Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/401/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2018. Зареєстровано: 23.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2018.
Дата набрання законної сили: 15.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"15" січня 2018 р.                                 Справа №   914/401/17
		 
		Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
		головуючого - суддіКравчук Н.М.
		суддівМатущак О.І.
		ОСОБА_1
		секретар судового засідання: Шкребій А.В.
		розглянувшиапеляційну скаргу заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 за вих. № (14-39)4189вих.-17 від 18.08.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/4200/17 від 05.09.2017р.)
		на рішеннягосподарського суду Львівської області від 25.04.2017р. (суддя Запотічняк О.Д.), повний текст рішення складено 26.04.2017р.
		у справі № 914/401/17
		за первісним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Колібрі-Х ЛТД (надалі ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД), м. Львів
		до відповідача: приватного підприємства Астері (надалі ПП Астері), м. Львів
		про стягнення 183 921,57 грн.
		за зустрічним позовом: ПП Астері, м. Львів
		до відповідача: ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД, м. Львів
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівська
		 міська рада, м. Львів
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ
		Держгеокадастру у м. Львові, м. Львів
		про визнання права власності на земельну ділянку пл. 0,4830 га.
		 
		за участю учасників судового процесу:
		від прокуратури: не зявився 
		від ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД: ОСОБА_3  представник (довіреність б/н від 28.03.2017р.)
		від ПП Астері: не зявився
		від Львівської міської ради: ОСОБА_4  представник (довіреність № 2901/вих-82 від 17.01.2017р.)
		від відділу Держгеокадастру у м. Львові: не зявився
		 
		 
		Відповідно до п.9 Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017р. справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ПП Астері про стягнення збитків в розмірі 183 921,57 грн. за фактичне користування земельною ділянкою. 
		В свою чергу ПП Астері подало зустрічний позов до ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД про визнання права власності на спірну земельну ділянку.
		Рішенням господарського суду Львівської області від 25.04.2017р. у справі №914/401/17 у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД до ПП Астері про стягнення 183 921,57 грн. відмовлено.
		Зустрічний позов ПП Астері до ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД про визнання права власності на земельну ділянку пл. 0,4830 га. задоволено повністю. Визнано за ПП Астері право приватної власності на земельну ділянку площею 0,4830 га за адресою: м. Львів, вул. Пасічна. Стягнуто з ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД на користь ПП Астері сплачений судовий збір в розмірі 6 000,00 грн.
		Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до положень ч. 3 ст. 157 ЗК порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Натомість розрахунок розміру заподіяної шкоди проведено позивачем самостійно, інших доказів на підтвердження розміру шкоди, заподіяної юридичній особі внаслідок самовільного використання земельної ділянки, позивачем не надано. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність обовязкових складових при застосуванні такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, відповідно в задоволенні первісного позову відмовлено.
		Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки ПП Астері набуло право власності на будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2003р., в якому питання переходу права власності спірною земельною ділянкою не обумовлено, то згідно з ст. 120 ЗК та 377 ЦК України особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну земельну ділянку на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Пунктом "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю, або споруду, які розташовані на земельній ділянці, а тому при придбанні нерухомості ПП "Астері" припинилось право власності земельною ділянкою у ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД, на якій розташована будівля. Відтак, суд дійшов висновку, що право ПП Астері підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Львівська місцева прокуратура № 1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі зясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані ним докази, а відтак, винесено необєктивне рішення, просить його скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог, в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не досліджено питання державної реєстрації права на земельну ділянку у ОСОБА_2 «Колібрі-Х» ЛТД. Долучена до матеріалів справи копія державного акту, не можу бути належним доказом в підтвердження набуття права власності на земельну ділянку, оскільки не зареєстрована в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю. Стверджує, що міською радою, як власником спірної земельної ділянки, жодних рішень щодо відчуження не приймалося, а документації із землеустрою не затверджувалося. 
