Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/2934/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2018. Зареєстровано: 01.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2018.
Дата набрання законної сили: 02.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		30.01.2018 
		ЄУН №389/2934/17
		Провадження №2-о/389/133/17
		                                
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		30 січня 2018 року                                           м.Знам'янка
		    Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
		головуючого судді                                 Ткаченка Б.Б.
		за участю секретаря судового засідання                      Шевченко В.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація,
		В С Т А Н О В И В :
		Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, загинув при несенні служби по охороні громадського порядку ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її син ОСОБА_3 з 15.08.1997 по ІНФОРМАЦІЯ_4 проходив службу в органах внутрішніх справ. Відповідно до наказу Головного управління МВС України в місті Києві від 28.05.2014 №429 о/с її сина відряджено у розпорядження Головного управління МВС України у Київській області з 28.05.2014. Згідно з наказом Головного управління МВС України у Київській області від 17.07.2014 №652 о/с ОСОБА_3 з 11.07.2014 відряджений для несення служби з охорони громадського порядку в райони проведення бойових дій на території Луганської та Донецької областей в м.Костянтинівка у складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУМВС України в Київській області, де займав посаду старшого інспектора батальйону.
		Як загальновідомо, у кінці лютого - на початку березня 2014 року перекинуті з Росії війська без розпізнавальних знаків окупували Кримській півострів і з цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. На військову агресію Російської Федерації проти України вказують постанова Верховної Ради України «Про заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 №337-VІІІ, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VІІ, Закон України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VІІ, постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 №254-VІІ, постанова Верховної Ради України «Про заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 №145-VІІІ, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VІІІ, якою затверджено звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій, при цьому посилається на Резолюцію ПАРЄ від 09.04.2014, Резолюцію Європарламенту (2014/2965 (RSP) від 15.01.2015, Резолюцію ПАРЄ від 25.06.2015. Також на підтвердження тієї обставини, що відносно України відбувається збройна агресія Російської Федерації, заявник вказує на дані прес-центру СБУ, на повідомлення засобів масової інформації.
		Вважає, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, яка засуджена як на національному рівні, так і міжнародними інстанціями.
		Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно ч.2ст.61 ЦПК України.
		Згідно з актом розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3, майор міліції ОСОБА_3 загинув під час військових дій поблизу м.Іловайськ в с.Новокатеринівка при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, внаслідок вогнепального поранення стегна і живота з ушкодженням органів. Відповідно до свідоцтва про смерть від 23.09.2014 серії НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації смерті в м.Києві, довідки про причину смерті від 23.09.2014, що видана відділом судово-медичної експертизи трупів Київського міського бюро судово-медичної експертизи, отримане вогнепальне кульове поранення стегна і живота з ушкодженням органів внаслідок воєнних дій в с.Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області послужило причиною смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3
		Згідно з постановою військово-лікарської комісії ГУМВС України в Київській області від 30.03.2015 №5, довідки про причину смерті від 23.09.2014, повідомлення Служби безпеки України №33/6780 від 20.10.2014, причиною смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 стали отримані в зоні бойових дій в с.Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області вогнепальні кульові поранення стегна і живота з ушкодженням органів, що призвели до смерті. Крім того, відповідно до вказаної постанови, поранення ОСОБА_3, що призвели до його смерті, пов'язані з виконанням службових обов'язків. 
		Заявник вважає, що встановлення факту того, що загибель її сина ОСОБА_3 при виконанні обов'язку військової служби сталася внаслідок саме військової агресії Російської Федерації, що можливо встановити лише у судовому порядку, оскільки іншого порядку встановлення такого факту чинним законодавством України не передбачено, і встановлення такого факту їй необхідно з метою визначення статусу ОСОБА_3, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами міжнародного права. 
		Заявник та її представник в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили встановити факт загибелі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, при несенні служби по охороні громадського порядку ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Представники заінтересованих осіб - Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації, у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що заявник є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2
		Відповідно до витягу з наказу Головного управління МВС України в місті Києві «Щодо особового складу» від 28.05.2014 №429 о/с, на підставі листа Головного управління МВС України в Київській області від 22.05.2014 №3/1175, майора міліції ОСОБА_3 відряджено у розпорядження Головного управління МВС України в Київській області з 28.05.2014, звільнивши його з посади старшого слідчого відділення розслідувань злочинів лінії карного розшуку СВ Печерського районного управління.
		Згідно з довідкою Управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Київській області від 03.10.2014 №336, ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління МВС України в Київській області та був відряджений у розпорядження керівництва антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей з 11.07.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_3
		Відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Київській області від 09.04.2015 №З/У-314, старший інспектор батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління МВС України в Київській області ОСОБА_3 з 15.08.1997 по ІНФОРМАЦІЯ_4 проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно з наказом Головного управління МВС України у Київській області від 17.07.2014 №652 о/с дск ОСОБА_3 з 11.07.2014 відряджений для виконання завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби з охорони громадського порядку в райони проведення антитерористичних операцій у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей. Загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час бойових дій поблизу м.Іловайськ Донецької області в зоні дії антитерористичної операції. 
		Згідно з довідкою про причину смерті ОСОБА_3 №2717 від 23.09.2014, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок вогнепального кульового поранення стегна і живота з ушкодженням органів внаслідок воєнних дій.
