Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/1233/17 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України.
Надіслано судом: 05.01.2018. Зареєстровано: 08.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2018.
Дата набрання законної сили: 03.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 448/1233/17                 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б. 
		Провадження № 33/783/1533/17             Доповідач:  Партика І. В. 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		    03 січня 2018 року апеляційний суд Львівської області у складі: судді апеляційного суду Партики І.В., при секретарі Щербаю В.П., з участю захисника - адвоката Коваля О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 21.11.2017р.   
		встановив:     
		Постановою судді Мостиського районного суду Львівської області від 21.11.2017р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, місце праці - Адвокатське бюро «Маркіяна Галабали», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави 320 гривень судового збору.
		Згідно постанови, ОСОБА_2 10.09.2017р. о 19 год. 55 хв. у пункті пропуску через державний кордон «Шегині», що на території Мостиського району Львівської області, разом із групою осіб, здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республіки Польща в Україну без дозволу відповідних органів влади, чим порушив ст.9 Закону України «Про Державний кордон України».
		Не погоджуючись із даною постановою ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Окрім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить не встановлювати його вину у зв'язку із закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.
		В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник покликається на незаконність та необґрунтованість постанови суду. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. У матеріалах справи відсутні будь-які докази про незаконний перетин ним українсько-польського кордону при поверненні на територію України. Протокол про адміністративне правопорушення, на який покликався суд першої інстанції, не містить фактичних даних про перетин кордону, у поясненнях до нього ОСОБА_2 зазначив, що не вчиняв адміністративного правопорушення. Покликається на те, що наданий суду Державною прикордонною службою України документ під назвою «Витяг щодо перетину ДКУ» є документом невідомого походження і не може підтверджувати будь яких відомостей, оскільки не містить таких обов'язкових реквізитів, як автора документа, дати та реєстраційного індексу. А документ під назвою « Схема дій персоналу Держприкордонслужби України під час блокування ПП «Шегині» та групового прориву ДК 10.09.2017р.» взагалі не містить жодної інформації про перебування ОСОБА_4 10.09.2017р. у ПП «Шегині» чи будь-яке перетинання кордону. Зазначає, що він не може нести адміністративної відповідальності за бездіяльність посадових осіб Державної прикордонної служби України щодо невнесення до бази даних інформації щодо повернення його на територію України.
		Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував законодавство України, оскільки, не проходження громадянином України прикордонного, митного або інших видів контролю у пункті пропуску через державний кордон, не може обмежувати право, передбачене ч. 2 ст. 33 Конституції України, та не становить об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП.
		Покликається на те, що з урахуванням ч. 3 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та правового висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.2017р., суд апеляційної інстанції станом на дату прийняття рішення у даній справі не має право встановлювати вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з'явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив. Разом з тим, захисник Коваль О.В., який здійснює захист інтересів ОСОБА_2, у судовому засіданні зазначив про можливість розгляду справи апеляційним судом за відсутності особи, інтереси якої він представляє.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Коваля О.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив таку задоволити, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
		Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		    На переконання апеляційного суду, дану вимогу закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 дотримано.
		    Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, детально дослідивши матеріали та обставини справи, давши їм належну оцінку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. 
		    Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП настає у випадку перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб.
		Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 10.09.2017р. о 19 год. 55 хв. у пункті пропуску через державний кордон «Шегині», що на території Мостиського району Львівської області, разом із групою осіб, здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республіки Польща в Україну без дозволу відповідних органів влади, чим порушив ст.9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
		    Вина ОСОБА_2 у здійсненні незаконного перетину державного кордону України, за наведених у постанові судді обставинах, підтверджується, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 197618 від 22.09.2017р. (а.с. 3); витягом щодо перетину державного кордону України, з якого вбачається, що ОСОБА_2 09.09.2017р. о 11 год. 20 хв. на підставі закордонного паспорта виїхав з України (а.с. 4); схемою дій персоналу Держприкордонслужби України під час блокування ПП «Шегині» та групового прориву ДК 10.09.2017р. (а.с. 6).
		Суд першої інстанції вірно взяв до уваги витяг щодо перетину державного кордону України, з якого вбачається, що ОСОБА_2 09.09.2017р. здійснив виїзд з України на підставі закордонного паспорта НОМЕР_1, однак відомості про в'їзд даної особи відсутні. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до цілком обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 10.09.2017р. не вчинив будь яких дій для перетину державного кордону України у спосіб та у порядку, встановленому чинним законодавством.
		Апеляційні доводи про те, що вищенаведений документ під назвою «Витяг щодо перетину ДКУ» є документом невідомого походження і не може підтверджувати будь яких відомостей, оскільки не містить таких обов'язкових реквізитів, як автора документа, дати та реєстраційного індексу, апеляційний суд вважає необґрунтованими. 
		           Так, даний витяг зроблено із офіційної бази даних «Гарт» («Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»). Відповідність інформації, що міститься у даному витягу, відомостям офіційної бази даних, засвідчено підписом майора Мостиського прикордонного загону ОСОБА_5, на витягу міститься відтиск печатки Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Для пакетів № 2». 
		За таких обставин, підстав для сумніву у достовірності інформації, яка міститься у вищенаведеному витягу, апеляційний суд не вбачає.
		Отже, заперечення ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі спростовуються наявними у справі доказами, і, на думку апеляційного суду, спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
		Покликання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції законодавства України, з тих підстав, що не проходження громадянином України прикордонного, митного або інших видів контролю у пункті пропуску через державний кордон, не може обмежувати право, передбачене ч. 2 ст. 33 Конституції України, та не становить об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
		Так, в Україні статтею 204-1 КУпАП встановлено відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України. 
		Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
		Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тобто коли правопорушник усвідомлює, що він незаконно перетинає державний кордон, передбачає наслідки своїх дій і бажає цього.
		Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
		Згідно ч. 3 ст. 204-1 КУпАП чинність даної статті не поширюється на випадки повернення в Україну без встановлених документів громадян України, які стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, а також на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, якщо вони звернулися із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
		З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає подану у справі апеляційну скаргу необгрунтованою, та не вбачає підстав для скасування постанови судді Мостиського районного суду Львівської області від 21.11.2017р.  про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яку вважає законною та обґрунтованою.
		    Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
		                                                           
		                                                                   постановив:
		         
		    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 21.11.2017р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - без змін. 
		         Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя апеляційного суду
		Львівської області                                                                                                    Партика І.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...