		Прокурор участі уповноваженого представника в судове засідання 15.01.2018 р. не забезпечив. В попередніх судових засіданнях прокурор доводи апеляційної скарги підтримав повністю. На підтвердження своїх доводів подав суду додаткові пояснення по справі (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 0104/7412/17 від 01.11.2017р.). 
		Представник ОСОБА_2 «Колібрі-Х» ЛТД в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив в усному порядку. Зокрема зазначив, що на момент отримання ОСОБА_2 «Колібрі-Х» ЛТД державного акту на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачав такої умови для виникнення права власності на землю, як державна реєстрація акта чи права, яке ним посвідчується. Тому відсутність реєстрації державного акта на право власності на землю не може ставити під сумнів та спростовувати право власності ОСОБА_2 «Колібрі-Х» ЛТД на визначену в ньому земельну ділянку.
		ПП «Астері» участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча належним чином було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечило повністю (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 0104/7425/17 від 02.11.2017р.). Зокрема зазначило, що дії апелянта розцінює як втручання у мирне володіння земельною ділянкою приватного права, оскільки державний акт на право власності на землю виданий самою Львівською міською радою, підписаний посадовими особами Львівської міської ради та скріплений відповідними печатками. ОСОБА_2 «Колібрі-Х» ЛТД не може нести відповідальності за дії посадових осіб Львівської міської ради в частині відсутності реєстрації державного акту, оскільки обовязок реєстрації покладений саме на Львівську міську раду.
		Представник Львівської міської ради в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. Зокрема, у поясненнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/7416/17 від 02.11.2017р. підтвердив, що жодних рішень щодо надання у власність чи користування спірної земельної ділянки Львівська міська рада не приймала, дані про земельну ділянку до Державного земельного кадастру не внесено, право власності на ділянку у встановленому законом порядку не зареєстровано, а відтак, відсутні підстави для визнання права власності на таку земельну ділянку. 
		Відділ Держгеокадастру у м. Львові участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
		Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
		Як стверджує ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД (первісний позивач)  він є власником земельної ділянки площею 0,4830 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, що підтверджується державним актом на право власності на землю серія ЛВ № 052682 виданий 16.05.2000р. (а.с. 29-32).
		05.06.2003р. між ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛДТ (продавець) та ПП Астері (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець оплачує та приймає у власність нежитлові будівлі: будівлю літ Б-1 площею 12,4 кв.м. та будівлю літ. А-1 площею 25,5 кв.м., які розташовані на вказаній земельній ділянці, за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 146 (а.с. 93-94).
		Інших договорів стосовно продажу спірної земельної ділянки чи визначення права користування (оренди) земельною ділянкою між сторонами не укладалося. 
		За твердженнями первісного позивача ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД   первісний відповідач - ПП Астері продовжує користуватися земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД, що свідчить про проявлену відповідачем бездіяльність у вчиненні передбачених чинним законодавством заходів по своєчасному оформленню права власності чи права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належні відповідачу на праві власності будівлі.
		Позивач також зазнає, що в зв»язку з наведеним, він щороку в результаті користування відповідачем його земельною ділянкою  несе збитків на суму 61 307,19 грн.
		На підставі зазначеного ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД вважає, що йому завдані збитки за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 183 921,57 грн. за період з 28.02.2014р. по 27.02.2017р., які просить стягнути з ПП «Астері» на його користь (а.с. 13-14).
		28.03.2017р. ПП «Астері» звернулося до господарського суду Львівської області із зустрічними позовними вимоги до ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД про визнання права власності на земельну ділянку (а.с. 88-91). Свої вимоги обґрунтовує тим, що, придбавши на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2003р. обєкти нерухомості у ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД, ПП «Астері» набуло право власності на земельну ділянку на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього власника земельної ділянки. Оскільки ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД не визнає права власності на земельну ділянку за ПП «Астері», така позиція відповідача (за зустрічним позовом) вбачається із заявлених первісних позовних вимог, то право ПП «Астері» підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку в судовому порядку.
