Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/19357/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2018.
Дата набрання законної сили: 16.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 січня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 522/19357/15-ц
		провадження № 61-166 св 17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - ОСОБА_4,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2016 року у складі судді Ільченко Н. А. та на ухвалу Апеляційного Одеської області від 18 серпня 2016 року у складі суддів Парапана В. Ф., Панасенкова В. О., Громіка Р. Д.,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Заявник ОСОБА_3 15 вересня 2015 року подала позов до ОСОБА_4 з вимогами, уточненими в процесі розгляду справи, просила розірвати договір найму (оренди) житла, укладений 09 вересня 2013 року між нею та ОСОБА_4, та виселити його із займаного житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
		 
		Позовна заява обґрунтовувалася тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року.
		 
		Позивачка 09 вересня 2013 року уклала з ОСОБА_4 договір найму (оренди) житла, за умовами якого наймодавець ОСОБА_3 передала, а наймач ОСОБА_4 прийняв у строкове платне користування вказану квартиру.
		 
		Факт виконання позивачем свого зобов'язання за цим договором щодо передання відповідачу в платне користування квартири підтверджується складеним та підписаним сторонами актом приймання-передачі від 09 вересня 2013 року.
		 
		Як наполягала позивачка, ОСОБА_4 з 09 вересня 2013 року до часу звернення з позовом не сплачував оренду плату за користування жилим приміщенням, чим істотно порушує умови договору найму.
		 
		Згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
		 
		У своїх висновках у рішенні суд першої інстанції виходив з того, що 16 листопада 2015 року ОСОБА_4 здійснив оплату належних з нього платежів за користування житла за договором найму за минулий час у загальному розмірі 4010 гривень, шляхом їх перерахування на картковий банківський рахунок ОСОБА_3, які позивачка прийняла, а отже, відпали правові підстави заявленого позову.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася, що судом першої інстанції під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, оскільки відповідачем повністю погашена заборгованість із договору найму житла та починаючи з грудня 2015 року відповідач належним чином виконує всі договірні зобов'язання із договору найму житла. 
		 
		ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_5 13 вересня 2016 року подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, скаржник вказує на те, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором оренди квартири, систематично не сплачуючи плату за житло понад шість місяців, що є підставою для розірвання договору найму житла.
		 
		Суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 20 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору найму житла та виселення призначено до судового розгляду.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Суд перевірив в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки. 
		 
		Під час визначення підстав касаційної скарги в частині доведення й обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права суд зобов'язаний врахувати визначені в законі межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені в чинній статті 400 ЦПК України. За вказаною нормою права під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 набула право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 25 червня 2012 року.
		09 вересня 2013 року ОСОБА_3 уклала із ОСОБА_4 договір найму зазначеного жилого приміщення строком найму на 36 місяців.
		 
		Факт виконання ОСОБА_3 свого зобов'язання за цим договором щодо передання ОСОБА_4 в платне користування квартири підтверджується складеним та підписаним обома сторонами актом прийому-передачі від 09 вересня 2013 року.
		 
		З долученої до справи копії договору найму виплаває, що згідно з пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. цього договору плата за найм житла становить 150 гривень на місяць. Плата за користування житлом сплачується наймачем щомісячно. Плата за обслуговування будинку не включена до плати за користування житлом і вноситься на рахунок обслуговуючої організації наймачем. Плата за комунальні послуги не включена до плати за користування житлом і вноситься на рахунок обслуговуючих організацій, що надають ці послуги, наймачем.
		 
		Відповідно до пунктів 4.2., 4.2.4. цього договору наймач взяв на себе зобов'язання сплачувати плату за користування житлом в розмірі, визначеному в пункті 3.1 договору.
		 
		Також судом установлено, що 16 листопада 2015 року ОСОБА_4 здійснив оплату належних з нього платежів за найм житла за договором найму за минулий час починаючи з вересня 2013 року у загальному розмірі 4010 гривень, шляхом їх перерахування на картковий банківський рахунок ОСОБА_3
		 
		Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		 
		Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		 
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		 
		Згідно із частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
		 
		Відповідно до загального правила статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
		 
		Згідно із частини 3 статті 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором.
		 
		В статті 825 ЦК України встановлено спеціальне правило щодо підстав розірвання договору найму житла, зокрема, визначено вичерпний перелік підстав, за умови настання яких договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця, зокрема, у разі, невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк.
		 
		Згідно із статтею 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду без надання їм іншого житла.
		 
		Як встановили та визнали доведеними суди першої та апеляційної інстанції, відповідач істотно порушив умови договору найму житла, зокрема, він систематично, починаючи із вересня 2013 року, не вносив орендну плата за користування житлом за шість місяців, а укладеним договором найму не встановлений більш тривалий строк. Заборгованість з внесення плати за користування житлом у повному обсязі сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з такими вимогами та відкриття судом провадження у цивільній справі.
		 
		Наведеним обставинам судами надана невірна правова оцінка, оскільки предметом спору є не розмір заборгованості щодо плати за найм житла, її наявність чи відсутність на момент вирішення спору судом, а наявність або відсутність підстав для розірвання договору найму житла, що у досліджуваних правовідносинах пов'язано з фактом невнесенням наймачем плати за житло за шість місяців, або за більш тривалий період.
		 
		Встановлення факту тривалого невнесення наймачем плати за користування житлом безперервно, протягом строку в шість або більше місяців надало позивачу право вимагати від суду розірвання укладеного договору в односторонньому порядку.
		 
		Підлягають критичній оцінці доводи відповідача щодо того, що ним погашена сума заборгованості за користування квартирою, оскільки така заборгованість сплачена лише після звернення позивача з вимогами про розірвання договору найму житла і виселення та відкриття провадження за цим позовом, у зв'язку з неналежним виконанням покладених на відповідача обов'язків - сплати орендної плати, сам факт перерахування коштів на банківський картковий рахунок ОСОБА_3 не є підставою для відмови у задоволенні позову, а свідчить виключно про визнання відповідачем боргу та про несвоєчасне внесення ним орендної плати за житло.
		Аналіз таких норм дає підстави для висновку, що сплата заборгованості щодо плати за найм житла за попередній період не може мати своїм наслідком, припинення права вимоги у позивача. Право позивача, як власника житлового приміщення, є непорушним, він має право вимагати достроково розірвати договір найму житла у разі його порушення.
		 
		Частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Під час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанції допущено неправильне тлумачення норм матеріального права, в результаті чого суди зробили неправильний висновок про належне виконання наймачем умов договору найму житла, так як починаючи з вересня 2013 року відповідачем не вносилася плата за житло за шість місяців, що є безумовною підставою для розірвання договору найму.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно із пунктами «б», «в» розділу 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, з висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку щодо розподілу судових витрат. 
		За таких підстав судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
		Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року скасувати, постановити нове судове рішення.
		Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору найму житла та виселення задовольнити.
		Розірвати договір найму житла, укладений 09 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
		Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житла.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесенні у зв'язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 1 284,21 гривень.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати за перегляд справи в касаційній інстанції в розмірі 1 654 гривень.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                В. А. Стрільчук
		 
		Судді                                                                    В. О. Кузнєцов
		 
		С. О. Погрібний
		 
		О. В. Ступак
		 
		                                                                             Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...