бути надана оцінка при постановленні судового рішення по суті.
		 
		 Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні, задовольнити.
		 
		Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420131000000001 92 стосовно  ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 375 КК України, повернутий до прокуратури Київської області для усунення виявлених недоліків та щодо розгляду клопотань - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		 
		Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 С У Д Д І:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...