		При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
		За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Як зазначалося вище,  на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна  від 05.06.2003р. ПП Астері стало власником  нежитлових будівель: будівлі літ Б-1 площею 12,4 кв.м. та будівлі літ. А-1 площею 25,5 кв.м., які розташовані на земельній ділянці, за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 146.
		Вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці, яка, як стверджує первісний позивач ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛТД, перебуває в нього у власності відповідно до Державного акту на право власності на землю серія ЛВ № 052682, виданого 16.05.2000р., копія якого міститься в матеріалах справи  та оригінал якого оглянуто судом апеляційної інстанції (а.с. 29-32).
		Згідно з ч.1, ч. 3 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції чинної на момент видачі державного акту на землі) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
		Порядок оформлення та видачі правовстановлюючих документів на земельні ділянки регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (далі Інструкція), затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. № 43, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.06.1999р. за № 354/3647.
		Відповідно до п.1.4 Інструкції (в редакції чинної на момент видачі державного акту), державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.
		Пунктом 1.16 Інструкції встановлено, що технічна документація зі складання державного акта на право власності на землю включає виписку з рішення відповідної ради про передачу у власність або продаж земельної ділянки.
		До технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею обов'язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, чи надання у постійне користування або копія справи щодо підготовки рішення про продаж земельної ділянки (1.17 Інструкції).
		Отже, виходячи з норм вищенаведеного законодавства, обовязковою умовою для видачі державного акта на право власності на землю має бути прийняття відповідною радою рішення про надання земельної ділянки.
		У п.2.11 Інструкції зазначено, що державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.
		Із копії державного акту, що  міститься в матеріалах справи вбачається, що останній підписаний лише директором департаменту землеустрою та планування забудови міста, в той час як підписи голови (керівника) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особи, що здійснила реєстрацію акта відсутні.
		Згідно з п.3.3, 35 Інструкції державна реєстрація державних актів, що посвідчують право власності на землю - здійснюється місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України. Державні акти, що посвідчують право власності на землю реєструються, відповідно, у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю.
		Проаналізувавши зміст державного акту, колегія суддів звертає увагу на те, що даний акт не містить посилань на рішення відповідної ради про передачу у власність або продаж земельної ділянки.
		Представником міської ради долучено до матеріалів справи лист Департаменту містобудування Львівської міської ради № 2901/вих-29 від 15.01.2018р., в якому зазначено, що, починаючи з 2000 року Львівською міською радою жодних рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пасічна у м. Львові площею 0,4830 га та надання у власність або користування не приймалося.   Окрім того, в своєму листі № 18-13-0.37-1236/109/17 від 14.08.2017р.(долучений до матеріалів апеляційного провадження) Відділ Держгеокадастру у м. Львові зазначив, що у відділі м. Львова Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відсутня будь-яка інформація щодо реєстрації Державного акту на право власності на землю серії ЛВ № 052682 від 16.05.2000р.
		Твердження представника ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛДТ про те, що спірний державний акт був виданий на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2000 р., тому органом місцевого самоврядування рішення не приймалося, не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки представник первісного позивача повідомив, що вказаний договір купівлі-продажу від 15.02.2000 р втрачений, хто виступав продавцем по договору їм не відомо, чи посвідчувався нотаріально договір їм також не відомо. Тобто, будь-яких інших правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку у ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛДТ немає.
		Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких рішень Львівської міської ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, недотримання порядку складання, видачі і реєстрації державного акту на право власності на землю, відсутність будь-якої інформації щодо підстав видачі державного акту ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛДТ  не довело суду належними та допустимими доказами набуття права власності на спірну земельну ділянку  згідно норм існуючого на той час законодавства.
		Як зазначалося вище, первісний позивач стверджує, що йому, як власнику земельної ділянки, відповідачем ПП «Астері» завдано збитків за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 183 921,57 грн. за період з 28.02.2014р. по 27.02.2017р., які просить стягнути з ПП «Астері» на його користь (а.с. 13-14).
		Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		У статті 1166 Цивільного кодексу України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.
		Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
		Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.