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.09.2014, виданого Відділом реєстрації смерті у м.Києві, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області, про що складений відповідний актовий запис №16132.
		Згідно з актом розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4, від 14.10.2014, комісія, призначена наказом Головного управління МВС України в Київській області від 08.10.2014 №2154, провела у період з 08.10.2014 по 14.12.2014 спеціальне розслідування нещасного випадку (загибель) в зоні АТО майора міліції ОСОБА_3 батальйону «Миротворець» ГУМВС України в Київській області. За результатами спеціального розслідування комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час військових дій в зоні АТО поблизу м.Іловайськ в с.Новокатеринівка внаслідок вогнепального поранення стегна і живота з ушкодженням органів. Загибель працівника БПСМОП «Миротворець» ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 сталася в період проходження служби в зоні АТО при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.  
		Відповідно до постанови військово-лікарської комісії ГУМВС України в Київській області від 30.03.2015 №5 щодо встановлення причинного зв'язку поранення, що призвело до смерті з виконанням службових обов'язків, на підставі акту про нещасний випадок №6 Форма II-1 від 14.10.2014, що стався з ОСОБА_3, акту розслідування нещасного випадку (Ф-II-5) від 14.10.2014, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4, лікарського свідоцтва про смерть №2717 від 18.09.2014 ОСОБА_3, в якому вказано, що смерть настала від вогнепального кульового поранення стегна та живота з ушкодженням органів, довідки про причину смерті ОСОБА_3 №2712 від 23.09.2014, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.09.2014, виданого в м.Києві про те, що смерть настала в с.Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області, військово-лікарська комісія ГУМВС України в Київській області постановила, що поранення ОСОБА_3, а саме вогнепальне кульове поранення стегна і живота з ушкодженням органів, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням службових обов'язків.
		Згідно з листом заступника начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 20.10.2014 №33/6780, родина ОСОБА_3 отримала сповіщення про його смерть, в якому було зазначено, що останній загинув під час виконання свого військового обов'язку в районі проведення АТО.
		Відповідно до Указу Президента України від 26.02.2015 №109/2015 ОСОБА_3 посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.  
		Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 №337-VIII було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20.02.2014 були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27.02.2014 збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння нерегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. У подальшому лідер партії «Русское единство» Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації "забезпечити мир і спокій в Криму". У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01.03.2014 надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16.03.2014 провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 "Територіальна цілісність України".
		17.03.2014 Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 №891-VІІ, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18.03.2014 самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації "Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб'єктів".
		21.03.2014 владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2015 №1207-VII зі змінами та доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15.09.2015 №685-VIII, Республіку Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20.02.2014.
		Незаконно анексувавши Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши у квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07.04.2014) та "Луганської народної республіки" (27.04.2014).
		Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 №337-VIII, зазначені події на сході України відбувалися наступним чином.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації, батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11.05.2014 на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме "Луганська Народна Республіка" та "Донецька Народна Республіка" не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою.
		На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_4, у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил».
		Нерегулярні збройні формування, задіяні Російською Федерацією у агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси, які постачалися з території РФ. Це підтверджувалося поясненнями численно затриманих військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		Статтею першою Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ збройна агресія визначається як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 №254-VIII, якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Відповідно до абз.2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 №145-VІІІ, з 20.02.2014 проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Крім того, постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VІІІ законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20.02.2014, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «;d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974.
		Військові дії Російської Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Так, 15.01.2015 Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: "Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі".
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи "Зниклі особи під час конфлікту в Україні" від 25.06.2015 визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Враховуючи вищевикладені обставини та письмові докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м.Севастополь, частини Луганської та Донецької області.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч.3 ст.82 ЦПК України.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений у ч.1 ст.315 даного Кодексу.
		Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Звернення заявника в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу ОСОБА_3, як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених нормами міжнародного гуманітарного права (що складається з Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.08.1949, Додаткових протоколів до них, інших міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та отримання заявником допомоги від гуманітарних організацій (Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Міжнародної Федерації товариств Червоного Хреста і Червоного півмісяця, Товариства Червоного Хреста України).  
		Судом встановлено, що старший інспектор батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління МВС України в Київській області майор міліції ОСОБА_3 з 11.07.2014 відряджений для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби з охорони громадського порядку в райони проведення антитерористичних операцій у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей (зони проведення АТО), де виконував службові (бойові) завдання.
		Викладені вище обставини справи встановлюють причинний зв'язок між пораненнями, які ОСОБА_3 отримав під час проходження військової служби та несення служби по охороні громадського порядку і внаслідок яких загинув, та участі у проведенні антитерористичної операції на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Враховуючи, що в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих Російською Федерацією, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув, також обставини того, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід'ємне право ОСОБА_3 на життя і здоров'я, передбачене ст.27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, суд вважає, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню у повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265, 315, 319 ЦПК України, суд, 
		В И Р І Ш И В :
		Заяву задовольнити.
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, при несенні служби по охороні громадського порядку ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Заявник: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3
		Заінтересована особа: Міністерство соціальної політики України, місце знаходження: вул.Еспланадна,8/10, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567866.
		Заінтересована особа: Російська Федерація, місце знаходження Посольства Російської Федерації в Україні: Повітрофлотський проспект,27, м.Київ, 03049.
		 
		 
		Суддя Знам'янського міськрайонного суду 
		Кіровоградської області                                                                                     Б.Б. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...