		Відповідно до ст. 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Згідно з ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		З огляду на те, що ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛДТ не довело суду належними та допустимими доказами набуття права власності на спірну земельну ділянку  згідно норм діючого на той час  законодавства, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав і для задоволення позову про стягнення183 921,57 грн. збитків.
		 
		 
		 
		 
		Щодо зустрічних позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку суд зазначає наступне:
		Приписами ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання права.
		Водночас суд звертає увагу на те, що безумовною та необхідною умовою для зверненням з позовом про визнання права є наявність такого права у позивача.
		Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч. 1, ч.2 ст. 78 Земельного кодексу).
		Як зазначалося вище, 05.06.2003р. між ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛДТ (продавець) та ПП Астері (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з умовами якого продавець передає у власність, а покупець оплачує та приймає у власність нежитлові будівлі: будівлю літ Б-1 площею 12,4 кв.м. та будівлю літ. А-1 площею 25,5 кв.м., які розташовані на вказаній земельній ділянці, за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 146 (а.с. 93-94).
		Частиною 1 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
		Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
		Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 06.06.2003р. не обумовлено між сторонами умов щодо переходу права власності на земельну ділянку.
		Проте, як стверджує зустрічний позивач, оскільки він став власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,4830 га, яка належала на праві власності ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛДТ на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЛВ№ 052682 від 16.05.2000р., то відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до нього, при купівлі майна, перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розміщені обєкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж самому розмірі, що були в попереднього власника. 
		Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що відчуження об'єктів нерухомого майна під час дії ст. 120 ЗКУ в ред. від 25.10.2001р. (станом на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна) не було підставою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями та спорудами, а передбачало, що право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод.
		Прокурор та представник міської ради вірно стверджують, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на підтвердження права власності на землю у попереднього власника будівель та споруд -ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛДТ, які перейшли до ПП «Астері», а тому вважають безпідставними твердження ПП «Астері», що до нього може перейти право власності на земельну ділянку.
		Як зазначалося вище, з огляду на те, що ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛДТ не довело суду належними та допустимими доказами набуття права власності на спірну земельну ділянку  згідно норм діючого на той час  законодавства, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав і для задоволення зустрічного позову ПП «Астері» заявленого до ОСОБА_2 Колібрі-Х ЛДТ про визнання права власності на спірну земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Пасічна. 
		Згідно з ст. 13 Конституції України (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема питання регулювання земельних відносин.
		Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
		Передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки (ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції чинної на момент видачі державного акту на землі).
		Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України (в редакції чинної на момент видачі державного акту на землі) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
		Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
		Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
		Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Однак, ні первісним позивачем, ні зустрічним позивачем всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в зустрічній позовній вимозі, а також не спростовано доводи, наведені в апеляційній скарзі. 
		В свою чергу скаржником доведено належними докази правомірність доводів, викладених в апеляційній сказі. 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення місцевого господарського суду слід скасувати в частині зустрічних позовних вимог.
		Керуючись, ст.ст. 254, 269, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
		ПОСТАНОВИВ :
		1.Апеляційну скаргу заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 задоволити.
		2.Рішення господарського суду Львівської області від 25.04.2017р. у справі № 914/401/17 в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені зустрічних позовних вимог повністю.
		В решті рішення залишити без змін.
		3.Стягнути з Приватного підприємства Астері (79018, місто Львів, вул. Залізнична, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 32327783) на користь Львівської місцевої прокуратури № 1 (розрахунковий рахунок № 35211093000774 УДКСУ у м. Києві, МФО 820172, іден. код. 02910031) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 300,00 грн.
		4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Колібрі-Х ЛТД (79039, місто Львів, вул. Залізнична, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 19337363) на користь Львівської місцевої прокуратури №1 (розрахунковий рахунок № 35211093000774 УДКСУ у м. Києві, МФО 820172, іден. код. 02910031) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 300,00 грн.
		5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
		6.Справу повернути до господарського суду Львівської області
		 
		Головуючий суддяКравчук Н.М.
		судді Матущак О.І.
		ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...